Промисловий спосіб виробництва свинини

                вихідних і святкових днів  або в разі хвороби (при 

                п’ятиденному робочому тижню  К=1,46);

         а – коефіцієнт, що враховує  виконання робіт пов’язаних з 

               усуненням несправностей (приймаємо  а=1,25);

          D – кількість робочих днів за рік (приймаємо D=229 днів);

          t_зм – тривалість робочої зміни, годин;

         - коефіцієнт використання робочого часу зміни.

Приймаємо 2 слюсаря.

Потреба в майстрах-наладчиках N_н для проведення періодичних техобслуговувань обчислюємо за формулою

,                                              (3.2)

 

Приймаємо 1 майстра-наладчика.

 

3.5 Вибір матеріально-технічної бази

  і засобів технічного обслуговування

 

На відгодівельній фермі для слюсарів і майстрів-наладчиків передбачено прифермський пункт  технічного обслуговування. Пост ТО сприяє проведення щоденного технічного обслуговування і своєчасному усуненню нескладних несправностей машин та обладнання, що виникають в процесі експлуатації. Крім того пост є збірним пунктом для вузлів і агрегатів для здачі їх у ремонтну майстерню господарства.

Пост ТО обладнано  необхідною матеріально-технічною  базою для забезпечення належного  рівня обслуговування засобів механізації  на фермі.

 

 

 

4 Охорона праці і навколишнього  середовища

 

4.1 Техніка безпеки при експлуатації    і технічному обслуговуванні  машин

 

Комплексна  механізація виробничих процесів на фермі вимагає від працюючих  на ній робітниках не тільки знання і будови використовуваних машин, а  й правил безпечної їх експлуатації і виконання технічного обслуговування.

До  роботи на машинах і механізмах допускаються особи не молодше 16 років, які ознайомлені  з будовою правилами використання технічного обслуговування, атестовані і пройшли інструктаж по безпеці  праці на робочому місці.

При експлуатації і технічному обслуговуванні фермерського обладнання і окремих  машин необхідно дотримуватися  наступних вимог:

1. До роботи забороняється допускати сторонніх осіб.
2. Не дозволяється виконувати наступні роботи під напругою:

а) усунення несправностей;

б) миття і дезінфекція машин;

в) технічне обслуговування.

3. Все використовуване електрифіковане  обладнання на фермі повинно  мати заземлення.

4. Забороняється робота машин зі знятими захисними кожухами привідних механізмів.

5. Необхідно дотримуватися правил  експлуатації мобільних транспортних  засобів з врахуванням швидкості  їх руху і кута повороту  трактора відносно вісі причепа (кормроздавача не більше, ніж на 45^о).

6. Не допускається на працюючому  транспортері підпихати і проштовхувати  корма будь-якими предметами, особливо  руками.

7. При виконанні ТО машин необхідно  дотримуватися правил безпеки  при виконанні слюсарних, електрозварювальних  робіт: у відповідності з рекомендаціями  їх підприємств-виробників.

В цілому, охорона і безпека праці  на виробництві повинна відповідати  типовим галузевим правилам для  працівників сільського господарства.

 

4.2 Заходи протипожежної безпеки  на фермі

 

Так як весь комплекс ферми проектувався з дотриманням протипожежних  розмірів та інших умов протипожежної  безпеки, то головними заходами будуть контроль за дотриманням правил пожежної безпеки і проведенням інструктажів.

Пожежа  може виникнути через недбалість працівників, необережне застосування відкритого полум’я, несправність електромережі  чи незнання особливостей деяких кормів. Наприклад сильне запилення трав’яною  мукою чи іншою пиловою речовиною може спричинити вибух. Зовнішнє пожежогасіння передбачається з пожежних гідрантів. Основним документом дотримання протипожежної безпеки на виробництві є “Правила пожежної безпеки в Україні” для об’єктів сільськогосподарського призначення.

Важливою  вимогою в них є наявність  протипожежної водойми чи резервуара з достатнім запасом води для  пожежегасіння. Його об’єм і кількість  для ферми визначаємо за формулою [3]:

,                                                                                  (4.1)

де  - кількість води необхідної на зовнішнє пожежегасіння, м³;

- об’єм одного резервуара (приймаємо  ), м³;

Розраховуємо  кількість води необхідної на зовнішнє пожежегасіння за формулою:

,                                                                         (4.2)

де  - норма витрати води ( ), л/с;

- розрахункова тривалість пожежі ( ), год.;

- кількість одночасно можливих  пожеж ( ).

Підставивши до (56) необхідні дані маємо:

м³.

Кількість резервуарів за (56):

.

