Українська мова в Одеському державному аграрному університеті

 

 лшви ({лілового спрямування

У Римі існує Український католицький  університет, що має філіали в  Буенос-Айресі, Чикаго, Філадельфії, Вашингтоні, Монреалі, Лондоні.

У Тілбурзькому університеті (Нідерланди) українська мова вивчається на кафедрі українознавства.

Кафедра української мови та літератури діє при Слов'янському університеті в Бухаресті, а в Мюнхені працює Український вільний університет, є Український технічно-господарський інститут.

На професійному рівні викладається українська мова у Сорбоннському  університеті (Париж), при ньому діє  Інститут східних мов і цивілізацій.

У Словаччині є  українська торговельна школа у  Пряшеві та вчительська семінарія.

Кафедри української  мови є в Братиславському, Кошицькому, Празькому (Кардовому) університетах, відділ україністики має Загребський університет.

У Сіднейському університеті працює кафедра українознавства, а в  Ме-льбурнському університеті імені  Монаша (Австралія) вивчають курс української мови та літератури.

Таким чином, престиж української  мови поза Україною підтримується українською  діаспорою і є достатньо високий, тому й нам, українцям в Україні, слід більше дбати про належну соціальну престижність державної мови.

Література

1. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич : Від 
   родження, 1997. — 218 с.
2. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова : Навч. 
   посіб. — К. : Либідь, 1998. — 416 с.
3. Ющук І. П. Вступ до мовознавства : Навч. посіб. — К. : Рута, 2000. — 
   128 с.
4. Грибіниченко Т., Глушко Н. Квітни у віках, наша мово велична // Укра 
   їнське Слово. Ч. 30, 30 липня 1998.

1.6. Мовна політика сучасних держав

Політика сучасних держав у галузі мови, пише І. Ющук, спрямована на утвердження  й розвиток насамперед державної  мови як запоруки загальнонаціональної єдності й поступального розвитку всього суспільства. Це спостерігається на прикладі найбільш розвинених держав, зокрема США, Франції, Японії.

Так, хоча за Конвенцією США  англійська мова не має статусу державної чи офіційної, проте знання її є тут обов'язковим для зайняття будь-якої державної посади. Коли 1998 р. в сенаті США на вимогу представників іспаномовної частини населення розглядалося мовне питання, то було заявлено, що культурно-мовна різноманітність країни не повинна ставати причиною подрібнення населення на відірвані одна від одної етнічні частини і часточки, "англійська є обов'язковою, яка збирає країну докупи". Ніхто не ставить за мету наступати на мовно-культурні особливості, але інтереси всього суспіль-

 

-ГСА5СШ і.

ства  є вищими за інтереси його частин: "Наше майбутнє як нації залежить від утвердження  в спільній мові. Єдина офіційна англійська мова допоможе нам спільно  йти вперед".

Державні чиновники Франції  вбачають своїм завданням протистояти глобальному наступові англійської мови. Боротьба за чистоту французької мови виявляється не лише у списках небажаних іншомовних слів, а й у захисті інформаційно-мовного середовища на функціональному рівні. 1972 року у Франції було заборонено французько-англійський суржик у всіх сферах урядової діяльності. 1975 року було прийнято закон, що вимагав уживання французької мови в будь-якому діловому спілкуванні, де пропонуються товари чи послуги для населення. Ті, хто не виконував його, притягалися до судової відповідальності. У законі про вживання французької мови, прийнятому Національними зборами й Сенатом Франції 04.08.1994 р., не тільки проголошується, що "французька мова як державна, згідно з Конституцією, є важливою складовою частиною самобутності і національного надбання Франції"", а й встановлюються суворі санкції за ігнорування її на території держави.

