Поняття про умовивід

5.при побудові  аналогій необхідно враховувати  не лише схожі ознаки порівнюваних  предметів,але й їх відмінності. 
 

Аналогія є  логічною основою висновків,здобутих за допомогою методу моделювання.Цей  метод полягає в тому,що при  пізнанні певного об.єкта використовують другий об.єкт,що заміняє перший.

Під час моделювання,як і в аналогії,знання з одного предмета переносять на другий предмет. 

МОДЕЛь –  це речова,знакова або уявна система,що відтворює,імітує чи відображає принципи внутрішньої організації або функціонування,певні властивості,ознаки чи характеристики оригіналу. 

Модель має  відрізнятися від оригіналу: вона має  бути простішою,більш доступною,але  разом з тим зберігати тотожність характеристик моделі і оригіналу.Модель,яка  повністю відтворює оригінал,перестає бути моделлю.Отже,засіб здобуття знань на основі аналогії називається моделюванням.Моделювання як метод наукового пізнання включає аналогію як обов.язковий елемент. 
 
 

Гіпотеза. 

ГІПОТЕЗА –  це форма мислення, що становить  собою припущення про існування певного закономірного зв.язку між явищами,причини виникнення яких невідомі. 

Формуванню гіпотези передують такі обставини:

1.виявлення явищ,причину  виникненню яких неможливо з.ясувати  з допомогою відомих науці  знань.

2.формування  відповідної проблеми

3.добір і нагромадження  потрібних фактів

4.попередній  аналіз цих фактів,вивчення обставин,що  передували досліджуваними явищами,і  тих,які їх супроводжують. 

Процес формування гіпотези та її застосування проходить  такі ступені:

1.початковий здогад,що як правило,використовується як робоча гіпотеза.

2.уточнення й  ускладнення початкового здогаду  і формування наукової гіпотези

3.перевірка того,наскільки  названі наслідки відповідають  об.єктивній дійсності,виявленим  фактам. 

За характером змісту гіпотези поділяються на такі види:

ЗАГАЛЬНА ГІПОТЕЗА – це припущення про можливу причину  або закономірний порядок,що стосується всієї сукупності даного ряду фактів,речей  чи явищ світу.

ЧАСТКОВА ГІПОТЕЗА – це припущення про певні властивості  або причинні зв.язки між певними частинами або окремими фактами речей і явищ світу.Залежно від часткових умов вияву часткова гіпотеза може переростати у загальну,тому поділ гіпотез на загальні і часткові має відносний характер.

ГІПОТЕЗА ДЛЯ  ОДИНИЧНОГО ВИПАДКУ – стосується лише одного якогось випадку і може бути перевіреною лише одним певним експериментом.

РОБОЧА ГІПОТЕЗА – це умовне припущення,яке висувається  на початок дослідження на основі узагальнення обмеженої кількості  експериментальних даних.Вона має  змогу на початковому етапі вивчення того чи іншого малодослідженого явища згрупувати результати спостережень в певну несуперечливу систему.

НАУКОВА ГІПОТЕЗА – це науково обґрунтоване припущення про речі і явища світу або  взаємозв.язки між ними.В основі наукової гіпотези лежать перевірені практикою окремі знання про суть досліджуваних явищ,відомі вже закони,які діють в даній галузі знань.

ВЕРСІЯ –  одне з кількох можливих різних пояснень або тлумачень якогось певного  явища,чи досить поверхових знань. 
 
 
 
 

Правила Дейл Карнеллі.

Осн методи поводження з людьми:

• не критикуй,утримуйся від осуджень
• давайте чесні і правдиві оцінки.
• Щоб спонукати людину щось зробити,необхідно дати людині те,чого вона хоче
• Заставте свого співбесідника сильно щось захотіти.

 
 

6-ть правил  сподобатись людям:

-проявл зацікавл  до інших людей

-посміх

-ім.я людини-найсолодший  і найважлив.для неї звук

-найкращий спосіб  стати кращим співбесідн.-бути  хорошим слухачем,спонукайте інших  говорити про самих себе.

Для людини її проблеми,потреби  і вона сама у 100 разів ближчі ніж ви.

-говоріть про  те,що цікавить вашого співбесідника

-поступайте  так,щоб інші відчували себе  вагомими і робіть це щиро. 

Як схилити  людей до вашої точки зору:

-в суперечці  не можна перемогти,єдиний спосіб  отриати переваги у суперечці  – це ухилитися від неї.

-вірний спосіб  отримати ворога і як уникнути  цього.Проявл.увагу до думок іншої  людини,ніколи не говоріть,що  він не правий.

-якщо ви не  праві – визнайте це швидко  і рішуче.

-починайте з  дружнього тону,оскільки капля  меду заманює більше мух ніж цілий галон жовчі.

-секрет Сократа.

З самого початку  поставте вашого співбесідника перед  необхідністю відповідати вам ТАК.

-надайте можливість  іншим людям виговоритися

- як добитися  співпраці? –дозвольте іншій  людинні вважати,що певна ідея  належить їй.

-щиро пробуйте  розглядати любу ситуацію з  точки зору іншої людини.

-що хоче кожен?  –проявляйте співчуття до помислів  і побажань інших.

-щоб схилити  людей до вашої точки зору  апелюйте до більш високих  мотивів.

-надавайте своїм  ідеям точності,подавайте їх ефективно.

-якщо нічого  не діє – кидайте виклик,старайтеся  задіти за живе. 
 
 
 

Доведення і  спростування. 

