Силос

Силос

До заготівлі силосу слід ретельно готуватися, тобто, перш за все  підготувати техніку, щоб не сталося  так, що силососховище завантажують протягом 2-3 а то й більше тижнів. Оптимальний строк завантаження силосної траншеї 5 днів. Збирання кукурудзи  чи іншої силосної культури повинне  проводитися в стислі строки на сучасних комбайнах з якісним подрібненням сировини.

На жаль, більшість господарств  у сучасних умовах заготівлю силосу проводять довго, тому строки заготівлі  затягуються. Отже, слід зважити на сам процес завантаження траншей. Перед  завантаженням силосних траншей  їх очищають, на дно кладуть шар  соломи завтовшки 30-50 см. Завантаження силосної маси розпочинають з торцевої сторони, протилежної до майданчика завантаження. Транспортні засоби повинні  розвантажуватися на майданчику, потім  маса, що силосується, подається в  траншею бульдозерами. Це запобігає  забрудненню маси землею, яка зв’язує  багато кислот, в результаті чого уповільнюється підкислення сировини. Завантаження силосної маси в траншеї проводять  під ухилом, завдяки чому вона якомога  менше піддається ферментації.

Від самого початку завантаження траншеї укладену масу ущільнюють для  забезпечення швидкого створення анаеробних умов та раціонального використання  силосної споруди. Якщо зелена маса, що силосується, має вологість до 75%, її безперервно ущільнюють від початку  заготівлі до кінця завантаження силосної траншеї.  Завантаження силосної маси в траншеї проводять під  ухилом, завдяки чому вона якомога  менше піддається ферментації.

Подрібнену силосну масу, ретельно розрівнюють та    ущільнюють важкими гусеничними  тракторами. Старанно ущільнена маса не пружинить і на ній чітко  видно сліди гусениць трактора. Слід пам’ятати, що від якості ущільнення залежить і якість силосу та його зберігання

В погано ущільненій масі залишається  багато повітря (кисню), що сприяє розвитку небажаних процесів бродіння та призводить до значних втрат поживних речовин  корму. Така маса дуже розігрівається (інколи до 60 і більше градусів), вона “горить”, втрачає зелений колір, темніє і замість фруктового набуває  досить приємного запаху випеченого хліба. Це часто дезорієнтує при  визначенні якості такого корму, бо в  горілому силосі повністю втрачається  каротин, перетравність протеїну знижується вдвічі і майже повністю руйнуються амінокислоти, внаслідок чого у силосі підвищується вміст аміаку.

Погано ущільнена маса дає також велику усадку, що призводить до утворення зазорів біля стін силосної споруди, куди проникає повітря та атмосферні опади. Внаслідок цього збільшується псування силосу.

Ущільнювати корм слід рівномірно по всій силосній споруді, особливо ретельно біля стін, де силосна маса гірше  осідає та швидше псується.

 Після завершення силосування  силосну масу необхідно щоденно  додатково ущільнювати протягом  не менше 3-4 годин, особливо  слід звертати увагу на ущільнення  маси біля стін траншеї

Силос повинен бути вкритий  негайно після закладання та до ущільнення поверхневого шару – не пізніше  як через добу.

 З метою зменшення  втрат поживних речовин після  завершення процесів закладання  поверхню силосу слід ретельно  ізолювати від зовнішнього середовища  з використанням повітро- і  водонепроникної плівок. В практиці силосування використовують в основному поліетиленові світлонепроникні плівки завтовшки 0.15 — 0.20 мм. Плівки такої товщини не рвуться при вкриванні силосу, стійкі до дії прямих сонячних променів і низьких температур. Економічно доцільними є широкоформатні плівки з шириною 8-12 м. При їх використанні зменшуються затрати праці на вкриття силосу і досягається кращий захист силосної маси від доступу повітря. Такі полотна плівок недоцільно перекривати накладанням краю однієї на край другої: доцільніше склеїти їх клейкими плівками або наплавити та якісно закріпити біля стін траншеї. Для цього дерев’яною лопатою плівку закладають між стіною траншеї та масою сировини, а місце з’єднання засипають ґрунтом і ущільнюють. Плівку присипають по всій поверхні шаром глинистого ґрунту завтовшки 8-10 см, тирсою чи торфом — 20-25 см; зверху прикладають тюками соломи. Проте більш якісне укриття силосу досягається при використанні мішків з піском, що запобігає псуванню поверхні плівки гризунами та гарантує якісну ізоляцію та зберігання маси від промерзання взимку. Для захисту плівки від пошкодження гризунами її поверхню присипають негашеним вапном шаром до 2 см.

Запізнення із укриттям силосу на 3 дні збільшує втрати корму при  силосуванні на 7-10% за рахунок розігрівання всієї силосованої маси та псування поверхневого шару.

