Використання елементів медіа-освіти на уроках біології

Використання медіа в навчальному процесі забезпечує підвищення інформативної ємності змісту навчального заняття:

• сприяє реалізації освітньої, виховної та розвиваючої функцій навчання;
• скорочує час, дозволяє засвоювати більший обсяг знань;
• концентрувати увагу на засвоєння найбільш складних тем і понять;
• дозволяє поліпшити відбір завдань і вправ, роблячи їх більш наочними та цікавими);
• формує вміння і навички за рахунок індивідуалізації навчання і розвитку навичок самостійної роботи.

Цей освітній і виховний потенціал медіа реалізується вже сьогодні в різноманітних продуктах навчального призначення: навчальні, наукові, науково-популярні, довідкові та художні електронні видання та ресурси. Більшість дослідників у галузі вивчення електронних медіа, їх ролі та функцій в освіті розглядає засоби масової інформації та комунікації, перш за все, як засіб підвищення ефективності навчання.

Сучасні електронні медіа та відповідні їм медіапродукти, об'єднуючи в собі можливості всіх існуючих до цього засобів масової інформації та комунікації, як правило, реалізують цілий комплекс функцій, впливів на свою аудиторію.

Сучасні медіа можуть розглядатися як інструмент, за допомогою якого традиційні завдання обробляються в спеціальній формі. Це охоплює всю область переробки тексту. З недавніх пір сюди відносять також гіпертексти. За допомогою комп'ютера можуть вирішуватися пошукові завдання (лексики або банків даних), або безпосередньо з CD-ROM, або ж по засобом Інтернету.

Сучасні медіа можуть бути використані також як помічник у навчанні, якщо відповідне програмування забезпечує збагачення рівня знань або навчального матеріалу. Завдяки різноманітним можливостям таких програм, розширюються і традиційні можливості використання медіа для наочного подання того чи іншого об'єкту. Особлива форма застосування нових медіа представляє можливість їх використання для комунікації.

З включенням сучасних медіа в педагогічні установи одночасно відбувається і перегляд основних навчально-психологічних положень. Безумовно, ілюстрації, картинки, графіки позитивно впливають на запам'ятовування текстової інформації. І все ж, тут слід враховувати, що просте додавання різних чуттєвих сприйнять (зорових, слухових, тактильних) не веде автоматично до поліпшення навчальних процесів.

Більш важливою умовою для розуміння використання мультимедіа в процесі навчання є здатність до декодування символьних і кодових систем. Так само, як для розуміння письмових текстів необхідною є герменевтична компетенція, для дешифрування гіпермедіальних навчальних систем потрібне вміння розуміти графіки, анімації, картинки. Досить часто можна спостерігати, що економне, але націлене використання різних медіальних форм презентації має більші наслідки, ніж строкате нагромадження різних медіаподач навчального матеріалу. Крім того, має місце тісний взаємозв'язок між тематичними інтересом і придбанням знань. Добре організована навчальна робота з використанням медіа може не мати успіху, якщо учні виявляють малий інтерес до запропонованої тематики.

Використання медіа найчастіше несе з собою певний ефект новизни, який може призвести до вмотивованим і цікавому викладу (розгляду) матеріалу.

Таких умов виховання та розвитку, які присутні на сьогоднішній день, не мало жодне покоління людства: діти знають дуже багато про світ, людей і природу і тому активно включаються в усі процеси. Комп'ютер несе з собою свободу від реальності, в ньому можна її моделювати. Інтернет також надає необмежені можливості для комунікації, і кожен (одні краще, інші гірше) може бути і виробником і споживачем інформації. Таким чином, сучасне суспільство не повинно просто ігнорувати медіа навчання і медіаосвіту, необхідно рахуватися з новими, ще невідомими обмеженнями і залежностями, які несуть з собою нові медіа. І щоб бути підготовленими, необхідно виховання, яке має на меті формування медіакомпетенціі. У цьому й полягає проблема медіапедагогікі - мати справу з основними змінами інформаційного суспільства, визначити, які базові вміння необхідні, щоб і в майбутньому залишатися здатним до діяльності.

1.2. Вазаємодія  сучасних освітніх систем з  медіа

За останні п’ятдесят років  медіа набули особливого значення в  житті людини. Сьогодні це не просто засоби і способи розповсюдження і отримання інформації, а одна із найважливіших сфер в житті людей всієї планети. Глобальний поворот до суспільства, що побудоване на передачі, створенні, зберіганні і використанні інформації, а також заснованому на знаннях, де людина стає в центрі системи та є виробником і кінцевим споживачем інформації. Дана тенденція робить вплив і на освітні системи. Вони вимушені розширюватися, ставати більш гнучкими і різнорідними, враховувати технологічний процес, який кожні три роки змінює баланс в сфері доступу до інформації і призводить до змін щодо уявлень людини про спосіб життя.

