Використання елементів медіа-освіти на уроках біології

 

 

 

Криворізька загальноосвітня  школа І – ІІІ ступенів № 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З досвіду роботи

вчителя біології

Орел Т. В.

Вступ

Початок ХХI століття характеризується створенням світової інформаційної структури, перетворенням інформації в економічну категорію, розвитком різних інформаційних технологій, у тому числі і в сфері освіти.

Освіту, розраховану на перспективу, необхідно будувати на основі вміння швидко орієнтуватися у потоці інформації, що стрімко зростає. Зі школи учень повинен виносити не просто обсяг знань, а вміння вчитися.

Сьогодні для того, щоб бути професіоналом у будь-яких питаннях, потрібно щодня перечитувати газети та журнали, дивитися передачі, знайомитися з ресурсами Інтернету тощо. Поряд зі знаннями необхідно мати навички відбору, обробки, систематизації та аналізу інформаційного масиву. Вони є дуже важливими, тому їх можна і потрібно формувати ще в школі.

Перед сучасною освітою постає важливе завдання – навчити молоде покоління розуміти медіа-інформацію, мати уявлення про її механізми, наслідки впливу на глядачів, читачів та слухачів. Розвиток засобів масової інформації та їх залучення до процесів навчання і виховання значно активізували творчий пошук педагогів. Інноваційна діяльність вчителів зорієнтована не лише на новизну змісту реалізації власних зусиль, а насамперед на якісно нові результати. Це спричинило відокремлення медіа-освіти в окрему галузь, що своїм змістом є зорієнтованою на людину. Її поява в освітньому процесі – це інноваційний освітній процес, зумовлений суспільною потребою

[ 5,с.3].

Медіаосвіта, як набір засобів і методів навчання молоді сьогодні як ніколи актуально. Процес медіа-освіти набуває все більшої значущості у провідних країнах світу як один із напрямків педагогіки. Його основними завданнями є:

• підготовка нового покоління до життя в сучасних інформаційних умовах;
• навчання сприйняттю і розумінню різноманітної інформації, оволодінню способами спілкування за допомогою невербальних форм комунікації та технічних засобів.

Зміни в освіті, що відбуваються під впливом стрімкого впровадження інформаційних технологій в усі сфери життя, висувають серйозні вимоги до рівня компетентності педагога, якому необхідно освоювати роль консультанта для учня.

Вчені-дослідники і педагоги різних країн світу підкреслюють особливу потребу медіаосвіти. Передбачається, що педагог зуміє:

- Заохочувати і розвивати в учнів бажання ставити обгрунтовані проблемні питання, пов'язані з медіа;

- Використовувати у викладанні дослідницьку методику, коли учні можуть самостійно шукати (медіа) інформацію, щоб відповісти на різні питання, застосовувати знання, отримані в навчальному курсі до нових галузей.

- Допомогти учням розвинути здатність використовувати різноманітність первинних джерел (медіа) інформації, щоб дослідити проблеми і потім зробити узагальнені висновки;

- Організувати проведення дискусій, де учні вчаться толерантно слухати інших і тактовно висловлювати власні думки;

- Підтримувати відкриті обговорення, де немає категоричних відповідей на багато питань;

- Заохочувати учнів розмірковувати над їх власними медійними дослідами і діяти на основі знайденого розуміння.

Актуальність даної теми в тому, що медіа-ресурси, медіа-засоби і медіа-технології дозволяють інтегрувати і істотно збагатити можливості традиційних технічних засобів навчання і, тим самим, перетворити конструювання і проведення всіх уроків.

 

Розділ І. Теорія медіаосвіти.

Сучасний світ важко представити без медіа - засобів  масової  комунікації (традиційно сюди прийнято включати печатку, пресу, телебачення, кінематограф, радіо, звукозапис і систему Інтернет). Особливу значимість у житті людства медіа отримали за останні 40-50 років. Медіа сьогодні – одна з найважливіших сфер у житті людей усієї планети. Американські соціологи підрахували, що в середньому американець, що прожив до 75 років, має приблизно 50 років активної, позбавленої сну діяльності. І рівно дев'ять років з них він витрачає на те, щоб дивитися телевізор. У середньому американський школяр витрачає більш шести годин у день на спілкування з медіа. У нашій країні ці цифри, можливо, не настільки значні, однак на початку ХХI століття без медіа немислимий соціокультурний розвиток будь-якої нації практично у всіх областях, включаючи, зрозуміло, освіту.

