Державний борг: управління та обслуговування

 

Отже, зовнішній борг та гарантований державою зовнішній  борг становить на 31.07.2010р. 276 млрд. грн.  31,4 млрд. доларів. Якщо цю суму порівняти з міжнародними резервами національного банку - 36,7 млрд. доларів США на січень 2011 р. [12], то матимемо величину чистих міжнародних резервів - біля 5,3 млрд. доларів.

При цьому структура  державних запозичень України (рис. 2.2) за період 2005-2010 рр. формально мала позитивний характер - зі збільшенням ухилу на внутрішні запозичення. В позитивній економічній науці поширена думка, що внутрішній борг не є додатковим тягарем для майбутніх поколінь. Адже, "коли борг виплачується, відбувається перерозподіл ресурсів від однієї групи громадян (тих, які не мають облігацій), до іншої (власників облігацій)".

Рис. 2.1 Загальна сума державного та гарантованого державою боргу за останні 5 років [17]

 

Рис. 2.2 Структура державних запозичень України[17]

Розглянемо середню  строковість боргових зобов'язань, що є показником вразливості до ризику рефінансування боргу. Найбільшою проблемою на сьогоднішній день продовжує залишатися невдалий графік погашення. "Непослідовна політика запозичень у 1997-1999 рр. і особливо 2008-2009 рр. призвела до нерівномірного розподілу боргового навантаження у часовій перспективі. Ситуативний підхід до формування строкової структури боргу і дискретність запозичень на різних умовах призводить до "пікових" перевантажень платежів, які провокують боргову кризу".

 Україна у найближчі  роки матиме кілька років з  піковим навантаженням щодо виплати боргів (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Прогноз погашення  державного боргу в майбутніх  роках[17]

млн. грн.

Рік	Внутрішній  борг	Зовнішній борг	Разом
2010	19,7	23,8	43,5
2011	24,4	8,7	33,1
2012	17,0	14,1	31,1
2013	10,7	31,8	42,5
2014	9,2	19,9	29,1
2015	13,4	20,8	34,2
2016	7,9	11,2	19,1
2017	8,0	11,3	19,4
2018	11,6	2,7	14,3
2019	13,3	2,2	15,5
2020	6,3	10,1	16,4
2021	1,6	2,1	3,8
2022	1,6	1,9	3,5
2023	0,1	1,7	1,8
2024	0,1	1,3	1,5
2025	0,1	1,2	1,3

 

По-перше, це 2011 і 2012 роки з відповідно 33,1 та 31,1 млрд. грн. виплат. У 2013 році Україні необхідно виплатити 42,5 млрд. грн., у 2015 році - 34,2 млрд. грн. При цьому слід зазначити, що у разі зростання економіки, навіть середніми темпами (4-5% в рік), то 34,2 млрд. грн. у 2015 році будуть набагато меншими, ніж 33,1 млрд. грн. у 2011 році у відносному показнику. Структура ДГДБ за відсотковими ставками, яка свідчить про вразливість до відсоткового ризику станом на 31.12.2010 р. має такий вигляд (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Структура  державного та гарантованого державою боргу за відсотковими ставками[18].

Позитивним  є те, що переважає фіксована ставка державного боргу - 56,54% у структурі ДГДБ. Фіксована ставка не є вразливою до відсоткового ризику. Ставка МВФ також не містить в собі значного ризику, оскільки практично не змінюється і коливається в межах 3,5% річних. Так, у 2008 році МВФ виділив Україні кредит stand by на 2,5 роки у розмірі 10 млрд. СПЗ (еквівалент 15,15 млрд. доларів США) під 3,5%, а у 2008 році кредит на 16,5 млрд. доларів США МВФ надав Україні під 3,75%. Ставка LIBOR (London Interbank Offered Rate) на сьогоднішній момент і у короткостроковій перспективі також не містить і не міститиме відсотковий ризик. Навпаки, з 2008 року

LIBOR тільки знижувався. Якщо в грудні 2007 р. ставка LIBOR за один місяць становила 5,02% річних, то станом на кінець жовтня 2010 року 0,26% річних. Пояснюється це тим, що LIBOR залежить від облікової ставки ФРС США. Оскільки у США облікова ставка ФРС становить від 0 до 0,25% залежно від банку, то відповідним чином поводилася і ставка LIBOR. Таким чином, ставка LIBOR на сучасному етапі, навпаки, є полегшенням з точки зору виплати державного боргу для України.