Якщо друга  половина XX сторіччя залишиться в історії як час розповсюдження середньої освіти, то в XXI сторіччі, за прогнозами ЮНЕСКО, приорітети в області педагогіки будуть зміщені в сторону медіаосвіти. Глобалізація ще більше підвищіть ціну знань, процес збільшення яких відбувається з великою швидкістю і росте експоненціально. На думку російського професора А.П.Короченського, «нездатність відповідати в повній мірі стрімким змінам є однією із причин теперішньої гострої кризи системи освіти » [2,с.23].

Унікальність медіаосвіти  в тому, що завдяки появі сучасних концепцій і моделей, вона пристосовується до потреб інформаційного суспільства, навчає переживати технологічні буми, допомагає усувати проблему комунікаційної «відсталості», стає фактором суспільного розвитку. А це, в свою чергу, призводить до позитивних змін в суспільстві: всебічному розвитку окремих людей, країн і регіонів, викликає трансформацію соціальних і суспільних інститутів, формує соціальні цінності і громадянську самосвідомість. Оскільки ідеальне глобальне суспільство – це суспільство, в якому не існує  ні політичних, ні географічних кордонів,  можна говорити про те, що медіаосвіта як частина загальної освіти, заснованої на вивченні медіакультури, носить міжнаціональний характер.  Як і процес глобалізації, медіаосвіта включає в себе такі компоненти, як комплексність соціальних змін, домінування глобальних освітніх і культурних цінностей по відношенню до локальних, конструювання нової соціальної реальності, що має загальні проблемні точки і відповідні можливості для їх вирішення.  Тому однією із задач, що стоїть сьогодні перед медіаосвітою, стає оволодіння напрацюваннями в даній сфері і передовим світовим досвідом.

ЮНЕСКО вважає, що саме медіа повинні відіграти важливу роль в освіті і в першу чергу молоді, таким чином допомагаючи розповсюдженню передового досвіду медіаосвітніх методик, навчанню медіаграмотності всіх прошарків населення, співпраці між міжнародними центрами і медійними агенствами, організації міжнародних і національних медіаосвітніх форумів, консолідації документів і програм медіапедагогічного характеру. Дані рекомендації ЮНЕСКО стають особливо актуальними, коли з’являються можливості через інтерактивні комунікації, цифрові форми розповсюджувати і зберігати медіатексти, організовувати і реалізовувати міжнародні проекти. Включення нематеріальних активів – людського, інформаційного і організаційного капіталу – може слугувати поштовхом формування глобального міжнародного медіасоціуму.  Інформаційне суспільство що формується, зрозуміло, вимагає інтелектуальних зусиль від представників науки, освіти, культури, журналістики, які були б направлені на створення єдиного медіаосвітнього простору, проектування освітнього інформаційного середовища, пояснення теорій, цілей і практики медіаосвіти посередникам і законодавцям, формування громадської думки з приводу необхідності медіаосвіти як компонента загальної освіти, а медіаграмотність/медіакомпетентності як складової загальної культури сучасної людини.

Наступає ера концептуальної консолідації знань про медіаосвіту, систематизація наробок, узагальнення світового досвіду, різних напрямків і підходів. Міжнародне співробітництво між медіаосвітніми організаціями світу набуває першочергового значення в обміні досвідом, координації зусиль на регіональному і глобальному рівнях, сприяє тому, щоб більше не повторювалися помилки і дублювання даних зусиль. Але розглядаючи проблеми взаємодії сучасних освітніх систем з медіа, можливі сценарії і перспективи розвитку в контексті глобалізації суспільства не можна забувати і про конкретні проблеми використання медіа в навчально-виховному процесі. Сьогодні сучасні засоби масової інформації і комунікації по різному використовуються в навчально-виховному процесі. Однак в даній області існує теж немало проблем. По-перше, медіа розвиваються і вдосконалюються настільки швидко, що педагогічні дослідження і рекомендації в цій сфері таким же чином швидко застарівають. По-друге, за своїми можливостями використання даних технічних засобів настільки різнорідне і багатопланове, що постійно виникають нові засоби їх застосування в навчально-виховному процесі, а перед педагогами – нові задачі, проблеми, пов’язані з грамотним медіакористуванням.

В наукових дослідженнях останніх часів розглядаються різні варіанти і моделі подальшого розвитку системи освіти. Цікаву концепцію запропонував С. Ауфеннагер, визначаючи три сценарія того, як могла, або повинна реагувати освітня система майбутнього на потреби медіасуспільства. Перший сценарій пропонує консервативний варіант, другий – випливає із ідеї інтеграції, але розглядає її в аспекті асиміляції в традиційно методико-дидактичних підходах. Третій сценарій розглядає, як може здійснюватися педагогічно супроводжуєма інтеграція нових медіатехнологій в освіті, и що в процесі конкуренції з медіаринком освітня система повинна більш критично підходити до його розгляду.

Сценарій 1: консервативна конкурентна модель.

