Бюджетна система та бюджетний устрій

Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед найнегативніших вплив мають:

постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у звʼязку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

відсутність правового  регулювання відповідальності розпорядників  бюджетних коштів у випадках взяття зобов’язань, що перевищують обсяг виділених їм асигнувань;

послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням  бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

неповне відображення в  бюджеті доходів, які одержують  бюджети бюджети установи, органи виконавчої влади від використання власності й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему неконтрольованості у використанні державних коштів і майна.

На сьогоднішній день актуальною є проблема бюджетних  взаємовідносин. Послідовна реалізація механізму міжбюджетних відносин нині ускладнюється браком бюджетних коштів. Бюджетна практика розвинутих країн свідчить, що кожній з них не вдавалося забезпечити розмежування доходів між ланками бюджетної системи якимось одним способом, завжди застосовувалась їх комбінація.

Наші законодавці при  формуванні чинної податкової системи  не мали чітко сформульованих принципів  розмежування доходів між бюджетами  рівнів. У результаті незрозумілими  є причини, що зумовлюють віднесення податків, зборів та інших обовʼязкових платежів до тієї чи іншої групи.

Першим важливим кроком в удосконаленні системи бюджетних  відносин має бути закріплення відповідальності за фінансування різних видів державних  витрат і формування нормальних взаємовідносин із виконання видаткової частини бюджету.

Перебудова бюджетної  системи стосується не лише взаємовідносин між державними та регіональними  бюджетами, а й відносин бюджетів вищестоящого рівня до бюджетів нижчого  рівня.

Кошти місцевих бюджетів - основа фінансової бази органів місцевого самоврядування. Однак у більшості випадків вони не можуть забезпечити ефективного впливу цих органів на соціально-економічні процеси.

Однією з проблем  у бюджетній сфері залишається  питання державних видатків. Ще недостатньо  зроблено змін щодо змісту, спрямування бюджетних видатків, методології їх планування і фінансування.

 

2. Принципи  побудови бюджетної системи України.

Принципи побудови бюджетної  системи є визначальною основою  бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв'язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

єдності всіх бюджетів;

автономності (самостійності) кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

Побудова бюджетних  систем у розвинених країнах ґрунтується  на спеціальних принципах. Найважливішими з них є єдність, повнота, реальність і гласність.

Принципи бюджетного устрою, покладені у законодавство  розвинених західних країн, склали основу для формування принципів бюджетного устрою України. У відповідності  до основних тенденцій становлення  сучасної бюджетної системи України, Бюджетним кодексом визначаються принципи її побудови.

     Статтею 7 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетна система України ґрунтується на таких принципах:

принцип   єдності  бюджетної  системи України -  єдність бюджетної системи України забезпечується  єдиною  правовою  базою, єдиною грошовою  системою,  єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

принцип   збалансованості  -  повноваження  на  здійснення витрат бюджету мають  відповідати  обсягу  надходжень  бюджету  на відповідний бюджетний період;

принцип   самостійності  -  Державний  бюджет  України  та  
місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету  
не  несе  відповідальності  за бюджетні зобов'язання органів влади  
Автономної Республіки Крим та  органів  місцевого  самоврядування.  
Органи  влади  Автономної  Республіки  Крим  та  органи  місцевого  
самоврядування коштами відповідних  місцевих  бюджетів  не  несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного,  а також за бюджетні зобов'язання    держави.    Самостійність     бюджетів забезпечується закріпленням  за  ними  відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної  Республіки  Крим  та  органів місцевого самоврядування визначати напрями  використання  бюджетних  коштів  відповідно  до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно  одне  від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

принцип  повноти - до складу бюджетів підлягають включенню  
всі надходження бюджетів  та  витрати  бюджетів,  що  здійснюються  
відповідно  до  нормативно-правових актів органів державної влади,  
органів  влади  Автономної  Республіки  Крим,  органів   місцевого  
самоврядування;

принцип   обґрунтованості   -   бюджет   формується   на  
реалістичних макропоказниках економічного і  соціального  розвитку  
України  та  розрахунках  надходжень бюджету і витрат бюджету,  що  
здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

принцип ефективності та результативності -  при  складанні  
та  виконанні  бюджетів  усі  учасники  бюджетного  процесу  мають  
прагнути досягнення цілей,  запланованих  на  основі  національної  
системи  цінностей  і  завдань  інноваційного  розвитку економіки,  
шляхом  забезпечення   якісного   надання   послуг,   гарантованих  
державою,  Автономною  Республікою Крим,  місцевим самоврядуванням  
(далі - гарантовані послуги),  при залученні мінімального  обсягу бюджетних   коштів  та  досягнення  максимального  результату  при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

принцип  субсидіарності  -  розподіл  видів  видатків  між  
державним  бюджетом та місцевими бюджетами,  а також між місцевими бюджетами  ґрунтується  на  необхідності   максимально   можливого наближення  надання  гарантованих  послуг  до  їх  безпосереднього  
споживача;

принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти   використовуються  тільки  на  цілі,  визначені  бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

принцип  справедливості  і  неупередженості   -   бюджетна система    України    будується   на   засадах   справедливого   і неупередженого розподілу суспільного багатства між  громадянами  і територіальними громадами;

принцип   публічності   та   прозорості   -  інформування  громадськості з   питань   складання,   розгляду,   затвердження, виконання   державного бюджету та  місцевих  бюджетів,  а  також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

Дотримання всіх вищезазначених принципів має дозволити бюджетній системі України швидше пройти період становлення і перейти до нормального розвитку з дотриманням існуючих вимог сучасної світової економіки.

