Творчі здібності дошкільників

1.Творчі здібності дошкільників

 

Яких дітей називають  здібними? Як проявляє, себе обдарована дитина? Як відбувається її подальший  розвиток? Що можна зробити для  її підтримки?

 

Обдарована дитина - дитина, яка вирізняється яскравими, явними, іноді видатними досягненнями у  тому чи іншому виді діяльності. Тобто, обдарованість визначається вищими показниками розвитку здібностей дитини, вони випереджають темп розвитку здібностей її однолітків. При цьому умови  життя і навчання ровесників повинні  бути рівні.

 

Що таке обдарованість, які сучасні погляди на цю проблему?

 

Обдарованість багатогранна і визначається в основному трьома взаємопов'язаними параметрами:

 

-випереджуючим розвитком  пізнання;

 

-психологічним розвитком;

 

-фізичними даними.

 

Вчені стверджують, що в  обдарованих і талановитих дітей  біохімічна й електрична активність мозку підвищена. У ранньому віці обдарованих дітей відрізняє  здатність простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити відповідні висновки, рання  мова, відмінна пам'ять і великий  словниковий запас. Вони вміють класифікувати, використовувати накопичені знання, самостійно придумувати слова, надають  перевагу іграм, які вимагають активізації  розумових здібностей.

 

Обдарованих дітей характеризує підвищена концентрація уваги на чомусь, наполегливість у досягненні результату діяльності, яка їм цікава.

 

У сфері психосоціального розвитку цим дітям властиві такі риси:

 

- дуже розвинене почуття  справедливості;

 

-широкі особисті системи  цінностей (гостре сприймання  суспільної несправедливості, високі  вимоги до себе й оточуючих,  живий відгук на правду, справедливість, гармонію і природу);

 

-яскраві уявлення;

 

-добре розвинене почуття  гумору;

 

-розв'язання заскладних  проблем;

 

-перебільшені страхи.

 

Фізичні характеристики обдарованості.

 

   Існує два стереотипи  фізичних характеристик обдарованих  дітей.

 

Перший - це діти невеликі на зріст, худорляві, бліді, як правило, в  окулярах.

 

Другий - це вищі зростом, сильніші, здоровіші, гарніші діти, ніж їх не обдаровані ровесники.

 

Обидва стереотипи далекі від істини. Фізичні характеристики обдарованих дітей такі ж різноманітні, як і самі діти.

 

Проте, відмічено, що обдарованих  дітей відрізняє високий енергетичний рівень, досить низька тривалість сну, вони об'єктивно здорові.

 

Риси загальної розумової  обдарованості:

 

•ранній прояв високої  пізнавальної активності і допитливості;

 

•швидкість і точність виконання розумових операцій, обумовлених  стійкістю уваги й оперативної  пам'яті, сформованістю навичок логічного  мислення;

 

•багатство активного  словника, швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;

 

• виражена установка на творче виконання завдань, розвиненість творчого мислення та уяви;

 

• володіння основними  компонентами вміння вчитися.

 

Розумово обдарованим  дітям притаманні такі соціальні  якості як ініціативність, стриманість, самовладання, відповідальність. Вони комунікабельні, користуються авторитетом, часто стають лідерами.

 

Складовою спеціальної  обдарованості є обдарованість  соціальна, яка включає в себе здібності до правової, педагогічної, організаційної діяльності в різних сферах життя суспільства.

 

Моторну обдарованість  характеризує здатність досягати позитивних результатів у різних видах спорту, хореографії.

 

Дослідження показують, що обдаровані діти захоплюються різними  видами практичних занять (художньою  працею, приготуванням їжі, доглядом за рослинами, тваринами), літературною, музичною, зображувальною діяльністю, що властиво для практичної та художньої  обдарованості.

 

Життєва практика, висновки науковців засвідчують певну  вікову послідовність у проявах  різних видів спеціальної обдарованості. Так, досить рано спостерігається вона щодо музики, потім щодо малювання. Обдарованість до мистецтва виявляється  раніше, аніж до науки, а в галузі науки раніше за інші розвивається математична обдарованість.

 

   Загальна обдарованість  слугує основою для розвитку  різних видів здібнос- тей.

 

Психологічна наука розглядає  здібності як властивості індивіда, що є передумовою успішного виконання  ним певних видів діяльності. Вони не є природженими, а є соціально  набутими. Природженими, на думку психолога  Б.Теплова, є задатки - певні анатомо-фізіологічні особливості організму, на сприятливому ґрунті яких розвиваються ті чи інші здібності. Різниця між задатками і здібностями  полягає також і в тому, що задатки  не мають якісної визначеності та змістовного компонента.

