Квіти лотоса (Ікебана)

Мистецтво прикрашати живими квітами, листами, гілками, плодами  й іншим декоративним матеріалом святкові процесії, одяг, інтер'єри має багатовікову історію. Про це свідчать зразки, що дійшли до нас, прикладного й декоративного мистецтва, архітектури, живопису, поезії.

Археологічні  на ходки, що підтверджують використання людиною квітів, ставляться ще до бронзового століття. Один з найдавніших посудин, що цілком міг використатися для квітів, ставиться до середини бронзового століття. Його масивна ніжка завершується шістьома горловинами витонченої форми, у кожну з яких могли вставлятися квіти. Форми використання рослин були дуже різноманітними. Спочатку, коли для прикраси широко застосовували різний природний матеріал (рога, пір'я, раковини, зуби тварин), нерідко використали окремі гілки, квіти, листи. Так, скіфські й мідійські жерці при жертвоприносинах тримали в руках гілки тамариксу.

У Древньому  Єгипті квіти широко застосовувалися  для прикраси палаців, храмів, при  відправленні культових обрядів. Галузями різних рослин прикрашали в стародавності й статуї богів. Спочатку прикрасою служили тільки окремі квіти. Перед зображенням божества клали, наприклад, квіти лотоса. Цей звичай і дотепер зберігся в буддійських храмах. На більших святах жінки несли квіти в руках. Навіть у вазах, що прикрашала житла єгиптян, був не один отвір для букета, як тепер, а багато маленьких дірочок, куди вставляли окремі квіти. Згодом їх стали поєднувати у вінки, букети, гірлянди з мальви, шафрану, пелюстків лотоса. Іноді рослини прекрасно зберігалися, деякі з них знаходили через тисячоріччя.

Коли англійський  археолог X. Картер в 1929 р. виявив гробницю Тутанхамона, те вченого найбільше потрясли не численні дорогоцінні прикраси, а скромний вінок із квітів, покладений юною вдовою на груди чоловіка. Вінок так добре зберігся, що можна було навіть зрозуміти, які квіти в ньому були: волошка, плоди маку, чорний паслен і плоди мандрагори - «яблука любові». На єгипетському розписі, що ставиться до XXV в. до н.е., зображена посудина із вставленими в нього лотосами. Виявлена також давньоєгипетська ваза для квітів, що ставиться до XXIV - XXIII вв. до н.е., у якої, крім основної горловини, було ще чотири, розташовані симетрично по її тулову.

На території  древньої Месопотамії виявлений  унікальний пам'ятник архітектури XXII в. до н.е. у м. Уре, побудований шумерськими  майстрами. Він являв собою величезне спорудження у вигляді трьох зменшуваних у розмірах призм, розташованих одна на іншій і увінчаних храмом, що блискає синьою глазур'ю й позолоченим куполом. На тераси, що утворилися, була насипана земля, у якій вирощувалися дерева й квіти (перші штучні сади, створені за 1400 років до знаменитих Вавилонських садів). У Древніх Фивах при розкопках усипальниці Рамзеса II, що жили в 1317 - 1251 р. до н.е., знайдені гірлянди з листів персей (авокадо), що перемежовувалися з пелюстками блакитних німфей (латать) і рожевого лотоса. В одному з папірусів фараона Рамзеса III (1200 -1168 р. до н.е.) згадується, що на культові цілі він подарував 19 130 032 букета. Уже в той час за допомогою квітів виражали різні почуття. А деякі боги єгиптян навіть мали вигляд рослин: так, наприклад, бога Нефертума зображували у вигляді лотоса. Квіти були широко поширені в Древній Греції й у Древньому Римі. Аристофан згадує про сади, у яких троянди й фіалки цвіли взимку у відкритому ґрунті, на сонячних галявинах.

