Декурсивні вітсотки

До постійних  функцій ринку цінних паперів  необхідно віднести:

• інвестиційну;
• власницько-стимулюючу;

• оперативного реагування і переливу капіталів. До тимчасових функцій належать:

• приватизаційна;
• антиінфляційна.

Потрібно  зазначити, що як постійні, так і  тимчасові функції фондового  ринку послідовно взаємопов'язані  між собою і визначають роль ринку  цінних паперів в економіці країни та його значення у процесі відтворення.

Ринок цінних паперів  відрізняється від інших, перш за все, специфічним характером свого товару:

• не маючи своєї вартості, може мати високу ринкову ціну;
• право на одержання доходу і зобов'язання цей дохід виплачувати;
• за допомогою цінних паперів можна одержати доступ до реальних цінностей або забезпечити перехід від одного суб'єкта до іншого;
• цінні папери – це засіб, який забезпечує рух капіталу від галузей виробництва, де є його надлишок до галузей, яким він більш необхідний.

Відносно  його стану ринок цінних паперів можна охарактеризувати як:

Ринок «биків» - ринок на якому спостерігається тенденція можливого підвищення цін в результаті високого попиту.

Ринок «ведмедів» - ринок, на яком ціни в цілому падають і спостерігається тенденція прискорення цього падіння.

Первинним ринком цінних паперів є економічний простір, який цінний папір проходить від емітента до першого покупця.

На первинному ринку  будь-яка особа, що має необхідний статус, може одержати додатковий капітал шляхом випуску своїх облігацій.

Рішення про випуск облігацій  внутрішніх державних та місцевих позик  приймається Кабінетом Міністрів  України та місцевими радами народних депутатів

Випуску акцій повинна  передувати публікація спеціального проспекту  емісії, що містить повну і достовірну інформацію про діяльність товариства.

Реалізацією нових випусків цінних паперів можуть займатись  банки. Вони можуть також організовувати корпорації - емітенти, що спеціалізуються  на розміщенні нових цінних паперів , емісійні синдикати, що розподіляють ризик, який пов'язано з випуском цінних паперів, також може бути організована брокерська група з продажу цінних паперів. Синдикат, утворений групою інвестиційних банків, може здійснювати андерайтинг - придбання цінних паперів нових випусків з метою їх перепродажу. Андерайтинг є винагородою за гарантовану підписку і послуги встановленою у формі знижки (дисконту) з курсу продажу цінних паперів, він гарантує емітенту певну мінімальну суму від продажу нових цінних паперів.

Вторинний ринок цінних паперів – це сфера обігу цінних паперів, до якої вони потрапляють після того, як їх продасть перший власник, що купив ці цінні папери у емітента безпосередньо або через посередника. Цей ринок може бути неорганізованим (позабіржовим) або організованим (біржовим).

Позабіржовий (неорганізований) ринок характеризується наступними особливостями:

• відсутністю єдиного курсу на однакові цінні папери;
• торгівля цінними паперами відбувається в різний час і в різних місцях;
• великою кількістю продавців цінних паперів;
• відсутністю єдиного центру, який би відпрацьовував методологію.

Організований (біржовий) ринок — це торгівля цінними паперами на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції в спеціально організованих місцях за чітко прописаними правилами і технологіями. Біржі є основним інститутом вторинного ринку цінних паперів, сприяють накопиченню, розподілу і перерозподілу капіталу. Усього в світі нараховується близько 200 фондових бірж, що об'єднані у Міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Токіо, Лондона.

Аналіз цінних паперів включає вивчення окремих видів цінних паперів (чи груп паперів) у рамках основних категорій. Однією з цілей такого дослідження є визначення тих цінних паперів, що є невірно оціненими в даний момент. Існує багато різних підходів до аналізу цінних паперів. Однак велика частина цих підходів відноситься до двох основних напрямків. Перший напрямок називають технічним аналізом, а друге - фундаментальним аналізом. Фахівців, що працюють у рамках цих напрямків, називаються відповідно технічними аналітиками і фахівцями в області фундаментального аналізу.

Технічний аналіз у його найпростішій формі включає вивчення кон'юнктури курсів ринку акцій, для того щоб дати прогноз динаміки курсів акцій конкретної фірми. Спочатку проводиться дослідження курсів за минулий період з метою виявлення повторюваних тенденцій чи циклів у динаміку курсів. Потім аналізуються курси акцій за останній період часу, для того щоб виявити поточні тенденції, аналогічні виявленої раніше. Це зіставлення існуючих тенденцій з минулими здійснюється, виходячи з припущення, що цінові тренди періодично повторюються. Таким чином, виявляючи поточні тенденції, аналітик сподівається дати досить точний прогноз майбутньої динаміки курсів розглянутих акцій.

