Державні соціальні стандарти

- обслуговування закладами культури, транспортного обслуговування та зв'язку затверджено та введено в дію близько 50 % норм та нормативів.

6. Недосконалим є використання бюджетних механізмів реалізації соціальних стандартів, зокрема:

-   фінансується організація, а не послуга;

-   бюджет, який розраховується на один рік, не гарантує наступності видаткової політики протягом принаймні 3-5 років;

-   ускладнена координація соціальної та бюджетної політик (наприклад, освітня діяльність фінансується щонайменше через чотири міністерства: освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ, аграрної політики);

-   слабкою є координація державної соціальної політики та місцевої бюджетної політики.

7. Недосконалі основні підходи до нормативів соціальної забезпеченості. До введення чинного Бюджетного кодексу  при розрахунках трансфертів до місцевих бюджетів використовувалися нормативи витрат в матеріальному вигляді: номенклатура та кількість медикаментів на відділення, норми споживання на дитину тощо. Після введення нового бюджетного законодавства застосовуються поняття нормативи бюджетної забезпеченості, що повинні були враховувати вказані нормативи витрат.

За експертними оцінками Асоціації міст України, перші два роки розрахунки дійсно відбувалися виходячи з узагальнених потребах у таких витратах. У наступні роки нормативи визначалися виходячи з розрахунків попереднього року, з урахуванням зростання заробітної платні. При цьому практично не враховувались: зростання інфляції; потреба в збільшенні персоналу; удосконалення матеріально-технічного забезпечення діяльності установ соціальної сфери тощо. Треба також зазначити, що нормативи не враховують якість, а це майже унеможливлює формування об’єктивної вартості послуги. Якщо, наприклад, розрахувати нормативи витрат на соціальну допомогу відносно просто, то розробка стандартів  в інших сферах, таких, як культура, освіта, охорона здоров’я, украй складна.

8. Не розроблено державний мінімальний стандарт якості, що є невід’ємною складовою державних стандартів соціальних послуг та включається до Державного класифікатора соціальних стандартів та нормативів і є обов’язковим для дотримання усіма суб’єктами надання соціальних послуг незалежно від форми власності. Для користувачів послуг соціальних служб державні стандарти якості соціальних послуг повинні бути гарантійним документом, що забезпечує надання однаково якісних, доступних та кваліфікованих послуг з боку державних, громадських, приватних постачальників з дотриманням необхідних норм, принципів та цінностей та з урахуванням усіх заявлених потреб. Для працівників соціальних служб вони є контекстом, у рамках якого можливе здійснення стратегічного та щоденного планування та координації професійної діяльності. Для профільних Міністерств та органів виконавчої влади, служб моніторингу і ліцензування дані стандарти є інструментом, з допомогою якого здійснюватиметься контроль якості, а також ліцензування постачальників соціальних послуг.

Таким чином, впровадження ефективних ринкових механізмів функціонування національної економіки в поєднанні із забезпеченням, передбаченої Конституцією України, соціальної орієнтації економіки вимагає впровадження якісно нових підходів до встановлення соціальних стандартів та нормативів.

Принципами формування сучасної системи державних соціальних стандартів і нормативів, яка створюється з метою забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного громадянина, мають бути:

- законодавче встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів;

- забезпечення диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів;

-  наукова обґрунтованість норм споживання;

- забезпечення прозорості та громадського контролю при їхньому визначенні та застосуванні;

- урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту й трудових відносин.

Система стандартів соціальних послуг повинна формуватися з урахуванням показників якості життя тих, хто їх отримує, встановлювати вимоги до якості та умов надання послуг. Для цього слід врахувати наступні рекомендації.

1. Має бути запроваджена обов’язковість дотримання соціальних стандартів при розробці програм соціально-економічного розвитку. Передумовами цього мають стати розробка і затвердження методик, на основі яких формуватимуть державні мінімальні соціальні стандарти.

2. Необхідно скоригувати загальну концепцію державної стандартизації та нормування соціальних послуг з метою введення гнучкої завершеної системи соціальних стандартів, яка б достатньою мірою враховувала соціальні й територіальні особливості України.

3. Згідно з Концепцією Методики визначення розмірів фінансового забезпечення державних соціальних стандартів надання послуг населенню при розробці програм фінансування державних та комунальних закладів слід посилити роль нормативів,  передбачених, зокрема, Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”. Для цього необхідно внести зміни в Бюджетний кодекс України відносно розрахунків соціальних нормативів, що передбачатимуть розробку нормативів розрахунків на споживача відповідно до різних типів адміністративно-територіальних одиниць: область, район, місто-регіон, місто-район, сільська громада.

4. Для забезпечення планомірної інтеграції України в європейське співтовариство, відповідно до ратифікованої Верховною Радою України “Європейської соціальної Хартії”, необхідно продовжити роботу щодо удосконалення та приведення у відповідність із міжнародними нормами і стандартами національних соціальних стандартів, зокрема, тих, які стосуються питань оплати праці, підвищення пенсійного забезпечення, загальнообов'язкового державного соціального страхування, надання соціальної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям.

5. З метою ефективного функціонування та вдосконалення системи державних соціальних стандартів необхідно доручити Кабінету Міністрів розробити та подати на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” щодо конкретизації поняття та показників якості надання соціальних послуг, однозначної заборони зменшувати доплати іншими законами.