У багатьох країнах  квіти й дерева здавна служили своєрідними символами. Так, у Древній Греції статуї верховного бога Зевса прикрашали гілками дуба - символом сили; статуї бога морів Посейдона - гілками прибережної сосни; Афродіти, богині краси й любові - гілками мірти; Ерота, бога любові - трояндами; Ніки, богині перемоги - пальмовою галуззю; Аполлона, бога Сонця - гілками лавра, символом пошани й слави; Афіни, богині мудрості, знань, мистецтв і ремесла - маслиновою галуззю, що персоніфікує мир. Ці символи відігравали більшу роль у релігійних обрядах і святах. У Греції існував звичай підносити гілки маслини й лавра видатним полководцям, переможцям спортивних змагань, знаменитим поетам, співакам, ораторам. Стародавні греки любили вінки. Вони використали їх як прикраси на весіллях і святах, під Новий рік, а також носили навесні - на честь богині Флори, що вважалася богинею пробудження природи. Досить розповсюдженим у Древній Греції було, відповідно, і мистецтво плетива вінків. Дуже почитали художників, що проявляли особливий смак у виборі й розташуванні використовуваних для вінків квітів, листів, гілок.

Не меншою увагою користувалися вінки й  у Древньому Римі. На фресках, знайдених  у місті Геркулануме, що загинуло при виверженні Везувію в 79 р. н.е., серед інших зображена голова Геркулеса з лавровим вінком і голова німфи Аркадії, прикрашена вінком із троянд і листів. Культові обряди греків і римлян вимагали різних квіткових композицій. Прикладом може служити зображення процесу оформлення вази із квітами (V в. до н.е.). У ті далекі часи особливою пошаною користувалася троянда. У Древній Греції її вважали символом любові, мовчання й акуратності. Сафо називала троянду царицею квітів. Пелюстками троянд усипали врочистий шлях переможців, вінками із троянд прикрашали воїнів, їхньої колісниці, що зустрічають. У Древньому Римі вона була ще й символом хоробрості. Спочатку троянда служила своєрідним орденом, яким

нагороджували за геройство, а всіх, хто самовільно прикрашав себе трояндою, карали тюремним ув'язненням.

Пізніше, у  період розкладання рабовласницького ладу, культ троянди прийняв надмірні, чи не виродливі форми. Під час бенкетів підлога палацу встеляли її пелюстками, прикриваючи їх зверху тонкою сіткою. Голови бенкетуючих прикрашали вінками із троянд, стіни й колони палаців - гірляндами, зверху лився штучний дощ із пелюстків троянд, у фонтанах била рожева вода. Бенкети перетворювалися в оргії.

В IV в. н.е., з  поширенням і твердженням християнства, троянду оголосили «символом  римського блуду й мерзенності», нечестивої, гріховної й повсюдно знищили. Лише в XIII в., коли граф Тібо VI, що вернувся із хрестового походу, привіз махрову троянду, вона знову починає переможний хід по континенті. У підсумку церкви не залишалося нічого іншого, як визнати її «божественне походження».

У Пальмірі в I - II вв. в обробці інтер'єра використалися  ліпні об'ємні квіти, капітелі, орнаментовані  квітами. У декорі широко застосовувалося  зображення виноградної лози з детально проробленими листами й гронами  ягід. В III - IV вв. економічний і культурний центр Римської імперії перемістився на Схід. На території нинішньої Сирії ведеться інтенсивне будівництво. З'являється «Вілла Костянтина» у Дафне, у якій створюються прекрасні мозаїки, у тому числі й «Сезони». На них зображені рослинні композиції у вазах, з яких як би виростають жіночі фігури, що символізують пори року. Бордюр виконаний у вигляді пишної, вільно кучерявої галузі з листами аканта. ДО VIII - IX вв. ставляться срібні глечики із Середньої Азії або Східного Ірану. Для нас вони цікаві тим, що дозволяють простежити зародження квіткової композиції. На тулове глечиків вибиті стилізовані квіткові композиції із чотирьох елементів, розташованих на різній висоті, стебла мають гарні вигини. У часи середньовіччя квіти застосовували головним чином для прикраси церковних інтер'єрів, їх вирощували в основному в монастирських садах із чисто прикладною метою.