Приймаємо для ферми підземні місткості  для води, які повинні бути розміщені  з врахуванням добрих під’їзних  доріг і найкоротшої віддалі  до виробничих об’єктів. Виробничі  приміщення ІІ ступеня вогнезахисту повинні бути обладнані первинними засобами пожежегасіння, а також  блискавковідводами. Вибираємо стрижневий близкавкозахист. Його радіус дії [3]:

,                                                                           (4.3)

при висоті приміщень до 30м,

де  - активна висота блискавковідводу, м;

- висота приміщення ( ), м;

- висота блискавковідводу ( ), м.

Активна висота блискавковідводу розраховується за формулою:

,                                                                            (4.4)

м.

Підставивши відповідні значення до  маємо:

м.

По  призначенню  визначає на фермі план їх розміщення і кількість.

Захисна дія блискавковідводу характерна коефіцієнтом захисту [3]:

,                                                                           (4.4)

, що достатньо для умов  пожежебезпеки. На межi санiтар-           но-захисних зон завширшки понад 100 м з боку сельбищної       100 м со стороны селитебной зони повинна передбачатися зо смуга зелених насаджень завширшки не менше ЗО м, а при ширинi зони вiд 50 до 100 м -     

смуга завширшки не менше 10 метрiв.    

Вiдстанi мiж будiвлями та спорудами сільськогосподарських пiдприємств  в залежностi вiд ступеня       вогнестійкості :     для будівель  та споруд з виробництвом категорій Г   І,ІІ та Д    9 м - для будiвель та  споруд з виробництвом  категорiй А, Б i В                         

 

4.3 Заходи охорони навколишнього  середовища

 

На  тваринницьких підприємствах можуть утворюватися значні обсяги відходів – гною, гноївки, стічних вод, а  також шкідливих газів, які містять  значну кількість біогенних елементів, що негативно впливають на здоров’я  тварин і людей, рослинний світ, клімат та санітарно-побутові умови працюючих  на цих об’єктах, на населення, яке  мешкає поблизу підприємства.

На  фермі необхідно застосовувати технологію видалення та обробки гною, що забезпечує економічну безпеку.

Протягом  передбаченого видалення гною з  приміщення для утримання тварин механічними засобами – скебновими тракторами ТСН – 160 А з подальшою дегальмінацією в сепараційному гноєсховищі в осінньо-зимовий період не менше 6 місяців. Стоки виділяємо з гною, при цьому проходять доочистку в цій же споруді у гноєвідстійнику.

Карантування  гною у разі епізоотії на фермі відбувається в секції даного гноєсховища з біологічним чи хімічним знезараженням під наглядом ветеринарної служби.

Основними джерелами повітряного забруднення  тваринницького підприємства і оточуючої зони є винтиляційні викиди з тваринницьких приміщень, котельні, будівель для накопичення і обробки гною.

Вентиляційні  викиди необхідно здійснювати над  покрівлею будівлі зосереджено (вентиляторами). Розміщення будівель і споруд на території  ферми повинно відповідати наскрізному  провітрюванню. Очищення та

знезараження  вентиляційних та технологічних викидів слід передбачати у випадках, коли наявне  перевищення гранично – допустимих концентрації шкідливих речовин в атмосферному повітрі.

Слід  сурово дотримуватися норм та правил по охороні ґрунтів території  тваринницького підприємства.

 

Список використаної літератури:

 

1. Проектування механізованих  технологічних процесів тваринницьких  підприємств, за ред. І. І. Ревенка, – К: Урожай, 1999
2. Брагинец Н.В., Палишкин Д.А. Курсовое и дипломное проектирование по механизации животноводства, – М: Агропромиздат, 1991.
3. Ноздрін М.Т. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин, – К: Урожай, 1991.
4. Белянчиков Н.Н., Смирнов А.И. Механизация животноводства, - М: Колос, 1983.
5. Посібник-практикум з механізації виробництва продукції тваринництва, за ред. І. І. Ревенка, – К: Урожай, 1994.
6. Колодяжний М.І., Коломієць А.П., Петровський О.М. Курсове та дипломне проектування по механізації тваринницьких ферм. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації зі спеціальності «Мехапнізація сільського господарства» і «технологія виробництва і переробки продукції тваринництва» Полтава -2006.
7. Мельников С.В. Технологическое оборудование животноводческих ферм и комплексов, - Л: Агропромиздат, 1985.
8. Механизація виробництва продукції тваринництва, за ред. І. І. Ревенка, – К: Урожай, 1994.
9. Галкин А.Ф. Основы проектирования животноводческих ферм, - М: Колос, 1975.
10. Кукта Г.М., Колісник А.Л. Механізація і автоматизація тваринництва, - К: Вища школа, 1990.