Аналіз фільмів Федеріко Фелліні

А головний герой «8 ½» Гвідо, незважаючи на те, що сам не вірить, що зможе звільнитися, свідомо відмовляється прдовжувати  роботу над безперспективною картиною. «Чому він може навчити незнайомих, коли він не може сказати елементарну  правду навіть своїм близьким?» . Він  навчився мовчання – так Фелліні визначає єдине, чого ми в праві вимагати від художника. Він ухвалює рішення спробувати відновити шлюб з Луізою (Анук Еме). Кінець цього тягучого, похмурого й тривожного фільму театрально-оптимістичен.             
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                 Висновок.

В історії  світового кінематографа є фільми, які подивитись потрібно кожному, так  саме як все ж таки слід прочитати  твори класиків літератури (Толстого, Достоєвського, Шекспіра), до обов`язкового перегляду фільмів я би додала фільми Федеріко Фелліні «8 ½», «Дорога» та «Солодке життя».

Коли  Італія ховала великого режисера Федеріко Фелліні, рух у Римі було зупинено. Усі радіостанції й телестанції припинили роботу. Багатотисячна юрба проводжала жалобний кортеж оплесками по дорогам Італії – від Рима до фамільного склепу родини Фелліні у маленькому приморському містечку Римини. Там маестро народився там і був похований.

Джульєтта Мазіна не приховувала сліз. Вона приймала співчуття з беззахисної , відомої  усьому світі посмішкою й поглядом, про який сам маестро говорив, що це погляд зугубленої собачки.

Мабуть, ніхто з сучасних художників не зміг так глибоко виразити проблему творчої  особистості, що перебуває в кризі, як це зробив, Фелліні в «8 ½». Історія  режисера, яким опанували безпорадність  та втома послужили підставою, для  створення яскравого фільму. Це глибока  лірична картина, що не звужує ні її ролі, ні її значення. Навпаки . Мені здається, що це краща його картина, у якій глибина й витонченість задуму сусідять із простою народною демократичною  формою.  

Може  здатися, що Фелліні був багатою  людиною. Імовірно, він міг би стати  таким, якби приймав вигідні комерційні пропозиції від найбільших італійських й американських продюсерів. Але він завжди хотів сам платити за свою творчу волю.

Із цією проблемою стикалися багато кінорежисерів, на яких хотіли заробити гроші. Однак  великі художники намагалися протистояти  такому стану справ. На той час  італійське кіно переживало важкий час, а вся вага лягла насамперед на плечі великого майстра свого  діла Фелліні. Але можна з певною упевненістю сказати, що італійське кіно призначено Фелліні за неймовірно великий, творчий внесок у кінематографію.        

Сам Фелліні  – художник, так само як і його творчість, дуже демократичний. Його почуття завжди доступні народу. Вони не рафіновані. Вони прості й доходливі, тому що він сам проста людина, дуже близький і зрозумілий не тільки італьйському народу, а і всьому світу. Так у фільмі «Дорога» видне його знання життя й відношення до неї.

На мій  погляд, великим художником можна  назвати не того, хто реконструює  явище, а того, хто створює світ, щоб виразити своє відношення до нього. Фелліні створював свій уловний  світ, він був суб`єктивним та індивідуальним, тому йому вдавалося проникнути у об`єктивний світ.

Його  дивне бароко, таке насичене деталями, щедре у використанні, виражає  життєлюбство, широти його натури, характеру, щиросердечне здров`я. Поза всяким сумнівом, це життєстверджуюча творчість. Але про це було б зайве казати, якби не бажання, ще раз підтвердити, що творчість будь-якого художника завжди виражає віру, дає духовну перспективу. Навіть якщо він хотів виразити кризу сучасному йому суспільства. Це стосується «Солодкого життя» . О духовній кризі людини він розповідає з такою любов`ю, що кінцевий зміст фільму суперечить початковому задуму.    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Джульєтта Мазіна у  ролі Джельсоміни  в фільмі «Дорога».  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Фото  з фільму «Солодке життя».

Список  використаної літератури:

1. «Bianca e Nero», 1960, N 1-2.
2. «Shermi», 1960, N 21.
3. Энциклопедический словарь, Москва, И.: Азбука 1989.
4. «Кино», М – СЭ, 1986.
5. Газета «Известия», 6 апреля 2008.
6. Феллини Ф., Чандлер Ш. «Я вспоминаю…», М.: Вагриус, 2002.
7. «Феллини о Феллини» (сценарии фильмов «8 ½», «Рим», «Джинджери и Фред»). Сборник М.: Радуга, 1988.
8. Феллини Ф., Гуэра Т. «Амакорд», « И корабль плывет», СПБ: Азбука-класика, 2002.
9. Феллини Ф. «Делать фильм», М.: Искусство, 1984.
10. Краткий енциклопедичний словник з культури. – К.: Україна, 2003.
11. Современный толковый словарь, Москва, Искусство, 1990.
12. http:// dic.аcademic.ru 
13. Дитяча енциклопедія, видавництво «Радянська школа», Київ 1965р.
14. www.bigmir.net
15. www. Google.net
16. www.mail.ru
17. А. Вайда «Кіно і решта світу», В.: Етнос, К. ,2004.
18. Г. Є. Дмитрієва-Буряк, «Сучасний і духовний світ героя на екрані», В. «Знання», К. 1988.
19. «Кіна не буде?», Парламент видавництва, К. 2005р.