Традиційне  визначення говорить: "медіа" - це обладнання для запису, зберігання й передачі інформації. Причому звично, - обладнання саме технологічного характеру. Однак у якості засобу для зберігання й передачі інформації може виступати й лист. Деякі дослідники вважаються, що й усна мова можна розглядати як медіа технологію особливого роду. Три найголовніші функції медіа технологій поєднує одна риса - опосередкованість. Значення слова "медіа" - засіб, спосіб, посередник, проміжний щабель. Оскільки обмін інформацією - необхідна складова життя суспільства, то медіа технології, як опосередковуюча ланка людської діяльності, є одним зі способів комунікації, умовою людської активності. Медіа технології супроводжують людину давно. Медіа умовно ділять на п'ять типів: ранні (писемність), друковані (печатка, літографія, фотографія), електричні (телеграф, телефон, звукозапис), мас медіа (кінематограф, телебачення), цифрові (комп'ютер, Інтернет). Медіаграмотна людина має розвинену здатність до сприйняття, аналізу, оцінки й створення медіатекстів, до розуміння соціокультурного й політичного контексту функціонування медіа в сучасному світі, кодових і репрезентаційних систем, використовуваних медіа; життя такої людини в суспільстві й світі пов'язане із громадянською відповідальністю. Медіаосвіта передбачає методику проведення занять, засновану на проблемних, евристичних, ігрових і ін. продуктивних формах навчання, що розбудовують індивідуальність учня, самостійність його мислення, його творчі здібності, що стимулюють, через безпосереднє залучення у творчу діяльність, сприйняття, інтерпретацію й аналіз  структури  медіатексту, засвоєння знань про медіакультуру. При цьому медіаосвіта, поєднуючи в собі лекційні й практичні заняття, являє собою своєрідне включення учнів у процес створення творів медіакультури, тобто занурює аудиторію у внутрішню лабораторію основних медіапрофесій, що можливо як в автономному варіанті, так і в процесі інтеграції в традиційні навчальні предмети [10;11].

Завдання медіаосвіти – навчити грамотно «читати» медіатекст; розвити здатності до сприйняття й аргументованої оцінки інформації, розбудовувати самостійність суджень, критичного мислення, переваг естетичного смаку; інтегрувати знання й уміння, одержувані на різних навчальних заняттях, у процесі сприйняття, аналізу й творчої діяльності й ін.

Серед основних завдань медіаосвіти доцільно виділити:

• розвиток здатності до критичного мислення;
• розвиток здатностей до сприйняття, ідентифікації, інтерпретації, декодування, оцінки, розуміння, аналізу медіатекстів;
• розвиток знань соціальних, культурних, політичних і економічних змістів і підтекстів функціонування медіа в соціумі й медіатекстів, підготовку людей до життя в демократичному суспільстві;
• розвиток комунікативних здатностей особистості;
• навчання людини самовиражатися за допомогою медіа, експериментувати з різними способами технічного використання медіа, створювати медіапродукти/тексти;
• давати знання по теорії й історії медіа й медіа культури.

Методи медіосвіти – це способи роботи педагога й учня, за допомогою яких досягаються цілі медіаосвіти. Типові методи: словесні (розповідь, лекція, бесіда, взаємозбагачувальний діалог, обговорення, аналіз, дискусія і т.д.); наочні (перегляд  аудіовізуального матеріалу), репродуктивні, дослідницькі, евристичні, проблемні, ігрові (моделювання художньо-творчої діяльності творців медіатексту, імпровізація і т.д.); Дані методи засновані на наступних дидактичних принципах: соціокультурний розвиток творчої особистості в процесі навчання, науковість, систематичність і доступність навчання, зв'язок теорії із практикою, наочність, активність аудиторії, перехід від навчання до самоосвіти, зв'язок навчання з навколишньою дійсністю, позитивне емоційне тло, врахування індивідуальних особливостей учнів.

До функцій  медіаосвіти слід віднести наступні: інформаційно-комунікативна, просвітницька, пізнавальна, корекційна, соціальна, психологічна, культурологічна, естетична, етична, практико-орієнтована й ін.

1. Освітні можливості сучасних медіа

Термін «медіа» походить від латинського «medium» (засіб, посередник), «media» (засоби, посередники) - позначають технічні засоби створення, зберігання, поширення, сприйняття інформації та обміну її між автором повідомлення і масовою аудиторією, і в сучасному світі повсюдно вживається як аналог терміна ЗМК - засоби масової комунікації.

Зростання потреби в інформації і збільшення потоків інформації в людській діяльності зумовлює появу нових технологій - розробку і використання електронних засобів для роботи з інформацією.