Відповідно до даної  моделі освітня система ледь чи буде орієнтуватися на можливості використання електронних медіа в навчально-виховному процесі. Викладачі проявляють малий інтерес до технічного прогресу і можливостей електронних медіа. Навчання спирається на традиційні навчальні плани и запаси знань і вважає, що таким чином можна готувати підростаюче покоління до невідомого майбутнього відповідним чином. Подібна інерція і є консервативним елементом сценарію. Але конкуренція між різними медіа приваблює учнів своїми яскравими мультимедійними пропозиціями. В результаті освіта ще більше втрачає свою значимість, провокує загострення соціальних конфліктів на основі зростаючої демотивації школярів і студентів.

Сценарий 2: модель асиміляції.

Дана модель прогнозує дещо інший розвиток. Електронні медіа використовуються в процесі навчання, але прив’язані до  застарілих дидактичних концепцій. Комп’ютер, інтернет і мультимедіа включаються в традиційні форми викладання. Замість того, щоб використовувати уникальний творчий потенціал нових медіа і вдосконалювати з його допомогою педагогічний процес, придбається таке програмне забезпечення для навчального процесу і використовуються такі установки, які відводять учням пасивну роль. Зовні може показатися, що школа добре інтегрує нові засоби інформації, однак наслідки можуть бути таким ж, як в наведеній вище консервативній моделі конкуренції.

Сценарій 3: прогресивна інтеграційна модель.

В майбутньому медіа будуть відігравати в освітній системі важливу роль в двох аспектах: вони будуть представляти комунікаційну форму навчання (наприклад, e-mail-проекти, навчання за допомогою і в WorldWideWeb, програмне забезпечення) і служити основою самостійного моделювання багатьох освітніх процесів, які необхідні для протидії викликам сучасного інформаційного суспільства. Навчання буде здійснюватися здебільшого завдяки самостійній організації навчальних занять і використання авторської продукції. Подготовка матеріалом буде здійснюватися за допомогою медіа (гіпермедіа), а навчальні процеси стимулюватися самостійно. Школа майбутнього, відповідно, буде використовувати нові форми роботи, які дадуть учням можливість вільної організації навчального процесу. Поводження з медіа інтерпретується як культурна техніка. Роль педагогів перетворюється із «передавача знань» в «діяльність наставника, тренера, вихователя»; учні діють з більшою ініціативністю і самостійністю, що характеризується такими навчальними формами, як консультуючі моделі (tutorial system), або навчання за моделю peer-to-peer. Активне оволадіння знаннями в рамках данної моделі забезпечується шляхом індивідуалізації навчання, розвитку творчого потенціалу кожної особистості за рахунок цікавої роботи з наданими інформаційними ресурсами. Заняття стануть проблемно-орієнтованими і будуть проводитися в проектній формі. Якщо всі ці аспекти будуть враховані, то тоді можна говорити про педагогічно зважену інтеграцію нових медіа, яка одночасно забезпечує прогресивний розвиток освіти.

Мультимедіа в освітньому процесі підвищує якість навчання і дозволяє утримувати увагу учня. Технології мультимедіа дозволяють осмислено і гармонійно інтегрувати багато видів інформації, це багатющий арсенал способів ілюстрації досліджуваного явища. Комп'ютери, що прийшли в освіту, є універсальним засобом обробки інформації. «Мультимедіа» означає можливість роботи з інформацією в різних видах, а не тільки в цифровому вигляді, як у звичайних комп'ютерів. Комп'ютер у сукупності з відповідним набором периферійних пристроїв в змозі забезпечити виконання всіх функцій технічних мультимедіа-засобів навчання. Застосування медіазасобів у навчанні пов'язано з наступними значущими їх функціями:

• моделювання досліджуваних процесів;
• показ розглянутих подій, явищ і процесів у динаміці їх ретроспективного та перспективного інтерпретування;
• комп'ютерна візуалізація та відображення на великому екрані недоступних безпосередньому сприйняттю процесів і явищ;
• інтерактивне управління розглянутими процесами, змодельованими на екрані (віртуальну участь учнів в аналізованому процесі або явище);
• індивідуалізація і диференціація процесу навчання (регулювання інформаційної насиченістю проведеного заняття з урахуванням індивідуальних особливостей учнів);
• здійснення поточного та підсумкового контролю над пізнавальною діяльністю учнів з встановленням зворотного зв'язку;
• забезпечення вільного доступу до глобальних і локальних інформаційних мереж;
• емоційність і виразність транслюється навчальної інформації;
• демонстрація досліджуваних процесів і явищ досить великий навчальної аудиторії;
• посилення мотивації навчання.

Мультимедіа технології забезпечують таке подання інформації, при якому людина сприймає її відразу  кількома органами чуття паралельно, а не послідовно, як це робиться при  звичайному навчанні.

Навчальні мультимедійні програми використовуються для фронтального, групового та індивідуального навчання в класі, а також для самостійної роботи вдома. Вони пропонують для користувача дуже багато варіантів індивідуальної настройки: учень, освоюючи навчальний матеріал, сам встановлює швидкість вивчення, обсяг матеріалу і ступінь його труднощі. Позитивні фактори, які говорять на користь такого способу отримання знань, наступні: