Забезпечення виконання планів виробництва продукції виробничою потужністю

Вп  = Ф'еф . РМ/Тр(116с.8)

     В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

                        Вп  =Ф'еф . Кус /Тр.пр.(116с.8)

де Трмр- технічно розрахована  норма часу на обробку комплекту  деталей виробу - представника на даній  групі устаткування.

     Серійне виробництво (series production) - виготовлення конструктивно однакових виробів партіями або серіями певного розміру, періодично повторюваними через проміжки часу.

 Серія - деяку кількість  однотипних виробів, що запускаються  у виробництво. 

    Характерні риси серійного типу виробництва

1. виготовлення серіями  широкої номенклатури повторюваної  однорідної продукції; 

2. децентралізація виробничої  діяльності з виробничим підрозділам  (відділенням, заводам і цехах), спеціалізованим на виконанні  конкретних операцій, на випуску  різних за номенклатурою товарів; 

3. виготовлення продукції,  як на основі попередніх замовлень  покупців, так і для невідомих  наперед споживачів;

4. періодичність виготовлення  виробів серіями, обробка деталей  для складання окремими партіями;

5. використання в процесі  виробництва робітників середньої кваліфікації; спиціалізація робочих місць на виконанні кількох закріплених за ними операцій, незначний обсяг ручної праці;

6. не вилика тривалість виробничого циклу;

7. типізація технологічного  процесу у зв'язку з уніфікованим  складом деталей і компонентів,  що надходять в складальне  виробництво; 

8. наявність спиціалізованого технологічного обладнання з закріпленими робочими місцями;

9. різні вимоги до обробки  спеціалізованої продукції, що  випускається окремими партіями, звідси проходження продукції  в процесі обробки за різними  маршрутами з необов'язковим проходженням  через всі цехи і ділянки; 

10. автоматизація контролю  якості виготовленої продукції  та застосування статистичних, методів  управління якістю продукції; 

     Недоліками серійного типу виробництва є

     -висока тривалість виробничого циклу через неритмічної роботи устаткування,

     -збільшення непродуктивних витрат часу в результаті частих переналагоджень обладнання, великих перерв у виробництві, через проведення робіт з підготовки виробництва в процесі виготовлення виробів.

     -збільшення собівартості одиниці продукції;

      -зниження оборотності обігових коштів;

      - скорочення продуктивності праці.

     У залежності від кількості одночасно виготовлених однакових виробів, що входять в серію, розрізняють дрібносерійне, среднесерійное і великосерійне виробництво.

     Дрібносерійне виробництво - тип організації виробничого процесу, при якому підрозділи або обробні центри спеціалізуються на певних операціях. Оброблювані вироби випускаються не великими партіями широкої номенклатури. Регулярність чергування партії протягом року або відсутня, або нерегулярна, а розміри серій нестійкі, підприємство весь час освоює нові вироби і припиняє випуск раніше освоєних.  .

 Дрібносерійне виробництво  оснащується переважно універсальним  устаткуванням, тяжіє до одиничного.

     Среднесерійное виробництво займає проміжне місце між дрібносерійним і крупносерійним. Для даного типу виробництва характерна велика кількість серій обмеженою номенклатури. Серії повторюються з неабиякою регулярністю по періоду запуску і числу виробів у партії; річна номенклатура все ж ширше, ніж номенклатура випуску в кожному місяці. За робітниками місцями закріплена більш вузька номенклатура операцій,  . Устаткування універсальне і спеціальне, вид руху предметів праці - паралельно-послідовний. Заводи мають розвинену виробничу структуру, заготівельні цехи спиціалізуються за тихнологічним принципом, а в механоскладальних цехах створюються предметнозамкнуті ділянки.

    Великосерійне виробництво характеризується закріпленням за робочим місцем невеликого числа операцій, а партії оброблюваних виробів великі і стійко повторюються, через заздалегідь певні проміжки часу. У великосерійному виробництві номенклатура продукції, що випускається стійка, але обмежена. Робочі місця мають більш вузьку спиціалізацію. Обладнання переважно спиціальна, види руху предметів праці - паралельно-послідовний і паралельний. Заводи мають просту виробничу структуру, обробні та складальні цехи спеціалізовані за предметним принципом, а заготівельні за технологічним. Великосерійне виробництво набуває рис масового типу виробництва.

 Розвиток виробництва  і збільшення випускаються партій  залежить від рівня спеціалізації  даного виробництва, поглиблення  якої створює сприятливі умови  для заміни одиничного виробництва,  значного збільшення партій, переходу  до масового виробництва. Збільшення  партій підвищує продуктивність  праці і знижує собівартість  виробу.

     Одиничне виробництво (job shop production) орієнтовано на випуск штучних виробів різноманітної і непостійною номенклатури конкретного призначення, коли кожна одиниця кінцевої продукції унікальна по конструкції, виконуваних завдань, розташування або з будь-яким іншим важливим ознаками. Це робить неможливим постійне закріплення операцій за окремими робочими місцями,  . При цьому типі виробництва застосовують універсальне устаткування і в основному послідовний вид руху партій деталей по операціях технологічного процесу. Заводи мають складну виробничу структуру, а цеху спеціалізовані за технологічним принципом.

     Для цього типу виробничої системи характерні

1. широка номенклатура  спиціалізованої продукції, зазвичай не повторюється;

2. децентралізація виробничої  діяльності по спеціалізованих  підрозділах; 

3. одиничний неповторяющійся  характер процесу виробництва; 

4. виготовлення продукції  на основі замовлень споживачів  з урахуванням їх вимог на  етапі узгодження проекту і  техніко-економічної документації  виробів; 

5. використання в процесі  виробництва висококваліфікованої  робочої сили фахівців - інженерів  і робітників широкого профілю,  які виконують великий обсяг  ручних робіт; 

6. висока тривалість виробничого  циклу, коли на випуск кожної  одиниці продукції витрачається  кілька тижнів, місяців, років,  звідси висока питома вага  незавершеного виробництва в  кінці звітного періоду; 

7. планування діяльності  фірми в залежності від наявності  замовлень і термінів виготовлення  кожної одиничної продукції; 

8. здійснення контролю  якості продукції на індивідуальній  основі - по кожному одиничному  виробу.

