Бюджетна політика на місцевому рівні

    МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра державних фінансів

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна науково-дослідна робота

    з дисципліни «Складання і виконання бюджетів»

на тему:

«Бюджетна політика на місцевому  рівні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 302 групи

Михалінич І.Є.

Перевірила

Західна О.Р. 
 
 
 
 

    Львів – 2011

Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Місце бюджетної політики на рівні місцевих органів влади в Україні ..4
2. Складові бюджетної політики на місцевому рівні……..………..………7
3. Напрямки вдосконалення бюджетної політики на місцевому рівні …..11

Висновки…………………………………………………………………….........13

Список  використаної літератури………………………………………………..15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

      Актуальність  теми. Бюджетна складова економічної самостійності місцевих органів влади є однією з найважливіших. Питання про постійну нестачу фінансових ресурсів та відсутність можливостей розв’язання найбільш гострих соціальних проблем на місцевому рівні, а також надмірна централізація фінансових ресурсів  і управлінських рішень посилюють актуальність проблеми вироблення бюджетної політики на місцевому рівні.

      Об’єктом  дослідження є процес формування бюджетної політики на місцевому рівні.

      Метою роботи є розгляд та значення процесу вироблення  бюджетної політики місцевими органами влади для формування та використання фінансових ресурсів муніципальних об’єднань.

      Реалізація  поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення наступних завдань:

      - дослідження поняття бюджетна політика на місцевому рівні;

      - визначення основних складових бюджетної політики та механізму її

        реалізації;

- аналіз  основних недоліків побудови  та реалізації бюджетної політики  на місцевому рівні та пошук  шляхів її вдосконалення. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Місце бюджетної політики на рівні місцевих органів влади в Україні

 

      Бюджетна  політика на місцевому  рівні – це офіційно визначені органом місцевого самоврядування цілі та напрямки розвитку бюджетних відносин і методи їх реалізації на місцевому рівні.

       Під час переходу на рівень місцевих органів влади ми розглядаємо систему вироблення бюджетної політики на місцевому рівні, в якій суб’єктом управління  є система місцевих органів управління місцевими бюджетами, об’єктом управління - місцеві бюджети, інструментом управління - механізм вироблення політики на місцевому рівні, а кінцевою метою - основні напрями бюджетної політики (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Система вироблення місцевої бюджетної політики в Україні [5]

      Таким чином, система вироблення місцевої бюджетної політики – це система, що забезпечує цілеспрямований вплив системи органів управління бюджетом на місцевий бюджет через функціонування механізму розробки місцевої бюджетної політики для вироблення та затвердження основних напрямів бюджетної політики на певний термін з метою досягнення встановлених пріоритетів у програмі  соціально-економічного розвитку території.

      У свою чергу, місцевий бюджет – це система грошових відносин, у процесі яких формується  та  використовується місцевий бюджет  з метою  виконання  своїх функцій відповідно до цілей місцевої бюджетної політики.

      Цілі  місцевої бюджетної  політики логічно формуються виходячи з цілей державної бюджетної політики. В загальному випадку цілі місцевої бюджетної політики складаються з множини цілей державної бюджетної політики, конкретизованих на рівні територіальної громади, та специфічних цілей місцевості, що водночас не суперечать цілям державної бюджетної політики.

      Таким чином, місцева бюджетна політика – це діяльність щодо управління місцевим  бюджетом,  спрямована  на  досягнення  цілей  державної  бюджетної  політики  та специфічних цілей територіальної громади.

      Під місцевими органами управління бюджетом розуміємо сукупність усіх організаційних структур, що здійснюють формування місцевого бюджету. Система місцевих органів управління бюджетом  складається  з місцевих органів представницької влади (Верховна Рада АР Крим і місцеві ради) та місцевих фінансових органів, територіальних органів ДКУ, ДПА, КРУ в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

      Механізм вироблення місцевої бюджетної політики має такі характеристики, як [5]:

      1. Механізм вироблення місцевої  бюджетної політики слугує для  формування місцевої бюджетної політики. Безпосереднім  результатом  вироблення місцевої бюджетної політики є підготовлений місцевими фінансовими органами місцевий бюджет, завдяки якому реалізуються цілі та завдання місцевої бюджетної політики.

      2. Механізм вироблення місцевої  бюджетної політики включає складові відповідно до груп завдань, що вирішуються (визначення доходних джерел, формування видаткової частини, міжбюджетний розподіл ресурсів).

      3. Механізм  вироблення  бюджетної  політики  характеризується  управлінськими зв’язками в системі органів управління бюджетом, а саме сталими способами взаємодії між органами управління бюджетом та в межах органу управління бюджетом, існуючими регламентами роботи, затвердженими процедурами.

      4. Функціонування механізму вироблення  бюджетної політики визначає набір методів вироблення бюджетної політики, що дозволяється та вимагається застосовувати для досягнення цілей місцевої бюджетної політики.

      5. Ефективність функціонування механізму  вироблення бюджетної політики визначає стан внутрішніх та зовнішніх факторів, серед яких можна визначити кваліфікацію кадрового потенціалу органів управління бюджетом,  інструменти, що застосовуються, стабільність бюджетної політики держави взагалі та місцевої бюджетної політики зокрема.

      Функціонування  механізму вироблення місцевої бюджетної  політики визначається методами вироблення останньої, що застосовуються, та залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Складові  бюджетної політики на місцевому рівні

 

     Процес  формування бюджетної політики передує  процесу складання місцевих бюджетів, що узгоджуються з планами економічного й соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

     Механізм  вироблення місцевої бюджетної політики включає наступні складові [5]:

• визначення доходних джерел;
• формування видаткової частини,
• міжбюджетний розподіл ресурсів.

Доходи  місцевого бюджету [2]

      За  джерелами доходи місцевих органів влади поділяють на:

      -   податкові доходи;

      -    неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу);

      - трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

      За  економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють на власні, закріплені і регульовані.

      Власні  доходи — це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик.

      Органи  місцевого самоврядування мають  право встановлювати два місцевих податки(податок з реклами та комунальний) і кілька місцевих зборів (готельний, на припарковування транспорту, ринковий, на видачу ордера на квартиру, з власників собак, курортний, за участь у бігах на іподромі, на місцеву символіку).

      Перелік закріплених доходів визначено  законодавством про місцеве самоврядування та про бюджетну систему.

      Закріплені  доходи — це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади на стабільній, довгостроковій основі.

      Регульовані доходи — це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня. Порядок передачі та розміри регульованих доходів в Україні щороку встановлюються в законі про державний бюджет, а також їх визначено Законом "Про бюджетну систему" в редакції 1995 р.

      Власні  та закріплені доходи є основою самостійності місцевих бюджетів.

      Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних  підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти.

      У дохідній частині місцевого бюджету  окремо виділяють доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

      Згідно  зі статтею 143 Конституції України  встановлено, що власних доходів  в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна  програма.

      Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

      Дотація вирівнювання (субсидія) — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету.

      Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який ЇЇ надав.

      Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджує Верховна Рада України в законі про  Державний бюджет України на відповідний рік.

      Місцеві запозичення — операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом, і операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

      Місцеві органи влади можуть проводити цільові муніципальні позики під конкретні заходи, в яких зацікавлена територіальна громада (будівництво доріг тощо). За строками погашення позики поділяють на коротко- (до 5 років) і довгострокові (понад 5 років) позики. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями за запозиченнями місцевих бюджетів.

      Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

1. кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
2. надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
3. кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
4. запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;
5. субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.