Декурсивні вітсотки

1. декурсивні та антисипативні відсотки

Існує дві концепції  і, відповідно, два способи визначення і нарахування процентів. 
Антисипативний (попередній) спосіб. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається виходячи із нарощеної суми:  
S = P/(1 - i)n.

Відсотковою ставкою буде виражене у відсотках відношення суми прибутку, що сплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, яка  отримується в кінці цього  інтервалу. Ставка, що визначається таким  способом, називається (в широкому розумінні) обліковою ставкою або антисипативним відсотком. 
Декурсивний спосіб. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Декурсивна відсоткова ставка або позичковий відсоток - це відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початку даного інтервалу. 
У світовій практиці декурсивний спосіб найбільш розповсюджений. У нас - антисипативний, особливо в періоди високої інфляції. При рівності позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому в літературі часто можна зустріти твердження, що декурсивний спосіб більш вигідний для позичальника, а антисипативний - для кредитора. Але це справедливо лише для невеликих відсоткових ставок.

2. ануїтет або фінансова рента

Ануїтет— щорічний платіж, annus — рік)

1. фінансова рента, що становить рівновеликі грошові виплати (чи надходження) через однакові проміжки часу впродовж певного періоду;
2. один з видів довготермінової державної позики, за якою щороку виплачують відсотки та погашають частину боргу

Коефіцієнт ануїтету перетворює разову виплату у платіжний  ряд. З допомогою цього коефіцієнту  визначається періодичність виплат:

де   — відсоткова ставка,  — кількість періодів.

Окремим випадком ренти  є фінансова рента або аннуітет - такий потік платежів, всі члени якого рівні один одному, так само як і інтервали часу між ними. Фінансова рента має наступні параметри:

член ренти - величина кожного окремого платежу;

період ренти - часовий інтервал між двома сусідніми платежами, строк ренти - час,

виміряний від початку  фінансової ренти до кінця її останнього періоду;  
процентна ставка - ставка, яка використовується при нарощенні або дисконтуванні платежів, що утворюють ренту, число платежів на рік, число нарахувань відсотків на рік, моменти платежу всередині періоду ренти].

Класифікація рент може бути проведена за різними ознаками.  
У залежності від тривалості періоду, ренти ділять на річні і p-строкові, де p - число виплат у році.

За кількістю нарахувань відсотків розрізняють ренти з нарахуванням один в році, m разів або безперервно. Моменти нарахування відсотків можуть не збігатися з моментами рентних платежів].

За величиною членів розрізняють постійні (з рівними  членами) і змінні ренти.  
Якщо розміри платежів змінюються за будь - яким математичному закону, то часто з'являється можливість вивести стандартні формули, значно спрощують розрахунки.  
За ймовірності виплати членів розрізняють ренти вірні й умовні.  
Вірні ренти підлягають безумовній виплаті, наприклад, при погашенні кредиту. Виплата умовної ренти ставиться у залежність від настання деякої випадкової події. Тому число її членів заздалегідь невідомо. Наприклад, число виплат пенсій залежить від тривалості життя пенсіонера.

За кількістю членів розрізняють ренти з кінцевим числом членів, або обмежені і нескінченні або вічні. Як вічної ренти можна розглядати виплати по облігаційних позиках з необмеженими або не фіксованими термінами.  
Залежно від наявності зсуву моменту початку ренти по відношенню до початку дії контракту або будь-кому іншому моменту ренти поділяються на негайні та відстрочені або відстрочені. Термін негайних рент починається відразу, а у відкладених запізнюється.

 

3. Інфляція та її вплив на результати інвестиційної діяльності

Інфля́ція  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Інфляція та її вплив на результати інвестиційної  діяльності

У фінансовій практиці приходиться рахуватися з корегуючим фактором інфляції, яка знецінює вартість грошових засобів. Це пов’язано з тим, що зростання інфляції (індексу середніх цін) викликає відповідне зниження покупної спроможності грошей.

Номінальна сума грошових засобів  – це оцінка її величини без врахування зміни покупної спроможності грошей.

Реальна сума грошових засобів –  це оцінка її величини з врахуванням  зміни покупної спроможності грошей у зв’язку з процесом інфляції.

У фінансово-економічних розрахунках, пов’язаних з інвестиційною діяльністю, інфляція оцінюється і враховується у наступних випадках:

1. При корегуванні нарощеної  суми грошових засобів; 

2. При формуванні ставки відсотку  з врахуванням інфляції, що використовується  для нарощування і дисконтування; 

3. При формуванні рівня доходів від інвестицій, враховуючи темпи інфляції.

В процесі оцінки інфляції використовуються два основних показники:

1. Темп інфляції (Ті), який характеризує приріст середнього рівня цін у розглянутий період (n);

2. Індекс інфляції (Іі) у розглянутий період (n), який визначається як 1 + Ті

А. Корегування нарощеної  вартості грошових засобів з врахуванням  інфляції здійснюється за формулою:

FVp = FV / Ii

Якщо ж у процесі нарощування  можна виділити реальну ставку відсотку і очікуваний темп інфляції, то розрахунок майбутньої реальної вартості грошових засобів можна здійснювати за формулою:

FVp = PV (1+i)n x (1 + Ti)-n = PV x (1+i / 1+Ti)n

Приклад: визначити реальну майбутню вартість інвестованих коштів за наступних умов: обсяг інвестицій – 200 тис.грн., період інвестування – 2 роки; очікувана ставка відсотку з врахуванням інфляції – 30% в рік, очікуваний темп інфляції в рік – 20%. Підставивши дані у формулу одержимо: FVp = 200 х ( 1+0.30 / 1+0.20 )2 = 234.7 тис.грн.