     Недоліками одиничного типу виробництва є

     -часта переналагодження устаткування,

      -відсутність детально розробленої технології виготовлення різних виробів;

     -велика питома вага ручних робіт, укрупнені методи нормування праці;

     -висока тривалість виробничого циклу;

     -великий обсяг незавершеного виробництва;

     - висока собівартість продукції, що випускається.

    Різновидом одиничного виробництва є здійснення великих проектів (проектна система), коли всі ресурси виробничої системи в даний період часу спрямовані на реалізацію одного або декількох проектів

  До одиничного виробництва відноситься випуск найбільших машин, унікальних приладів, обладнання, потужних гідравлічних турбін і генераторів, прокатних станів, крокуючих екскаваторів, атомних реакторів та інших виробів, а також нестандартної продукції за індивідуальними замовленнями.

    Віднесення підприємства до того чи іншого типу виробництва має умовний характер, так як на будь-якому підприємстві і навіть в окремих цехах можна виявити не один, а кілька одночасно існуючих різних типів виробничих процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Шляхи оптимізації виробничої потужності як головні умови використання виробничої програми.

     Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

   Виробнича потужність є змінною величиною. Вона залежить від продуктивності праці, впровадження нової техніки, оснастки, вдосконалення технологічних процесів, організації виробництва і праці та інших факторів.

  Отже, виробнича потужність — це максимально можливий випуск продукції на підприємстві за умови виконання завдань з номенклатури, асортименту, якості і максимального завантаження устаткування і виробничої площі, використання сучасних технологічних процесів і форм організації виробництва і пращ на основі прогресивних норм використання матеріальних і трудових ресурсів.

     Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

    — обґрунтування планового випуску продукції;

    — виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

    — складання балансу потужностей;

    — визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

    — оцінки потреби в кадрах;

    — економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

     Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.

   При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому при розрахунках і складанні балансу значне місце відводиться показникам за допомогою яких можна визначити стан використання діючих потужностей і на підставі цього розробити заходи для поліпшення використання виробничих потужностей і збільшення виробництва продукції. Найбільш об’єктивну аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка :

    на три групи:

  1. Показники, які характеризують  рівень освоєння проектної та  використання середньорічної виробничої  потужності підприємства: коефіцієнт  освоєння проектної потужності 

Кп=В/Мп,(111с.2)

 де В – випуск  продукції, передбачений проектом; Мп – проектна потужність (характеризує  рівень використання введеної  в дію нової потужності з  ціллю досягнення стабільного  випуску продукції не нижче  рівня передбаченого проектом);

коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності Кі=Вп/Мср,

 де Вп – фактичний  чи плановий річний випуск  продукції (товарної), Мср – середньорічна  виробнича потужність даного  обладнання (включаючи потужність, що зайнята в період підготовки  виробництва, освоєння, введення  нової техніки, за мінусом потужності, відведеної на період реконструкції  підприємства).

     По значенню Кі можна судити про ступінь використання та наявності резервів виробничої потужності, а також про рівень завантаженості планового завдання підприємства на поточний рік. Чим > 1 тим краще використовується виробнича потужність.

2. Показники, які характеризують  використання устаткування у  часі та у потужності (коефіцієнти  екстенсивної та інтенсивної  завантаженості); Коефіцієнт екстенсивного  завантаження визначається відношенням  часу фактичної роботи обладнання (за зміну, добу, місяць, рік) до  планового (максимально можливому)  фонду часу роботи обладнання  за цей же період.

 Ке= Фф/Фп (115с.2)

 де Ф – час роботи  обладнання.

Коефіцієнт змінності

 Кзм = t ст.-см./ с (115с.2)

 де tст-мс. – фактично  відпрацьоване число станко-змін  за добу;

 с – загальна кількість  наявних станків у парку. 

Коефіцієнт інтенсивного завантаження

 Кі.н. = Вф/Вп,(116с.2)

 де В – випуск  продукції за одиницю часу.

     Інтегральний коефіцієнт завантаження дає загальну характеристику рівня використання обладнання як по виробництву, так і за часом.     Визначається добутком:

 Кінт.= Ке*Кі.н.3. (116с.2)

     Показники використання устаткування та площ у вартісних та натуральних вимірниках. Коефіцієнт, що характеризує ефективність використання внутрішньозаводських площ

Кпл=Вп/Вм, (116с.2)

де Вм –випуск продукції, т., шт., мс 1 м2 за прийнятою розрахунковою  потужністю.

      Аналіз приведених показників за групами системи дозволяє отримати достатньо достовірну інформацію про рівень використання та наявність резервів виробничих потужностей підприємства в цілому та їх виробничих підрозділів та визначити заходи щодо покращення їх використання.

 На підставі плану  випуску продукції підприємством  розробляються річні, квартальні  і місячні виробничі програми  цехів. Виробнича програма цеху  містить завдання по номенклатурі  і в загальному обсязі продукції.  У завданні по номенклатурі  вказується кількість найменувань  виготовлених окремих видів продукції  в натуральному виразі. Планово-облікові  одиниці (номенклатурні позиції), у яких встановлюється завдання  цехам по номенклатурі, мають  різний ступінь деталізації для  різних цехів і типів виробництва. 

     Виробнича програма кожного цеху обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.

     Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.