 

Спеціальні здібності - це психологічні якості дитини чи дорослого, які сприяють успішному виконанню  певного виду діяльності. Всі спеціальні здібності ніби виростають із загальних, не можуть існувати без них. Інколи загальні здібності називають «генеральним фактором інтелекту».

 

Усталеної, єдиної типології  спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні, лінгвістичні, технічні, наукові здібності.

 

Розвиваються здібності  у процесі взаємодії дитини з  навколишнім світом, під впливом  виховання і навчання. Вони формуються в умовах відповідних періодів дитинства  та у тісному зв'язку з особливостями  віку. Хибною є думка, що коли дитина стає старшою, створюються сприятливіші умови для розвитку її здібностей. Мозок маляти особливо чутливий до різноманітних впливів навколишнього  середовища, тому ті чи інші якості ви­ховуються успішніше, ніж у дорослих. Надзвичайно важливо саме у зв'язку з проблемою здібностей орієнтуватися на положення про те, що кожний віковий період розвитку має свої особливості, неповторні достоїнства, а перехід від одного віку до іншого пов'язаний не лише з надбаннями, але й з помітними втратами.

 

Вікові періоди - це необхідні  стадії розвитку, через які переходить кожна дитина. Тому й розвиток здібностей має бути тісно пов'язаний з ними, має враховуватися їх своєрідність. Потрібно орієнтуватися на те, що можливості дітей одного віку складаються неоднаково.

 

Суттєвими є висловлювання  відомих психологів С. Рубінштейна, Б.Ананьєва, Г.Костюка, К.Платонова щодо зв'язку здібностей з діяльністю, розвитком  особистості.

 

Але існує думка, що для  розвитку здібностей потрібна посилена діяльність. Чи так це насправді? Не кожна діяльність розвиває здібності, а лише та, яка подобається дитині, у процесі якої виникають позитивні  емоції.

 

Отже, розвиває здібності  діяльність, що викликана власною  пізнавальною потребою дитини.

 

Вищою здатністю людини до творчої діяльності, успішної праці  є талант.

 

Талант - це сукупність здібностей, така обдарованість, яка дає змогу  людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати суспільно значущі  результати, успішно розв'язувати  найскладніші завдання, відкривати і  ставити нові проблеми, нові цілі.

 

Фізіологічні задатки  таланту слід шукати у фізичній організації  людини (особливості нервової системи, гострота органів чуття, неповторне бачення світу, швидкість реакцій  тощо). Однак талант не природжена, а  набута здатність людини, він формується і розвивається під впливом соціальних умов. Формування таланту розпочинається з раннього дитинства, спочатку як психологічне визначення природних задатків і  схильностей до певного виду діяльності, пізніше як розвиток здібностей і, нарешті, як високий вияв творчості у зрілому  віці. Талановитість щодо окремих  видів творчості (му­зика, спів, складання  віршів, малювання, конструювання) може виявитися уже в ранньому та дошкільному  віці.

 

Так, філософ І. Бентам почав  вивчати давньогрецьку мову до того, як навчився ходити, а в три роки вже оволодів граматикою латинської мови.

 

Н. Вінер у трьохрічному віці творив і читав на трьох мовах. Т. Маколей розпочав свою кар'єру  історика в шість років.

 

Чи існує яка-небудь закономірність, яка визначає ранні прояви обдарованості  і таланту?

 

Перший, хто зробив спробу відповісти на це питання, був відомий  англійський психолог Д. Селлі. На основі аналізу великої кількості біографій  визначних людей Д. Селлі прийшов  до висновку, що за частотою випадків ранніх проявів окремі типи талантів розташовуються у такому порядку:

 

•   музичні;

 

• таланти у сфері  живопису, скульптури, літератури, історії;

 

• таланти у сфері  філософії і природознавства.

 

Пояснення таке: чим більш  спеціальним є даний вид обдарованості, тим частіше зустрічаються його ранні прояви.

 

Разом з тим історія  знає факти пізнього прояву обдарованості, таланту. І. Крилов почав писати у  сорок років, С. Аксаков - у п'ятдесят. Відома слабка шкільна успішність таких  колосів науки, як Ч. Дарвін, Б. Паскаль, А. Ейнштейн. Очевидно, прояви таланту  були, але вони глушились несприятливими зовнішніми умовами.

 

Типи обдарованості,

 

їх характеристика за Де Хааком та Кафом.

 

Інтелектуальні здібності.

 

1.       Ваша  дитина засвоює нові знання  дуже швидко і легко.

2.   Має почуття  здорового глузду і використовує  знання у практичних, повсякденних  ситуаціях.

