Понятие і види контрактів (договорів) у римському праві

 

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................2 Розділ 1.Кодіфікація Юстиніана: кодекс, інституції, Пандекти, новели............3

       1.1. Кодифікація і кодекс Юстиніан ........................... ................................3

       1.2. Інституції .................................................................................................7

       1.3. Пандекти ..................................................................................................9

       1.4. Новели ......................................................................................................11

Розділ  2.Права речові і зобов'язальні в римському прав.................................13

Розділ 3.Понятие і види контрактів (договорів) у римському праві...............16

       3.1. Класифікація договорів ........................................................................18

ВИСНОВКИ.........................................................................................................20

ДОДАТКИ.............................................................................................................21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          ВСТУП

З найдавніших часів люди в процесі своєї життєдіяльності  вступають між собою в певні  відносини, більшість з яких регулюється  нормами права, і відповідно називаються  правовими відносинами. Значна частина  правових відносин виникають з приводу  створення, придбання, відчуження, використання, передачі різного майна і т.п. Це майнові відносини, вони неоднорідні  і регулюються в даний час  різними галузями права, в числі  яких і цивільне право Основним джерелом, з якого бере початок світова  правова культура, є Римське право.

В даний час в світі  відбуваються постійні зміни стратегій  і методів, і проблематика даного дослідження і раніше несе актуальний характер.

Видається, що аналіз тематики Кодифікація Юстиніана досить актуальне  і являє науковий і практичний інтерес.

Характеризуючи ступінь  наукової розробленості проблематики, Кодифікація Юстиніана, слід врахувати, що дана тема рідко аналізувалася  у різних авторів у різних виданнях: підручниках, монографіях, періодичних  виданнях та в інтернеті. І тому, при вивченні літератури та джерел відзначається недостатня кількість  повних і явних досліджень тематики Кодифікація Юстиніана.

Наукова значимість даної  роботи полягає в оптимізації  та упорядкування існуючої науково-методологічної бази з досліджуваної проблематики - ще одним незалежним авторським дослідженням. Практична значимість теми Кодифікація  Юстиніана полягає в аналізі  проблем, як в часовому, так і в  просторовому розрізах.

З одного боку, тематика дослідження  отримує інтерес у наукових колах, у іншого боку, як було показано, існує  недостатня розробленість та невирішені питання. Це означає, що дана робота крім навчальної, буде мати теоретичну, так  і практичну значимість.

Певна значимість і недостатня наукова розробленість проблеми Кодифікація Юстиніана визначають наукову новизну даної роботи.

Теоретико-методологічну  базу дослідження склали чотири групи  джерел. До першої віднесені авторські  видання з досліджуваної проблематики. До другої віднесені навчальна література (підручники і навчальні посібники, довідкова та енциклопедична література, коментарі до законодавства). До третьої  віднесені наукові статті у періодичних  журналах з досліджуваної проблематики. І до четвертої віднесені спеціалізовані веб-сайти організацій.

Емпіричну базу склав практична  інформація щодо Кодифікація Юстиніана.

 

 

 

 

1.КОДИФІКАЦІЯ  ЮСТИНІАНА: КОДЕКС, ІНСТИТУЦІЇ, ПАНДЕКТИ,НОВЕЛИ

1.1. .КОДИФІКАЦІЯ І КОДЕКС ЮСТИНІАН.

Кодифікація - форма систематизації законодавства, результат якої - складання  нового зведеного акта (напр., кодексу, статуту).

ЮСТІНІАН I (482 або 483-565), візантійський імператор з 527. Завоювавши Африку, Сицилію, Італію, частину Іспанії. Провів кодифікацію римського права, стимулював велике будівництво (храм св. Софії в Константинополі, система фортець по Дунайській кордоні).

Устремління Юстініанівського періоду (перша половина VI ст.) Були спрямовані на здійснення грандіозної  і непосильної завдання відновлення  єдності Римської імперії. До цієї мети зводилася політика і в області  законодавства.

