Регіональне розміщення продуктивних сил Рівенської області

Основне місце серед інших галузей  промисловості області займає харчова  промисловість (22,7%, 23,3% і 27,2% відповідно в 2009, 2010 і 2011 роках), машинобудування (16,8%, 22,8% і 19,9% за той же період), виробництво і розподілення електроенергії, газу і води (18,7%, 16% і 16,7% за той же період), виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (10,0%, 11,8% і 9,2% за той же період) (рис. 1).

Ґрунтуючись на результатах аналізу господарського комплексу Рівненської області, виявлено зміну тенденцій у його галузевій структурі. Так, якщо раніше домінуючою галуззю було машинобудування, частка якого у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) складала близько 35%, то в теперішній час перше місце посідає харчова промисловість (27,2% у 2010 році), а машинобудування – лише друге (19,9% у 2009 році). Поряд з харчовою промисловістю і машинобудуванням слід виділити галузі з виробництва і розподілення електроенергії, газу і води, а також галузі з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції, частка яких у 2009 році досягає відповідно 16,7% і 9,2% [6; с.125].

Аналіз сучасного стану господарського комплексу Рівненської області підтверджує також негативні тенденції. Так, у січні 2011 року підприємствами області вироблено промислової продукції (виконано робіт, послуг) на 28,6% менше, ніж за січень 2011 року. У цілому по Україні обсяги виробництва за цей період скоротилися на 34,1%.

Найбільше скорочення обсягів продукції  спостерігалося в переробній промисловості. Наприклад, у легкій промисловості обсяги випуску скоротились на 58,5%, у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 65%, у металургійній промисловості – на 55,1%, а у машинобудуванні – на 47,9%. Тільки на підприємствах з целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності випуск продукції збільшився на 2,6%. Це відбулося, в основному, за рахунок зростання обсягів виробництва у поліграфічній діяльності та пов’язаних з нею послугах (на 10,8%).

У січні 2010 року в аграрному секторі Рівненської області виробництво валової продукції порівняно з січнем 2010 року зменшилося на 11,7%, у тому числі у господарствах населення – на 7,1%, а в сільськогосподарських підприємствах – зросло на 4,6%.

За прогнозами експертів, зміни обсягів реалізованої продукції, як в Рівненській області, так і в інших областях України, будуть відбуватися синхронно зі змінами обсягів виробництва. Скорочення обсягів виробництва у І кварталі 2012 року очікується за всіма видами економічної діяльності, крім підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

Сучасний стан господарського комплексу Рівненської області викликає тривогу та побоювання щодо його розвитку. Він потребує перегляду та внесення оперативних змін, пов’язаних зі структурною перебудовою всього комплексу та його фінансуванням.

На сьогоднішній день основні напрями ринкової трансформації  господарського комплексу Рівненської області базуються на відповідних положеннях загальнодержавної програми – 2010», «Стратегія соціально-економічного розвитку Рівненської області на період до 2011 року». Очевидно, що економічна та політична криза, яка спостерігалася в 2011 році в світі, та в Україні зокрема, вимагає корегування планів держави щодо подальшого розвитку та підтримки господарського комплексу.

Так, відповідно до «Пріоритетних напрямів роботи Рівненської обласної державної адміністрації на 2012 рік» планувалося створення нових робочих місць у кількості 67,8 тис., залучення до оплачуваних громадських робіт 22,0 тис. осіб, сприяння підприємництву та самостійній зайнятості населення. Однак станом на 19.02.2009 р. в обласному центрі зайнятості зареєстровано 14 679 осіб. Чисельність працівників, які працюють за умови скороченого робочого дня або тижня, досягає близько 22,0 тис. громадян, а більш, ніж 2,5 тис. осіб знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації підприємств. Усього на обліку в обласному центрі зайнятості з початку звітного періоду перебувало близько 63 тис. осіб. У середньому щоденно у службу зайнятості звертається 419 осіб. Ця невтішна статистика відображає негативні явища сьогодення та свідчить про неможливість очікування загального економічного ефекту у швидкому майбутньому.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Рівненської області

Природнокліматичні характеристики Рівненської області свідчать про  їх сприятливість для ведення  сільського господарства, що забезпечує перевищення середньодушового рівня  виробництва певних видів сільськогосподарських продуктів у порівнянні з іншими областями України, а також перевищення середньодушового виробництва валової продукції сільського господарства [8; с.133].

