Вирощювання вівса

Найбільш вологолюбний серед хлібних злаків. При проростанні насіння вбирає 60-65% води від власної маси. Транспіраційний коефіцієнт - 380-475. Критичним до вологи є період від кущення до викидання волоті. Інтенсивні дощі в другій половині вегетації викликають утворення підгону і затягують достигання врожаю.

Має добре розвинену і фізіологічно активну кореневу систему. Засвоює фосфор із важкорозчинних сполук. Тому менш вимогливий до ґрунтів. У фазі кущення на чорноземних ґрунтах корені заглиблюються до 50-80 см, а на час формування зерна досягають глибини 1.5-2м. Добре росте на піщаних, суглинних, глинистих, торфових ґрунтах. Можна висівати першою культурою при освоєнні осушених земель, цілини. Але кращими для нього є структурні чорноземні, темно-сірі опідзолені ґрунти зі слабо кислою реакцією, рН5-6. Погано росте на засолених ґрунтах. Має розтягнутий період споживання елементів живлення. Краще інших хлібних культур відгукується на азотні добрива. На 1ц основної і побічної продукції виносить з ґрунту 2,9-3,5 кг азоту, 1,2-1,5 кг фосфору, 2,4-2,9 кг калію. Коефіцієнти використання азоту фосфору і калію із старих ґрунтових запасів - 0.20-0.35; 0.1-0.15; 0.1-0.20; із мінеральних добрив відносно 0.60-0.80; 0.25-0.35; 0.65-0.85; із органічних добрив прямої дії 0.20-0.35; 0.25-0.40; 0.50-0.60; в післядії - 0.20; 0.10-0.15; 0.10-0.15.

Період дозрівання зернівок у волоті розтягнутий. Рослина самозапильна, довгого світлового дня. При ранньому скошуванні добре відростає. Вегетаційний період - 95-120 днів.

2.                  ОЦІНКА ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ.

Кліматичні умови.

Клімат південної зони Степу помірно-континентальний, з посушливою із суховіями весною, жарким сухим літом і майже без сніговими зимами з частими відлигами. Регіон відноситься до зони нестійкого та недостатнього зволоження – середньорічна кількість опадів за вегетаційний період (березень - жовтень) не перевищує 310 мм, а в окремі роки їх випадає значно менше, що явно недостатньо для нормального росту і розвитку рослин. Дефіцит вологи можна компенсувати тільки за рахунок зрошення. В середньому за рік у південному Степу випадає близько 475 мм опадів. Із двох останніх років краще забезпеченими вологою був 2010 рік (опадів випало 147 % багаторічної норми), у 2009 році їх кількість незначно перевищувала норму. Найбільш рівномірно випадають опади взимку. За холодний період (грудень-березень) їх випадає від 89,4 до 249,1 мм (табл. 2.3). У теплий період (квітень - жовтень) опади мають особливо важливе значення для сільського господарства. Їх кількість в цей час досягає 200 мм і більше (161,5мм у 2009 та 329,8 мм у 2010 р.). Такої кількості опадів недостатньо для нормальної життєдіяльності польових культур і негативно впливає на формування їх врожаю. Літні опади іноді випадають у вигляді злив, які завдають великих збитків. Особливо великі пошкодження бувають при зливах, які супроводжуються градом, грозою або бурею.

Весна характеризується інтенсивним нарощуванням тепла, максимальна температура повітря влітку може доходити до 40о С при зниженні відносної вологості повітря до 15 %. Максимальна температура березня становила від 16,8 (у 2009 р.) до 21,20 С (у 2008 р.). Середня річна температура складала 11,40 С (більше багаторічної норми на 1,50 С), з коливаннями від 11,2 (2010 р.) до 11,60 С   (2009 р.) (табл. 2.2 ).

Середня температура повітря найхолоднішого місяця – січня – коливається від мінус 8 до мінус 20, абсолютні мінімуми температури змінюються від мінус 42 до мінус 200. Вони бувають один раз у 50-60 років. У 2008 та 2009 роках абсолютні мінімуми склали 38,9 і 37,10 С (табл..1). Середньодобова температура лютого наближається до січневої. Зима характеризується тривалими і інтенсивними відлигами з підвищенням температури до 15-180.

Починаючи з березня, температура кожного наступного місяця підвищується на 4-80, а влітку – на 1,5-40. Влітку спостерігаються високі й сталі температури. Середня температура найтеплішого місяця – липня -  становить 230, абсолютний максимум – 390. У період зерноутворення (третя декада червня – перша декада липня) середньодобова температура становить – 19,5-230.

Перехід середньодобової температури повітря до плюсових температур у Південному Степу припадає на першу декаду березня. Тривалість періоду з плюсовими температурами дорівнює 250-280 днів. Початок безморозного періоду в повітрі в південному Степу припадає на другу декаду квітня, останні весінні заморозки  спостерігаються у травні, перші осінні – в третій декаді жовтня або в першій декаді листопада.

Вегетаційний період триває 220 днів, період активної вегетації – 170-185 днів.

Таблиця 1 – Метеорологічні умови Мелітопольського району Запорізької області (за даними метеостанції м.Мелітополя)

Ґрунтові ресурси Степу України досить однорідні та представлені, головним чином, чорноземами. Ці ґрунти мають найвищу природну родючість. Провідними культурами тут є озима пшениця, соняшник, баштанні та ефіроолійні культури. Наявність великої кількості тепла сприяє розвитку виноградарства, а з розширенням мережі зрошення створюються умови для вирощування рису і овочів. У Степу, як і на Поліссі та в Лісостепу, добрі умови для скотарства, вівчарства і птахівництва.

Ґрунти ДП ДГ «Мелітопольське» представлені чорноземами звичайними середньо- та малогумусними, чорноземами південними та темно-каштановими слабосолонцюватими ґрунтами. В цілому вони характеризуються значною природною родючістю та значними запасами поживних речовин, які представлено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Характеристика ґрунтів (середні показники для шару 0-50 см)