Кодифікація Юстиніан-систематичний  виклад візантійського права 6 в., Почата за наказом імператора Юстиніана. Відома під назвою Зводу цивільного права - Copus Juris Цивіліс. Вперше Кодифікація Юстиніан була надрукована під цією назвою в 1583р. . Основна мета полягала у прагненні примирити старе римське право, яке послужило для неї основним джерелом, з потребами повільно здійснювалося феодалізації Візантійської імперії, в необхідності врахувати деякі правові інститути, що склалися в її східних провінціях, усунути архаїзми , включити до правовий обіг Візантії законодавство імператорів, що послідувало за виданням кодексу Феодосія, судову практику та інше. Кофікаційні роботи велися в 529-534р.р. нечисленної комісією на чолі з відомим юристом Трібоніаном. Всі зазначені досліди приватних і офіційних компіляцій викликалися одною загальною потребою-мати який-небудь єдиний збірник права, єдиний звід, в якому було б суммировано як Jus Vetus, так і імператорське законодавство і який міг би служити твердою основою при відправленні правосуддя. І чим далі, тим ця потреба відчувалась все сильніше і сильніше. По відношенню до імператорським конституціям, завдяки кодексам Gregorianus, Hermogenianus і Theodosianus, завдання суддів була значно полегшена, але конституції продовжували видаватися, багато з знаходилися в кодексах виявлялися скасованими, внаслідок чого після закінчення відомого періоду перегляд кодексів і доповнення їх робилося необхідним. Набагато важче було становище і приватних осіб і суддів, коли справа стосувалася Jus Vetus. Безпосереднє користування творами класичних юристів утруднялося вже тим обставиною, що вони робилися в обороті все більш і більш рідкісними. З іншого боку, якщо навіть обмежитися творами п'яти юристів, легалізованих Lex Allegatoria, то все ж розібратися у всій масі їх і знайти в них належне рішення для даного конкретного випадку було роботою нелегкій, особливо при загальному занепаді юридичної освіченості. Далі, думки юристів нерідко один одному суперечили, а механічний підрахунок голосів, встановлений законом про цитування, уявляв, звичайно, відоме зручність для суддів, але аж ніяк не переконував в юридичній вірності голоси більшості. Нарешті, умови життя за 2-3 століття встигли багато в чому істотно змінитися, і звичайні рішення класичних юристів виявлялися іноді застарілими. Одним словом, відчувалася загальна потреба в повному і офіційному перегляді всієї правової системи, у підведенні підсумків всього багатовікового розвитку.

Як було зазначено вище, вже імператор Феодосій II мав  думка зробити такий загальний  перегляд як конституцій, так і юридичної  літератури, і переробити все в  єдиний, цілісний звід. Але думка  ця залишилася при ньому нездійсненою. Виконання цього плану, і то в  дуже широкому масштабі, становить  величезну заслугу Юстиніана  і його найближчого помічника  в цій справі Трібоніана. Колосальна праця складання Юстініанівського Зводу був виконаний у кілька прийомів і в порівняно короткий термін.

Насамперед увагу Юстиніана  звернулося на збори імператорських конституцій. Необхідно було привести в порядок конституції, що накопичилися за столітній проміжок після видання  Кодексу Theodosianus. Хо Юстиніан розпочав плекати ширшу думка-переглянути  і колишні кодекси (Gregorianus, Hermogenianus і Theodosianus), викреслити з них все  застаріле, а всі чинна об'єднати в одному збірнику. З цією метою  Юстиніан 13 лютого 528 р. призначив комісію з 10 осіб, серед яких знаходився і згаданий Трибоніан. Через рік комісія закінчила свою роботу, і 7 квітня 529 р. указом «Summa reipublicae» був оприлюднений кодекс Юстиніана, який скасував собою три колишні.

Зібравши і систематизувавши Leges, Юстиніан вирішив зробити те ж саме і по відношенню до Jus Vetus. Це завдання уявляла, звичайно, набагато більше труднощів, але швидкий успіх  з Кодексом і готівка енергійних помічників зміцнили Юстиніана в  його намірі. 15 грудня 530 р. указом «Део auctore» - він дав Трібоніаном відповідне доручення, надавши йому самому вибрати  собі помічників. Трибоніан склав  комісію з 15 осіб, між якими були чотири професори юриспруденції  з Академій Константинопольської (Теофіл і Кратин) і Берітской (Доротей  і Анатолій) та 11 адвокатів. Комісія  мала перед собою дуже складну  задачу: вона повинна була зібрати  твори не тільки п'яти привілейованих в Lex Allegatoria юристів, але і всіх взагалі  класичних юристів; з усіх цих  творів вона повинна була зробити  вилучення, причому всі застаріле  повинно було бути викреслене і замінено новим, а всякі розбіжності повинні  були бути усунені, нарешті, весь цей  матеріал потрібно було розташувати  у відомому систематичному порядку. Одним словом, вся величезна юридична література повинна була бути переглянута  і спаяна в одне систематичне ціле. І з цієї колосальної завданням  комісія впоралася надзвичайно  швидко: через 3 роки з часу указу  Трібоніаном, саме 16 грудня 533 р. указом «Танта» або «Dedw? RU» цей величезний звід, що отримав назву Digesta або Pandectae, був опублікований, а з 30 грудня того ж року вступив в дію.

Одночасно з роботою по складанню Дігест, під загальним  керівництвом Трібоніана, професорами  Теофілом і Доротея був складений, головним чином для навчальних цілей, офіційний елементарний курс цивільного права, що отримав звичайне для такого роду курсів назву Institutiones. 21 листопада 533 р. особливим указом, адресованим  до юнацтва-«cupidae Legum Juventati»- Інституції були санкціоновані, причому їм була додана сила, рівна силі всіх інших частин зводу.