У працях українських науковців [16, 19] пропонується виділити в побудові бюджетної системи України принцип автономності, який передбачає,

що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відособленою і самостійною ланкою. На відміну від задекларованого у Бюджетному кодексі принципу самостійності, він означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами. Такий підхід до бюджетної системи тісно пов’язаний з поняттям «бюджетний федералізм», що розглядається як законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними на засадах державної соціально§економічної і політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної і суспільної солідарності. В. М. Опарін наголошує, що подальший розвиток бюджетної системи України має засновуватися на засадах бюджетного федералізму [16, с. 12].

 

3. Проблеми формування бюджетної політики та функціонування бюджетного механізму  в Україні .

 

3.1 Проблеми формування бюджетної політики   в Україні .

Бюджетна політика представляє собою сукупність економічних  і адміністративних заходів, що застосовує держава з метою стабілізації та підвищення ефективності національної економіки, використовуючи, головним чином, бюджетні та податкові механізми.

Рівень соціально-економічного розвитку країни, фінансові можливості держави, добробут громадян, безперечно, залежить від якості розробки та ефективності бюджетної політики держави. Виступаючи складовою фінансової політики держави бюджетна політика є головним стимулом соціально-економічних процесів у суспільстві й повинна реалізовуватися і формуватися на наукових засадах, відповідати національним інтересам і соціально-економічній стратегії держави. Виходячи з цього, постійний моніторинг теоретичних розробок, завдань, функцій, методів, принципів та різноманітних наукових засобів має актуальне значення, як джерело напрямів формування й удосконалення нової моделі бюджетної політики України.

Основними напрямами  бюджетної політики держави на сучасному  етапі є:

– створення соціально-орієнтованої ринкової економіки;

– стабілізація економічного середовища як передумови розвитку бізнесу;

– досягнення довготривалого економічного зростання;

– підвищення життєвого рівня населення.

За останні роки бюджетна політика в Україні під впливом  політичних та організаційних чинників зазнала значних змін. При цьому  вона не відзначалася стабільністю та послідовністю. Зміни у складі урядових команд призводили не тільки до запровадження різних важелів її реалізації. Суттєві корективи вносилися також у визначення цілей та пріоритетів бюджетної політики. Це стало основою різноспрямованого її впливу на розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем в Україні.

При цьому бюджетна політика орієнтувалася переважно для  споживання і трансфертів, і в  меншій мірі – для державних інвестицій. Було досягнуто зростання платоспроможного попиту громадян, який, утім, не перетворився на потужний стимул інвестиційної діяльності й розвитку вітчизняного виробництва. Бюджетне фінансування слід використовувати лише для стратегічно важливих та пріоритетних галузей економіки держави. Це випливає з розгляду прямих засобів державного регулювання інвестиційної діяльності. Основними об’єктами такого виду фінансування є об’єкти, визначені на макрорівні Кабінетом Міністрів з подальшим затвердженням їх вищим законодавчим органом України – Верховною Радою України. Передумовою бюджетного фінансування є необхідність забезпечення економічної стабільності та незалежності держави, підтримання життєдіяльності головних галузей економіки, забезпечення державної безпеки, проведення структурної перебудови.

Для наглядності ефективності бюджетної політики України було проаналізовано головний індикатор економіки країни – валовий внутрішній продукт. У 2009 році відбулося серйозне падіння ВВП як номінального, так і реального. При чому реальне падіння ВВП було одним з найвищих у світі та становило «мінус» 14,8%.[7]

Проте за підсумками 2010 року відбулося зростання реального ВВП на 4,1% або на 181,3 млрд. грн. більше ніж у 2009 рік [7]. Тобто у 2010 році Україні вдалося не лише досягти до кризових показників ВВП, а й перевищити їх. Зростання вдалось досягнути за рахунок високих показників розвитку в промисловості, транспорті, торгівлі, фінансовій сфері.

Необхідними умовами стабільності бюджетної системи є проведення бюджетної політики, спрямованої  на  забезпечення гармонійного поєднання принципів бюджетного унітаризму з елементами децентралізації, реформування цих відносин з удосконаленням порядку розподілу трансфертів з державного бюджету на основі прозорих та об’єктивних критеріїв, що ґрунтуються на чіткому розмежуванні бюджетних повноважень та стабільній системі закріплення дохідних джерел за бюджетами.

Основні напрямки бюджетної  політики на 2011 рік розроблені з  метою формування бюджетної політики, яка буде спрямована на створення  умов для рішучого подолання наслідків  фінансово-економічної кризи, проведення ефективної податково-бюджетної інноваційної моделі розвитку економіки, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення розміру заробітної плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності. [1,с.23]

Бюджетна політика держави  має низку системних недоліків, які носять довгостроковий характер, а прийняття збалансованого бюджету та формування через нього довгострокових чинників економічного зростання при одночасному підвищенні ефективності використання бюджетних коштів є стратегічним орієнтиром держави у сфері державних фінансів.