Фінансова криза на підприємстві: симтоми та фактори, що її спричиняють

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Кафедра менеджменту

Аналітичний огляд наукових публікацій

на тему:

“ Фінансова криза ”

Стаття 1.  Мараховська Т.М., Слободянюк А.В. «Фінансова криза на підприємстві: симтоми та фактори, що її спричиняють»\\ Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2007р., № 3

Стаття 2. Михаліцька Н.Я. «Фінансова криза на підприємстві як передумова та причина банкрутства» \\ Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. - 2009. - № 3

Стаття 3. Шапурова О. «Політика антикризового управління при загрозі банкрутства»\\Актуальні проблеми економіки, 2008р., № 8 (86)

Виконала:

Студентка 4 курсу

Спец. 6601, групи №

Київ – 2010

Стаття 1

Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво, 2007р., № 3

Мараховська Т.М., Слободянюк А.В.

Фінансова криза на підприємстві: симтоми та фактори, що її спричиняють

У статті автор розкриває поняття фінансової кризи на підприємстві, чинники її виникнення та проводиться систематизація наявних методів оцінки фінансового стану підприємства з метою попередження виникнення та усунення фінансової кризи.

Мета статті полягає в тому, щоб детальніше розкрити зміст фінансової кризи на підприємстві, вказати основні симптоми та фактори її виникнення та систематизувати основні методи діагностики фінансового стану для попередження виникнення кризи.

Під фінансовою кризою автор розуміє фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Автор зазначає, що на практиці з кризою, к правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.

До основних чинників, які можуть спричинити фінансову кризу на підприємстві автор відносить: зовнішні (спад кон'юнктури в економіці в цілому; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі та ін.) та внутрішні (брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства; дефіцити в організаційній структурі; низький рівень менеджменту;  низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції та ін.).

У статті автор виділяє такі види фінансової  кризи як: стратегічна криза, криза прибутковості ,  криза ліквідності.

Автор зазначає, що характерними ознаками і фазами кризи є періодичний та все триваліший дефіцит грошових коштів підприємства для виконання ним своїх зобов'язань та фінансування своєї поточної діяльності. Зовнішнім проявом такого станова є виникнення ситуації неплатоспроможності, яка характеризуйся затримкою у часі здійснення поточних платежів, сплатою економічних санкцій за несвоєчасну сплату, появою простроченої кредиторської заборгованості та непогашених кредитів і позик.

Автор звертає увагу читача на те, що ідентифікація фази фінансової кризи є необхідною передумовою правильної реакції на неї. В той час, як фундаментальна діагностика банкрутства підприємства характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування.

В процесі здійснення фундаментального аналізу автор пропонує використовувати наступні методи:  алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, кореляційний аналіз,  SWOT -аналіз .

Автор відзначає, що особливе значення для підприємств, що знаходяться в кризовому стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. Напрямок антикризового управління повинен враховувати положення підприємства в матриці кризових станів і має бути спрямований на усунення негативного впливу найбільш значимих факторів.

Для проведення аналізу стану проблемного підприємства автор радить оцінити його потенціал, при цьому оцінку потенціалу підприємства доцільно проводити по таких розділах: виробництво, розподіл та збут продукції, організаційна структура та менеджмент, маркетинг, фінанси.

Власна думка

Отже, проаналізувавши статтю, можна зробити певні висновки.

Фінансова криза – це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. Діагностика фінансової кризи підприємства є узагальненням всіх складових економічної стратегії. Її головним завданням є визначення потенційних можливостей кризових ситуацій та банкрутства, і формування заходів їх запобігання. Фундаментальна діагностика банкрутства підприємств характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу та прогнозування. Особливе значення для підприємств, що знаходяться в кризовому стані, має формування і реалізація напрямків антикризового управління. У стабілізаційну програму перш за все має входити комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності підприємства.

Я вважаю, що автор статті безперечно справився з завданням передати набуті знання, щодо симптомів та факторів фінансової кризи. В статті автор дослідив зміст фінансової кризи на підприємстві, вказав основні симптоми та фактори її виникнення та систематизував основні методи діагностики фінансового стану для попередження виникнення кризи.

На мою думку, автору доречно було б використати певні приклади на підтвердження власних думок, це значною мірою спростило б читачеві сприйняття поданої інформації.

Стаття 2

Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал. - 2009. - № 3

Михаліцька Н.Я.

Фінансова криза на підприємстві як передумова та причина банкрутства

У статті автор розкриває поняття фінансової кризи на підприємстві та причини банкрутства.

Мета статті — запровадити удосконалену систему антикризового моніторингу економічної стійкості й ефективності роботи соціально-важливих та стратегічних підприємств.

Під фінансовою кризою автор розуміє виникнення стану лімітованої господарської діяльності підприємства й обмежених можливостей його впливу на власні фінансові відношення з непередбачуваними результатами, що загрожують подальшому розвитку й існуванню підприємства.

Автор зазначає, що на практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності й банкрутства підприємства, діяльність підприємства в безприбутковій зоні або відсутність у нього потенціалу для подальшого успішного функціонування.