Вкриття повинно бути водо- і повітронепроникним. У погано вкритому силосі відбувається процес аерації. Силос  при цьому розігрівається, втрачається  каротин, знижується перетравність  протеїну.

З проникненням повітря у  силосі починають розвиватися плісені, які розкислюють силос. У свою чергу такий корм стає добрим середовищем  для гнильних бактерій.

 Бактеріальні препарати  у консервуванні кормів.

 Використання консервантів  визнано ефективним способом  заготівлі соковитих кормів, який  дає змогу у 2-3 рази зменшити  втрати врожаю кормових культур  (особливо у процесі збирання  й силосування їх у періоди  з нетиповими погодно-кліматичними  умовами) та забезпечити високу  якість кормів. За рахунок використання  консервантів досягається підвищення  виходу кормів на рік до 15-20 % порівняно із звичайним силосуванням. Один кілограм будь-якого консерванту  в середньому додатково забезпечує  збереження в силосі близько  10 к. о. та 1 кг протеїну, за рахунок  яких можна додатково одержати 6-10 кг молока або 1,5-2 кг приросту  живої маси тварин.

 Світова практика і  передовий досвід свідчать про  те, що стимулювання молочнокислого  бродіння у силосованій масі  за допомогою біологічних консервантів  є ефективний і безпечний спосіб  направленого регулювання мікробіологічних  і біохімічних процесів, а забезпечення  направленої ферментації дозволяє  отримати силос більш високої  якості.

Корм заготовлений з використанням  біологічних консервантів не вражається грибками, не загнивається, соковитий, добре поїдається тваринами, також  поліпшується склад органічних кислот, зменшуються втрати сухої речовини. Відмічено зменшення угару у  верхньому шарі і збільшення збереження кормових одиниць.

Біологічні консерванти  виробляються двох видів, які відрізняються  по способах внесення:

- пряме внесення консерванту  у рослинну масу безпосередньо  під час трамбування у силососховищі;

- внесення консерванту  у рослинну масу через дозатори, встановлені на кормозбиральних  комбайнах.

За результатами досліджень проведених Сумським інститутом АПВ  після 3х місяців зберігання   консервований корм заготовлений з  звикористанням біоконсервантів “Біоконт“, “Симбіконт”, “Лактіс” мав збережену  структуру, приємний силосний запах, характерний  колір.

Сучасні технології силосування  у полімерні мішки

Технологія заготівлі  кормів у полімерні мішки має  ряд переваг у порівняння з  традиційним використанням силосних ям, траншей, курганів і т.п.

Перш за все , це якість  і збереженість кормів, їх поживна  цінність. Зберігання консервованих  кормів у полімерних мішках дозволяє звести до мінімуму (1-3%) втрати кормів від контакту з вологою та киснем. У силосних ямах такі втрати досягають 10-40%.

Технологія силосування  у мішки. Корм для силосування  транспортується до ротопресу-ущильнювачу  і розвантажується на закладочний  стіл. Силосну масу також можна  подавати порціями за допомогою ковша. Завантажена маса на конвеєрі пересувається  до пресовочного ротору.  Ротор проштовхує корм через стальний тунель у полімерний мішок. При цьому силосована маса пресується. Після того як мішок  повністю заповнюється, його зразу  ж герметизують. Герметизація мішків з двох сторін виключає проникнення  в середину маси повітря. Кисень ,який знаходиться у мішках, використовується у реакції окислення і ферментації  молочної кислоти.

Полімерні мішки захищені від сонця спеціально розробленим  стабілізатором. Ультрафіолетовий стабілізатор зупиняє дію сонячних променів на пластик, чим забезпечує гарантоване  зберігання корму до 2 років.

Переваги даної технології у порівнянні з традиційною заготівлею силосу у ями та траншеї:

- висока якість і поживна  цінність корму. Заготовлена силосна  маса залишається свіжою та  придатною для згодовування протягом  всього періоду зберігання.

- втрати корму під час  заготівлі і зберігання зведені  до мінімуму (1-3% від загальної  кількості). Дана технологія дозволяє  уникнути псування корму  через  доступ повітря, надлишкової вологи  і т. п. 

- дана технологія дозволяє  заготовляти силос у  будь-якому  зручному місці. Єдина умова  – наявність рівної площадки. У кожному мішку поміщається  250-300 т корму (у залежності від  довжини мішка та рослинної  сировини).

- висока продуктивність  силосного преса – дозволяє  закладати до 100 т силосованої  маси за годину. Можливість заготівлі  за будь-якої погоди.

Необхідний набір техніки  та полімерні мішки для заготівлі  та виїмки консервованих кормів випускає АГ БАГ “Україна” м. Київ,  ООО  “Топ-Агро”, м. Дніпропетровськ та інші.