6. Доручити Кабінету Міністрів України передбачити виділення коштів на проведення моніторингу чинного законодавства щодо соціальних стандартів та внесення змін до чинного законодавства стосовно посилення статусу Державного класифікатора соціальних стандартів та нормативів.

7. З метою уніфікації законодавства у сфері надання соціальних послуг та адаптування його до ринкових умов необхідно внести зміни до Законів України, зокрема:

-      до Закону України “Про соціальні послуги” - щодо визначення поняття та показників якості надання соціальних послуг;

-       до   Закону   України   “Про   загальнообов'язкове державне   пенсійне   страхування”,   в   якому   передбачити   обчислення   та перерахування розміру пенсій за єдиним базовим принципом;

-    до законів України щодо вилучення показника “рівень забезпечення прожиткового мінімуму” як такого, що не відповідає Конституції України.

8. Удосконалити, за участю сторін соціального діалогу, методику визначення прожиткового мінімуму в напрямку реалізації принципів формування наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг з урахуванням сучасних змін у структурі споживання та регіональних розбіжностей;

9. Забезпечити прискорення розроблення державних соціальних стандартів та нормативів у сферах здійснення соціальної роботи з дітьми, молоддю та різними категоріями сімей, навчальними закладами, закладами охорони здоров'я, житлово-комунального обслуговування, обслуговування закладами культури, транспорту та зв'язку, в основу яких слід закласти механізм визначення якості надання таких послуг та встановити уповноважений орган державної влади або самоврядну організацію з функцією контролю за наданням таких соціальних послуг.

10. Необхідно суттєво розширити саме поняття соціальних стандартів. Слід розробити й законодавчо затвердити цілісну систему соціальних стандартів, в яких прожитковий мінімум стане лише вихідною базою, на якій нарощуються інші, більш високі життєві стандарти для різних соціальних прошарків.  У стандарті якості соціальних послуг має міститися наступна інформація:

- мета прийняття стандартів;

- етичні норми надання соціальних послуг;

- принципи надання послуг;

- група клієнтів, яким надається соціальна послуга;

- вимоги до послуги;

- відповідність потребам клієнтів;

- термін надання;

- зміст послуг;

- етапи та процедури надання послуг;

- вимоги до персоналу;

- технічні вимоги до процесу надання послуги;

- вимоги до приміщення;

- вимоги до оснащення;

- вимоги до обладнання;

- документація;

- моніторинг та оцінка.

11. Розглянути можливість запровадження загальнонаціонального індикатору відповідності прийнятих соціальних стандартів та ступеня задоволеності ними громадян. В якості подібного індикатора можна використати “індекс задоволеності споживачів”, розроблений за методикою Стокгольмської Школи економіки згідно з проектом Європейського Союзу “Спільнота, споживачі та громадські об’єднання”.

12. Для забезпечення відповідності державних мінімальних стандартів нормативно-правовій базі, соціально-економічним умовам, ситуації з наданням соціальних послуг державні мінімальні стандарти повинні регулярно переглядатись та доповнюватись відповідно до п. 5.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку розроблення та затвердження мінімальних державних стандартів якості соціальних послуг” .

ВИСНОВКИ

  В контексті стратегії інтеграції України до європейського співтовариства важливим завданням є приведення національної системи соціального захисту населення у відповідність до європейських стандартів. Дієвим інструментом для цього є міжнародне співробітництво.

               Міжнародне   співробітництво  у сфері організації та надання соціальних послуг повинно бути спрямовано на обмін досвідом практичної роботи та науковою інформацією задля:

впровадження в практику передових  методик  організації та надання соціальних послуг;

підготовки та перепідготовки кадрів;

удосконалення  нормативно-правової  бази.

Покращення якості життя та реалізації конституційних прав громадян на соціальний захист через створення цілісної системи соціальних послуг, яка б відповідала потребам населення, забезпечення  доступності та адресності соціальних послуг, підвищення їх якості.

Реформування системи соціального захисту, що має на меті створення умов для досягнення високого рівня життя громадян, посилення цільової спрямованості соціальних програм, поглиблення адресності розпочалось з реформи  пенсійного забезпечення та соціальних виплат. Наступний етап перетворень потребує реформування системи соціальних послуг з метою наближення якості соціальних послуг до європейського рівня. Це актуальне завдання сучасної соціальної політики спрямоване на посилення захисту конституційних  прав  та свобод громадян, забезпечення таких принципів, як повага до гідності кожної людини, толерантність та гуманізм. Таким чином,  якісні послуги не лише задовольняють фізичні, соціальні та культурні потреби окремої людини, але й сприяють формуванню та збереженню духовних цінностей в суспільстві.

           СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)     Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Відомості Верховної Ради

2)     Волгин Н.А., Гриценко Н.Н., Шарков Ф.И. Социальное государство: Учебник. – М., 2003.

3)     Социальная политика. Энциклопедический словарь./ Под ред. Н.А Волгина. – М.- 2005.

4)     Соціально-економічна захищеність населення України: Збірник матеріалів, підготовлених до міжнародної науково-практичної конференції.

5)     Соціальний захист населення України: Стат. збірник /Державний комітет статистики України

Міністерство освіти і науки України

Національний університет кораблебудування

ім. адм. Макарова

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

На тему: Соціальні стандарти: порядок визначення та вплив на бюджетну

     систему

Науковий керівник:

_________ Руденко Раїса Василівна

(підпис)

Студент гр. 4447 _________ Драч Ольга Олегівна

                                (підпис)

Миколаїв – 2010