До основних екзогенних чинників кризи на підприємстві автор відносить:

спад кон'юнктури в економіці в цілому; значний рівень інфляції; нестабільність господарського (і особливо податкового) законодавства; нестабільність фінансового і валютного ринків; посилення конкуренції в галузі; криза окремої галузі; та ін.. І зазначає такі основні ендогенні чинники фінансової кризи на підприємстві: відсутність стратегічної спрямованості підприємства; недоліки в організаційній структурі; низький рівень менеджменту; низький рівень маркетингу і втрата існуючих ринків збуту продукції; незадовільне використання виробничих ресурсів.

Автор зазначає, що типовими наслідками впливу вищенаведених чинників на фінансово-господарську діяльність підприємства є: втрата клієнтів і покупців готової продукції; зменшення кількості замовлень і контрактів по збуту; неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей; збільшення собівартості і різке зниження продуктивності праці; збільшення розміру неліквідних оборотних коштів і наднормативні запаси, та ін..

На підставі вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду автор пропонує запровадити удосконалену систему регіонального антикризового управління підприємствами.

Автор концентрує увагу на  тому, що моніторинг економічної стійкості й ефективності роботи соціально-важливих та стратегічних підприємств повинен стати однією з головних функцій системи антикризового управління підприємствами регіону.

При цьому в результаті регіонального антикризового моніторингу економічної стійкості й ефективності роботи соціально-важливих та стратегічних підприємств виявляється необхідність їх досудової санації та реорганізації на загальнодержавному та регіональному рівнях, а також провадиться розпізнавання дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

  Завершуючи статтю, автор концентрує свою увагу на тому, що для забезпечення регіонального антикризового моніторингу необхідно обґрунтувати перелік фінансових показників підприємств та упровадити застосування інтегральних показників-індикаторів ймовірності банкрутства, за допомогою яких можна було б щоквартально оперативно визначати перелік тих підприємств, що потребують особливої уваги загальнодержавних та регіональних органів антикризового управління.

Власна думка

Я вважаю, що автор достатньо чітко передав зміст фінансової кризи підприємства. Автор зумів довести доцільність запровадження удосконаленої системи антикризового моніторингу економічної стійкості й ефективності роботи соціально-важливих та стратегічних підприємств.

Для наочності, автор у статті опублікував принципову схему регіонального антикризового моніторингу, що, на мою думку, значно спростило, полегшило сприйняття матеріалу.

На мою думку, автору доречно було б використати певні приклади на підтвердження власних думок, це значною мірою спростило б читачеві сприйняття поданої інформації.

Стаття 3

Актуальні проблеми економіки, 2008р., № 8 (86)

Шапурова О.

«Політика антикризового управління при загрозі банкрутства»

Метою даної статті є дослідження системи антикризового управління та розробка політики антикризового управління при загрозі банкрутства.

Автор зазначає, що здійснюючи процес виробництва продукції, робіт і послуг кожне підприємство вступає у фінансові відносини з іншими суб’єктами господарювання. Ці відносини передбачають виконання підприємством грошових зобов’язань та обов’язкових платежів, тривале і постійне порушення яких приводить його в розряд неплатоспроможних.

Незадовільна робота з управління фінансовим забезпеченням підприємства призводить до банкрутства підприємств і комерційних організацій.

Автор звертає увагу на те, що банкрутство – це наслідок глибокої фінансової кризи. В свою чергу під фінансовою кризою автор розуміє фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва  на фінансові відносини.

Серед фінансових причин, які призводять до банкрутства автор виділяє: серйозне порушення фінансової стійкості підприємства; істотна незбалансованість об’ємів грошових потоків; тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів.

Автор зазначає, що у фінансовій практиці виділяють наступні види банкрутства: реальне, технічне, умисне, фіктивне.

Під фінансовою кризою автор розуміє фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини.

До симптомів кризи автор відносить зниження прибутковості, скорочення частки ринку компанії і втрату нею ліквідності.

Автор виділяє наступні екзогенні чинники фінансової кризи: зменшення купівельної спроможності населення, значний рівень інфляції, посилення конкуренції  в галузі, політична нестабільність та ін.. До ендогенних чинників  автор відносить: низька якість менеджменту, дефіцити в організаційній структурі, недоліки у виробничій сфері, низький рівень кваліфікації персоналу та ін..

Автор зазначає, що типовим наслідками кризи є: втрата клієнтів та покупців готової продукції, зменшення кількості замовлень, неповне завантаження потужностей, зростання собівартості продукції, різке зниження продуктивності праці, збільшення розміру неліквідних оборотних запасів та ін.. .

Автор акцентує увагу на тому, що основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить його вихід з кризового фінансового стану.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємством при загрозу банкрутства передбачає: здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства; визначення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, що характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу з кризового стану; вибір ефективних форм санації; забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи.

Власна думка

На мою думку, кризовий стан виявляється в тому, що погіршуються фінансові результати діяльності підприємства;  підприємство не здатне отримувати прибутки, наслідком чого може бути банкрутство. Основна причина настання банкрутств є криза на підприємстві. Для усунення кризових явищ на підприємстві необхідно проводити політику антикризового управління, що дасть змогу швидко реагувати на кризові явища внутрішнього та зовнішнього середовища.