Найдавніший костюм

МІНІСТЕРСТВОМ ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

              Київський національний університет  технологій та дизайну

 

                                   Кафедра дизайну

 

 

 

 

                                  Реферат на тему:

                           «Найдавніший костюм»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Студентка ІІІ курсу

                                                                                      групи БДо-09

                                                                                      Чопенко Анна

             

                                                                                      Науковий керівник: доц.

                                                                                      Морозова Л.О

       

                                           Київ 2012 р.

                                                                      

Зміст

Вступ

1.Найдавніший одяг

1.1.Доба палеоліту

1.2.Доба неоліту,енеоліту(трипільська культура)

1.3.Епоха бронзи

1.4.Залізний вік(скіфська  культура)

Висновки

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одяг становить важливу складову частину духовної і матеріальної культури народу. Наприклад, він свідчив про становище людини в суспільстві; у різні часи існували чітко визначені вимоги до вбрання на свято, будень, обряд. Одяг-це сукупність предметів, які захищають людину від впливу зовнішнього середовища — холоду, спеки, негоди.

 Крім терміна «одяг», часто вживаємо термін «костюм». Він окреслює значно ширше за обсягом поняття, яке вказує на сукупність і співвідношення одягу, власне предметів ноші, прикрас, знаків розпізнавання, зачісок, косметики, головних уборів, взуття, які поєднуються в цілісний комплекс. Костюм є виразником соціальної та індивідуальної характеристики людини, її віку, статі, характеру, естетичного смаку. Слово «костюм» — французького походження. На означення цього ж поняття в українській мові існують відповідні терміни: «стрій» «убрання», «шати».

На формування українського одягу мали вплив різні фактори: природні умови, культурна спадщина попередніх поколінь, культурні взаємини з іншими народами, мистецькі здобутки, розвиток техніки, технологій виробництва, а також спосіб життя народу, його національні особливості, релігія, суспільна мораль. Здавна одяг виконував різні функції: практичну, захисну, обрядову, оберегову, знакову, соціальну, національну. Дуже важливими з-поміж них були практична і захисна. Проте не менш значущими були й інші функції, наприклад, оберегова. За народними віруваннями за допомогою певних символів, нанесених на одяг способом вишивання, ткання, вибійки тощо, людину оберігали від «поганого» ока, злих духів. Велике значення мала функція обрядова, яка вимагала спеціально виготовленого одягу для певного ритуалу чи обряду (одяг весільний, поховальний). У різних обрядах одяг застосовували по-різному, однак суттєвими були ті чи інші атрибути-символи: квітка, вінок, колір квітів, стрічок, вишиті взори сорочок та добір їх кольорів.

У найдавніші часи одяг не розподілявся чітко на чоловічий та жіночий. З розвитком продуктивних сил і виробничих відносин відбувалася диференціація строїв: спочатку на чоловічі та жіночі, згодом — на святкові, обрядові, щоденні, вбрання спеціального призначення, пов'язане з транспортом та кінною їздою.

В усі часи в одязі  вирізнялася соціальна функція. Вона регламентувала носіння всього вбрання, впливала на вибір матеріалу, з якого виготовляли одяг. Привілеєм  заможних, знаті віддавна було носіння  шовкових, парчових тканин, мережив. Отже, костюм завжди мав становий характер і відповідав пєвному соціальному рангові його власника. Це виявлялося в конструкції окремих складових частин, у символіці кольорів (золото, пурпур прикрашали представників високої та найвищої суспільної ієрархії). Важливою була функція естетична. Стрій завжди залежав від ідеалу краси тієї чи іншої епохи.(1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Найдавніший одяг.

       1.1.Доба палеоліту

Про найдавніший одяг на теренах України розповідають археологічні знахідки. Вони відносяться до раннього палеоліту, неоліту, епохи бронзи.

Перша інформація про людську одіж відноситься до найдавнішої доби в історії людства – палеоліту. Значна група творів мистецтва палеоліту належить до категорій одягу: верхній одяг та взуття, який виготовляли зі шкур тварин, а також неміцних рослинних матеріалів, деталі одягу з кістки - шпильки, заколки, булавки, ґудзикоподібні предмети, "брошки", прикраси - тваринного, рослинного, мінерально-земляного походження.(3)

В умовах тогочасного клімату, льодовикового та післяльодовикового періодів, людина не могла обходитися без одягу. Найміцніший природний матеріал - шкури тварин. Для того, щоб вони були зручними у використанні як одяг, їх піддавали складній обробці а знаряддя для виготовлення одягу (скребки, молоткоподібні інструменти, лоцила, шила, голки з вушками, проколки) були різноманітні й численні.

