Історія Казначейства

- збір за видачу ліцензій на видобуток мінеральних ресурсів;

- відрахування за геологорозвідувальні роботи, якщо вони проведені за рахунок державного бюджету (справляється у % від обсягів товарної продукції);

- плата за використання підземного простору.

  Суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток мінеральної сировини, зобов'язані справляти плату на основі встановлених нормативів.

  Плата за використання лісових ресурсів. В основі платного лісокористування закладено рентний підхід до економічного оцінювання лісових ресурсів. Воно є формою реалізації економічних відносин між власником лісу і лісокористувачами. Ставки плати за використання лісових ресурсів називають лісовою таксою. Вони враховують породу деревини, її якість, висоту і товщину деревостану, умови заготівлі й транспортування тощо і є диференційованими за лісотаксовими поясами.

  В Україні об'єкти господарювання справляють також плату за інші види природокористування, а саме за використання ресурсів тваринного і рослинного світу, за використання радіочастотного ресурсу, за випас худоби, полювання і рибальство. В цілому плата за використання природних ресурсів є дієвим інструментом економічного механізму стимулювання раціонального природокористування, але нині вона ще не досконала і потребує системної оптимізації.

  Збори за забруднення навколишнього природного середовища встановлюються на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів належать до витрат виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Відповідно до чинного  законодавства, в Україні здійснюються такі платежі за забруднення:

- платежі за викиди забруднюючих речовин в атмосферу;

- платежі за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти;

- платежі за розміщення і складування твердих чи рідких відходів.

 

 

Неподаткові надходження.

  Надходження до бюджетів (загального та спеціального фондів), що врегульовані правовими нормами. Можуть носити як обов'язковий, так і добровільний характер. На відміну від податків, є, як правило, відплатними та умовними. Носять компенсаційний характер, не залежать від доходу (прибутку) платника. Можуть бути постійно закріпленими за бюджетом відповідного рівня (державне мито) або виступати у формі тимчасового доходу, що зараховується до бюджету протягом певного періоду.

  Відповідно до Бюджетного кодексу України до їх складу включаються:

1) доходи від власності  та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного  та побічного продажу; 

3) надходження від  штрафів та фінансових санкцій; 

4) інші неподаткові  надходження.

Доходи від  операцій з капіталом.

 

  Доходи від операцій з капіталом — це доходи бюджету, що мобілізуються неподатковим методом. Вони включають три групи надходжень:

 

1) надходження від  продажу основного капіталу;

2) надходження від  реалізації державних запасів товарів;

3) надходження від  продажу землі і нематеріальних  активів. 

 

  Надходження від продажу основного капіталу об'єднують два їх види:

 

- надходження коштів від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів, знахідок, а також валютні цінності і кошти, власники яких невідомі;

- надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

 

  Сума доходів від реалізації безгосподарного майна залежить від кількості реалізованого майна та його оцінки. Важливим є дотримання вимог оцінки майна, умов реалізації, а також перерахувань отриманих від його реалізації коштів до державного бюджету. Слід зазначити, що перерахування коштів до державного бюджету здійснюється у термін не пізніше сими днів від дня продажу в обсягах одержаної виручки за мінусом комісійної винагороди.

  Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України становить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності, та відповідно до законодавства, зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету.

 

  Формування цього фонду, контроль за станом обліку, охорони, збереження і його використанням здійснює Міністерство фінансів. Фонд складається з таких частин:

 

- державного запасу дорогоцінних металів;

- державного запасу дорогоцінного каміння;

- оперативного резерву золота;

- історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

 

  Оперативний резерв золота — це резерв для забезпечення невідкладних потреб національної економіки. Обсяги зарахування дорогоцінних металів до цього резерву та їх відпуску визначаються Кабінетом Міністрів України. Цінності історичного фонду неподільні, вони є надбанням народу і можуть бути використані лише з метою експозиції та наукового дослідження на підставі рішень Кабінету Міністрів України.

 

  Безпосереднє формування і зберігання цінностей фонду здійснює Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Належний облік та контроль за операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням здійснює Міністерство фінансів.