Але, як зазначається в одному з досліджень, "мабуть, у жодній із розвинених капіталістичних країн уряд не приділяє мовним питанням такої великої уваги, як у Японії"". Тут для забезпечення всебічного розвитку та функціонування японської мови створено ряд державних установ, найважливіші з яких - Державний інститут японської мови (підпорядкований міністерству освіти) й Інститут культури радіо- і телепередач (належить державній радіо- і телекомпанії). Вони наділені законодавчими правами щодо визначення мовних норм у межах своєї сфери, постійно стежать за появою нових слів і видають реєстри (перелік) їх. Складено списки "мовного існування" типового службовця, типової домогосподарки тощо. Питання мовної практики посідають помітне місце в японських засобах масової інформації, створено телевізійні серіали на лінгвістичні теми. Великими тиражами виходять журнали "Мовне існування", "Мова". Проводяться фундаментальні наукові дослідження з машинної лінгвістики - автоматичної обробки інформації, введення інформації в ЕОМ, машинного перекладу, упорядковуються термінологічні системи тощо.

Дбайливе ставлення до державної мови спостерігається  і в інших країнах, різних і за рівнем розвитку, і за складом населення. Так, у Конституції багатонаціональної Росії записано: "Державною мовою Російської Федерації на всій її території є російська мова". І це положення неухильно виконується. У Конституції Іспанії, де теж є кілька корінних націй, зазначено: "Кожний громадянин зобов'язаний знати іспанську мову і користуватися нею". Євреї відродження втраченої майже 2 000 років тому власної держави тісно пов'язали з відродженням своєї давньої мови - івриту.

У статті 53 Конституції  України, де йдеться про освіту, на виконання Гаазьких рекомендацій зазначено: "Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства".

 

Українська мова фахового спрямування

4. Доведіть, що інтелігентність і фаховість виявляються в досконалому 
   володінні літературною мовою.
5. Як ставитеся до пропозиції обов'язкового складання чиновниками іс 
   питів зі знання державної мови?
6. Назвіть найістотніші ознаки української літературної мови.
7. Пригадайте оцінки української мови визначними діячами світу.
8. Поясніть вислів: "Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина".
9. Як ви ставитеся до запровадження обов'язкового вивчення в Україні 
   двох іноземних мов, як у Франції? Доведіть або спростуйте слушність слів 
   Антуана де Сент-Екзюпері: "Найбільша розкіш для людини - уміння спілку 
   ватися". Які національні мови поряд з державною в Україні повинні, на вашу 
   думку, вивчатися?

Тема 2.   ОСНОВИ КУЛЬТУРИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

2.1 .Мова і культура мовлення у професійній діяльності. Комунікативні ознаки культури мови

Мовленнєва культура особистості  великою мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

1. правильність, тобто відповідати літературним нормам, що існують у 
   мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, 
   синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);
2. змістовність, яка передбачає глибоке осмислення теми й головні ду 
   мки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї 
   теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;
3. послідовність, логічність та лаконічність думок;
4. багатство, що передбачає використання різноманітних засобів вира 
   ження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повто 
   рення слів, однотипних конструкцій речень;
5. точність, яка великою мірою залежить від глибини знань та еру 
   диції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи 
   власні думки, слід добирати слова, які   найбільш відповідають висловлю 
   ваному змісту;
6. виразність, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця 
   свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення;
7. доречність та доцільність, яка залежить насамперед від того, наскі 
   льки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, 
   настрій адресата.
 

РоздІЛ І. Іема /. испиои м

Крім  цього, треба уникати того, що могло  б уразити, викликати роздратування у співбесідника, і вказати у тактовній формі на помилки співрозмовників.

Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале  володіння літературною мовою, її нормами у процесі мовленнєвої діяльності.

Культура мовлення - це ще й загальноприйнятий  мовний етикет: типові формули вітання, побажання, прощання, запрошення тощо. Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чемність і ввічливість - основні складові етикету.

2.2. Мовна норма та "її соціальне значення

Норма (літературна норма) - прийняте в суспільній практиці людей правило вимови, вживання слова, граматичної форми, побудови словосполучення, речення (фрази) тощо.