Символіка квітів придбала релігійне значення. Найпоширенішими  квітами стали біла лілія - символ чистоти й непорочності, що вважалася  квіткою діви Марії, і ірис - знак страждання й болю; жовтогарячий^-жовтогарячі-червоно-жовтогарячі лілії символізували кров Христа, аквілегія (водозбір) - святий дух. Букети із цих квітів можна побачити на картинах Симонові Мартини, Гуго ван дер Гуса, Ро-гира ван дер Вейдена й ін. Жінки на сільських святах прикріплювали до корсажа невеликі букетики, головним чином із запашних трав - м'яти, рути, кропу, лаванди, василька, чебрецю. В Індії, Індонезії, Бірмі до наших днів зберігся звичай прикрашати гірляндами із квітів почесних гостей. В Америці іспанців вражали прекрасні сади правителя ацтеків, розкішне квіткове оздоблення храмів. Особливе місце в історії культури займає найдавніше унікальне

мистецтво аранжування  квітів у Японії - ікебана. У Європі так само, як і на інших континентах, існували свої традиції використання квітів для прикраси свят.

Букет, композиція букета, правила складання  букетів

Повір'їв і звичаїв, пов'язаних із квітами, нагромадилася безліч. Люди з найдавніших часів прикрашали квітами й себе, і свої житла. Але букетів у стародавності не робили - лише вінки так гірлянди...

Греки й римляни, наприклад, запросивши гостей на бенкет, надягали на них вінки із троянд, прикрашені стрічками. До наших днів дійшов звичай вінчати переможців олімпійських ігор лавровими вінками. А на Сході почесних гостей і понині прикрашають гірляндами. Перші букети з'явилися майже п'ять століть назад. Їх цінували як джерело аромату, своєрідну заміну парфумів, і становили із сильно, що пахнуть квітів. Відповідно, вони були невеликі по розмірі. Більші букети ввійшли в моду лише в першій половині XVIII століття. У круглу основу з мохів симетрично вставляли прикріплені до дроту квіти. Такий букет походив на круглу, що суцільно вила гладдю подушку. Лише в другій чверті XIX сторіччя з'явився звичай дарувати букети. От той^-те-тоді-те й почалося захоплення "мовою" квітів. Стали виходити книги й керівництва, присвячені символіці квітів, виникла так звана "ботанічна граматика", суть котрої полягала в наступному: бутон троянди - "молода дівчина", геліотроп - "люблю тебе найбільше на світі", резеда -"добрі якості душі краще краси" і т.д. Про те, гарний чи букет ні, думали мало.

"Ботанічна граматика"  дуже незабаром вийшла з моди. Символічне значення зберегло  лише фарбування квітів: білі  кольори - безвинність, чистота почуття (може бути, тому нареченій дарують білі квіти?), жовтий - розлука або зрада й т.д. Така квіткова символіка, втім, зовсім довільна. В азіатських народів ті ж кольори викликають зовсім інші асоціації. Наприклад, білі кольори на Сході здавна вважався кольорами жалоби, скорботи. Те ж і з кількістю квітів. Марновірні люди здавна у всьому уподобали непарні числа, за винятком "чортової дюжини". У наші дні мало хто згадує про ці умовності. Люди любуються квіткою, насолоджуються його заходом. І якщо ви даруєте людині букет, виходить, хочете зробити йому приємне. От єдина мова, якою зараз говорять всі квіти, незалежно від їхньої кількості й розцвічення. А вуж який саме букет вибрати, як його скласти й піднести - справа смаку й уміння. Під букетом розуміють звичайно кілька квітів або гілок, підібраних відповідно до призначення по кольорах, розміру, фактурі. Перш ніж скласти букет із призначених для цього квітів, перед зрізанням їх рясно поливають. Стебла зрізують приблизно однієї довжини, нескривлені. З нижньої частини видаляють всі листи й шипи. Підбираючи квіти, їх тримають у лівій руці, правої додають нові, намагаючись розмістити їх так, щоб стебла були спрямовані не паралельно один одному, а під кутом. При бажанні до зрізаних квітів додають аранжировочну зелень - аспарагус, гип-софилу, злаки. Кінці стебел

підрізають. Уважається, що для невеликих букетів  потрібно брати непарну кількість  квітів (парне береться для жалобних букетів).