Ho поки йшла робота  по складанню Дігест і Інституцій, законодавство не діяло: сама  ця робота викликала уряд на  перегляд цілого ряду питань. Як було тільки що сказано,  комісія повинна була усувати  всі зустрічалися між юристами  контроверзи, але деякі з цих  контроверз по доповіді комісії  були дозволені самим Юстиніаном, причому ці рішення були оголошені  у вигляді указів, збереглося  звістка про 50 подібних указах-т.  н. quinquaginta decisiones. Ho і незалежно від  цього багато питань вимагали  перегляду, і дійсно протягом  цих років ми бачимо надзвичайно  жваву законодавчу діяльність: у  529 р. було видано близько 80 конституцій, у 530 - близько 130, у 531-близько 100. Внаслідок цього  до того часу, коли Дигести  і Інституції були закінчені,  Кодекс, виданий у 529 р., Опинився  вже багато в чому застарілим. Щоб погодити його з новими  частинами зводу, потрібно було  переробити його заново. Нова  комісія зробила це, та 16 листопада  534 р. указом «Cordi Nobis» був опублікований,  в заміну колишнього, Кодекс нової  редакції Кодексу repetitae-praelectionis.

Цим складання Зводу було закінчено. Виходили після того укази  називаються новелами (новели Leges), і  деякі з них мають досить істотне  значення, представляючи повну реформу  в деяких областях права (напр., в  області успадкування). Юстиніан мав  намір також збирати ці новели в міру їх накопичення, але сам  він цієї думки вже не здійснив. Ми маємо, однак, кілька приватних збірок новел, причому новели розглядаються, як остання заключна частина Юстініанівського законодавства.

Всі зазначені частини  Юстініанівського кодифікації повинні  були, по думці Юстиніана, складати одне ціле, один корпус права, хоча вони і не були тоді з'єднані під одним  загальною назвою. Лише в середні  століття, коли відродилося вивчення римського права (починаючи з XII ст.), Весь юстиниановском Звід став називатися загальним ім'ям Corpus Juris Цивіліс, під  яким назвою він відомий і тепер.

 

 

 

1.2. ІНСТИТУЦІЇ.

Інституції-(від лат інституційно -. Повчання) - назва елементарних підручників  римських юристів, що дають систематичний  огляд діючого, в основному приватного, права. Найбільш древні - інституції римського  юриста 2 в. Гая. Створені були в якості елементарного керівництва для  навчальних цілей, однак вони не стоять нижче інших частин і в сенсі  своєї юридичної сили. Головним джерелом їх послужили Інституції Гая (хоча були використані також Інституції та інших авторів), вони дали юстиниановском Інституції і своє зовнішнє поділ  на 4 книги і свій план (персони, РЕЗ, actiones), часто-густо навіть самий текст  взятий у Гая. Кожна з 4 книг ділиться на титули з особливим заголовком; кожен титул в сучасних виданнях для зручності цитування розділений на параграфи, причому нумерація  параграфів починається не з самого початку титулу, а трохи далі, початкова ж, не нумеровані, частина  титулу носить назву Principium.

У тому ж 533 році професорами - юристами Феофілом і Дорофієм , під керівництвом Трібоніана , був складений підручник  цивільного права - Інституції . В їх основі - інституції Гая , матеріали  розташовані за тією ж схемою - особи , речі , позови . Інституції складалися з 4 книг :

1 - особи та сімейне право  ,

2 - речі і права на речі , заповіту ;

3 - спадкування за законом та  зобов'язання;

4 - зобов'язання з деліктам і позовами [ 1].

Інституції представляли собою  систематизований виклад основ права : загальні початку право застосування і систематичний виклад догматичних  принципів приватного права . На загальне вчення про право , представлене в  Інституціях , найбільший вплив зробили  принципи стоїчної філософії еллінізму.

У числі найбільш принципових понять правової культури Інституції укладали вихідне визначення сенсу право  застосування і знання права як постійного прагнення віддавати кожному  його належне. У свою чергу юриспруденція , тобто наука права , визначалася як « знання речей божественних , так само і людських , пізнання справедливого , так само як і несправедливого » [ 2].

Інституційна система отримала досить широке поширення в буржуазних державах. Наприклад , її принципи лягли  в основу Французького цивільного кодексу 1804 (так званого Кодексу Наполеона ) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. ПАНДЕКТИ

Пандекти-(лат. pandectae, від  гр pandektes -. Всеохоплюючий) - у Стародавньому  Римі твори найбільших юристів, побудовані у вигляді коротких витягів із законів та робіт попередніх авторів. Широку популярність здобули Пандекти, що склали другу частину Кодифікації  Юстиніана (найбільш поширена назва - дігести). Пандекти розглядалися як збірники діючого  права і як підручники. Всього цитовано 39 юристів від Q. Муцій до Hermogenianus і, по підрахунку самого Юстиніана, до 2000 творів. Будучи таким чином підсумовуванням  всієї класичної юридичної літератури, Пандекти представляють центральну частину Юстініанівського Зводу, саму велику за розмірами і найбільш цінну  за своїм змістом. Вся маса цитат  розділена на 50 книг приблизно за системою Digesta класичних юристів, які  в свою чергу слідували системі edictum вічний двигун. Кожна книга ділиться на більшу або меншу кількість  титулів з особливим заголовком («De actionibus empti venditi», «Locati conducti» і т  д.).; Тільки книги 30-я, 31-а і 32-я не мають цього розподілу на титули , бо всі вони присвячені одному питанню  і тому носять загальну назву «де legatis» (O легати, тобто заповідальних  відмовах).