Писанкарство Гуцульщини

Розмальовані  дерев’яні писанки. Дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах розмальовують за допомогою поліхромних фарб і пензликів. На писанках малюють мініатюри як сакрального характеру, так і сцени з життя та побуту гуцулів, які пізніше покривають прозорим лаком для зберігання. Але найчастіше розмальовують емалями по тонованому дереву геометричним, навіть лінійним орнаментом. Такі писанки користуються великою популярністю та попитом у рекреантів, їх реалізують на Косівському, Кутському та інших ринках.

Писанки з  бісеру. На дерев’яні моделі писанок, виточених на токарних верстатах, за допомогою клею ПВА або інших наносять орнаменти, викладаючи їх бісеринками. Такі писанки є неповторними і сучасними. Користуються великим попитом серед туристів та гостей краю.

Керамічні писанки. Писанки, виготовлені з глини. Виточені на гончарному крузі, виконані в стилі традиційної гуцульської кераміки. Орнаментально прикрашені як рослинними, зооморфними, так і геометричними мотивами. Такі писанки виготовляють керамісти виробничого цеху Національної спілки художників України в м. Косові.

В окремих осередках писанкарства сформовано свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб і кольорів.

1.3. Центри писанкарства Галицької Гуцульщини

Із проведених нами досліджень у  Галицькій Гуцульщині виділено 38 центрів  писанкарства, кожен з яких виокремлюється як за чисельністю зайнятих, так і обсягами виробництва продукції. До великих центрів, яких нараховуємо 9, належать Косівський, Березівський, Брустурівський, Ільцівський, Космацький, Криворівнянський, Річківський, Шешорівський і Яворівський.

Середніми вважаються центри із чисельністю зайнятих писанкарством від 11 до 20 осіб. Таких на терені краю є 12 (Бабинський, Буковецький, Верхньо-Ясенівський, Головівський, Замагорівський, Прокуравський, Снідавський, Соколівський, Тюдівський, Чорноославський, Шепітський, Яблуницький). Малими можна вважати центри із чисельністю зайнятих до 10 осіб. До них належать Акрешірський, Великорожинський, Верховинський, Ворохтянський, Гринявський, Зеленський, Красницький, Красноїльський, Кривопільський, Микуличинський, Перехреснянський, Розтоківський, Устеріцький, Уторопський, Чорнопотікський, Яблуницький, Яремчанський.

З-поміж простих елементів територіальної організації писанкарства виділено 9 пунктів – Лючанський, Малорожинський, Нижньоберезівський, Буркутський, Стебнянський, Бистрицький, Татарівський, Хороцевський, Черетівський). Загальна чисельність зайнятих у виробництві усіх видів писанок налічує 354 майстри.

У кожної писанкарки окремого села сформувався  свій стиль розпису та орнаменту, є своя гармонія фарб та кольорів, свій індивідуальний почерк. А тому ми проведемо аналіз найбільших осередків писанкарства Галицької Гуцульщини. За характером орнаментального декору гуцульські писанки можна поділити на: писанки з геометричними мотивами; писанки з рослинним орнаментом; писанки, в декорі яких поєднуються геометричні та квітково-рослинні мотиви; писанки із зооморфними мотивами; писанки з жанровими композиціями; писанки із зображенням характерних для Гуцульщини традиційних культових споруд і християнської символіки.

Ця класифікація, яку свого часу подавав Соломченко О.Г., є умовною, тому, що на писанках можна побачити поєднані як геометричні, так і анімалістичні, квітково-рослинні орнаменти та інші композиційні мотиви.

Здавна, ще за Австро-Угорщини, с. Космач, що на Косівщині, набуло широкої популярності завдяки писанкарству. Тут писанки розписують традиційним восковим способом із використанням геометричних рисунків, простих або ламаних ліній та зооморфних мотивів. У кольоровій гамі переважають оранжеві, червоні, золотисто-жовті, коричневі та зелені кольори на чорному або білому тлі. Серед зооморфних мотивів найчастіше зображені олені, козлики, коники, баранчики, курочки, корівки, метелики.