Літературні норми:

1. орфоепічні - норми вимови звуків і звукосполучень (широкий, чис 
   тий, шестеро - шиплячі - тверді);
2. лексичні - слововживання (читальний зал і зала, товариш капітан

- звертання до жінки);

3. графічні - запис звуків на письмі (грати на скрипці, ґрати на вікні, 
   Мелашка - Мелащин - ш+ч);
4. орфографічні - написання слів та їх частин (місто Чернігів - чер}іі- 
   гівці, чернігівські вулиці, Чернігівська область);
5. граматичні - вживання граматичних форм слів, побудова словоспо 
   лучень і речень (прийшов до нього — прийшов до його (неправиль 
   но), звернув увагу на неї- звернув увагу на ню (неправильно);
6. пунктуаційні - постановка розділових знаків (розділові знаки в кін 
   ці певних речень; тире між підметом і присудком на місці пропуще 
   них це, є; кома перед сполучниками а, але, зате, проте; двокрапка 
   після узагальнювальних слів та ін.);
7. стилістичні - вибір мовних засобів відповідно до умов спілкування 
   (Марійко, Іваночку - розмовний, художній стилі; пане Іване, това 
   ришу капітане - офіційно-діловий стиль; з вечора до ранку І цілу ніч

- різні стилі).

Літературні норми характеризуються системністю, історичною й соціальною обумовленістю, стабільністю. Проте стабільність як ознака не суперечить властивості літературної норми змінюватися з часом.

Найстабільнішими є граматичні норми, оскільки вони спираються на усталені зразки і моделі парадигм (система  форм одного слова), словосполучень, речень. Наприклад: чотири студенти, п'ять студентів - п'ятьма я ятьома). Орфографічні норми час від часу зазнають змін відповідно до потреб суспільства в кодифікації (форма систематизації) написань з огляду на Шшгі підходи. Наприклад: нещодавно - Комуністична партія - нині - з малої літери; недавно - бог - нині - Бог; недавно - піаніссімо - нині - піанісимо;

 

Українська мова фахового спрямування

Братіслава, Чілі, Сірія, Кріт - нині - Братислава, Чилі, Сирія, Крит - правило "дев'ятки").

Дотримання вищезазначених літературних норм обов'язкове для  всіх користувачів певною мовою.

2.3. Словники у професійній діяльності. Типи словників

Не бійтесь заглядати  у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумніш садівник, Достиглий овоч у Грінченка йДаля. Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад.

(М. Рильський)

Лексикографія (від лат. Іехікоз - словник, §гарЬо - пишу) - 1) розділ мовознавства, що займається теоретичними принципами укладання словників; 2) збирання слів певної мови, упорядкування їх і опис різного роду словникового матеріалу; 3) сукупність словників певної мови і наукових праць з цієї галузі.

Словник - упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заготовлених слів, лексикографічно опрацьованих.

Розрізняють два типи словників - енциклопедичні й лінгвістичні (мовознавчі). Енциклопедичні словники (енциклопедії) подають у найширшому розумінні відомості про позначувані словами предмети і явища дійсності - наукові поняття, біографічні довідки про відомих осіб (видатних політичних діячів, провідних учених, діячів культури та ін.), відомості про населені пункти, держави, різні події тощо. Це науково-довідкові видання, що подають систематичні зведення, найістотніші відомості з усіх галузей знань або сукупності зведень з однієї галузі знань. Енциклопедичні словники є загальні (універсальні) і спеціальні (галузеві).

До найбільших за обсягом  належить Українська радянська енциклопедія (УРЕ) у 17-ти томах (К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1968 р.) за загальною редакцією М. П. Бажана. Видання містить власне українознавчу енциклопедичну інформацію.

Перша українська енциклопедія у 3-х томах була видана протягом 1930 - 1935 рр. у Львові під керівництвом професора І. Раковського (Л.: Наукове товариство ім. Т. Шевченка).

Фундаментальною працею з україністики є "Енциклопедія українознавства", створена під егідою Наукового товариства ім. Шевченка у Європі (центр - Сарсель під Парижем). Головний редактор - Володимир Кубійович (останній том завершував Аркадій Жуковський). Праця складається з 3-х томів загальної частини (1949-1952 рр.), яку умовно називають Енциклопедія

 

українознавства - І (ЕУ-І), та 10-ти томів  словникової частини (1955-1984 рр.) - ЕУ-ІІ, яка містить понад 20 000 статей. Існує англомовна скорочена версія (1980-1990 рр.), яка з 1991 р. перевидана в Україні.