 

Другою групою доходів від операцій з капіталом є надходження від реалізації державних запасів товарів, що включають:

- надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву;

- надходження від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

 

  До його складу входять:

 

- мобілізаційний резерв — запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції;

- ремонту військової техніки та майна в надзвичайний період, розгортання у воєнний час робіт з відновлення інфраструктури народного господарства для організації безперебійної роботи підприємств, установ, організацій.

 

  Механізм формування і використання державного матеріального резерву визначений Законом України "Про Державний матеріальний резерв".

 

  Надходження від продажу землі і нематеріальних активів становлять третю групу доходів від операцій з капіталом.

 

  Продаж земельних ділянок здійснюється відповідно до Земельного кодексу України. Зважаючи на те, що Закон України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" не прийнято, до розмежування земель державної і комунальної власності передбачається 10 відсотків     коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зара-ховувати до загального фонду державного бюджету,              а 90 відсотків — до відповідних бюджетів АРК, областей, міст Києва                    і Севастополя. Величина зазначених доходів залежить від обсягів             продажу і ціни.

 

Офіційні трансферти.

 

  Офіційні трансферти можуть передбачатися від органів державного управління України та від урядів зарубіжних країн і міжнародних організацій.

 

  Трансферти від органів державного управління поділяються на:

 

- кошти, що надходять з інших бюджетів;

- дотації;

- субвенції.

 

Кошти, що надходять  з інших бюджетів, включають:

 

- кошти, що надходять до державного бюджету з інших бюджетів;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками із додаткової дотації до або з державного бюджету;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками із додаткової дотації з районних та міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського та обласного значення) до міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками із додаткової дотації з міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів до районних та міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського та обласного значення) бюджетів;

- кошти, що надходять до районних та міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів з міських (міст районного значення), селищних, сільських та районних у містах бюджетів;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками до державного бюджету з місцевих бюджетів;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками до місцевих бюджетів з державного бюджету;

- кошти, що надходять за взаємними розрахунками між місцевими бюджетами.

 

Дотації як вид офіційних трансфертів  включають:

 

- дотації вирівнювання, що одержуються з державного бюджету;

- дотації вирівнювання, що одержуються з районних та міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів;

- додаткові дотації, що одержуються з державного бюджету;

- додаткові дотації, що одержуються з районних та міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського і обласного значення) бюджетів;

- додаткова дотація з державного бюджету АРК та обласним бюджетам на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ;

- інші дотації.

 

  Найбільшими за обсягом є дотації вирівнювання, які визначаються як перевищення обсягу видатків, перелік яких визначено Бюджетним кодексом для відповідного бюджету, і який обчислено із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів над визначеними БК доходами.

 

  Субвенції можуть передбачатись як у державному бюджеті, так і у складі місцевих бюджетів.

 

  Найбільшими за обсягом субвенціями з державного бюджету є соціальні субвенції, до яких належать:

 

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомог сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям та інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам;

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла військовослужбовцям, учасникам бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також військовослужбовцям, звільненим у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання;

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати;

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг ветеранам війни і праці, військової служби, органів внутрішніх справ з послуг зв'язку та інших, передбачених законодавством послуг, і компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ та субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу;

§ субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

 

  Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій включають надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту у миротворчих операціях; гранти (дарунки), що надійшли до бюджетів усіх рівнів.

 

Цільові фонди.

  Цільові державні фонди — один із методів перерозподілу національного доходу держави. За своєю економічною сутністю вони відображають грошові відносини з розподілу та перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави та використанням державних коштів для витрат на розширене виробництво, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, матеріального стимулювання членів суспільства щодо пенсійного, соціального захисту, розвитку науково-технічного потенціалу країни.

  Фонди можуть класифікуватись за різними ознаками.

  Функціонування цільових фондів відбувається згідно із законодавством України. Регламентування діяльності, джерела доходів тих фондів, які формуються під безпосереднім контролем держави, щорічно визначаються Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Передбачено, що позабюджетні кошти установ і організацій, які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, включаються до відповідного бюджету. Цим же законом передбачено, що Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань подають (ЕСВ) Державному казначейству України у визначеному ним порядку і терміни звіти про виконання кошторисів.