Фундаментальний аналіз виходить з того, що «справжня» (чи внутрішня) вартість будь-якого фінансового активу дорівнює приведеній вартості всіх наявних грошових потоків, що власник активу розраховує одержати в майбутньому. Відповідно до цього аналітик-фундаменталіст прагне визначити час надходження і величину цих наявних грошових потоків, а потім розраховує їх приведену вартість, використовуючи відповідну ставку дисконтування. Точніше кажучи, аналітик повинний не тільки оцінити ставку дисконтування, але також спрогнозувати величину дивідендів, що буде виплачена в майбутньому по даній акції. Останнє еквівалентно обчисленню показників прибутку фірми в розрахунку на одну акцію і коефіцієнта виплати дивідендів. Більш того, необхідно дати оцінку ставки дисконтування. Після того, як внутрішня вартість акції даної фірми визначена, вона порівнюється з поточним ринковим курсом акцій з метою з'ясувати, чи правильно оцінена акція на ринку. Акції, внутрішня вартість яких менше поточного ринкового курсу, називаються переоціненими, а ті акції, ринковий курс яких нижче внутрішньої вартості, - недооціненими.

Побудова системи  моніторингу контрольованих показників охоплює такі основні етапи.

1. Побудова системи  інформативних звітні показники  полягає в даних фінансового  і управлінського обліку. Цю систему  є так звану «первинну інформаційну  базу спостереження», необхідну  наступного розрахункуагрегированних  підприємством окремих аналітичних абсолютних і відносних фінансові показники, характеризуючих результати фінансової складової діяльності підприємства.

2. Розробка системи  узагальнюючих (аналітичних) показників, що відбивають фактичні результати  досягнення передбачених кількісних стандартів контролю, ввозяться чіткому відповідність до системою фінансові показники. У цьому забезпечується повна порівнянність кількісного висловлювання встановлених стандартів, і контрольованих аналітичних показників. У процесі вироблення такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнюючих (аналітичних) показників з допомогою первинної інформаційної бази спостереження та методів фінансового аналізу.

3. Визначення структури  та показників форм контрольних  звітів (рапортів) виконавців покликане сформувати систему носіїв контрольної інформації. Задля більшої ефективності моніторингу таку форму звіту мусить бути стандартизована й містити таку інформацію: фактично досягнуте значення контрольованого показника (у порівнянні й); розмір відхилення фактично досягнутого значення контрольованого показника від передбаченого; факторне розкладання розміру відхилення (якщо контрольований показник піддається числовому розкладанню деякі складові). Алгоритм такого розкладання мають визначити і до кожного виконавця заздалегідь; пояснення причин негативних відхилень за показником загалом і окремих його що становить; вказівку осіб, винних в негативному відхиленні показника, якщо це відхилення викликано внутрішніми чинниками діяльності підрозділи; форма стандартного контрольного звіту (рапорту) виконавця диференціюється відповідно до змістом доведеного йому бюджету (плану).

4. Визначення контрольних  періодів за кожним видом, кожної  групі контрольованих показників. Конкретизація контрольного періоду  групам показників визначається «терміновістю реагування», яка потрібна на управління інвестиційної привабливістю підприємства.

5. Встановлення розмірів  відхилень фактичних результатів  контрольованих показників від  встановлених стандартів здійснюється  виключно як в абсолютних, і у відносних показниках. Оскільки кожен показник міститься у контрольних звітах виконавців, на даної стадії вінагрегируется у межах підприємства у цілому. У цьому по відносним показниками все відхилення поділяються втричі групи:

позитивне відхилення;

негативне «дозволене»  відхилення;

негативне «критичне» відхилення.

Для проведення такої  градації кожному підприємстві мають  визначити критерій «критичних»  відхилень, що може бути диференційований по контрольним періодам. Як критерію «критичного» відхилення може з'явитися відхилення у вигляді 20 й більше відсотків по тижневої (>декадному) контрольному періоду; 15 й більше відсотків по місячному періоду; 10 й більше відсотків по квартального періоду.

