Вплив генетично модифікованих продуктів харчування на здоров’я людини

 

 

Міністерство освіти україни

Дніпропетровська  гімназія №3

 

 

 

 

 

 

 

НАУКОВо-досЛідна РОБОТА

 

Тема: «Вплив генетично  модифікованих продуктів 

харчування на здоров’я людини»

 

 

 

 

 

 

Виконавець:

учень 6-Г класу

гімназії №3

Кондратьєв М.В.

 

 

Науковий керівник:

Стебліч Г.Ф.

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ, 2009

 

ЗМІСТ

 

Перелік умовних скорочень.

Вступ.

Розділ І. Генетично модифіковані продукти харчування в сучасному житті людини (огляд літератури).

1. Історія виникнення ГМП.
2. Класифікація ГМП.
3. Сучасна біотехнологія ГМП (виробництво ГМП).
1. Біотехнологія в медицині.
2. Біотехнологія в сільському господарстві.
3. Біотехнологія у виробництві.
4. Застосування ГМП у харчуванні людей.
1. ГМ-рослини, які зараз вирощують у світі.
2. Властивості, які надаються ГМ-рослинам.
3. Країни, в яких вирощують і застосовують транс гени.
5. Вплив ГМП харчування на життєдіяльність організму людини.
6. Маркування ГМП в Україні.

Розділ ІІ. Власні дослідження та їх обговорення. 

1. Обсяг проведених досліджень.
2. Результати анкетування учнів щодо відношення до проблеми ГМП.
3. Наявність маркування на харчових продуктах, що виносяться до торгівельної мережі.

Висновки.

Список літератури.

 

 

 

 

 

Перелік умовних скорочень

 

Скорочення	Пояснення
ГМП	генетично модифіковані продукти
ГМО	генетично модифіковані організми
ЄС	Європейський Союз
ДНК	дезоксирибонуклеїнова кислота
США	Сполучені Штати Америки

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. У прагненні вдосконалити власне життя людина робить безліч вчинків – створює новітні технології і прилади, втілює своє бачення існування світу. Одним зі здобутків науковців за останній час можна назвати створення генетично модифікованої продукції (ГМП), тобто такої, що отримана за рахунок змін генетичного апарату живих організмів.

На думку науковців, використання ГМП дозволить вирішити низку  найгостріших проблем у сільському господарстві - значно підвищити врожайність культурних рослин, підвищити термін зберігання плодів, покращити якість рослинних продуктів (збільшити вміст вітамінів та інших корисних речовин і одночасно зменшити вміст залишків агрохімікатів), послабити навантаження на природне середовище за рахунок зменшення використання пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив чи інших хімікатів.

При створенні ГМП у вчених траплялись і невдачі. Так, нічого не вийшло зі спроб створити морозостійкі помідори шляхом додавання в них гену риби. Невдачею закінчились експерименти із введення в геном лосося гена росту форелі: лосось хоч і став великим, проте м’ясо мав зеленого кольору. Однак такі експерименти не засмутили науковців. Вони створили картоплю дуже насичену крохмалем, полуницю зі зниженим вмістом цукру, каву без кофеїну. Також створено породу курей, у яких відсутній ген материнства, що змушує курей висиджувати яйця, але це невигідно для птахофабрик.

Саме тому громадськість багатьох країн виявляє серйозне занепокоєння недостатнім вивченням генетично модифікованих продуктів, адже вони можуть становити небезпеку для живих організмів, насамперед для людини. Екологів турбує те, що процес розповсюдження пилку модифікованих рослин зупинити не можна, медики вказують на збільшення кількості алергічних реакцій, пов’язаних із вживанням генетично змінених продуктів. У громадськості виникає багато запитань, що стосуються генетично модифікованої продукції. Це пов’язано з малою обізнаністю населення та й влади в цілому з можливими наслідками її вживання.

«Доки науковцями не буде доведено безпечності  вживання продуктів, що містять генетично  модифіковані компоненти, ми можемо споживати  їх лише на власний розсуд і ризик. Проте, замість невідомо з чого виготовлених чіпсів чи шоколадок краще купити дитині яблучка з сільського саду»(Н.Пожидаєва, 2002)

Мета роботи: визначити відношення населення до ролі генетично модифікованих продуктів харчування в сучасному житті людини за даними наукової літератури та матеріалами анкетування школярів.

