Луї Пастер – основоположник біології як науки, життя і творчість

     Щеплення  проти сказу не одержали відразу  загального визнання, і багато представників  офіційного медичного світу організували цькування, що принесла Пастеру багато гірких переживань. Однак це продовжувалося недовго. Незабаром у Париж направилися  з усіх країн покусані скаженими  тваринами. Надалі результати щеплень  привели до того, що до Пастера з  різних держав стали приїжджати лікарі для вивчення методу щеплень і  готування вакцин. Повертаючи на батьківщину, вони організовували Пастерівські станції  в себе. З Росії в Париж з  цією метою приїжджали Н. Ф. Гамалія, а також Я. Ю. Бардах, і незабаром  в Одесі і Петербурзі виникли  станції, де вироблялися щеплення від  сказу.

           В 1888 році в Парижі на кошти,  зібрані по міжнародній розписці, був заснований спеціальний інститут  для вакцинації людей, укушених  скаженими собаками, для вивчення  інфекційних захворювань і викладання  мікробіології.

           По запропонуванню Французької  Академії цей Інститут був  названий “Інститутом Пастера”. 

“... наш інститут буде одночасно 

диспансером для лікування сказу,

центром вивчення інфекційних хвороб

і центром викладання дисциплін.”

Пастерський інститут 

      Роблячи висновок з легендарних відкриттів Луі Пастера, ми можемо сказати, що саме він зробив великий внесок у розвиток медицини. Завдяки винайденим вакцинам колись і на даний час, люди мають  змогу захистити себе від страшних хвороб,  які крокують за людиною  впродовж всього життя. Бо здоров’я наше – це найцінніший скарб, який і доповнив Л.Пастер своїми відкриттями. Саме тому людство низько вклоняє голови до його ніг, дякуючи за неоціненний скарб – людське здоров’я. 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

• Смірнов В.І. Біологи: біографічний довідник. – К., 1984 р.
• Наукова думка. – К.,с.486-487.
• Енциклопедія юного біолога / Прохоров А. М. –М., 1995р.
• Освіта. – с.281-282.
• Велика радянська енциклопедія/Азімов П.А.. – М., 1975 р.
• Радянська енциклопедія. – с.268-269.
• Шлегель Г. Г. История микробиологии. М: изд-во УРСС, 2002.
• Гамалея Н. Ф., Мечников И. И., Тимирязев К. А., Пастер (Сб. ст.), М.— Л., 1946;
• Валлери-Радо Р., Жизнь Пастера, пер. с франц., М., 1950;
• Яновская М., Пастер, М., 1960;
• Имшенецкий А. А., Луи Пастер. Жизнь и творчество, М., 1961.