Вирощування озимої пшениці в зоні степу

Українська академія аграрних наук

Луганський інститут агропромислового виробництва 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

„Вирощування  озимої пшениці в зоні степу”

 

 

 

 

 

Виконав:

Борисов В.С.

 

 

 

 

 

Луганськ, 2005

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Озима пшениця є головною зерновою культурою в зоні Степу. За врожайністю і обсягами виробництва  зерна вона займає тут перше місце. Проте врожай і валові збори її зерна значно коливаються по роках варіювання складає 50-55%.

Однією з основних причин нестійкого виробництва зерна  пшениці в цій зоні є несприятливі погодні умови під час вегетації  та зимівлі. Найбільш відчутних збитків  її посівам завдають атмосферні й ґрунтові посухи, які в тій чи іншій мірі проявляються майже щорічно, особливо в осінній період. Поряд з цим, дані науки і передових господарств свідчать про те, що навіть за цих умов можна вирощувати високі і сталі врожаї зерна цієї культури. Для цього є високоврожайні сорти і новітні технології. Вже сьогодні в сприятливих умовах урожайність районованих сортів пшениці сягає 50ц/га, а кращі господарства вирощують по 60ц/га зерна і більше.

Дослідження й практика показують, що надійним шляхом підвищення врожайності і валових зборів зерна пшениці, навіть у несприятливих умовах за погодними умовами роки, є впровадження у виробництво інтенсивних технологій її вирощування, які базуються на ефективному використанні наявних матеріально-технічних ресурсів; родючості ґрунтів, кліматичних та погодних умов, потенціалу сортів та застосуванні інших досягнень науки і передового досвіду. Порушення рекомендованої в зоні технології або спрощення її призводить не лише до зниження врожаю та якості зерна, але й до зменшення прибутків від реалізації зерна.

Низькі врожаї зерна  пшениці в останні роки обумовлені переважно погіршенням складу попередників та недостатнім ресурсним забезпеченням  технологічного процесу і потреб культури. Світова практика свідчить, що врожай росте в міру покращення ресурсного забезпечення та збільшення (до відповідного рівня) вкладу коштів у технологію її вирощування. За ресурсозберігаючої технології вирощування пшениці витрати коштів на всі технологічні процеси складають 1200-1500 гривень на кожний гектар. Технології, де на вирощування пшениці витрачається 500-700грн/га є екстенсивними, малоприбутковими.

Новим і важливим елементом  у виробництві озимої пшениці  є біологізація, тобто орієнтація всіх технологічних заходів на формування чітко визначених параметрів посіву, зокрема, кількості продуктивних стебел, зерен у колосі, продуктивності колосу, тощо. Набуває значення біологічний контроль формуванням елементів продуктивності в процесі вегетації. Зараз стало очевидним, що для одержання високих урожаїв мало забезпечити рослини всім необхідним, важливо ще й сформувати відповідні посіви, які б дозволили ефективно використовувати всі інші фактори [4]

 

1. Агротехніка озимої пшениці в Степу.

1.1. Місце озимої пшениці в сівозмінах.

Чергування культур позитивно впливає на водний і поживний режими, мікробіологічні процеси та фітосанітарний стан ґрунту, а в поєднанні з добривами та іншими засобами і підвищує його родючість [1]. Правильне розміщення озимої пшениці в сівозміні, забезпечення її добрими попередниками є одним з найбільш дійових засобів одержання високих і сталих урожаїв цієї культури [3]. Отже, кращим попередником озимої пшениці в умовах Степу є горний пар, який забезпечує стабільно високу врожайність, кращої вологозабезпеченості рослин і зниження забур'яненості посівів, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на продуктивність ріллі. Тільки по горному пару можна надійно одержувати своєчасні дружні сходи озимих. Також крім горного пару, як попередник пшениці заслуговують уваги культури на зелений корм (озимі, ярі злако-бобові травосумішки, горох, ранньостиглі гібриди кукурудзи ранніх строків збирання на силос, багаторічні трави, особливо еспарцет, на один уніс).

Розміщення озимої пшениці  в повторних посівах і після  ячменю значно знижує її врожайність [1].

Внесення мінеральних  добрив, проведення всіх польових робіт в кращі строки є важливим заходом по підвищенню агротехнічного значення попередників озимої пшениці.

 

1.2. Обробіток ґрунту.

Застосуванням відповідних  прийомів підготовки ґрунту створюють найсприятливіші умови, які відповідають біологічним особливостям озимої пшениці, забезпечують одержання своєчасних і повних сходів з глибоким укоріненням рослин, що є важливою передумовою доброї перезимівлі їх і одержання високого врожаю.

Обробіток парового поля починають відразу ж після збирання попередника і закінчують в наступному році в кінці літа перед озимої пшениці.

У степовій зоні, як відомо, найбільш надійні запаси вологи в ґрунті створюють опади осінньо-зимового періоду, тому дуже важливо в паровому полі підготувати грунт в осінній період.

