Бюджетна політика на місцевому рівні

Видатки бюджету місцевого рівня [2]

      Головним  елементом фінансів місцевих органів  влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу.

      Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

      Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяють на декілька функціональних видів: обов'язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень.

      Обов'язкові видатки це — видатки, спрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни, а також видатки, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками.

      Факультативні видатки — це видатки, що здійснюються для реалізації завдань у межах власної компетенції, а також так званих добровільних та факультативних обов'язків. Ще один вид видатків — видатки для реалізації делегованих (доручених) центральною владою завдань.

      Крім  функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні, або адміністративні, і капітальні, або інвестиційні.

      Поточний  бюджет використовується для виконання як власних, так і делегованих повноважень. Кошти поточного бюджету спрямовують на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

      Кошти бюджету розвитку спрямовують на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з розширеним відтворенням.

      До  витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1. погашення основної суми боргу відповідно АРК та місцевого самоврядування;
2. капітальні вкладення;
3. внески органів влади АРК та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Міжбюджетний  розподіл ресурсів [2]

      У бюджетній системі України обов’язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, яким притаманні великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів. Підставою для міжбюджетних відносин є визначені законодавством держави:

• розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;
• розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
• підтримка «бідних» у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;
• вилучення коштів у відносно «багатих» у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;
• різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позики тощо).

    Розмежування  доходів, проведене на єдиних засадах  для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер.

      Остаточно збалансувати бюджети одного рівня лише розмежуванням їхніх доходів і видатків неможливо. Це досягається за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

      Центральне  місце в управлінні фінансами  в Україні посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладено  завдання загального керівництва всією фінансовою системою країни. 

3. Напрямки  вдосконалення бюджетної  політики на місцевому  рівні

 

     Місцеві органи влади в умовах нормативного розподілу ресурсів мають можливості формувати власну бюджетну політику, хоча при цьому обмежується їх автономність і вони працюють у рамках, визначених загальнодержавними нормативними актами.

     Запорукою успіху місцевої бюджетної політики може бути лише прозоре та відкрите формування проектів бюджетів та отримання  підтримки й схвалення місцевим населенням.

     До  недоліків існуючої в Україні  системи формування місцевих бюджетів можна віднести високий рівень концентрації фінансових ресурсів у Державному бюджеті, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань. Тому фінансове управління в найближчі бюджетні періоди ставить перед собою вирішення наступних завдань: підвищення впливу місцевих органів влади на формування бюджету та стимулювання нарощування власної дохідної частини [3].

     Чинний  розподіл між наповненням кошиків доходів не стимулює місцеві органи влади впливати на формування підприємницького клімату в межах своєї юрисдикції. Якщо підприємства почнуть працювати краще і відповідно, зросте їх прибуток і заробітна плата працівників, то в бюджеті зростуть доходи, які враховуються при визначенні трансферту. І, як відомо з практики останніх років, більшість їх буде вилучена до Державного бюджету.

      Така  ситуація потребує перегляду порядку  фінансового вирівнювання, сприяння органами місцевого самоврядування підвищення роботи підприємств, що знаходяться на їх території, а також залученню в них інвестицій.

      Саме  тому пропонується залишати у регіонах певну частку коштів Державного бюджету без їх спрямування до центру та у зворотному напрямі. Реалізація запропонованого методу дасть змогу вдосконалити чинну систему здійснення видатків бюджету, підвищити оперативність та ефективність управління наявними фінансовими ресурсами, зацікавити місцевих керівників у збільшенні надходжень.

     Формування  місцевого бюджету на основі зазначеного принципу тісніше пов’яже його з результатами економічного розвитку регіону, дозволить вже на етапі бюджетного планування порівнювати розмір територіальних доходів із доходами регіонального бюджету, планувати видатки бюджету, виявляти резерви збільшення доходів.