 Силосування в тюки  й рулони. Така технологія передбачає  менше капіталовкладень. Причому  ці капіталовкладення не прикріплені  до постійного місця. Затрати  праці на збирання і закладку  силосу не значною мірою знижуються, але при годівлі – зростають.  Останнє значно залежать від  вмісту сухої речовини у силосному  матеріалі. Що він вищий, то  вища щільність сухої речовини  у рулонах, менше рулонів потрібно  на одиницю сухої речовини, а  отже й нижчі затрати праці  і витрата плівки для обгортання.

 За ринкових умов  силос є предметом торгівлі, який  необхідно перевозити. Найзручніше  це робити в упакованих рулонах  і тюках.

 Сучасними технологіями, за яких рулони і тюки обгортають  у кілька шарів поліетиленовими  плівками, які в достатній мірі  повітронепроникні і на внутрішній  стороні мають прилипаючу поверхню, можна досягати герметичності.  Не залишається і порожнин  між рулоном і плівкою. Працюють  із плівками товщиною близько  0,025 мм і розтягуванням їх до 70%. Непроникність обгортки тим  вища, чим ширші полотна плівки.

 Непроникність плівки  дуже залежить від температури  повітря. Що більше рулони нагріваються  на сонці, то вища їхня проникність  для газів, бо різні кольори  плівок по різному абсорбують  теплове випромінювання. Та й  температури в рулонах сильно  різняться. Плівки темного кольору  більше нагріваються, що підвищує  їхню повітропроникність. Тому кращі  плівки білого або ясно-зеленого  кольору. 

 Досвід показує, що, як правило, 6 – ти шарове обгортання  рулонів є достатнім для герметизації. За дуже високих вимог до  якості силосу або при частому  пересуванні запакованих рулонів  потрібно 8 шарів плівок. Обгортання  слід проводити максимум протягом 2-х годин після пресування  рулонів. Дуже ефективно працюють  машини, які проводять пресування  й обгортання в одному робочому  процесі.

 На практиці поширене  силосування в тюках, обгорнутих  плівкою, щільність пресування  в яких звичайно вища, ніж у  рулонах. У великих господарствах  тюки, як правило, складають у  штабелі, які вкривають силосною  плівкою. Штабелюють до трьох  тюків – один над іншим.  Через те, що між тюками залишаються  повітряні канали, більші штабелі  варто так розділити плівками, щоб при вивантаженні відкритий  сегмент був використаний протягом 14 днів.

Сінаж

1. Хімічний склад сінажу 

 Сінаж - це корм, заготовлений  з бобових і злаково-бобових  трав і збережений без доступу  повітря. Сінаж відноситься до  грубих кормів. Відносна вологість  трав для заготівлі сінажу  перед закладанням на зберігання  повинна становити 50 - 55 відсотків.  Гнильні і маслянокислі бактерії  при концентрації сухої речовини  корму 45-50% розвиваються слабо.  При цьому обмежується розвиток  і молочнокислих бактерій.  Розвиток  пліснявих грибів успішно усувається  ущільненням і приховуванням  сенажних маси. При сенажірованіі  трав всі процеси бродіння  сповільнюються. Кислотність корму  (рН) знаходиться в межах 4,5 - 5,9. У кормі зберігається більше 20% цукру, при цьому біологічні  втрати не перевищують 10%. Дотримання  технології заготівлі сінажу  забезпечує отримання енергонасичених  корми (9,8 - 10,2 МДж ОЕ, або 0,80 - 0,84 корм. Од. В 1 кг сухої речовини) з вмістом сирого протеїну  в межах 16-20% (при заготівлі  корму з бобових трав) (2).

 У раціонах великої  рогатої худоби сінаж може  повністю замінити силос, сіно, а в деяких випадках і частина  коренеплодів без зниження продуктивності  тварин. Досліди, проведені у Всесоюзному  науково-дослідному інституті тваринництва (ВИЖ), показали, що середній надій  від корови становить 16,5 ... 17 кг  на добу при згодовуванні 23 ... 24 кг сінажу з конюшини та 0,3 кг концентрованих кормів .

 Сінаж на відміну  від силосу внаслідок низької  вологості не змерзається при  зберіганні, що спрощує його виїмку  і подачу до місця згодовування. При заміні сінажу сіна, силосу  і коренеплодів в раціонах великої рогатої худоби спрощується роздача кормів, так як добова маса кормів для однієї тварини в 2 рази менше, ніж при силосної-коренеплідні годівлі (4).

 Технологія приготування  сінажу 

 Для заготівлі сінажу  бажано використовувати люцерну,  конюшину та бобово-злакові суміші, оскільки вони не придатні  для силосування і з них  ризиковано заготовляти сіно. Для  приготування якісного сінажу  бобові трави слід скошувати  у фазі бутонізації, а злакові  - у фазі виходу в трубку. Порушення  строків початку збирання трав  зумовлює зниження якості корму,  особливо зі злакових трав.