Щодо рослинної орнаментики, то можна виділити писанки з використанням  квітково-рослинного орнаменту. В основному на писанках відображають рослини, які ростуть в околицях с. Космача. Космацькі писанкарки здебільшого поєднують їх з геометричними і зооморфними мотивами цієї гірської місцевості, а геометричні елементи синтезуються з мотивами різьби по дереву, жируванням металом тощо. Всі рослини і тварини стилізовані, але наближені до реального відображення.

Найвідомішими писанкарками с. Космач є: Багрійчук П. В., Бербеничук М. В., Боб’як Г.М., Варцаб’юк Г. Д., Ісайчук П. К., Кіщук М. І., Кушнірчук Г. І., Линдюк Г. К., Мозкогола М. Т., Петрів Г. В., Струк Г. М., Юсипчук М. О. та інші.

В орнаментальних мотивах писанок, виготовлених у Брустурах, Прокураві, Шешорах, є багато спільного з  космацькими мотивами. Однак вони відрізняються від останніх спрощеною орнаментикою та композицією малюнка. У розписі в основному використовують жовті, зелені фарби на коричневому тлі. За останні роки в розпис брустурівських, прокуравських та шешорівських писанок майстрині почали вносити червоні, зелені та фіолетові фарби. На писанках зображують анімалістичні мотиви, рідше трапляються зображення рослинного характеру. В багатьох випадках на писанках можна побачити зображення гуцульської архітектури: ґражду, церкву, дзвіницю, капличку тощо.

Писанки села Яворова відрізняються від писанок сіл Космача, Брустурів, Прокурави та Шешорів тим, що загалом тут поширений геометричний орнамент. І це закономірне явище, адже в цих селах віддавна розвинутий такий народний промисел, як різьба по дереву. Використовують кольори жовтий, коричневий різних відтінків та білі лінії, які утворює природний колір яйця.

Село Річка межує з селом  Яворовом. Писанки села Річки відрізняються  своєю кольоровою гамою. Основними  кольорами є зелений, чорний, жовтий та коричневий. На писанках орнаменти  виконані з використанням елементів мосяжництва, різьби по дереву, вишивки та ліжникарства. Адже ці народні художні промисли були розвинуті набагато раніше, ніж писанкарство. На писанках села Річки також використовують як рослинний, так і тваринний орнаменти, тобто стилізовані тварини, які є у тамтешніх лісах.

Основними осередками писанкарства Верховинського району є смт. Верховина, села Кривопілля, Ільці, Верхній Ясенів, Криворівня, Зелена, Яблуниця, Замагора, Красноїлля, Голови, Перехресне, Білоберезка, Рівня.

Писанки села Перехресне виділяються із-поміж писанок Галицької Гуцульщини своїм колоритом через застосування червоно-лілових фарб у поєднанні з зеленими та жовтими кольорами. Поширений геометричний орнамент, насичений квадратиками, ромбиками, прямокутниками, деінде із вкрапленнями.

У селі Замагорі писанки виокремлюють за композиційним змістом, стилізацією  форм живої і неживої природи, довільним ритмом і розповідними жанровими сценками, умовністю трактування  образів, своєрідним колоритом, характером сюжетних мотивів. Вони не мають аналогів, а за унікальною самобутністю можуть бути віднесені до найоригінальніших у світі. Замагорівська писанка відрізняється від усіх інших тим, що на ній можна побачити сюжетні композиції з життя гірського села: косовицю, сплав лісу “дарабів”, гуцульське весілля, хрестини, храмове свято тощо. На писанках села Замагори поширені і такі жанрові композиції, які відображають полювання, випас худоби на полонині, коня, запряженого у віз, окремого цимбаліста, трембітаря, літування на полонині, відпочинок серед карпатської природи, троїстих музик. Характерною особливістю замагорівських писанок є те, що кожна писанка є неповторно колоритна. У селі Замагорі писанки розписують не тільки жінки, але й чоловіки. Так, одним із відомих майстрів в селі є Іван Олексійович Семчук. Для розпису писанок тут використовують такі кольори: золотисто-охристий, жовтий, зелений, рожевий, червоний, фіолетовий. Останній найбільш вживаний. Тло писанки переважно чорне, темно-коричневе або просто коричневе.