Якщо на полі, призначеному під пар, вирощувалися зернові культури або воно зайнято іншою культурою, що рано звільняє поле, то слідом за їх збиранням проводять післяжнивне  лущення. Здійсненням цього прийому створюються умови для зберігання ґрунтової вологи, проростання насіння бур'янової рослинності і повнішого вбирання ґрунтом опадів післязбирального періоду. Лущення є важливим заходом обробітку ґрунту і після соняшника і кукурудзи, якщо після цих культур запланована оранка на пар. Залежно від видового складу бур'янів і стану ґрунту глибину лущення змінюють від 6 до 12 см [11].

Наступним осіннім обробітком є оранка парового поля. Глибина  оранки залежить від особливості ґрунту, видовий склад бур'янів та необхідність здійснювати в сівозміні різноглибинну систему обробітку ґрунту і періодичне поглиблення орного шару.

Весняний обробіток горного  пару починається з боронування  для закриття вологи. Далі парове поле обробляють культиваторами і боронами в міру потреби для підтримування ґрунтів розпушеному стані, нагромадження і збереження вологи, а також знищення бур'янів у міру їх з'явлення, не допускаючи, щоб вони розросталися та викорінювалися. При першому обробітку глибину доводять до 10-12 см з наступним зменшенням її на 2-3 см [9].

В степу в зайнятих парах вирощують  на зелений корм озиме жито і озиму  пшеницю, кукурудзу, вико-вівсяну, вико-горохову сумішки та багаторічні бобові трави.

Культури, посіяні на зелений корм, звичайно звільняють поле найраніше, приблизно в кінці травня – на початку червня.

Обробіток ґрунту після збирання парозаймаючих культур слід спрямовувати на створення найкращих умов для росту і розвитку озимої пшениці.

Основним способом обробітку зайнятих парів вважається орання плугами з передплужниками на глибину 20-22 см. Для доброякісної оранки, слід провести дискування на глибину 8-10 см [8].

 

1.3. Підготовка насіння до сівби.

Важливою умовою одержання  високих урожаїв озимої пшениці  є використання для сівби насіння  з високими посівними і врожайними якостями. Для посіву слід використовувати насіння вирощене на фоні високої агротехніки. Зерно після обмолоту слід ретельно очищати і калібрувати, щоб відібрати фракції виповненого та вирівняного насіння, яке відповідає вимогам посівного стандарту (ДСТУ2240-93).

Для сівби слід використовувати  посівний матеріал з високою схожістю – не нижче 92%. Обов'язковим прийомом передпосівної підготовки насіння – є його протруювання, яке захищає рослини від сажкових хвороб, кореневих гнилей і дає надбавку врожаю 4-5 ц/га. Найбільш ефективні протруйники насіння – „Байтан”, „Універсал”, „Раксіл”, „Максим”, „Вітавакс”, „Вінцит”, „Дерозал” тощо.

Найбільш ефективним способом протруювання є інкрустація – обробка насіння  протруювачами з клейкими плівкоутворювальними компонентами. Інкрустація дає значну ефективність препарату, зменшити на 20-30% його витрати і забруднення навколишнього середовища, оскільки він не осипається. В якості клейких речовин застосовують казеїн технічний-100-150 г/т силікатний клей -150-200 г/т, Na КМЦ-100-200 г/т. У клейкий розчин, крім протруювача і 10 л води, можна добавити інсектициди, мікроелементи, регулятори росту тощо [4].

 

 

1.4. Строки сівби озимої пшениці та норми висіву.

Дуже важливою, а в  окремі роки й вирішальною умовою одержання високих урожаїв озимої пшениці є сівба в кращі агротехнічні строки.

Відхилення як в бік ранніх, так  і в бік пізніх строків викликає значне зменшення врожаю, а в окремі несприятливі для перезимівлі рослин роки призводить до повної витрати врожаю [3].

Багаторічними дослідженнями встановлено що в степовій зоні озиму пшеницю краще сіяти з 1 по 25 вересня залежно від області та її піозону. При оптимальних строках сівби рослини озимої пшениці встигають добре розкущитись, створюють розвинену кореневу систему і забезпечують найвищий урожай зерна.

При ранніх строках сівби озима  сильно кущиться, розвиває надмірно велику надземну масу. Перерослі рослини мають понижену зимостійкість. Такі посіви більше пошкоджуються хворобами, шкідниками, більше заростають бур'янами і формують менше продуктивних стебел [14].

При пізніх строках сівби рослини  восени не кущаться, їх ріст і розвиток переноситься в основному на весняний період, коли відбувається різке наростання температур. Це пригнічує ріст рослин, формується слабко розвинена коренева система, мала надземна маса, що неминуче призводить до формування низького врожаю [4].

