Історія розвитку анатомії як науки. Розвиток анатомії на території України

Завдяки появі  мікроскопа багато вчених близько підійшли до розуміння клітинної теорії - Я. Пуркіньє (1787-1869), Т. Шванн (1810-1882), М. Шлейден (1804-1881).

К. Вольф (1733-1794), Ж. Кюв’є (1769-1832), К. Бер (1792-1876), застосовуючи результати порівняльної анатомії, заклали  основи ембріології. 
 

Школи сучасних анатомів України  та Росії

Визначними вченими  і авторами підручників у Росії  були І.С. Адрієвський (1759-1806), І.Л. Книгін (1778-1830), О.І. Кікін (1810-1852), В.І. Всеволодов (1790-1863), А.Й. Стржедзинський (1823-1882), Д.А. Третьяков (1856-1922), Д.М. Автократов (1868-1953), О.П. Климов (1878-1940), А.І. Акаєвський (1893-1982), О.П. Глаголєв (1896-1972).

Фундатором української  ветеринарної морфології є професор Харківського ветеринарного інституту  І.М. Садовський (1855-1911). Професор Г. Кадій (1851-1912) започаткував викладання анатомії у Львівській вищій ветеринарній школі.

Перший підручник з анатомії в Україні "Анатомія свійських тварин" (1883) і посібник з анатомії верблюда (1893) написав професор Харківського ветеринарного інституту В.Ф. Новопольський.

Професор цього  інституту Д.П. Поручиков видав  підручник українською мовою "Курс порівняльної анатомії свійських ссавців" (1931) у трьох частинах, а професор І.П. Осипов - атлас з анатомії тварин (1965, 1972).

Професором Одеського  сільськогосподарського інституту  В.М. Жеденовим написані посібники "Загальна анатомія свійський тварин" (1958), "Анатомія кроля" (1957), "Анатомія приматів" (1962).

Колектив працівників  кафедри анатомії УСГА (Національний аграрний університет) під керівництвом професора Г.О. Гіммельрейха видав  практикум з препарування "Анатомія свійських тварин" (1980), а в 1990 р. вийшов словник колективу авторів "Словник морфологічних ветеринарних термінів", за редакцією професора С.К. Рудика вийшов друком перший том підручника "Анатомія свійських тварин" (1999) та практикум з препарування "Анатомія свійських тварин" (2000).

В Україні сформувались Київська (професори Б.О. Домбровський, В.Г. Касьяненко, Г.О. Гіммельрейх, М.Ф. Волкобой, С.Ф. Манзій, П.М. Мажуга, О.Г. Безносенко, Ю.П. Антипчук, П.Я. Роговський, С.К. Рудик, В.Т. Хомич, О.Г. Березкін, М.М. Ільєнко) та Білоцерківська (професори П.О. Ковальський, Г.М. Цихмістренко, О.І. Кононський, Ю.О. Павловський, В.П. Новак) школи ветеринарних морфологів.

Значний внесок в анатомію зробили професори  Є.Ф. Лісницький, Т.Г. Цимбал, Г.С. Крок, Г.М. Фоменко, М.Ю. Пилипенко (Харків), А.В. Комаров (Херсон), В.С. Кононенко (Львів), Б.В. Криштофорова (Сімферополь). 
 

       ІІ. Розвиток анатомії на території України.

Уже в стародавніх  рукописах Київської Русі X —XII ст. є згадки про переклади уривків із праць Гіппократа й Галена, що, очевидно, потрапили до Київської Русі з Візантії разом із богословськими книгами у зв'язку з прийняттям християнства. Монахи - цілителі передавали медичні знання, зокрема анатомічні, від покоління до покоління. При Києво-Печерському монастирі існував монастир лікарський; відомі імена Агапіта, Антонія та інших монахів - цілителів. 