Ці сюжетні композиці дуже близькі до тих, які можна побачити на гуцульських пічних кахлях ХІХ-ХХ століття. Такі кахлі виготовляли в м. Косові, містечку Кутах та селі Пістині всесвітньовідомі майстри — родина Баранюків, Петро Кошак, Олекса Бахматюк, Павліна Цвілик та інші.

Для давніх розписів писанок Верховини  та с. Ільців характерні оранжеві, зелені кольори на коричневому або чорному  тлі, які перегукуються з кольорами  традиційних місцевих вишивок. Писанки  розписують із використанням геометричних та рослинних мотивів. Із тваринного світу в основному використовують зображення оленя у стилізованому вигляді. Тут зберігся звичай малювати оленя у верхній частині писанки.

Для писанок села Криворівні Верховинського району характерним є використання геометричних мотивів: трикутників, прямокутників, ромбів, квадратів. Особливістю є те, що писанка ділиться на вісім однакових трикутноподібних частин. Ці частини заповнюють квітково-рослинними мотивами з використанням жовтого та зеленого кольорів на чорному або темно-коричневому тлі. В останні роки кольорова палітра фарб у розписі писанок цього населеного пункту розширилася. Писанкарі почали використовувати червоний, фіолетовий, рожевий відтінки природних фарб та анілінових, оскільки ці хімічні барвники з ІІ-ї пол. ХХ ст. поступово почали вживати і в інших видах художніх промислів, зокрема в ліжникарстві.

Для писанок села Верхнього Ясенова, як і навколишніх сіл, переважають  геометричні й квітково-рослинні розписи. Для них використовують жовту, зелену фарби та білі лінії. Тло  писанок чорне або темно-коричневе.

Яскраво вираженими, характерними рисами в розписі писанок відрізняється  ряд сіл Надвірнянщини. Село із назвою Чорний Потік виокремлюється домінуванням в орнаментах розпису писанок  чорних кольорів, із використанням  малюнків у жовтих, жовтогарячих та червоних рослинних мотивах. Звичайно тут по вертикалі розділяють писанку на два боки кольорові смуги, на кожному орнаментальному полі розміщують у різних варіантах перехрестя й більш дрібні мотиви – “зубчики”, “павучки”, “баранячі ріжки”.

На основі орнаментики гуцульських  писанок відомі українські майстри  декоративно-вжиткового мистецтва  створили оригінальні композиції килимів, ліжників, гардин, рушників, верет, компонентів  сучасного народного одягу, декоративних панно, виробів галантерейного асортименту тощо, які є популярними серед населення. Високу оцінку писанковій орнаментиці дали видатні діячі мистецтва, культури: І. Франко, С. Крушельницька, Л. Українка, Б. Рибаков, В. Касіян, Г. Яблонська, О. Довженко, М. Стельмах, В. Масик, І. Миколайчук, Д. Павличко, Д. Гнатюк, О. Соломченко. 

ДОДАТКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Про що розкаже писанка Українська правда. Життя 22.04.2011
2. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
3. Потапенко О., Кузьменко В. Шкільний словник з українознавства. — К., 1995.
4. Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
5. Музиченко Ярослава Тисячоліття на писанці. Писанкарка Віра Манько вивчає, яким бачили світ наші предки, і мріє всі українські писанки вмістити в комп'ютер // «Україна Молода» № 070 за 16 квітня 2009 року
6. Галина Галян. Історія української писанки. // Свобода, 30 березня 2012 р., с. 6, 22.