Задачі дослідження.

1. Зробити огляд наукової і популярної літератури з проблеми ГМП.
2. Провести анкетування школярів щодо їх відношення до ролі ГМП в сучасному суспільстві.
3. Провести дослідження маркування харчових продуктів, що винесені до торгівельної мережі.

Предмет дослідження: громадське відношення населення (школярів та їх сімей) до ролі генетично модифікованих продуктів харчування в сучасному житті людини.

Розділ І. Генетично модифіковані продукти харчування в сучасному житті людини (огляд літератури).

 

1.1.Історія виникнення ГМП.

Під час "холодної війни" військові  кола обох супердержав - США і СРСР покладали неабиякі надії на біологічну зброю нового типу. Ця зброя мала бути набагато ефективнішою, ніж термоядерна. Вона не знищувала би території та індустрію, а впливала би тільки на населення. До цієї зброї відносились і штучні, генетично модифіковані організми. Тобто, такі організми, що містили гени штучно створені, або запозичені в інших організмів. Це відкривало грандіозні перспективи, а саме створення вірусів і рослин, котрі би знижували імунітет людей, несли нові хвороби, від яких не було би ні природного захисту, ні ліків. ^[1]

Після закінчення "холодної війни", звичайно, виникла серйозна проблема з фінансуванням цих програм. І незалежно один від одного групи радянських і американських спеціалістів у цій галузі звернулися до урядів із пропозиціями використати ці технології у мирних цілях. З відомих причин у Радянському Союзі ці програми не набули відповідної фінансової підтримки, а у Сполучених Штатах цю ідею підхопили корпорації, котрі спеціалізувались на агро-технологіях. І незабаром на світовому ринку з'явилися генетично модифіковані сільськогосподарські культури, а фактично - нові, штучні види рослин, що не пройшли природну або звичайну сільськогосподарську селекцію, а були синтезовані шляхом біотехнологічних операцій. ^[2]

Роком заснування генної інженерії  рослин прийнято вважати 1977-й, коли вперше було проведено цілеспрямований перенос гена. Фактично новий метод є продовженням процесу селекції сільськогосподарських рослин, з тією різницею, що відбувається він значно швидше.

Культурні рослини страждають від  бур'янів, гризунів, комах-шкідників, нематод, фітопатогенних грибів, бактерій, вірусів, несприятливих погодних і кліматичних  умов. Перераховані фактори поряд із ґрунтовою ерозією й градом значно знижують урожайність сільськогосподарських рослин. Одним із найефективніших видів захисту рослин є створення стійких сортів. Шляхом селекції це зробити займає багато часу, а генетична інженерія дає змогу отримати нові сорти за один-два роки.

Поряд із захистом рослин ставиться  завдання підвищення продуктивності сільськогосподарських  культур, їх харчової (кормової) цінності, завдання створення сортів рослин, що ростуть на засолених ґрунтах, у посушливих і заболочених районах. Розробки націлені на підвищення енергетичної ефективності різних процесів у рослинних тканинах, починаючи від поглинання кванта світла й закінчуючи асиміляцією СО₂ і водно-сольовим обміном. Ця проблема також легше вирішується шляхом генної інженерії.

Отже, ГМ рослини - це рослини, у які вбудовують чужорідні гени з метою розвитку стійкості до гербіцидів і пестицидів, збільшення опірності до шкідників, підвищення їхньої врожайності. Їх одержують шляхом впровадження в ДНК рослини гена іншого організму. Донорами можуть бути мікроорганізми, віруси, інші рослини, тварини й навіть людина. Перші трансгенні продукти були розроблені фірмою «Монсанто» (США). Перші посадки трансгенних злаків були зроблені в 1988 р., а в 1993 р. перші продукти із ГМ компонентами з'явилися у продажу. На російському ринку трансгенна продукція з'явилася наприкінці 90-х.^[3]