Для того щоб фінансовий ринок був збалансований величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України, що відповідає Маастріхському договору та ст. 18 Бюджетного кодексу України. Однак застосування такого співвідношення до України часто піддається критиці.

Необхідно відзначити, що Україна не є унікальною зі своїм державним боргом у світі (табл. 2.3). На весь світ (за деякими винятками) тепер чекає процес зменшення боргового навантаження, зменшення державних і приватних витрат, більшого заощадження і скорочення боргів.

Таблиця 2.3

Відношення  державного боргу до ВВП в деяких країнах світу[21]

                                                                                                                            %

Країна	Роки
	2007	2008	2009	2010
Великобританія	44,0	50,4	61,0	68,7
Іспанія	36,2	28,6	48,6	53,8
Італія	104,1	105,6	109,4	112,4
Канада	64,2	60,8	63,0	62,6
Німеччина	65,0	68,7	76,1	80,1
Російська Федерація	7,3	5,8	6,5	6,5
Сполучені Штати Америки	63,1	68,7	81,2	90,2
Туреччина	38,9	38,7	40,4	40,4
Франція	63,9	66,1	72,3	77,1
Японія	195,9	202,5	217,0	225,1

 

Під критерій Маастріхського договору - 60% до ВВП з наведених країн вкладаються тільки Іспанія, Росія, Туреччина. Решта країн перетнули цю позначку. При цьому в списку й такі потужні країни, як США, Канада, Німеччина, а державний борг Японії досяг фантастичної цифри. Окремо стоїть Росія з 6,5% державного боргу до ВВП. Проте, Росія з її рівнем зростання економіки і так не встигає без шкоди макроекономічним показникам переварити кошти, що надходять від експорту природних ресурсів, тому змушена їх стерилізувати і відкладати, створивши Резервний фонд та Фонд національного добробуту, величина яких зараз становить 15-20% ВВП Росії. Схожа ситуація з Китаєм, рівень державного боргу якого становить 20% до ВВП. Проте, якщо врахувати всі борги місцевих урядів та умовні зобов'язання державного та місцевих урядів рівень державного боргу до ВВП Китаю становитиме від 50 до 80% ВВП [20]. Проте, ці дані дещо відрізняються від інших. Так, за даними Центрального розвідувального управління (CIA) США шістьма найбільшими боржниками світу є такі країни (при цьому бралися тільки зовнішні борги): Ірландія - 997%, Нідерланди - 467%, Велика Британія - 409%, Швейцарія - 273%, Португалія - 228%, Австрія - 214% [21]. Напевне при цьому також враховувалися умовні зобов'язання урядів, оскільки цифри дещо різняться від тих, що наводиться МВФ поточного рахунку поступово збільшувався і тепер необхідний період фіскальної стриманості, структурних реформ.

 
 
 

3. Механізм  управління та обслуговування  державним боргом України.

Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик  для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри  внутрішнього і зовнішнього державного боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління .

В економіці України  державний борг все більше набуває  характеру не лише фінансової, але  і соціально-політичної проблеми. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави.

Україна дотримується поміркованої політики управління державним боргом, головною особливістю якої є зниження ризиків запозичень шляхом збільшення термінів та зниження вартості обслуговування. Нестабільність політичної та економічної ситуації в Україні, а звідси і її низький кредитний рейтинг, обмежили вибір кредиторів і умов надання коштів. Таким чином, залучені Україною позики вирізняються своєю короткостроковістю та високим рівнем процентних ставок. Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і невиважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу. За умов кризи рефінансування заборгованості держави виконання нею своїх зобов'язань у рамках нинішнього курсу економічної політики вимагатиме направлення податкових надходжень до бюджету на боргові виплати, що означатиме кардинальне скорочення бюджетних видатків на соціально-економічний розвиток. Розв'язання боргової проблеми лише за рахунок видатків бюджету призведе до остаточного руйнування сфер науки, освіти та охорони здоров'я, а також розширить масштаби зубожіння населення.

Крім істотного обмеження  бюджетних видатків, Уряд намагається  покрити нестачу фінансування перенесенням строків сплати за існуючими борговими зобов'язаннями держави. Однак реструктуризація боргу держави на умовах перенесення строків сплати за її борговими зобов'язаннями не знімає гостроти проблеми обслуговування державного боргу. Адже в такий спосіб досягається лише тимчасове полегшення, оскільки при цьому його загальна сума не зменшується, а борговий тягар навіть посилюється .

