Фінансова криза на підприємстві

План

Вступ 

1. Фінансова криза на підприємстві. Економічний  зміст та причини виникнення

2. Діагностика фінансової кризи на підприємстві.

3. Економічна сутність санації підприємств

4. Реструктуризація підприємства 

Висновок

Список  використаної літератури 

 

Вступ  

     Зважаючи  на важкі загальноекономічні умови  в нашій державі на теперішньому етапі розвитку, досить значна частина  вітчизняних підприємств мають  проблеми з платоспроможністю, деякі  з них стоять на межі банкрутства, а значна кількість вже збанкрутувала.

     Політика  антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає  в розробці і використанні системи  методів попередньої діагностики  загрози банкрутства і механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його захист від банкрутства.

     Таким чином, діагностика фінансової кризи та управління фінансовою санацією підприємства не втрачає актуальності, а в сучасних умовах, навпаки, дуже гостро торкається багатьох нинішніх українських підприємств, які можуть виявитися неплатоспроможними і збанкрутілими.

     Мета  написання даного реферату полягає  в тому, щоб детальніше розкрити зміст фінансової кризи на підприємстві, вказати основні симптоми та фактори  її виникнення, розкрити сутність діагностики  фінансової кризи на підприємстві та санації підприємств.

     Предмет дослідження – сутність фінансової кризи, методика проведення фінансової санації підприємства та реструктуризація підприємства .

     Вибір предмету дослідження обумовлений  тим, що в даний час в умовах національної економіки, що складаються, багато підприємств схильні до ризику банкрутства і попадання в кризовий стан незалежно від галузі промисловості і величини самого підприємства. 
 
 
 
 

 

Фінансова криза на підприємстві. Економічний зміст  та причини виникнення

     Фінансові кризи характеризують протиріччя в  стані фінансової системи чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового  вираження економічних процесів. Неплатоспроможність виступає основною ознакою фінансової кризи в будь-якій соціально-економічній системі [7].

     Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої  діяльності підприємства та обмежених можливостей його впливу на фінансові відносини [8]. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування.

     Ознаками  прояву фінансової кризи на підприємстві слід виділити:

1. Різке зниження платоспроможності (збитковість виробництва, відсутність податкового планування, ріст прострочених зобов’язань, низька ліквідність майна, неефективне управління фінансово-економічною діяльністю тощо).
2. Зниження значень фінансових показників і коефіцієнтів нижче їх критичного рівня).

3. Виникнення чи розгортання кризового стану в цілому [7].

     Для вибору найефективніших форм санації, прийняття правильних рішень щодо усунення негативних процесів передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб'єкта господарювання.

     Чинники, які можуть зумовити фінансову кризу  на підприємстві, прийнято поділяти на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства). [12].

     Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

     • спад кон'юнктури в економіці в цілому;

     • зниження купівельної спроможності населення;

     • значний рівень інфляції;

     • нестабільність господарського та податкового  законодавства;

     • нестабільність фінансового та валютного  ринків;

     • посилення конкуренції в галузі;

     • криза окремої галузі;

     • сезонні коливання;

     • посилення монополізму на ринку;

     • дискримінація підприємства органами влади та управління;

     • політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств-постачальників сировини (споживачів продукції).

     Головні ендогенні фактори фінансової кризи:

     • низький рівень менеджменту;

     • дефіцити в організаційній структурі;

     • низький рівень кваліфікації персоналу;

     • недоліки у виробничій сфері;

     • порушення в поставках;

     • низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

     • прорахунки в інвестиційній політиці;

     • брак чітко визначеної стратегії  розвитку підприємства;

     • незадовільне використання виробничих ресурсів;

     • непродуктивне утримання зайвих робочих місць[1].

     Типовими  наслідками впливу вищенаведених причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

     • утрата клієнтів та покупців готової  продукції;

     • зменшення кількості замовлень  та контрактів з продажу продукції;

     • неритмічність виробництва, неповне  завантаження потужностей;

     • підвищення собівартості та різке зниження продуктивності праці;

     • збільшення розміру неліквідних  оборотних засобів та наявність понаднормових запасів;

     • виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та підвищення плинності кадрів;

     • підвищення тиску на ціни;

     • суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції [12].