 

3.   Вміє розмірковувати. Ясно мислить, не плутається  в думках. Встановлює зв'язки між  подіями, причиною та наслідком.  Добре розуміє недоговорене, здогадується  про те, що часто прямо не  висловлюють дорослі, але мають  на увазі. Встановлює причини  вчинків інших людей, мотиви  їх поведінки.

4.   Швидко запам'ятовує  почуте або прочитане без спеціальних  зауважень, не витрачає багато  часу на повторення того, що  потрібно запам'ятати їй.

5.       Знає  багато про такі події і  проблеми, про які його однолітки  не знають і не здогадуються.

6.   Багатий словниковий  запас, користується новими словами,  легко висловлює свою думку.

7.  Любить читати книжки, які звичайно читають не однолітки,  а діти трохи старші за віком.

8.  Вирішує складні  завдання, що потребують розумових  зусиль.

 

9.  Має різнобічні  інтереси. Ставить багато запитань.

 

10.Випереджає своїх однолітків  у навчанні на рік чи два.  Часто нудьгує на заняттях, уроках, тому що навчальний матеріал  йому вже давно відомий з  книжок, журналів, розповідей дорослих.

11.Оригінально мислить  і пропонує несподівані, нестандарті  відповіді та рішення.

 

12.Дуже спостережлива,  швидко реагує на все нове  і несподіване.

 

Схильність до занять науковою роботою

1.       Висловлює  думки чітко і точно.

2.   Читає книги,  статті, популярні видання, журнали  з випередженням своїх однолітків  на рік-два.

3.   Володіє вищою  від середньої здатністю щодо  розуміння абстрактних понять  та встановлення узагальнень.

4.   Добра «моторна»  координація, особливо між зоровим  сприйняттям і рукою. Добре  фіксує те, що бачить і чітко  записує те, що чує.

5.   Після уроків  любить читати науково-популярні  журнали, книги, віддаючи їм  перевагу перед художньою літературою.  Не сумує, якщо її проект  чи новий задум не підтриманий  педагогом чи батьками, або якщо  «експеримент» не вдався.

7.   Прагне з'ясувати  причини і суть подій.

 

8.   Проводить багато  часу над створенням власних  «проектів» (конструювання, збирання  колекцій тощо).

9.   Любить обговорювати  наукові події, винаходи, часто  задумується над цим.

 

Літературне обдарування

1.       Легко  будує розповідь, починаючи від  зав'язки сюжету і закінчую  чи розв'язанням якого-небудь  конфлікту.

2.   Придумує щось  нове і незвичне, коли розповідає  уже всім відоме.

 

3.   Дотримується лише  необхідних деталей у розповідях  про події, все неістотне відкидає, залишає головне, найбільш характерне.

     

 

 

 

2...Однією з  актуальних проблем сучасної педагогічної науки є оновлення сформованої системи дошкільної освіти з позиції особистісно-орієнтованого підходу до розвитку творчості дітей у різних

видах діяльності, у тому числі і художньої. Е  ѐ дослідження сприяє нового осмислення теоретичних положень і практики творчої діяльності дошкільних освітніх установ, спрямованих на  художній розвиток реб ѐ нка, її творчих  здібностей, його особливого

ставлення до життя, до суспільства, до цінностей мистецтва  і культури.

У психолого-педагогічних дослідженнях розкриваються різні

аспекти художньої  творчості дітей дошкільного  віку: значення,

сутність та шляхи його розвитку (Л. А. Венгер, Н. А. Ветлугіна, Г. Г. Григор'єва,

В. А. Езікеева, А. В. Запорожець, Т. Г. Казакова, Т. С. Комарова, А. Н. Леонтьєв,

Н. Б. Халезова, Є. А. Флерина та ін); використання творчих  завдань у

художньому  навчанні (Н. А. Ветлугіна, А. А. Мелік-Пашаєв та ін);

зміст, засоби, методи і прийоми розвитку творчої  особистості в ТРИЗ-

педагогіці (A. M. Страунінг).

Інноваційні процеси  в освіті призвели до появи, поряд  з

традиційними  формами роботи з дітьми з розвитку їх творчості на

спеціально  організованих заняттях образотворчої  діяльністю нових,

втілених у  роботі художніх студій, гуртків, що дозволяють в більшій

мірою задовольняти індивідуальні інтереси та потреби  дітей, робити

педагогічний  процес більш диференційованим і  гнучким з урахуванням

схильностей і  переваг кожного дит ѐ нка.

Однак, аналіз процесу  розвитку дитячої творчості дозволив виділити

протиріччя, пов'язане  з розробкою ключової проблеми дошкільної

дидактики, а  саме - взаємозв'язку навчання і творчості. У традиційному