Б. Формування реальної ставки відсотку з врахуванням інфляції, що використовується в процесі компаундування або дисконтування вартості грошових засобів, здійснюється за формулою:

Jp = J – Ti,

де Jp – реальна ставка відсотку;

J – номінальна ставка  відсотку з врахуванням інфляції, сформована на грошовому ринку.

Після визначення реальної майбутньої вартості грошей в процесі  її нарощування за реальною ставкою  ми стикаємося з трьома ситуаціями:

1. J = Ti. В цій ситуації  нарощування реальної вартості  грошей не здійсниться, адже  їх приріст покриється інфляцією;

2. J > Ti. В цій ситуації  реальна майбутня вартість грошей  буде зростати не дивлячись  на інфляцію;

3. J < Ti. В цій ситуації  реальна майбутня вартість грошей  буде знижуватися, тобто процес  інвестування є збитковим. 

В. Формування рівня доходів від інвестицій, враховуючи темпи інфляції, передбачає визначення розміру так званої “інфляційної премії”. Розмір цієї премії, яка компенсує втрати реальної суми доходу інвестора від інфляції, розраховується за формулою:

Wi = Dp x Ti,

де Wi – сума інвестиційної  премії,

Dp – реальний середньо  ринковий дохід по інвестиціям. 

Відповідно, загальна сума доходів по інвестиційному проекту (у номінальному обчисленні) складе:

Dw = Dp + Wi

4. інвестиційний ринок етапи його вивчення

Інвестиційний ринок представляє собою ринок, на якому об'єктами купівлі-продажу виступають різноманітні інвестиційні товари та інструменти, а також інвестиційні послуги, що забезпечують процес реального і фінансового інвестування.

Інвестиційний ринок  — це система, що поєднує певні складові (елементи системи): суб'єктів (інвесторів, функціональних учасників, замовників, проектні й науково-дослідні організації тощо) та об'єктів (матеріальні й нематеріальні); відповідну інфраструктуру ринку (спеціалізовані банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, інжиніринго-консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо). Ця система повинна функціонувати на основі відповідної структури, організації, ієрархії, відповідних взаємовідносин з використанням сформованого механізму з урахуванням державного регулювання цього процесу.

Інвестиційний ринок — це система, що включає:

1) суб'єктів (інвесторів, підрядників,  замовників, проектні і науково-дослідні  організації);

2) об'єкти (матеріальні і нематеріальні);

3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інжиніринго-консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо). 
4) ринковий механізм;

5) контроль з боку  держави за дією ринкового  механізму.

У країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на інвестиції та інвестиційні товари.

Система цін рівноваги  формується мікроекономічними пропорціями  у народному господарстві, основною з яких є співвідношення: інвестиції — приріст інвестиційних товарів.

При цьому-ринок характеризується випереджуючим розвитком інвестиційної  пропозиції і відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з ряду послідовних  етапів, на яких здійснюється оцінка і  прогнозування:

1) макроекономічних показників  розвитку інвестиційного ринку. Результат цієї оцінки використовується для галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності;

2) інвестиційної привабливості  галузей (підгалузей) економіки;

3) інвестиційної привабливості  регіонів. Результати цієї оцінки  використовуються для регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності, особливо у сфері реального інвестування; 
4) привабливості окремих компаній і фірм. Результати цієї оцінки використовуються для прийняття тактичних інвестиційних рішень.

Така послідовність  вивчення інвестиційного ринку і окремих його сегментів дозволяє отримати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності і формування ефективного інвестиційного портфеля.

 

Інвестиційний ринок є надзвичайно складною системою, в якій обертаються багатоманітні товари та інструменти, що забезпечують інвестиційний попит усіх видів інвесторів. Цей ринок обслуговується спеціальними інвестиційними інституціями, розпоряджається досить розгалуженою і різноплановою інвестиційною інфраструктурою.

В економічній системі країни, що функціонує на ринкових принципах, інвестиційний ринок відіграє велику роль, яка визначається наступними основними функціями:

1.  Активною мобілізацією тимчасово вільного капіталу з різноманітних джерел.

2.  Ефективним розподілом акумульованого вільного капіталу між численними кінцевими його споживачами.

3.  Визначенням найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.

4.  Формуванням ринкових цін на окремі інвестиційні товари, інструменти і послуги, що найбільш ефективно відображають співвідношення між їх пропозицією і попитом, яке склалося.

5.  Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем інвестиційних товарів та інструментів.

6.  Формуванням умов для мінімізації інвестиційного і комерційного ризику.

7.  Прискоренням обігу капіталу, яке сприяє активізації економічних процесів.

Поняття «інвестиційний ринко» є в певній мірі збірним, узагальненим. В реальній практиці воно характеризує широкий спектр окремих видів  інвестиційних ринків з різноманітними сегментами кожного з цих видів. Сучасна систематизація інвестиційних ринків виділяє різні їх види у відповідності до наступних основних ознак (рис. 10).

6. Ринок цінних паперів. Його аналіз.

 

Ринок цінних паперів  – це складний механізм, із допомогою  якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які їх можуть позичити (надати) на певних умовах.

Емітенти цінних паперів – це держава в особі уповноваженого органу, юридична особа й у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Емітент від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Сукупність функцій ринку цінних паперів в економіці можна поділити за двома групами: постійні, властиві стабільній стаціонарній системі акціонерних відносин господарювання, і тимчасові, притаманні періоду становлення акціонерних форм організації виробництва і фондового ринку внаслідок разових глибинних змін у системі відносин власності на капітал.