     Виділяють такі види кризи:

     • стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

     • криза прибутковості (перманентні  збитки «з'їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної  структури балансу);

     • криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності) [8].

     За  іншою класифікацією виділяють такі види фінансових криз:

     • загальна – котра виникає одночасно  на декількох рівнях управління, виробництва, матеріально-технічного забезпечення;

     • локальна – має місце в окремих його ланках, підрозділах [7].

     Важливою  передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи:

     а) фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим  антикризового управління);

     б) фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації;

     в) кризовий стан, який не сумісний з дальшим  існуванням підприємства і призводить до його ліквідації [8].

     Ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної і своєчасної реакції на неї.

 

Діагностика фінансової кризи на підприємстві

     Важливим  завданням антикризового фінансового  управління є своєчасна і якісна діагностика фінансової кризи на підприємстві. Термін «діагностика»  означає визначення стану об’єкта управління на основі реалізації комплексу аналітичних процедур з метою завчасного виявлення слабких ланок і «вузьких місць» [9].

     Діагностика фінансової кризи підприємства є  узагальненням всіх складових економічної  стратегії. Її головним завданням є визначення потенційних можливостей кризових ситуацій та банкрутства, і формування заходів їх запобігання [ 6 ].

     Реалізація  на практиці системи раннього виявлення  та подолання фінансової кризи передбачає розробку теоретично обґрунтованої  методологічної бази, яка відображає сучасні вимоги.

     Аналіз  фінансового стану, що ґрунтується  на вивченні кількісних показників фінансової звітності підприємства із застосуванням  стандартних методів та прийомів, називається класичним або традиційним.

     Традиційний підхід до діагностики банкрутства полягає  у застосуванні стандартних аналітичних прийомів: горизонтальний та вертикальний аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників, порівняльний аналіз. Спільним для традиційних методик діагностики фінансової кризи є те, що вони передбачають вивчення простих математичних зв’язків між окремими позиціями фінансової звітності на основі обчисленої певної вибірки показників та порівняння їх значень з нормативними, середньогалузевими і в динаміці [9].

     Відомі  на сьогодні традиційні методи оцінки кризової ситуації мають певні недоліки: по-перше, неадаптованість зарубіжного інструментарію кризової діагностики до діяльності вітчизняних підприємств; по-друге, поширений управлінський підхід дає загальну характеристику кризовій ситуації, в той час, як прийняття рішень вимагає кількісного обґрунтування; по-третє, серед аналітичних показників діагностики банкрутства не виділено чітких критеріїв, орієнтованих на ідентифікацію ранніх ознак та глибини фінансової кризи; по-четверте, існує неузгодженість методичної та нормативно-правової бази антикризового регулювання в Україні.

     Експрес-діагностика  кризового фінансового стану банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку господарюючого суб’єкта, здійснюваної на базі даних його фінансового обліку по стандартних алгоритмах аналізу.

     Експрес-діагностика  банкрутства здійснюється за такими етапами.

     1. Визначення об’єктів спостереження  «кризового поля», що реалізує  загрозу банкрутства господарюючого суб’єкта.

     2. Формування системи індикаторів  оцінки загрози банкрутства господарюючого  суб’єкта.

     3. Аналіз окремих сторін фінансового  розвитку господарюючого суб’єкта, здійснюваний стандартними методами.

     4. Попередня оцінка масштабів кризового  фінансового стану господарюючого суб’єкта [1].

     Фундаментальна  діагностика банкрутства підприємств  характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу  та прогнозування.

     Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:

     - поглиблення результатів оцінки  кризових параметрів фінансового  розвитку підприємства, отриманих  у процесі експрес-діагностики  банкрутства;

     -  підтвердження  отриманої попередньої  оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства;

     - прогнозування розвитку окремих  факторів, що спричиняють загрозу  банкрутства підприємства, та їхніх  негативних наслідків;