Також важливою умовою одержання високих  урожаїв озимої пшениці є нормальна  густота продуктивного стеблостою, що значною мірою визначається нормою висіву насіння. Відомо, що зрідження або загущення посівів призводить до зменшення врожаю. При встановленої оптимальної норми висіву необхідно враховувати вологозабеспечення попередників, строки сівби та сортові особливості. Зріджений стеблестій погіршує перезимівлю озимої пшениці, сприяє створенню умов для розвитку бур'янів, що негативно впливає на врожай. Загущення посівів викликає зниження продуктивності окремих рослин і колосся, збільшує небезпеку пошкодження рослин шкідниками і ураження хворобами, сприяє виляганню посівів [5].

Норми висіву значно залежать від строків сівби. Встановлено, що при запізненні з сівбою норми  висіву, як правило, необхідно підвищувати.

Слід зазначити, що в посушливих умовах Степу мали норми висіву себе не виправдали. Тут сухий грунт призводить до зниження польової схожості насіння і енергії кущистості рослин, тому кращі результати забезпечують підвищені норми висіву в межах 4-6 млн спотин насінин на 1 га.

Установлено, що оптимальна норма висіву озимої пшениці, яка  розміщується по пару, становить 4,0-4,5 млн., по зайнятих парах, зернобобових і непарових попередниках 4,5-5,0 млн., на зрощенні – 5,0 млн. спотин насінин на 1 га [13].

Велике значення має  внесення мінеральних добрив в рядки  при сівбі пшениці. За узагальненими  даними гранульований суперфосфат  при рядковому внесенні 5-15 кг/га в середньому підвищує урожай озимої пшениці на 2,8 ц. Під озиму, яку сіють по парах чистих та зайнятих однорічними травами, слід вносити фосфорні ( ) або фосфорні і калійні добрива ( ), а після стерньових попередників на чорноземах а також на бідних на поживні речовини ґрунтах найбільш доцільно вносити в рядки повне мінеральне добриво ( ) [3].Фосфор найбільш енергійно засвоюється рослинами з початку їх розвитку до фази колосіння. Він посилює розвиток кореневої системи і енергію кущіння, позитивно впливає на використання рослинами нітратного азоту ґрунту, процеси бротосинтезу та нагромадження цукрів, а також посилює зимостійкість озимої пшениці [10].

Для одержання добрих сходів пшениці і послідуючого формування посіву великий вплив має глибина сівби. Від глибини загортання насіння залежить дружність сходів і їх густота, кущистість рослин, глибина залягання вузла кущіння, зимостійкість рослин.

Оптимальна глибина  сівби залежить від багатьох факторів, але найважливішими з них є  вологість ґрунту, його механічний склад, особливості сорту та якість насіння. В степовій посушливій зоні оптимальна глибина сівби озимої пшениці становить 5-6 см. Але при сівбі дрібним насінням або обробленим „Байтаном”, а також на важких запливаючих грунтах глибину загортання зменшують до 4 см. При сівбі пшениці пізніше оптимальних строків глибину сівби зменшують до 3-4 см. щоб прискорити появу сходів і збільшити період осіннього кущіння.

Найбільш розповсюдженим способом сівби пшениці є рядковий з шириною міжрядь 15 см. Сіють  її сівалками  С3-3,6, С3-5,4, „Клен” [4].

 

1.5. Догляд за озимою на всіх етапах розвитку.

Для одержання високого врожаю озимої пшениці необхідно  сформувати високопродуктивні посіви з відповідною структурою і створити сприятливі умови для росту й розвитку рослин на всіх етапах органогенезу.

Догляд за озимою починають  ще з осені, нерідко відразу після сівби. При потребі проводять коткування посівів, осіннє підживлення, а в деяких випадках і боронування. В зимово-весняний період пшениця найчастіше гине від вимерзання, льодової корки та випирання. Причини загибелі озимої пшениці залежать від погодних умов. При цьому слід визначити, що загибель, як правило обумовлюється комплексом несприятливих умов і рідко буває наслідком дії одного якогось фактора [15].

На весні необхідно  проводити підживлення азотними добривами по таломерзлому ґрунту з наступним загортанням добрив боронами або вносять їх безпосередньо перед боронуванням озимих. Шляхом підживлення використовують азотні добрива. Вони прискорюють укорінення рослин, листоутворення, загальну кущистість. Внесення азотних добрив у дозі №30 за узагальненими багаторічними даними науково-дослідних установ, здебільшого, підвищує урожай озимої пшениці в Степу до 3-4 ц/га [2]. Друге підживлення таким же способом проводять на початку виходу рослин в трубку для підвищення продуктивної кущистості. Доза – 50% від норми азоту на вегетацію. Третє – від фази „флагового” листка і колосіння до початку формування зерна для підвищення озернености колоса й виповненості зерна. Використовують його, розсіюючи гранульовану форму азотного добрива або обрискуючи посіви водним розчином сечовини при дозі азоту 25-35 кг/га. Цим підживленням можна підвищити вміст Білла на 1-2% і клейковини на 2-4% і більше [7].