      У ході перебудови механізму формування бюджетів повинна бути вирішена низка  питань, в тому числі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватись до Державного бюджету, яка залишатись на місцях; у зв'язку з цим - яким повинен  бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів. З цього приводу можливі такі варіанти [3]:

      - норматив відрахувань у відсотках  від загальної суми бюджетних  доходів встановлюється для бюджету  міста, а частина коштів, що  залишилась, спрямовується до вищих  бюджетів;

      - за встановленими нормативами  у відсотках від загальної  суми територіальних бюджетних  доходів кошти спрямовуються  до вищих бюджетів, а частина  коштів, що залишилась, до відповідних  місцевих бюджетів;

      - фіксований норматив коштів, що  перераховується до вищих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до бюджету відповідної території.

      Взагалі для підвищення відповідальності і  зацікавленості органів місцевого  самоврядування у кінцевих результатах  їх діяльності більш прийнятними  є другий і третій варіанти, коли місцеві бюджети будуть формуватись на основі залишкового принципу після внесення у вищестоящі бюджети сум у вигляді своєрідного податку з території.

      Необхідно вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання. Потрібно визначати фінансові нормативи бюджетної забезпеченості міста з урахуванням економічного, соціального, природного й екологічного стану. Це дасть змогу визначити реальний розмір фінансових ресурсів для задоволення місцевих потреб, а також значно вдосконалити процедуру бюджетного планування.

     Доцільно  переглянути питання про податок  на прибуток комунальних підприємств. Проте надати пільги чи повністю звільнити  комунальні підприємства від сплати такого податку місцеві ради не мають  права відповідно до норми ст. 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

     Особливої уваги заслуговує чинна система місцевих податків і зборів, частка яких коливається від 2 до 6%, так і обмеженим переліком об’єктів оподаткування. Тому раціонально здійснити аналіз усіх можливих пропозицій на рівні міських рад та законодавчо закріпити розширений перелік місцевих податків і зборів, що забезпечить кращі можливості вибору конкретних їх видів.

      Перспективним напрямом є пошук додаткових можливостей  фінансування проектів з розвитку місцевої інфраструктури. До основних шляхів забезпечення зростання фінансових можливостей регіональних органів місцевого самоврядування слід віднести [6]:

      - законодавче надання права обласним  радам здійснювати позичання  на реалізацію програм розвитку  регіону;

      - створення банків регіонального розвитку, що розширить можливості кредитування місцевих проектів;

      - підвищення ефективності фінансового  управління на комунальних підприємствах.

      Доцільними  вважаються пропозиції щодо зарахування  прибуткового податку з громадян у місцеві бюджети за місцем проживання працівників. Це б дало можливість збільшити надходження до сільських та селищних бюджетів, жителі яких працюють у містах [4].

     Необхідно чітко розподілити компетенцію  щодо розв'язання конкретних завдань  між центральними органами влади й органами місцевого самоврядування і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів.

      Особливу  увагу необхідно приділити збільшенню доходів, які не враховуються при  визначенні міжбюджетних трансфертів. Додаткова мобілізація цих платежів дає можливість поступово з року в рік поліпшувати фінансування видатків.

      В цілому зміцнення інституту місцевого  самоврядування в Україні значною  мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

      Бюджетна  політика на місцевому  рівні – це офіційно визначені органом місцевого самоврядування цілі та напрямки розвитку бюджетних відносин і методи їх реалізації на місцевому рівні.

     Система вироблення бюджетної політики на місцевому рівні складається з  суб’єкта управління, що представлена системою місцевих органів управління місцевими бюджетами, об’єкта управління – місцевих бюджетів, інструмента управління - механізму вироблення політики на місцевому рівні, та кінцевої мети – основних напрямів (цілей) бюджетної політики.

     Механізм  вироблення місцевої бюджетної політики включає: визначення доходних джерел; формування видаткової частини, міжбюджетний розподіл ресурсів.

      За  джерелами доходи місцевих органів влади складаються з податкових,

неподаткових  доходів та трансфертів.

      За  економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на власні, закріплені і регульовані. Власні та закріплені доходи є основою самостійності місцевих бюджетів.

      Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади. Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяють на декілька функціональних видів: обов'язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень.

     Запорукою успіху місцевої бюджетної політики може бути лише прозоре та відкрите формування проектів бюджетів та отримання  підтримки й схвалення місцевим населенням.

      В цілому зміцнення інституту місцевого  самоврядування в Україні значною  мірою залежить від того, чи будуть створені умови для фінансової незалежності органів місцевого самоврядування, основу якої становлять місцеві бюджети.