Паралелі в зразках матеріалів, зібраних із різних палеолітичних регіонів, та етнографічні дані дозволяють припускати, що найдавніші люди носили одяг шкіряний та хутряний, як-то різні накидки, плащі, пов'язки на стегна, спідниці, фартухи, головні убори. Зшитий із хутра за допомогою стебел рослин та голок, він ставав зручнішим у використанні. Характер заполірування отворів деяких голок із Межи-річа вказує на можливе використання вовняної нитки. Першим взуттям, вірогідно, були шкіряні "панчохи", зняті цілими з лап забитих тварин, зокрема ведмедя. Першими головними уборами вважають пов'язки, які використовували для підтримання та скріплення волосся, а також для захисту голови.(4)

Одяг доповнювали прикрасами - головними (шкіряні вироби), шийними (амулети), нагрудними (намисто), наручними та ножними (браслети). Для них використовували спеціально оброблені зуби, кістки та роги тварин, ребра риби, пір'я птахів, мушлі, черепашки, камінці, бурштин, дерево, які майстерно оформляли у вигляді намистин, пронизок, підвісок. Різноманітності в прикрасах досягали шляхом поєднання їх по кілька штук. З цього часу походять підвіски з бивня мамонта, стрижні з перехватами та потовщеннями (т. зв. намистинні застібки), браслети з бивне-их пластинок (зокрема, з оригінальним меандровим орнаментом). Прикрасам, які, очевидно, використовували разом із розфарбовуванням тіла й татуажем, надавали магічно-охоронного значення - вони відігравали роль оберегів.

Верхньопалеолітичні прикраси заклали  основу традиції не тільки виготовлення подібних речей, але і їх призначення, що впродовж багатьох епох поєднувало в собі магічну та естетичну складові.(3)

 

1.2 Доба неоліту.

 Знахідки фрагментів одягу доби неоліту свідчать, що люди оздоблювали його блискучими пластинами із іклів вепра, різними за формою, покритими орнаментом у вигляді насічок, ліній, ямок. Про одяг наступних історичних епох відомостей збереглося дуже мало. Знайдені веретена, пряслиця свідчать, що люди доби неоліту (трипільська культура) вже вміли прясти і ткати, а виявлені залишки одягу, хутра, шкіри вказують на матеріал, з якого виготовляли вбрання. Найбільш виразною культурою доби неоліту та частково енеоліту є трипільці.(3)

Розрізняють повсякденний та обрядово-ритуальний одяг трипільців. Найпростіший, зручний  та практичний - повсякденний одяг. Очевидно, це були довгі, до п'ят, або трохи коротші сорочки, перехвачені поясом, які носили і чоловіки, і жінки. Зрідка в декорі посуду трапляються зображення головних уборів. За зразками антропоморфної пластики також можна скласти уявлення про взуття трипільців. Це були невисокі, до колін, чобітки, прямі халяви яких мали різне оформлення - з язичком спереду, оторочку хутром. Улітку, напевно, частіше використовували взуття на кшталт капців та сандалет.

За малюнками на статуетках реконструйовано жіночий, очевидно, обрядовий одяг - на верхню частину  тіла одягали коротку "жилетку", що залишала відкритим живіт. В одному випадку спереду намальовано шнурівку. У "жилетки" подекуди були короткі рукавці з оторочкою. На стегнах інколи кріпили пов'язку, прикрашену або цілком складену з довгих торочок. На ноги взували невисокі м'які чобітки.

На глиняних фігурках найбільше виділено пояси, які щільно перехоплюють біля талії. Таке вбрання відтворено на "бітрикутних" мальованих фігурках на розпіканому посуді. Певною мірою він нагадував крито-мікенський костюм.

Інша характерна деталь, зафіксована на розписах посуду та статуеток - коротенький фартух, який, мабуть, був елементом жіночого одягу. Іноді він мав по подолу оздоблення у вигляді бахроми. На одній із жіночих фігурок, верхня частина короткого одягу нагадує корсаж, відкритий на грудях. На статуетці Херсонщині зображено одяг із перехрещеними на грудях широкими стрічками, подібними на плетені шнури.

Перев'язі на грудях на чоловічих зображеннях служили  для носіння зброї.

За зразками мальованого  посуду реконструйовано ритуальне  вбрання з використанням стебел рослин. Воно має етнографічні паралелі в народному слов'янському обряді землеробського культу, коли в останній сніп загортали жінку, дівчат одягали у вбрання із зелених гілок для виконання ритуалу, пов'язаного з викликанням дощу. Про це, зокрема, свідчать закінчення подолу одягу бахромою і подекуди наявність бахроми на плечах та рукавах, а також характерна канонічна поза одягнених у такий спосіб фігурок - одна рука на поясі, інша - піднята, що може означати ритуальний танок або якусь позу. Бахрома трапляється і в інших деталях одягу трипільських жінок.

