Контрольная работа по "Бюджетному праву Украины"

Міністерство  освіти і науки України

Тернопільський  національний економічний університет 

 

 

 

                     Кафедра правового регулювання економіки і правознавства

 

 

 

 

Контрольна робота

 З курсу  «Біржове право України»

                             

                             

 

 

 

                           

                     Виконав:

                                студент 5 курсу

                                групи ПрЦзс-53

                                                            Береговий Володимир Петрович

                            Перевірила:

                                                                    Сіда Роксолана Володимирівна

 

 

 

 

 

 

Тернопіль 2013

План

1. Система біржового законодавства. Характерні риси біржового законодавства.
2. Джерела біржового права

 

1. Система біржового законодавства. Характерні риси біржового законодавства.

Державне регулювання  біржової діяльності розпочинається з  розробки та прийняття для неї  єдиної правової основи. Біржова торгівля в Україні відроджувалася за відсутності  спеціальних законів, тому в біржовій діяльності використовувалися переважно  підзаконні акти. Відставання законотворення від потреб регулювання товарного  і фондового ринків нині часто  цілком об'єктивний процес, оскільки, по-перше, відсутня стабільна практика функціонування товарних і фондових ринків; по-друге, хоча становлення біржової торгівлі в Україні перебуває під впливом  історичного досвіду Англії, країн  континентальної Європи і США, своєрідність становища вітчизняного біржового  ринку не дозволяє прямого запозичення  зарубіжного законодавства, а вимагає  своєрідної адаптації.

Біржове законодавство - це система законів, які регулюють  торгівлю на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист інтересів невеликих фірм і спекулянтів.

Законодавче регулювання  біржової торгівлі помітно посилилося в останні 20 років. Раніше у багатьох країнах біржова торгівля регулювалася переважно нормами і правилами, які розробляються самими біржами.

Сьогодні більшість країн  має своє законодавство з біржової торгівлі, але, як правило, воно містить  найбільш загальні положення, які регулюють  діяльність бірж.

У зв'язку з цим першочерговою, на наш погляд, має бути реалізація законодавчих заходів щодо:

* сертифікації товарних  бірж, які визначатимуть порядок  видачі, скасування і призупинення  дії сертифікату на право біржової  торгівлі, а також критерії на  право його одержання:

* запровадження на товарних  біржах додатково до існуючих  інших видів угод з торгівлі  реальним товаром. Перш за все  це так звані "угоди з  умовою", "бартерні угоди"  тощо.

Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного характеру, визначає насамперед організаційну  та управлінську структури, порядок  і принципи функціонування біржових інститутів.

Розробка правової основи регулювання біржової діяльності в  Україні базувалася на законах, постановах, положеннях і указах, які забезпечували  перехід від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової. Серед правових документів того часу передусім необхідно відмітити  наступні.

Основи цивільного законодавства. Вони є фундаментом для розробки норм й інститутів цивільного права, які необхідні для функціонування ринкової економіки, визначають організаційно-правову  структуру ринку, відповідають на фундаментальні питання ринку, хто і як діє  на ньому.

Це законодавство складається  з досить великої кількості законодавства підзаконних актів.

 Найважливішими серед  них є: "Господарський кодекс України". Прийнято Законом України від16 січня 2003 р. № 436TV.

 Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок". (ВВР), 2006, N 31, ст.268

"Концепція функціонування  і розвитку фондового ринку України". Схвалена постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. №342/95-ВР ("Відомості Верховної Ради України", 1995, № 33).

 Закон України "Про  товарну біржу". Прийнято Верховною Радою УРСР 10 грудня 1991 р. №1956-ХІІ ("Відомості Верховної Ради України", 1992, №10).

 Глава 30 "Особливості  правового регулювання господарсько-торговельної  діяльності" Господарського кодексу  України містить § 4 "Біржова торгівля".

 У ст. 279 зазначається, що товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод,виявленні попиту і пропозиції на товари, товарних цін, вивчає,упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

 Товарна біржа —  юридична особа. Вона діє на  засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

 Зацікавлені суб'єкти  господарювання створюють товарну  біржу на основі добровільного об'єднання. Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства,установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів.

 Утворення товарної  біржі відбувається шляхом укладення засновницької угоди. Вона визначає порядок створення біржі, склад засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків.

 Засновники біржі затверджують  статут, на основі якого і відбувається її діяльність. Товарна біржа підлягає державній реєстрації. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має наметі одержання прибутку.

 

2.  Джерела біржового права

       Правова основа торгово-біржової діяльності, як виду господарської діяльності, включає такі джерела господарського права як нормативно-правовий акт, правовий звичай і нормативний договір.

 Нормативно-правовий  акт. Нормативно-правовий акт являє собою офіційно прийнятий компетентними органами правотворчий документ, за допомогою якого, по-перше, у систему господарського права (законодавства) уводяться господарсько-правові норми, по-друге, який містить саме ці норми. Згідно ст. 7 ГК України відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, дійсним Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України й Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

 Торгово-біржова діяльність  являє собою складний комплексний  предмет правового регулювання,  що регулюється як загальними, так і спеціальними нормами  різних нормативно-правових актів.