Нові комунікативні медіа, якими є глобальна комп'ютерна мережа Інтернет, мультимедійні комп'ютерні системи, мобільна телефонія, цифрове телебачення, супутникове та кабельне телебачення та інші, зумовили радикальні зрушення у всіх сегментах соціальної взаємодії.

Медіа (засоби масової комунікації) з кожним роком відіграють все більшу роль в житті людей взагалі, і в освітньому процесі зокрема. Медіа технології є виключно корисною і плідною освітньої технологією завдяки властивим їй якостям інтерактивності, гнучкості, і інтеграції різних видів наочної навчальної інформації, а також завдяки можливості враховувати індивідуальні особливості учнів і сприяти підвищенню їх мотивації. Звідси зрозуміла важливість інтенсивного розвитку медіаосвіти, в нашому медіатізірованном світі, яке сьогодні вже ніким не заперечується.

Багато міжнародних організацій - ЮНЕСКО, Рада Європи - неодноразово ставили завдання розвитку медіаосвіти у всьому світі. «Медіаосвіта - наголошується в документах ЮНЕСКО, - пов'язана з усіма видами медіа (друкованими та графічними, звуковими, екранними і т.д.) і різними технологіями. Вона дає можливість людям зрозуміти, як масова комунікація використовується в їх соціумах, оволодіти здібностями використання медіа в комунікації з іншими людьми, забезпечує людині знання того, як:

• аналізувати, критично осмислювати і створювати медіатексти;
• визначати джерела медіатекстів, їх політичні, соціальні, комерційні та культурні інтереси, їх контекст;
• інтерпретувати медіатексти цінності, поширювані медіа;
• відбирати відповідні медіа для створення та розповсюдження своїх власних медіатекстів і набуття зацікавленої в них аудиторії;
• отримувати можливість вільного доступу до медіа.

Основні завдання медіа освіти: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів і сучасних інформаційних технологій».

Визнаючи вирішальну роль медіа як телевізійного, радіо, кінематографічної і культурного досвіду дітей, медіаосвіта повинна починатися якомога раніше і тривати усі шкільні роки в якості обов'язкового для вивчення предмету. А. В. Федоров визначає: «Медіа-освіта - це комплекс заходів щодо перетворення педагогічних процесів на основі впровадження у навчання та виховання інформаційної продукції, засобів, технологій» [12,13].

У сучасному світі медіа-освіта розглядається як процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навчання різним формам самовираження за допомогою медіатехніки. Головні завдання медіа-освіти вчені розуміють так: підготувати учнів до життя в інформаційному суспільстві, сформувати у них вміння користуватися інформацією в різних видах, володіти способами спілкування за допомогою інформаційних технологій і засобів. Знайдена в результаті цього процесу медіаграмотність допомагає людині активно використовувати можливості інформаційного поля телебачення, радіо, відео, кінематографа, преси, Інтернету тощо.

У медіапедагогіці, яка займається питаннями включення медіа у виховний і освітній процеси, ставиться питання про те, що сучасні медіа надають нові якості навчання.

Під сучасними медіа, у вузькому сенсі, розуміються ті цифрові медіа, які роблять можливим мультимедійність - інтеграцію різних медіа в деяке комп'ютерне подання (гіпертекстову структуру, нелінійний текст), інтерактивність і моделювання.

Під електронними медіа розуміються ті технічні засоби, які роблять можливим:

• мультімедійность (інтеграцію різних медіа у певне комп'ютерне подання - гіпертекст);
• інтерактивність (в широкому, значенні взаємодія);
• моделювання (перш за все, це моделювання реальних об'єктів і процесів)
• продуктивність (автоматизація нетворчих, рутинних операцій, забирають у людини багато сил і часу).

Електронні медіа дають можливість безпосереднього спілкування, оперативність подання інформації, контроль за станом процесу. Все це досягається шляхом об'єднання комп'ютерів у глобальні та локальні мережі. Багато сучасних медіа містять інформацію, яка пов'язана з досліджуваними предметами, розглянутими проблемами різних областей науки і культури.

Крім цього, саме використання засобів масової інформації та комунікації в сучасній освіті:

• виступає одним із чинників успішності оволодіння та здійснення навчальної та професійної діяльності,
• сприяє розвитку навичок вчитися, культури розумової праці, критичного мислення, самоосвіти;
• дозволяє більш ефективно вивчати пропонований матеріал,
• аналізувати інформацію різних джерел, у творчій, цікавій формі представляти результати своєї роботи.