Отже, заходи, які вживаються нині Урядом для розв'язання проблеми державного боргу України, вже найближчим часом призведуть до її поглиблення, що унеможливить подолання кризових явищ в економіці.

Вивчення міжнародного досвіду врегулювання боргових проблем  і аналіз ситуації з державною  заборгованістю в Україні засвідчили, що єдино можливими шляхами виходу України з боргової кризи є:

•  припинення обслуговування державних облігацій, які перебувають у власності НБУ, та ліквідація ринку ОВДП;

• застосування помірної грошової емісії для часткового погашення боргових зобов'язань (на рівні 1,7% ВВП);

•  досягнення первинного профіциту бюджету на рівні 3,6% ВВП;

• скорочення імпорту споживчих товарів шляхом удосконалення тарифного регулювання;

•  посилення валютного регулювання та застосування інших механізмів припинення втечі капіталів за кордон;

Очевидно, що держава  повинна скористатися своїм законним правом на емісійний дохід. З огляду на це, нагальних змін потребує механізм направлення емітованих коштів: вони мають надходити переважно до бюджету у формі безпроцентних кредитів. Застосування прямих кредитів Національного банку значно розвантажить видаткову частину державного бюджету. Крім того, варто зазначити, що емісія для підтримки бюджету має переваги над іншими видами емісій, оскільки в даному випадку кошти надходять до реального сектора економіки і малозабезпечених верств населення, а не потрапляють на спекулятивні ринки.

Доцільність пропозиції щодо застосування грошової емісії для розв'язання нагальних проблем суспільства підтверджується міжнародним досвідом.

Для уникнення інфляційних  наслідків при здійсненні грошової емісії необхідно створити чіткий механізм її каналізування. Через систему інвестиційних рахунків емітовані кошти мають направлятися виключно на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів, передбачених у бюджеті. Якщо ці кошти не потраплять на валютний або споживчий ринки, то такі заходи сприятимуть повнішому завантаженню підприємств - виробників інвестиційних проектів, а зростання цін не відбудеться.

Крім проблем мобілізації  ресурсів для обслуговування державного боргу, сьогодні в Україні гостро постає проблема відвернення зростання  бюджетних видатків на обслуговування зовнішнього боргу внаслідок знецінення національної валюти. Девальвація збільшує частку доходів держави, виплачувану іноземцям у вигляді основної суми і процентів за державним боргом. Одним з механізмів стримування наростання боргових виплат є посилення валютного регулювання.

З огляду на це, необхідно  обмежити можливості банків щодо здійснення операцій за власний рахунок (тобто  заборонити їм підтримувати відкриту валютну позицію). Підстави для купівлі  іноземної валюти доцільно обмежити виключно потребами проведення поточних операцій із зарубіжними партнерами. Слід також створити перешкоди для нелегального вивезення з України іноземної валюти.

Щоб послабити борговий тиск на бюджет і платіжний баланс, а також створити умови для  економічного зростання, Україна повинна добиватися укладання з кредиторами угод про реструктуризацію боргу на умовах зменшення боргових виплат і обміну боргових зобов'язань держави на майнові активи. При цьому доцільно враховувати багатий світовий досвід щодо врегулювання зовнішньої заборгованості.

Для врегулювання боргових проблем країн, переобтяжених зовнішнім  боргом, світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення  боргового тягаря: до вартості боргових зобов'язань застосовуються спеціальні знижки, що враховують котирування цінних паперів на вторинному ринку. Такий підхід дає переваги для обох сторін: держава-боржниця викуповує свій борг із знижкою, а кредитор одержує матеріальні або фінансові активи, вартість яких перевищує ринкову вартість боргових зобов'язань.

Одним з методів зниження боргового навантаження є викуп  боргових зобов'язань держави на вторинному ринку, з дисконтом за іноземну валюту. Для цього можуть використовуватися як офіційні валютні  резерви країни, так і кредити  міжнародних фінансових організацій.

Отже, на сьогодні в Україні  питання державного боргу є досить актуальним і важливим у розв'язанні. Розміри боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих  величин, проте борг завжди мусить знаходитися  в певній визначеній кореляційній залежності у відповідній пропозиції, відносно абсолютної величини ВВП.

Комплексне вирішення  проблеми зовнішнього державного боргу  із врахуванням запропонованих заходів  сприятиме розбудові державних  фінансів та покращенню фінансового  стану України.