Анализ предприятий банкротов Украины

Основою підходу до вирішення проблеми існування збиткових підприємств в українській економіці і при цьому найбільш актуальним завданням сьогодення є не їх збанкрутування, а саме відновлення плат-оспроможності, виведення підприємств, що знаходяться у стані кризи, спочатку на беззбитковий, а потім і на прибутковий рівень діяльності.

Традиційно інструментом державного регулювання функціонування збиткових і фінансово неспроможних підприємств є інститут банкрутства. Проблема державної регламентації процесів банкрутства є для України надзвичайно актуальною, оскільки світовий досвід підтверджує, що саме даний інститут є одним з найбільш важливих інструментів ринкових перетворень та оздоровлення економіки. У той же час механізм банкрутства в Україні ще є недосконалим і потребує глибокого і ретельного дослідження, у першу чергу з точки зору оцінки ефективності забезпечення ним виведення неплатоспроможних суб’єктів господарювання зі стану кризи або їх ліквідації. Саме тому актуальним уявляється проведення статистичного аналізу даних, що комплексно характеризують протікання та ефективність процесів банкрутства підприємств в Україні [1].

Варто зазначити, що не існує універсальної методики, дотримуючись якої будь-яке підприємство можна вивести зі стану кризи або важкої фінансово-економічної ситуації. Тим не менш, основні принципи, на яких ґрунтується система антикризового управління, – це передусім рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. А вже із цього випливає необхідність термінового та своєчасного реагування на різні кризові явища, потреба в забезпеченні адекватної реакції підприємства на рівень глибини фінансової кризи та ступінь реальної загрози його фінансовому благополуччю. У кінцевому результаті підприємство повинне максимально задіяти свій внутрішній потенціал та вишукати всі можливі резерви для виходу з кризи [5]. 

Питання своєчасної діагностики фінансово- економічних проблем у діяльності підприємств та раннього виявлення необхідності застосування санаційних процедур досить актуальне для українських суб'єктів господарювання, адже частка збиткових із них залишається стабільно високою (рис. 1) [6].

Рис 1. Питома вага збиткових підприємств в економіці України у 2007 - 2011 роках, %

Зазначимо, що саме після фінансово-економічної кризи 2008-2009 років питома вага збиткових підприємств в українській економіці суттєво зросла - якщо за 2007 рік їх частка складала лише 32,5%, то вже у 2008 році - 38,9%. У 2009 та 2010 роках ситуація продовжувала погіршуватись, внаслідок чого частка збиткових підприємств за 2010 рік склала 41%. І лише у 2011 році, значною мірою завдяки покращенню зовнішніх умов функціонування вітчизняних підприємств, зростанню внутрішнього споживчого попиту, відновленню попиту на зовнішніх ринках, підприємства України почали працювати більш ефективно, а частка збиткових скоротилась до 36%. Попри незначне покращення, ситуація досить далека від оптимальної, до того ж - рівень збитковості в промисловості є більшим за середньо українські показники і перевищує 40%. У зв'язку з цим цілком обґрунтованим є те, що завдання своєчасного виявлення проблем у фінансово-економічній діяльності українських підприємств та розробки ефективних коригувальних стратегій залишаються досить актуальними на сьогоднішній день.

Oсновним показником, що характеризує кінцевий результат виробничо-господарської діяльності підприємства, є прибуток, який відіграє неабияку роль не тільки у розвитку самого підприємства, а й держави в цілому. Це обумовлено тим, що за рахунок податку на прибуток формується значна частина надходжень до бюджету. Отже, важливо також розглянути фінансові результати підприємств України за регіонами, наприклад на протязі 2010 року (табл.1) [8].

Таблиця 1

Фінансові результати підприємств України за регіонами

за січень-вересень 2010 року(млн. грн.)

До трійці найбільш прибуткових  належать підприємства м. Києва, Донецької  та Дніпропетровської областей. Їх загальні фінансові результати становлять 10539,7 млн. грн.,  5419,9 млн. грн. та  1958,6 млн. грн. відповідно. Неоднорідна прибутковість підприємств за регіонами обумовлена, насамперед, видами економічної діяльності, поширеними в тих, чи інших областях. Так, найбільш збитковою сферою діяльності в Україні є будівництво. Майже 58% будівельних підприємств є збитковими, а загальний збиток у цій галузі становить 2167,4 млн. грн. Найприбутковішими є промислові підприємства, їх загальний фінансовий результат за січень-вересень 2010 року становить 13725,8 млн. грн. Цей показник формується в основному за рахунок прибутку підприємств добувної промисловості, який за досліджуваний період становив 14189,2 млн. грн., не зважаючи на те, що більша частина таких підприємств (50,5%) є все ж таки збитковими. Поряд з добувною промисловістю прибутковими є машинобудування, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води. Більшість інших видів промислової діяльності є збитковими, серед них оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів; хімічна та нафтохімічна промисловість; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів та інші.

