Основні завдання юридичного відділу Львівської міської ради

5) застосування разового  грошового стягнення замість  відшкодування збитків за неправомірне  використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в  засобах масової інформації відомостей  про порушення права інтелектуальної  власності та зміст судового  рішення щодо такого порушення.       З метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхідна наявність таких умов: 1) існують достатні підстави вважати, що ця особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товаром); 3) є достатні підстави вважати вироби контрафактними; 4) зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний обіг цих контрафактних виробів (товарів).За своєю природою це - - прогібіторний позов, можливість якого передбачена ч.2 ст.386 ЦК. Принагідне слід зазначити, що у тих випадках, коли порушення права інтелектуальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку із аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної програми тощо), для їх захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені гл.29 ЦК.

 

27

Якщо дії порушника  права інтелектуальної власності  мають ознаки злочину, за який передбачена  кримінальна відповідальність, орган  дізнання, слідства або суд зобов'язані  вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28

Список використаної літератури

 

1) Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 – Нормативні Акти України – версія 7.2 для Windows – Інформтехнологія – К.: 1999  
 
2)Конституція України від 28.06.96 – Нормативні Акти України – К.: 1999 
 
3) Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” Науково-практичний коментар HYPERLINK "Інститут" Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. –Ст.397.  
 
4) Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”від 14.01.1998р. № 14\98-ВР.Відомості Верховної Ради 1998. №3-4.-Ст.15. 
 
5) Закон України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів ” від 04.02.1994р. № 3949-XIIВідомості Верховної Ради, 1994. № 24. –Ст.180. 
 
6) Указ Президента України . “Про Координаційну раду з питань місцевого самоврядування” від 13 05 1997р. № 421/97  Уряд. кур'єр. - 1997. – 20. 05.1997 - С. 10;Офіц. вісн. України. - 20.05.1997. - С. 14-18. 
 
7) Цивільний кодекс України. - Х.:ТОВ «Одіссей», 2009.

8) Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. - К., 2002.

9) Сіренко І. Юридична природа прав на об'єкти інтелектуальної власності // Українське право. - 1997. - Число 3. - С.132-135.

10) Закону України «Про авторське право та суміжні права» Із змінами, внесеними згідно із Законами від 20. 11. 2003 р.

11) Дроб'язко В. С., Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. Посібник - К.: Юрінком Інтер, 2004.

 

 

 

 

 

 

 

 

29