Форма букета визначається видом квітів. Поширено чотири основні форми букета: круглий, однобічний подовжений, звисаючий і букет-кошик. Найпростіший -круглий букет. Всі стебла в ньому однакової довжини. Такі букети створюють із невеликих квітів з короткими квітоносами - маргариток, фіалок, цикламенів, ромашок, нігтиків, волошок, дрібних троянд і хризантем або голівок гвоздик, троянд, тюльпанів. Однобічний подовжений букет роблять із квітів з довгими прямими квітоносами - гладіолусів, люпину, дельфініума, ірисів, троянд. Квіти в ньому як би поступово переходять один до іншого; найвищі квітоноси поміщають на задньому плані. Такий букет може бути симетричним і асиметричним. Подовжений звисаючий букет становлять із квітів із гнучкими квітоносами - гвоздик, фреезий, орхідей. Частина квітів у ньому розташована вертикально, частина звисає вниз, створюючи плавну діагональну лінію. Букет-кошик використають як подарунковий. Його становлять із дрібних квітів і зелені. Такий букет поміщають у кошичок з довгою ручкою. Дарувати квіти - значить проявляти почуття поваги, любові й поваги. Даруючи квіти, ми користуємося красою природи, щоб прокласти шлях до сердець людей. Однак це також мистецтво, яке варто вивчати.

Квітковий етикет

У нашому житті  жодне врочиста подія не обходиться без квітів. При цьому дуже важливо  дотримувати квіткового етикету   Квіти для подарунка потрібно вибирати дуже ретельно, завжди враховувати, кому й по якому приводі ви їх даруєте. Те, що добре для одного, зовсім не підходить для іншого.

У нашому житті  жодне врочиста подія не обходиться без квітів. При цьому дуже важливо дотримувати квіткового етикету. Квіти для подарунка потрібно вибирати дуже ретельно, завжди враховувати, кому й по якому приводі ви їх даруєте. Те, що добре для одного, зовсім не підходить для іншого. Так, наприклад, скромні лісові, польові або лугові букетики можна дарувати у звичайні дні, але вони будуть недоречні в дні ювілеїв або святкових урочистих прийомів. Ніжні мініатюрні букети фіалок, конвалій або пролісків як не можна краще пасують жінці; чоловікові ж рекомендується дарувати довгостебелні гладіолуси, хризантеми або півонії. Ніжно-рожеві й блакитні квіти підносять юним дівчинам, а квіти яскраво-червоних, жовтих або синіх фарбувань - людям похилого віку. - Преподносимые букети можуть бути круглими або однобічними. І в тім, і в іншому випадку потрібно вміло сполучити форму квітів з їхнім фарбуванням. У букеті квіти повинні розташовуватися вільно, так, щоб їхні голівки злегка нахилялися вперед. Букет повинен бути ажурним, для цієї мети використаються гарні гілки аспарагуса, листи нефролеписа, гілочки гіпсофіли.

Дарувати  потрібно непарна кількість квітів, тому що асиметричне їхнє розташування у вазі виглядає елігантніше. Занадто більші букети здаються нудними й непривабливими. Одна єдина троянда може доставити набагато більше радості, чим цілий оберемок не сполучаються один з одним рослин. - Краща кількість квітів у букеті для подарунка 3- 5-7. Допускається й один або дві квітки. Коли дарують одна квітка, то він повинен бути екзотичним, рідким. Дві квітки символізують родину - чоловіка й дружину, або день і ніч. У букеті, що містить до десяти квітів, їх повинне бути строго непарна кількість, при більшому - довільне. - Букет повинен відповідати розмірам квартири, обстановці. Для маленької квартири не підходять квіти з довгими стеблами й дуже великі. Вишуканий інтер'єр квартири вимагає вишуканого букета. - Приносять квіти звичайно загорненими в папір, що охороняє їх від впливу сонячних променів, морозу, тепла рук. - Перш ніж увійти у квартиру, варто зняти папір із квітів або відкрити їх наполовину, але можна залишити букет у целофані - всі припустимо. Якщо чоловік супроводжує жінку, він передає квіти господарці після того, як жінки привітають один одного. Чоловік спочатку тримає букет у лівій руці, а після свого вітання переносить його в праву руку й вручає господарці. Коли ювіляр - чоловік, квіти вручають його дружині або матері, а іменинникові вручають святково оформлений подарунок з