 Особливе місце в  регулюванні торгово-біржової діяльності  займають норми ГК України.  Зокрема, ч. 2 ст. 178 ГК України передбачає, що правові умови створення  й діяльності товарних бірж, а  також основні правила здійснення  торгово-біржової діяльності визначаються  дійсним кодексом, прийнятими відповідно  до нього законами й іншими  нормативно-правовими актами. З огляду  на те, що торгово-біржова діяльність  носить некомерційний характер  варто звернутися до ст. 54 ГК  України, що визначає загальні  вимоги щодо регулювання некомерційної  господарської діяльності. Зокрема,  ця норма передбачає, що на  суб'єктів господарювання, що здійснюють  некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги  з регулювання господарської  діяльності з урахуванням особливостей  її здійснення різними суб'єктами  господарювання, які визначаються  ГК й іншими законодавчими  актами.

 До загального належать  норми Законів України «Про  зовнішньоекономічну діяльність»,  «Про захист економічної конкуренції»  і багато інших, що встановлюють загальні положення господарювання. Це також окремі правові інститути Цивільного кодексу України, зокрема зобов'язального права, позовної давності, представництва й деякі інші (у тій частині, у якій вони поширюються на всіх суб'єктів господарювання, а значить і на діяльність товарних бірж).

 До спеціальних норм, насамперед, варто віднести положення  Закону України «Про товарну  біржу», прийнятого в 1991 році і  який є основним нормативно-правовим  актом, що регламентує діяльність  товарної біржі.

 Аналогічні закони  є й у ряді інших країн, зокрема в Росії, Білорусі, Вірменії й інших країнах СНД. Норми таких законів регулюють основні питання діяльності товарної біржі, зокрема: організацію торгів, укладання угод, правовий статус учасників біржових торгів й ін. Протягом декількох років біржова діяльність у Росії й Україні не була врегульована спеціальним законом, але здійснювалася, і навіть успішно. Так, на момент введення в силу Закону, в Україні вже було зареєстровано 50 товарних бірж.

Поряд із законами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності грають підзаконні нормативно-правові  акти: Укази Президента України, постанови  Кабінету Міністрів України й  ін. Так, Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 р., став правовою основою  цілого ряду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської  продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казахстан й ін.) регулювання  діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності  спеціальних законів.

Крім цього є й ряд  відомчих нормативно-правових актів, прийнятих  різними міністерствами й комітетами. Наприклад, Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затверджені спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства  України, Міністерством економіки  України й Міністерством фінансів України №103/44/62 від 3 квітня 1996 р. Цей  нормативно-правовий акт має важливе  значення, як при розробці й затвердженні товарною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації  й регулювання біржових торгів.

 Істотна роль у регулюванні  біржової-торгово-біржової діяльності  приділяється таким локальним  нормативним актам, як Правила  біржової торгівлі й Устав  біржі, які затверджуються конкретною  товарною біржею. Варто звернути  увагу, що значення локальних  нормативних актів як джерел  права, що регулюють торгово-біржову  діяльність багато в чому визначається  історичними традиціями. Так, О.  Штиллих указує, що звертаючись до організації російських бірж, необхідно, насамперед, відзначити, що вони вироблялися й продовжують вироблятися частиною в порядку загального торгівельного законодавства, частиною в порядку затвердження уставів окремих бірж. Організація російських бірж може бути з'ясована за таких умов лише при паралельному вивченні біржового законодавства й уставів.

 Це повною мірою  відповідає й реаліям сьогоднішнього  дня. Згідно ст. 17 Закону Правила  біржової торгівлі розробляються  відповідно до діючого законодавства  і є основним документом, що  регламентує порядок здійснення  біржових операцій, ведення біржової  торгівлі й вирішення спорів  з цих питань.

 Правовий звичай. Правовий  звичай, як джерело права, являє  собою історично сформоване правило  поведінки, що одержало офіційне  визнання й забезпеченість державним  примусом. Дослідження закордонного  досвіду дозволяє стверджувати, що відношення держави до правового  звичаю як джерела права в  сучасних умовах господарювання (у т.ч. й у біржової торгівлі) радикально змінилося. Від повного  заперечення звичаю до визнання  його в якості субсидіарного,  а в цей час у деяких країнах  й як основного джерела права  рівного закону — така еволюція  поглядів у західному правознавстві  на його роль і місце [5, с  41].

 У контексті даного  питання варто звернути увагу  на те, що законодавство України,  а саме ст.7 Цивільного кодексу  України, прийнятого в 2003 р. (далі  — ЦК України), уводить офіційне  поняття звичаю як джерела  права. Згідно ЦК України звичай  визначається, як правило поведінки,  що не встановлено актами цивільного  законодавства, однак є устояним  у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований  у відповідному документі.

 Різновидом правового  звичаю є звичай ділової практики, що займає особливе місце в  регулюванні біржової діяльності. У сфері діяльності товарних  бірж звичаї ділового обороту  мають досить широке поширення,  засновані на історичних традиціях.  О. Штиллих пише, що там, де Біржовий закон не має застосування, товарні біржі підлеглі звичаєвому праву, що розвилося на ґрунті торгівельних потреб. Головна його складова частина — це узанції (узанція — торгівельний порядок, що доповнює в деяких відносинах умови договору). Вони розподіляються на загальноприйняті місцеві звичаї й біржові звичаї й установлюються й шануються місцевими купцями за вільною згодою. Отже, біржові узанції опираються на загально-торгівельні звичаї. Узанції — вища сила комерційного звичаю, що розвився між контрагентами, видрукувані зазвичай на звороті контрактів, або останні складені так, що в тексті обговорене застосування до загальноприйнятих звичаїв, наприклад, словами «Відповідно до загальноприйнятих гамбурзьких звичаїв для торгівлі кавою» .

 До основних ознак,  що характеризують звичай ділової  практики як регулятор торгово-біржової  діяльності варто віднести: тривалість  існування, постійність дотримання, визначеність, не протиріччя законодавству.