У сільському господарстві області здійснюються заходи щодо створення передумов для стабілізації та послідовного нарощування показників виробництва сільськогосподарської продукції і покращення фінансових результатів господарювання. Сільськогосподарське виробництво переведено на приватну основу з широким застосуванням орендних відносин. У 2011 р. в області функціонувало 887 сільськогосподарських підприємств, в тому числі 491 фермерське господарство, 162 виробничих кооперативи, 151 приватне підприємство. Забезпечується становлення нових приватних структур та створюється сприятливе господарське середовище для виробництва та реалізації продовольчої продукції. Ще у другому півріччі 2007 року практично здійснено паювання майна, переважна більшість селян одержали свідоцтва про власність на майновий пай та передали майно в оренду новим сільськогосподарським структурам.

Починаючи з 2007 року у  Рівненській області спостерігається  збільшення виробництва продукції  сільського господарства (див. рис. 2).

Рис. 2. Індекси продукції сільського господарства у Рівненській області (% до попереднього року) [21]

Господарська діяльність сільгосппідприємств стала прибутковою. У цілому по області її рентабельність складає 14,7 %. Близько 70 % нових сільськогосподарських  підприємств прибуткові.

Виробництво зерна у 2011 р. порівняно з попереднім роком за усіма категоріями господарств зросло на 55,1 %, цукрових буряків – на 34,9 %, картоплі – на 13,0 %, овочів – на 8,8 %  .

У сільськогосподарському виробництві основна увага концентрується на подальшому нарощуванні виробництва  зерна, збільшенні вирощування цукрових буряків, відродженні льонарства і хмелярства, оптимізації кормовиробництва.

Стратегічним напрямом роботи сільгосппідприємств визначено  стабілізацію показників тваринництва та їх нарощування у майбутньому.

Аналіз врожайності  основних сільськогосподарських культур і продуктивності худоби дозволяє робити певні висновки про сприятливість природно – кліматичних умов області для сільськогосподарського виробництва. В області спостерігається значне, стійке у динаміці перевищення середнього по країні рівня врожайності багатьох продуктів рослинництва. Так, середньорічна врожайність в у 2011 р. склала: картоплі – 163,2 ц з 1 га, у той же час середній показник по країні становив 133,4 ц з 1 га; відповідно овочів – 199,4 ц і 148,7 ц з 1 га; плодів та ягід – 89,8 і 58,1 ц з 1 га [6; с.109].

Що стосується тваринництва, то показники продуктивності худоби і птахів незначно перевищують середньодержавний  рівень.

Проте, порівнюючи показники  врожайності і середньодушового виробництва в області та країні, слід відзначити, що не завжди перевищення середньодержавного рівня врожайності відповідає аналогічному перевищенню середньодушового виробництва. Тобто не завжди в області виробляються  ті види продукції, що є найбільш ефективними з точки зору найкращого пристосування до існуючих природно – кліматичних умов. Це стосується, перш за все, виробництва овочів.

Щодо структури земельних  ресурсів, то її показники по області  нижчі від середньо-державних. Так, якщо область займає 3,3 % загальної  земельної площі України, то посівні площі сільськогосподарських культур області складають лише 1,9 %. Питома вага найбільш продуктивної частини земельних ресурсів – ріллі, у загальному їх обсязі в області нижча середнього рівня у країні .

Таке становище багато в чому обумовлено об’єктивними обставинами: великою заболоченістю території області, наявністю значних масивів лісів, особливо у поліській частині області.

Аналіз земельного фонду  по землекористувачах свідчить про  те, що питома вага земель, яка знаходиться  у користуванні несільськогосподарських підприємств і господарств, у загальній земельній площі області складає більше третини, що майже у 2 рази перевищує середній рівень по країні .

Це, а також зниження загальної землезабезпеченості, висуває  в ряд першочергових проблем – поліпшення якості сільськогосподарських угідь і підвищення їхньої продуктивності.

 Рівень використання  земельних ресурсів багато в  чому залежить також від наявності  трудових ресурсів, які є важливою  складовою загального ресурсного  потенціалу (рис. 3).