Про певні види ритуального  одягу свідчить складна орнаментація, характерна для антропоморфної пластики. Одяг доповнювали прикраси - намисто, підвіски-амулети, браслети, пов'язки різних видів. Намиста й підвіски-амулети набули значного поширення, їх вважали магічними. Вони мали своє місце в убранні трипільців. Виготовлені із зубів, кігтів та кісток тварин (оленя, кабана, вовка, собаки), риб'ячих кісток або з глини, міді, мушель, амулети мали форму дисків, овалів, трикутників, ромбів, зірок. Поширеними були антропоморфні підвіски з глини та кістки спрощених форм. На думку багатьох дослідників, амулети виконували функції оберегів, а також мали зв'язок із культом плодючості.(2)

 

 

1.3. Епоха бронзи

В археологічних збірках багатьох музеїв зосереджено колекції речей та деталей костюма доби бронзи (середина III—II тис. до н. е.). Головні убори, одяг, взуття, прикраси, аксесуари, що є "документами епохи", відображають не тільки економічний потенціал та інші характеристики матеріального світу, але й естетичні ідеали та мистецькі спрямування.(3)

Головний елемент вбрання - поясний одяг. Імовірно, це була широка спідниця, зшита із прямокутних полотнищ. її закріплювали на талії широким пасом чи шнуром. Пояси мали практичне призначення (розділяли різні частини одягу, утримували спідницю, штани), крім того, відігравали роль оберега.

Важливим елементом  костюма було взуття. Зображення чобітків і напівчобітків, знайдені на території Хорватії, дають уявлення про способи виготовлення (крій) та типи взуття. Як і в інших місцевостях Європи, тут шили просте взуття (постоли) й більш складне - чобітки з підошвою та спеціально вирізаними халявами.

Другий варіант жіночого костюма реконструйовано за матеріалами з Київського скарбу.До його складу входили такі бронзові прикраси: вузенька смужка з опуклим валиком посередині, яка нагадує вербовий листок, масивна підвіска-лунниця, дротяні кільцеподібні вироби, оформлені щитками у формі листочків. Важливого значення надавали головному убору .Убори були універсальними - їх використовували як у святковому, так і в повсякденному костюмі..

Серед наплічних форм одягу вирізняється нарамник - безрукавна форма сорочки. Яскравий приклад - єгипетський калазирис: туніка з вузького полотна, удвічі складеного й перекинутого через плечі. У центрі полотнища зроблено виріз для голови. З боків нарамники не зшивали, а скріплювали зав'язками. Нарамник, накинутий зверху на сорочку і підперезаний поясом-шнуром, набував антропоморфного силуету.(4)

 

 

 

1.4.Залізний вік.

Більш чітке уявлення про одяг дають археологічні матеріали початку доби заліза, зокрема археологічні пам'ятки скіфів, які заселяли українське Причорномор’я від VII ст. до н. є. і до II ст. н. є. Багатий поховальний інвентар, пов'язаний з вірою скіфів у потойбічне життя , дозволив археологам реконструювати поховальний скіфський стрій з усіма його складовими (головні убори, сорочка, штани, куртка, пояс, взуття, кожух) і оздобами на них.(3)

Чоловіки носили гостроверхі  головні убори у вигляді каптура. На малюнках ваз та інших речей бачимо сорочку, опущені нижче пояса, з довгими рукавами і вирізом для голови, інколи з коміром, шкіряні штани, короткі облягаючі куртки. Поверх сорочки одягали безрукавку. Куртки були з короткими та довгими рукавами. Вони облягали фігуру і мали розріз спереду. Права пола накладалась на ліву і притискалась поясом. Краї тканини обшивали хутром, оздоблювали металевими тисненими піками. Поясним одягом служили шкіряні вузькі штани або широкі шаровари. Зимовий одяг нагадував кожух, накидку, дошиту із шкіри, скріплену на плечі пряжкою. Взуттям скіфів було м'які невисокі чоботи. Усі складові частини скіфського вбрання, крім сорочки, прикрашалися тисненими орнаментальними бляшками. Оздоблення мало оберегове і розпізнавальне значення. Тільки царі й вельможі мали право прикрашати свій одяг золотими бляшками, а жерці — срібними накладками. Жінки одягали довгу сорочку з овальним вирізом для голови, з довгими рукавами, прикрашеними нашивками на плечах. Поверх сорочки вбирали теплу безрукавку з овечого хутра. Поясним одягом служила одноплатова обгортка, якою сорочка прикривалася від пояса до середини ікор. Таке поясне вбрання було поширене в деяких етнографічних регіонах України ще в середині XX ст. Верхнім одягом було довгополе розстібне вбрання з довгими вузькими рукавами у вигляді халата. Його назва досі невідома. Горловина, поли, долішня частина цього одягу прикрашалися хутром або металевими накладками. Багатими були головні убори жінок. Дівчата з заможних родин носили начільні стрічки зі шкіри або тканини, до яких пришивали металеві бляшки. Начільна пов'язка, обручик простежуються по всій Україні в різні історичні періоди. Начільна стрічка чи обручик, як складова частина весільного головного убору молодої побутують у гуцулок і в наші дні.