За останні 15 років пройшли польові  випробування 25 000 різних трансгенних культур, з яких: 40% - стійкі до вірусів, 25 % - стійкі до гербіцидів, 25% - стійкі до інсектицидів; посіви трансгенних гербіцид-стійких рослин (кукурудза, соя, бавовна) в усім світі становлять більше 28 млн. га; з 1996 року в США на промисловій основі вирощуються трансгенні картопля, кукурудза й бавовна, що вражають шкідливих комах; в 2000 році ринок трансгенного зерна склав 3 млрд. доларів, в 2010-му  повинен скласти 25 млрд. доларів. ^[4]

Україна не новачок в області  створення трансгенних рослин. Генетична  інженерія почала інтенсивно розвиватися наприкінці 80-х років у різних установах Національної академії наук. Співробітниками Інституту клітинної біології й генетичної інженерії разом з колегами із Москви були створені перші трансгенні рослини в колишньому СРСР. На сьогоднішній день роботи зі створення трансгенних рослин в Україні перебувають у критичному стані: позначається відсутність підтримки наукових установ з боку держави й відтік вчених. Але це не означає, що тут не вирощуються ГМ рослини. Скоріше в цьому і проблема - фахівці виїжджають, а дилетанти вирощують без дозволу і неконтрольовано рослини, над якими потрібен жорсткий контроль. З 2006 року посівні площі сої та рапсу в нас значно перевищили мільйон гектарів. В Європі взагалі найбільші посіви цих культур. За неофіційними даними, значна їхня частина - генетично модифіковані сорти. Представники міжнародних організацій, які протидіють неконтрольованому розповсюдженню ГМО, заявляють, що українські ринки вже насичені генно-модифікованою продукцією, але, на відміну від країн ЄС, вона тут не маркована.^[5]

 

1.2.Класифікація ГМП 

Продукти харчування, що підлягали впливу генної інженерії, або які можуть містити генетично модифіковані компоненти розподіляються на:

1. Біологічні речовини.

• Амілаза (фермент, що гідролітично розщеплює крохмаль і глікоген з утворенням декстринів, мальтози і глюкози) – використовується у процесі приготування хліба, крохмалю.

• Каталаза (фермент, що розкладає перекис водню, який утворюється у процесі біологічного окиснення, на воду та молекулярний кисень) – використовується при приготуванні напоїв, яєчного порошку, сироватки.
• Хімозин (фермент класу гідролаз, який виробляється в шлункових залозах ссавців, зокрема людини) - традиційний продукт для створоження молока.
• Сироп глюкози - використовується для приготування морозива в кондитерських фабриках.
• Лактаза (фермент, що каталізує гідроліз дисахариду лактози на мономерні галактозу і глюкозу) – використовується для приготування морозива.
• Дріжджі (позатаксономічна група одноклітинних грибів, що втратили міцеліальну будову у зв'язку з переходом до проживання у рідких і напіврідких, багатих на органічні речовини субстратах) - використовуються для приготування випічки, алкогольних напоїв.

2. Рослини.

• Кукурудза.
• Картопля.
• Соєві боби.
• Цукровий буряк.
• Гарбуз.
• Папайя.
• Пшениця.
• Рапс.
• Бавовник.
• Помідори.

3. Продукти харчування.

• Сидр, вино, пиво та ін.
• Розрихлювач (пекарський порошок) – добавки.
• Хліб – містить сою.
• Масло канола.
• Продукти із зернових культур (круп).
• Крохмаль із зернових культур.
• Сироп із зернових культур.
• Харчові добавки – містять дріжджі.
• Фруктові соки – можуть виготовлятися із генетично модифікованих фруктів.
• Морозиво – може містити сироп глюкози, сою.
• Макарони – можуть містити сою.
• Сичуг.
• Легкі напої – можуть містити сироп глюкози.
• Соєві продукти, такі як соєвий соус, соєвий гамбургер, соєве м’ясо (ковбаса) і т. інше.
• Газовані фруктові напої.
• Тофу (сироподібний харчовий продукт із соєвих бобів, багатий на білок).
• Цукор. ^[6]