Рис. 3. Середньорічна кількість найманих працівників сільського господарства, тис. чол. [22]

Робоча сила у сільському господарстві є ресурсом, який має  тенденцію до скорочення. Це підтверджується  стійким зниженням чисельності  працюючих у сільському господарстві. Так, загальна чисельність працюючих у сільському господарстві області за період з 2007 по 2011 р. скоротилася майже на 54,5 %, що відповідає загальнодержавним тенденціям.

На рівень ефективності використання земельних і трудових ресурсів вирішальний вплив має фактор забезпеченості сільського господарства матеріально-технічними засобами.

За проаналізований  період в області спостерігається  значне скорочення основних виробничих фондів. Але при аналізі забезпечення сільськогосподарських підприємств  тракторами та зернозбиральними комбайнами можна відмітити, що Рівненська область має значно вищий рівень технічного забезпечення у порівнянні з середнім показником по Україні.

Наведений вище аналіз дозволяє говорити про те, що, по-перше, сільське господарство у даний час перебуває на етапі реформування та поступового збільшення обсягів виробництва. По-друге, для досліджуваного регіону, що досліджується, характерна більша фондомісткість сільськогосподарського виробництва у порівнянні з середнім по країні рівнем фондомісткості. Це частково може пояснюватись більш низькою забезпеченістю області земельними ресурсами, наявністю великої кількості заболочених площ. Фондомісткий тип відтворення, недостатній рівень інтенсифікації сільського господарства негативно впливають на економічні показники ефективності галузі [8; с.137].

Істотне підвищення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва  у сучасних умовах можливе на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової  інтеграції. Сучасний період характеризується формуванням нових рівнів у системі аграрних відносин, при яких спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва приводить до укрупнення об’єктів власності та створення великих спеціалізованих підприємств.

Таким чином, дослідження  сільськогосподарської сфери діяльності Рівненської області дозволяє зробити висновок про те, що область має сприятливі природнокліматичні умови та агроресурсний потенціал для формування сировинної бази продовольчого комплексу області.

Проте рівень забезпечення продуктами харчування залежить не лише від рівня виробництва сільськогосподарської сировини, а й від рівня розвитку переробної ланки обласного продовольчого комплексу та основних галузей виробничої інфраструктури, їх збалансованості.

Збільшення виробництва  продуктів харчування у регіоні можливо двома шляхами: по- перше, за рахунок зростання сільськогосподарського виробництва і, по-друге, за рахунок поліпшення використання вирощеної продукції, зменшення її втрат на основі досягнення максимальної синхронізації взаємозалежних ланок.

Тому все більше зростає  роль і значення галузей третьої  сфери продовольчого комплексу  області (ПКО), особливо переробної ланки, яка займає особливе місце у даній  сфері та є останньою ланкою у  технологічному циклі виробництва  продуктів харчування, яка певною мірою визначає кінцеві результати функціонування усього комплексу.

Зародження харчової промисловості на Рівненщині можна  віднести до середини минулого століття, коли у різних населених пунктах  краю почалося масове будівництво примітивних  борошномельних підприємств (вітряків, водяних млинів), крупорушок, маслобоєнь тощо, а з останньої чверті ХІХ ст. з’явилися перші цукрові заводи. Саме харчовий комплекс став провідним у промисловому виробництві області та зберіг лідируючі позиції до сьогодення.

Серйозні зміни відбулися у галузевому складі харчової промисловості Рівненщини та у її просторовому розміщенні. Проте галузеву і територіальну структуру промислового виробництва продуктів харчування доцільно розглядати у зв’язку з особливостями розвитку та розміщення сільського господарства.

Виробництво цукру – один із провідних напрямів агропромислового комплексу краю – зосереджено на 5 цукрових заводах (Бабин, Дубно, Корець, Острог, Шпанів). Серед інших галузей, пов’язаних із переробкою продукції рослинництва, найбільш розвинутою є борошномельна (понад 60 підприємств).

В області функціонує більше трьох десятків хлібозаводів, понад 10 підприємств налічує круп’яна галузь, 6 підприємств виробляє макаронну продукцію. Добре розвинуте овочеплодоконсервне виробництво, яке представлено 14 консервними заводами.

Користується попитом  лікеро-горілчана продукція Шпанівського експериментального заводу харчових екстрактів, Зірненського спиртозаводу, лікеро-горілчаного  заводу «Зоря» тощо.