Отже, аналіз прибутковості  українських підприємств за січень-вересень 2010 року показав, що близько половини суб’єктів господарювання здійснюють збиткову діяльність, але загалом по країні фінансовий результат усіх підприємств є позитивним.

Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних активів довгостроковими  джерелами формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами.

Отже, для того, щоб охарактеризувати стан платоспроможності підприємства, розрахуємо показники ліквідності на прикладі ТОВ «Торговий Дім Слобожнка» на протязі 2010 року (див. табл. 2).

Проводячи аналіз показників ліквідності підприємства [3], ми визначили, що узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт поточної ліквідності (коефіцієнт покриття), який визначається співвідношенням всіх поточних активів з поточними зобов’язаннями і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Аналізуючи його динаміку, можна відмітити, що найбільше значення було зафіксовано на кінець періоду – 0,92, а найменше на початок періоду – 0,88. Ми бачимо, що на протязі 2010 рр., даний коефіцієнт так і не досягнув нормативного значення.

Це пояснюється тим, що підприємству недостатньо оборотних  активів для погашення всіх своїх  боргів, оскільки на 1грн. короткострокових зобов’язань припадає 0,92 грн. оборотних  коштів (на кінець року).

Таблиця 2

Розрахунок показників ліквідності  підприємства

Щодо коефіцієнту швидкої (проміжної) ліквідності, то його  розраховують за більш вузьким колом оборотних  активів, коли з їх загальної величини  віднімають найменш ліквідну їх частину  – запаси. Анлазізуючи табл. 2, ми бачимо, що даний коефіцієнт характеризується позитивними змінами у динаміці. Варто відмітити те, що на початок періоду значення коефіцієнта становило 0,51, а на кінець вже 0,93, тобто коефіцієнт досягнув нормативного значення. Отже, ми бачимо, що коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності досягнув нормативного значення.

Найбільш жорстким критерієм  ліквідності виступає коефіцієнт абсолютної ліквідності, який визначається відношенням  найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань. В нашому випадку коефіцієнт у динаміці майже не змінюється і  на кінець року становить лише 0,01, тому він досить далекий від нормативного значення 0,2 – 0,35. Він показує, що лише незначна, навіть досить мала частина  короткострокової заборгованості може бути у випадку необхідності погашена негайно за рахунок найбільш ліквідних  активів. Це пояснюється тим, що у підприємства на протязі усіх аналізованих періодів поточні зобов’язання переважають найбільш ліквідні активи.

Аналізуючи показник власних  оборотних коштів, можна відзначити, що він  характеризує свободу маневру  і фінансову стійкість підприємства з позиції короткострокової перспективи.  Тобто він показує частину  власного капіталу підприємства, яка  є джерелом покриття його поточних активів. Як видно з табл. 2, показник власних оборотних коштів у динаміці різко зростає, потім поступово зменшується і на кінець року складає -3081 тис. грн. Від’ємне значення цього показника свідчить про те, що у підприємства недостатньо власних обігових коштів для покриття його поточних активів.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним коштами показує, яка частина оборотних активів  фінансується за рахунок власних  коштів підприємства. Отже, ми можемо побачити, що даний коефіцієнт далекий від  свого нормативного значення, оскільки він має негативне значення і  на становить -0,08. Така ситуація пояснюється  тим, що підприємству недостатньо власних  коштів для фінансування оборотних  активів. Внаслідок цього на підприємстві спостерігається низька платоспроможність.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами визначає, яка частина  матеріальних запасів фінансується за рахунок власних коштів підприємства. Оскільки в нашому випадку спостерігається  негативна тенденція, і значення коефіцієнта нижче 0,5 (на кінець року -0,25), то це пояснюється лише тим, що у підприємства досить мала кількість власних коштів.

Аналізуючи коефіцієнт маневреності ВОК, ми спостерігаємо, негативну тенденцію, бо він має значення набагато менше, ніж нормативне, і на кінець року складає -0,07. Таку ситуацію можна пояснити ти, що у підприємства досить мало абсолютно ліквідних активів – грошових коштів.

Аналізуючи коефіцієнт покриття запасів, який показує співвідношення величини «нормальних» джерел покриття запасів до величини запасів, ми бачимо досить позитивне зростання динаміки даного показника, оскільки на початку року він становив 2,2, то вже на кінець 3. Лише за даним коефіцієнтом поточний фінансовий стан підприємства можна вважати стійким, оскільки значення розраховане значення коефіцієнта більше, ніж нормативне.

Постійно мінлива економічна ситуація в країні приводить до різких змін на ринках сировини і матеріалів, збуту, що впливає на економічний  стан підприємства, зобов'язаного вижити в цих умовах.

Проаналізуємо динаміку експорту-імпорту  України протягом 1996-2011рр., див. табл. 3 та рис. 2 [7].

Таблиця 3

Експорт-імпорт України протягом 1996-2011рр.