Щоб людина діяла  за чиєюсь волею всупереч своїм принципам,її необх.заставл.або переконати.

Заставити людину можна силою влади,страху,фізично,проте  така форма хоч і проста,але діє тимчасово,тобто людина діє доти,доки діє страх.

Переконати людину значно важче.

ПЕРЕКОНАННЯ –  це влада над розумом і явище  довготривале,стійке.

Із переконанням людина може прожити все життя  і навіть за нього боротись.У переконанні велику роль відіграють емоції,настрій,почуття,але найважлив.місце належить лог.впливу.

Завдан.лог.впливу полягає в тому,щоб викликати  в людини бажання внутр.згоди  діяти певним чином,для цього  необхідно вміло користав таким  засобом,як аргументація,доведення,критика,спростування. 
 

Аргументація  і доведення. 
 

АРГУМЕНТ –  це висловлюв,за доп.якого обґрунтовується  істинність буль-якого іншого висловлювання.

АРГУМЕНТАЦІЯ  – це процес наведення аргументів для повного або часткового обгрунтув  певного твердж.

Метою є формув.переконань щодо істиності певного твердження.

ДОВЕДЕННЯ –  це міркув.в процесі якого встановл.істинність певного твердж.шляхом наведення  інших твердж.,істинність яких є  незаперечна.

Істинність певного  положення доводиться двома способами:

-безпосереднім

-опосередкованим

Структуру доведення  становлять:

-теза

-аргумент

-демонстація

ТЕЗА – це твердж.,істинність якого треба встановити.

АРГУМЕНТ –  це висловл.,істинність якого є вже  встановлена і є достатньою підставою  для обгрунтув.чи спростування тези.

Лог.формою аргументу  можуть бути факти,закони,аксіоми,теорії,означення  і т.д.

ДЕМОНСТРАЦІЯ  – це лог.міркування,в процесі  якого демонструється як з аргументів логічно випливає істинність чи хибність тези.

Доведення бувають  двох видів:

-прямі

-не прямі

ПРЯМІ – це такі доведення,в яких істинність тези безпосередньо випливає із аргументів.

У побідові такого доведення виділяють перший етап – це пошук аргументів.

Другий етап – встановл.лог.зв.язку арументів  і тези.

НЕ ПРЯМЕ ДОВЕДЕННЯ  – це доведення,істинність тези встановл.за доп.використ.суджень суперечних тезів.поділ на:

-довед.апагогічне

-розділове

АПАГОГІЧНЕ (довед.від  супротивного)- це таке не пряме доведення,в  якому істинність тези виводиться шляхом встановл.хибності антитези.

РОЗДІЛОВЕ ДОВЕДЕННЯ  – це таке не пряме доведення,в якому істинність тези встановл.за формою стверджувально-заперечуваного способу,в якому Тезея розглядяється як альтернативне і шляхом виключення із сукупності інших альтернативів. 
 
 

Критика і спростування 

КРИТИКА – це лог.дія,метою якої є переконати у помилковості,хибності певного положення або принаймі посіяти сумніви у його істинності.

СПРОСТУВАННЯ  – це міркування,в процесі якого  встановл.хибність тези або не спроможність доведення певного положення  в цілому. 

Спростування  має такі види:-спростув.тези

-аргументів

-демонстрацій 
 
 
 

Правила доведення  і правила спростування,їх можливі  помилки: 

Правила щодо тези:

• теза має бути висловлюв.чітким і визначеним,порушення цього правила може призвести до двозначності,ускладнити процес доведення.
• - теза повинна зберігати свою незмінність протягом всього доведення.

В разі порушення  цього виникає підміна тези іншими положеннями.

- теза не  повинна містити в собі лог.суперечності 
 

Правила щодо аргументів:

-аргументи  повинні бути істинними висловлюв.,які є гарантією істинності тези.

-аргументи  повинні бути висловлюваннями,істинність  яких встановлена незалежно від  тези.

-в сукупності аргументи повинні бути такими,щоб із них із  необхідністю випливала теза. 
 
 

Правила стовно демонстації: 

Осн.вимогою  щодо демонстрації є необхідність лог.зв.язку між аргументами і тезою.

Демонстрація  повинна бути побудована в тій  формі умовиводу,в якій побудована теза.

Слід розрідняти доказовість і переконливість.

ДОКАЗОВІСТЬ – це лог.риса мислення,а переконливість – психологічна риса.Тобто доказове міркування може виявитись не переконливим і навпаки,неправильне міркування,не будучи доказовим може бути переконливим. 

ПАРАЛОГІЗМ  – це не навмисна лог.помилка,пов.язана  із порушенням законів логіки.  
 
 
 

Стратегії і  тактики спілкування. 
 

СПІЛКУВАННЯ – це найвідповідальніші моменти  в діяльн.бізнесмена.

Результат залежить від того,чи взагалі партнер готовий  до обговорення конкретних питань.

Діловий партнер  може легко перехопити ініціативу,при  цьому вважатиме вас не компетентним.

Є багато прийомів щоб почати ділову розмову,найкращим  початком є жарт,анекдот,дотепн.компліменти,які  допоможуть знять початкову незручність  і встановити особистий контакт  з партнером.

- прийом стимулювання  фантазії.При цьому прийомі одна  із сторін ставить відразу безліч питань,які необх.обговорити.

-прийом прямого  підходу.Цей прийом використ,як  правило при короткочасних і  не дуже важливих зустрічах.  При цьому прийомі стисло викладається  мета зустрічі і відразу переход.до  справи.