Про те, що монастирський  напрям медицини згодом набував дедалі більшого наукового спрямування  й анатомічного підґрунтя, свідчать знайдені у 80-х роках XX ст. на території  Києво-Печерської лаври глибоко сховані кольорові анатомічні таблиці та навчальні схеми (видані в 1753 р. П. Масканьї). Ці таблиці зберігалися в глибокій таємниці, їх вивчали тільки священнослужителі, котрих монастир визначав як майбутніх цілителів. 

У 1632 р. внаслідок злиття Київської братської школи (заснована 1615 р.) і Лаврської (заснована 1631 р.) було створено Києво-Могилянську колегію. У 1694 р. гетьман Іван Мазепа надав колегії статусу академії, що було підтверджено указом Петра І в 1701 р. У Київській академії готували наукові кадри не лише для України, а й для Росії, Болгарії та інших держав. З Академії вийшло багато видатних учених, які зробили вагомий внесок у розвиток медицини, в тому числі й анатомії. 

Так, Єпіфаній Славинецький у 1653 р. переклав працю засновника сучасної анатомії італійського природодослідника А. Везалія про будову людського тіла і на основі цієї праці створив однотомний стислий підручник з анатомії. 

Нестор Амбодик-Максимович (1744 — 1812) видав анатомо-фізіологічний  словник (1783). О. М. Шумлянський (1748 — 1795)  у своїй докторській дисертації «Про будову нирок» вперше описав капсулу клубочка та ниркові канальці. Випускник Київської академії К. І. Щепія (1728 — 1770) став професором і викладав анатомію спочатку в Москві, а потім у Санкт-Петербурзі, М. М. Тереховський (1740 — 1796)  викладав анатомію в Петербурзькій медико-хірургічній школі. У 1817 р. Київську академію було закрито. 

Згодом розпочалась  організація кафедр анатомії на медичних факультетах університетів, що відкривалися у великих містах України. Поступово в університетах створюються анатомічні школи, представники яких успішно розвивають науку, підносячи її до світового рівня. В деяких галузях українські вчені набагато випереджають своїх зарубіжних сучасників. 

У 1784 р. відкривається один з перших в Україні медичний факультет у Львівському університеті. Кафедру анатомії очолив професор П. Краузнекер, який створив також перший анатомічний музей. Через 20 років цей факультет було закрито. Повторне його відкриття відбулося в 1894 р. Деканом і завідувачем кафедри став професор Г. Кадій (1851 — 1912), який заклав підвалини Львівської анатомічної школи. 

З 1946 по 1970 р. кафедру  анатомії університету очолював професор П. Любомудров (1895 —1972), під керівництвом якого остаточно сформувався науковий напрям Львівської анатомічної школи — вивчення судинної системи людини і тварин. 

Медичний факультет  у Харкові було організовано в  рік відкриття Харківського університету в 1805 р. Першим завідувачем кафедри  був запрошений з Фрейбурга Л. О. Ванноті. У 1811 р. кафедру очолив І. Д. Кншін, якого В. П. Вороб-йов вважав фундатором Харківської анатомічної школи. Кафедра поступово зростала, збільшувалася кількість анатомічних препаратів, було створено кафедральну бібліотеку, збудовано нове приміщення для анатомічного театру. 

У 1917 р. на кафедру  анатомії прийшов В. П. Воробйов —  учень А. К. Біло-усова. У 1908 р. під  керівництвом свого вчителя він  успішно захистив докторську дисертацію і протягом багатьох років продовжував  розвивати наукові традиції кафедри. Запропонований В. П. Воробйовим метод макромікроскопічного дослідження започаткував оригінальний розділ у морфології, дав змогу встановити нові закономірності структурної організації нервової системи. В. П. Воробйов — найталановитіший представник Харківської анатомічної школи, автор підручників, унікальних анатомічних атласів, багатьох нових методів дослідження. 

Після смерті В. П. Воробйова кафедру очолив його учень і найближчий помічник професор Р. Д. Синельников. Кафедра зберегла традиційне наукове спрямування, продовжувала успішно готувати медичні кадри. Р. Д. Синельников видав тритомний анатомічний атлас, що став настільною книгою лікарів і студентів. 

