Автор: Пользователь скрыл имя, 13 Марта 2012 в 00:25, реферат
Понад шість століть стоїть замок на високому пагорбі, свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію. По-різному складалася доля замку протягом довгого його існування. Був він твердинею і воїном, що до останньої змоги відстоював свою незалежність; був він бранцем, за володіння яким змагались королі; був він розкішним палацом, наче королівською резиденцією з притаманною їй пишністю, пихою і злочинністю; був він бунтарем, що виношував плани свого визволення. І тепер, коли рідна земля, до якої навіки і міцно приріс, стала вільною, перетворений на пам'ятку і служить своєму народові як скарбниця його історії й культури, як втілення його високого духу й таланту.
Вступ
І. Історія Олеського замку.
ІІ. Державний історичний музей.
Висновки
Список літератури
натрунні польські портрети
декоративна композиція « Вакх та Аріадна »( худ. Юрій Семигиновський, що навчався у Римі в 17 столітті)
зразки дерев'яної скульптури
Надгробок Анни Сенявської,врятований з руїн замкової каплиці в Бережанах ( гіпс, 1574 р.. пізній ренесанс )
західноєвропейські гобелени до
Колись замок мав невеликий регулярний сад та пейзажний парк. Без відповідного догляду вони загинули. Реставраційні роботи в замку були перенесені і на навколишні території, упорядковані дикі хащі, зроблено декілька галявин, встановлено декілька сучасних скульптур. В парку висадили біля чотирьох тисяч дерев та кущів, серед яких
Катальпа
Тюльпанове дерево( Ліріодендрон тюльпановий)
Тис
Береза
Сосна.
Упорядковані й водойми. Річка Ліберція повернута у старе русло довкола Олеського замку.
Висновок
Олеський замок є, можливо, найвідомішим замком Львівщини, відродженим з цілковитої руїни. Зараз це – філіал Львівської Галереї Мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва.
Минуле містечка та його укріплень, які були розташовані на давньому рубежі між Галичиною та Волинню ще у княжий період визначило подальшу долю Олеська в часи іноземних загарбань. Боротьба між Литвою, Польщею та Угорщиною за вигідний розподіл української спадщини в 14 ст. винесла Олесько на політичний горизонт, по якому розмежовувалась експансія найближчих сусідів. Тоді битви за Олеський замок мали важливе стратегічне значення як ключ до Волині чи Галичини, і власне тут проходила демаркаційна лінія державних кордонів.
Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком, коли він перейшов у володіння Юрія - сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії. Юрія запросили бояри на галицько-волинський князівський престол після того, як згас рід Романовичів. Ця дата дозволяє припустити, що замок побудував один із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича - Андрій або Лев.
1882 року Олеський замок, як державну пам'ятку, купило Товариство опіки над замком в Олеську. У свої подальшій історії замок багаторазово страждав від руйнацій: декілька пожеж і сильний 15-хвилинний землетрус 1838 року спричинили до руйнування мурів замку, також було сильно пошкоджено його ліве крило. А вже за совєтських часів 1951 року сталася нищівна пожежа фортеці від удару блискавки… Незважаючи на все це, замок вистояв. Коли Галичина була приєднана до СРСР, в замку організували табір польських військовополонених. А з 70-х років минулого століття тут виставлена експозиція Львівської Галереї Мистецтв.
Ще одна з багатьох легенд стосується монастиря капуцинів з костелом Святого Антонія неподалік Олеського замку. Колись давно, власне на день Святого Антонія монах, чех за походженням Ян Каспер стрибнув у глибоку криницю. Він зіпсував свято тисячам прочан, що прийшли в монастир на відпуст і чудодійне зцілення. Брати по вірі були впевнені, що Бог простить йому цей гріх, адже Ян був душевнохворим. Про цей прикрий випадок навіть зроблено запис у літопису замку. Однак кажуть, що дух монаха не заспокоївся.
Народна версія цієї легенди трохи інша. Вона говорить, що при житті монах Ян був лихої слави, бо ходив до легковажних жінок. За це його замурували живцем десь між товстезними стінами, прирікши на голодну смерть. Під час реконструкції начебто знайшли його скелет, але за чиєюсь нерозумною витівкою кістки спалили. Цей переказ настільки популярний в Олеську, що його мешканці стверджують, ніби часто бачать тінь ченця під монастирськими стінами.
Список використаної літератури
1. Возницький Б. Олеський замок. — Львів, 1978. — 143 с.
2. Олеский замок: Путеводитель. Составитель Е. А. Рипко. — Львов, 1981. — 135 с.
3. Білан М. Відгомін віків: Путівник по туристичному маршруту Львів-Олеський замок. Львів, 1978. — 46 с.
4. Галицька брама. Львів, грудень 2000, № 12 (72) — 20 с.
5. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України (історичні мандрівки). Львів: Центр Європи, 2005. — 192 с.
6. Островский Г. Художественные музеи Львова. — Львов, 1978. — 86 с.
13