6. Виявлення основних  причин відхилень фактичних результатів контрольованих показників від встановлених стандартів проходить за підприємству цілому і з окремим «центрам відповідальності». У процесі такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники фінансовогоконтроллинга, якими спостерігаються критичні відхилення від цільових нормативів, завдань поточних плані бюджетів. За кожним «критичного» відхилення (а потреби і менш значущим розмірам відхилень показників пріоритеті першого порядку) би мало бути виявлено які їх причини. У процесі здійснення такого аналізу, у цілому в підприємству використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців. Формування системи алгоритмів дій зі усунення відхилень є заключним етапом побудови системи моніторингу для підприємства. Принципова система дій менеджерів підприємства у цьому випадку залежить від трьох алгоритми:

«щось робити». Ця форма  реагування передбачається тому випадку, коли розмір негативних відхилень значно нижчі від передбаченого «критичного» критерію;

«усунути відхилення». Така система дій передбачає процедуру пошуку істини та реалізації резервів щодо забезпечення виконання цільових, планових чи нормативних показників. У цьому резерви розглядаються у різних аспектів інвестиційної роботи і окремих інвестиційних проектів. Як таких можливостей то, можливо розглянута доцільність запровадження посиленого режиму економії (за принципом «відсікання зайвого»), використання системи внутрішніх резервів та інші;

«змінити систему планових чи нормативних показників». Така система  дій робиться у випадках, якщо можливості нормалізації окремих аспектів інвестиційної діяльності обмежені чи взагалі відсутні. І тут за результатами моніторингу вносяться пропозиції щодо коригуванні системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних планів чи окремих бюджетів. У окремих критичних випадках то, можливо обгрунтоване пропозицію про припинення окремих виробничих, інвестиційних та фінансових операції, і навіть окремих інвестиційних проектів.

Впровадження для підприємства системи моніторингу дозволяє істотно  збільшити ефективність всього процесу управління інвестиційними процесами, Не тільки щодо формування інвестиційній привабливості.

Узагальнюючи вищевикладене, треба сказати, що основою формування системи моніторингу є розробка системи індикативних показників, дозволяють виявити появу Мельниченка і складність проблеми. У змістовному плані система показників орієнтована на вивчення ознак, характеризуючих залежність управління інвестиційною привабливістю підприємства від зовнішньою і внутрішньою середовища, оцінку їхньої якості та прогнозування.

Усю систему показників моніторингу інвестиційній привабливості  доцільно розбити ми такі групи:

1. Показники довкілля. Для довкілля підприємств, які  у умовах ринку, характерний  ряд характерних ознак: по-перше,  все чинники враховуються одночасно, по-друге, підприємства вже повинні брати до уваги багатоаспектний характер управління. Діяльність підприємства протікає різних рівнях: на товарних ринках, у сфері ресурсів, між різними підприємницькими концепціями (з конкурентом поодинці чи уклавши блок з іншими виробниками, партнерами, постачальниками, торговельні посередники тощо.), в – третіх, агресивна політика цін (прямі атаки послаблення конкурентів), по-четверте, динамізм розвитку ринку, коли позиції від конкурентів і стрій змінюються з наростаючою швидкістю. Динамізм розвитку ринку є важливий чинник довкілля. Позиції від конкурентів і стрій підприємств змінюються з наростаючою швидкістю.

2. Показники, що характеризують  прояв соціальної ефективності  підприємства у громадському  рівні. Соціальна ефективність виділяється із усієї групи соціально-економічних показників як та її сторона, який означає вплив заходів економічного характеру найбільш повне задоволення потреб суспільства. Її критерієм, є задоволення потреб соціального характеру, включаючи потреби якості продукції, якості обслуговування споживача, скорочення часу для придбання тощо.

3. Показники, що характеризують  рівень професіональною підготовкою  персоналу; показники, що характеризують  рівень організації праці; соціально-психологічні  характеристики.

4. Показники, що характеризують  ефективність розвитку інвестиційних  процесів для підприємства. У  межах розробленої моделі оцінки  інвестиційній привабливості підприємств  найбільше зацікавлення представляє  група показників, безпосередньо  що відбивають ефективність управління інвестиційними процесами.

Маючи групи показників, за доцільне реалізацію моніторингу  здійснювати відповідно до алгоритмом, представленим на рис. 3. Враховуючи сказане, для формування системи  моніторингу інвестиційній привабливості слід, по-перше, враховувати чинники формування інвестиційної вартості, по-друге, потенційні можливості підприємства у формуванні його інвестиційних ресурсів, виробничий, кадровий і технічний потенціал підприємства можливість притягнення зовнішніх ресурсів, по-третє, ефективність розвитку інвестиційних процесів, визначальна економічного зростання підприємства. Запропонований алгоритм побудований на відстежуванні змін ринкову вартість. У разі інформатизації і автоматизації процесів функціонування підприємства реалізація даного алгоритму не вимагає організаційно-економічних перетворень для підприємства.