Перший набір  студентів і заняття на кафедрі  анатомії Київського університету Святого Володимира почалися 9 червня 1841 р. лекцією, яку прочитав перший завідувач кафедри М. І. Козлов. Учень М. І. Пирогова професор М. І. Козлов, організувавши навчальний процес, повернувся до Санкт-Петербурга. Завідувати кафедрою було запрошено професора А. П. Вальтера, який очолював її з 1844 по 1868 р. А. П. Вальтер працював у Юр'єві разом з М. І. Пироговим та К. М. Бером, був палким прибічником і шанувальником М. І. Пирогова. Він написав перший підручник з анатомії, виданий у Києві. З його ініціативи було споруджено перше в Росії спеціальне приміщення для анатомічного театру. Він один з перших підтримав розвиток у Київському університеті мікроскопічїїої  анатомії. 

З 1868 по 1890 р. кафедрою анатомії в Києві керував професор В. О. Бец — блискучий учений, гордість Київської школи анатомів. Він багато зробив для розвитку остеології, мікроскопічної анатомії, а найбільший внесок справив у вивчення нервової системи, був фундатором цитоархітектоніки кори головного мозку людини і тварин, досліджував мікроскопічну будову півкуль мозку, описав дев'ять полів у корі півкуль людини, відмінних за мікроскопічною будовою, відкрив гігантські пірамідні клітини, названі на його честь клітинами Беца. 

З 1890 по 1902 р. кафедрою анатомії в Києві завідує професор М. А. Тихомиров, який велику частину свого життя присвятив вивченню кровоносних судин і видав відому всьому світові монографію «Варіанти артерій і вен людського тіла» (К., 1900), перекладену багатьма іноземними мовами. 

З 1903 по 1917 р. кафедру  очолював професор Ф. А. Стефаніс, який одним з перших не лише в Україні, а й у Росії почав вивчати лімфатичну систему людини. 

З 1930 р. впродовж 43 років посаду завідувача кафедри  анатомії Київського університету обіймає  професор М. С. Спіров. Він підтримує  і розвиває наукові напрями всіх своїх попередників, проте найбільших успіхів досягає в лімфології. М. С. Спіров створив велику школу лімфологів, серед його учнів такі відомі дослідники, як О. І. Свиридов, О. О. Сушко, Л. В. Чернишенко, І. О. Кавуненко та ін. 

Перші анатомічні школи в Україні виникли наприкінці XVIII та в XIX ст. у зв'язку з організацією медичних факультетів в університетах Львова, Харкова, Києва, Одеси. Поступово відкривалася дедалі більша кількість медичних інститутів і факультетів, де розвивались анатомічні школи, які зробили вагомий внесок у розвиток анатомічної науки. Важко навіть перелічити анатомів, які все своє життя присвятили цій науці. Однак не можна не згадати її засновників і корифеїв, таких як В. Г. Український, О. Ю. Роменський (Вінниця), І. І. Чайковська (Луганськ), М. М. Тростянецький, К. Д. Філатова (Дніпропетровськ); Н. Д. Довгялло (Донецьк); Є. П. Мельман (Івано-Франківськ), В. В. Бобій, В. І. Зяблов (Сімферополь), М. А. Батуєв, II. К. Лисенков, Ф. А. Волинський (Одеса), Н. Г. Туркевич (Чернівці) та ін. 

Нині кафедри  анатомії в Україні очолюють висококваліфіковані  анатоми, які продовжують розвивати  наукові традиції своїх попередників, розробляють нові напрями, гідно  репрезентують науку не лише в  Україні, а й на міжнародному  рівні. 
 

                                                       Література:

1. Анатомия человека. М: Аванта, 2001.

2. Логинов А. В. Физиология с основами анатомии человека.- М., 1998.

3. Иваницкий М.Ф. Анатомия человека: Учебник для институтов физической культуры. - М.: Терра-Спорт, 2003.

4. Синельников Ф. Атлас анатомии человека. Т. 1, 2, 3. - М., 1974.

5. Куприянов В. В., А. Везалий в истории анатомии и медицины, М., 1964.