Оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

   Нарахування земельного податку здійснюється окремо по землях                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 сільськогосподарського й несільськогосподарського призначення. Для обчислення розміру земельного податку слід мати дані про кількість закріпленої землі за землекористувачем по видах земельних угідь, а також дані про грошову оцінку землі.

   Грошова оцінка землі визначається за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України 23 березня 1995 р. № 213. Для обчислення суми земельного податку та плати за оренду земель використовується проіндексована на дату подання розрахунку такого платежу грошова оцінка земель.

  Ставка земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1; для багаторічних насаджень – 0,03.

   При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями й спорудами, розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, застосовуються, підвищуючи коефіцієнти до відповідного земельного податку, нарахованого за звичайних умов для таких земельних ділянок (від 1,5 до 7,5).

   Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку за землі, що перебувають у їх власності чи оренді, складають розрахунок земельного податку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають його до державної податкової інспекції за місцем розташування земельних ділянок. Форму розрахунку земельного податку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 2 грудня 2003 року № 582.

    Щодо нововідведених земельних ділянок розрахунок розмірів податку подається юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податок з власників транспортних засобів

     З метою фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах в Україні з введенням у дію Закону України № 1963-ХІІ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» запроваджено оподаткування транспортних засобів.

    Об’єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини й механізми під відповідним кодом Гармонізованої системи опису та кодування товарів, визначені ст. 2 цього Закону.

    Ставки податку визначаються залежно від кодів Гармонізованої системи опису та кодування товарів у гривнях із 100 см3 об’єму двигуна для транспортних засобів, обладнаних двигуном внутрішнього згоряння. Для транспортних засобів, обладнаних електродвигуном, вони визначаються також у гривнях з 1 кВт. Для водних транспортних засобів ставки визначено в гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

     Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів. Розрахунок суми податку, складений юридичною особою за формою, затвердженою центральним податковим органом України у порядку, визначеному податковими органами,юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду.

     Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, платниками якого є юридичні чи фізичні особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), у яких (протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 300000 грн), а також особи, що добровільно реєструються як платники ПДВ.

     Об’єктом оподаткування є обсяги реалізації продукції. Ставка податку становить 20 %, в окремих випадках застосовується нульова ставка (при експорті товарів та послуг). ПДВ нараховується на договірну, контрактну вартість, включаючи акцизний збір, ввізне мито, інші податки й збори.

     ПДВ до сплати в бюджет обчислюється як різниця між податковими зобов’язаннями (ПДВ з реалізації товарів, робіт та послуг) та податковим кредитом (ПДВ у ціні придбаних виробничих факторів).

    Факт нарахування ПДВ підтверджується податковою накладною, що виписується продавцем у двох екземплярах.

Внески до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування

Нині підприємства сплачують внески до таких державних фондів:

1) Пенсійного фонду;

2) Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;

3) Фонду соціального страхування на випадок безробіття;

4) Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

     Страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що обкладаються ПДФО, незалежно від джерел їх фінансування. Утримання здійснюються із сум оплати праці працівників, включаючи основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні й компенсаційні виплати (в тому числі в натуральній формі), що обкладаються ПДФО. При нарахуванні страхових внесків суми заробітної плати не зменшуються на суму податків і обов’язкових платежів.

    Внески розраховуються шляхом множення суми виплат на ставку внесків.

    З метою збереження кадрового потенціалу підприємств, недопущення зростання рівня безробіття та забезпечення соціальних гарантій громадян з 13 січня 2009 року Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р. № 799-VI змінено назву положень деяких законів України, зокрема, згідно із Законом № 799 з 13 січня 2009 року були змінені ставки внесків для роботодавців на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та для роботодавців і працівників на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

    База для нарахування страхових внесків визначається в межах максимальної величини заробітної плати, встановленої законодавчо на рівні 15 прожиткових мінімумів на працездатну особу (на 2009 р. ця сума становить 10035 грн).

Висновки

За нормативу базу вирішення питання взаємовідносин із податковими органами для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів служать: закони України щодо оподаткування прибутку підприємств, податку на додану вартість; накази ДПАУ щодо порядку визначення структури ознаки неприбуткових установ (організацій), реєстру неприбуткових організацій та установ, порядку складання податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами та організаціями тощо.

Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Але в чинному законодавстві не існує чіткого визначення терміна „неприбуткова організація”. Загальне поняття можна сформулювати так: неприбуткова організація – це організація, діяльність якої не передбачає отримання прибутку.

Підтвердженням „неприбутковості” організації є відповідним чином оформлені статутні документи, котрі, звичних для всіх положень, повинні містити також і положення, що діяльність створюваної організації не спрямовано на отримання прибутку. Тому статутні документи обов’язково повинні містити положення про особливий порядок розподілу майна неприбуткової організації у разі ліквідації: майно має бути розподілено між іншими неприбутковими організаціями.

Для того щоб організація вважалася „повною мірою” неприбутковою та мала можливість скористатися спеціальним порядком оподаткування, їй необхідно також пройти реєстрацію в податкових органах. При проходженні такої реєстрації організації буде присвоєно певний код неприбутковості.  

За класифікаційними ознаками неприбутковості сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи входять до групи Г.

У разі, коли доходи неприбуткової організації, включеної до групи Г, отримані протягом звітного (податкового) року від проведення основної діяльності, на кінець першого кварталу наступного за звітним року перевищують 25 % загальних валових доходів звітного (податкового) року такі неприбуткові організації зобов’язані сплатити податок із суми нерозподіленого прибутку за загальною ставкою 25 % до суми такого перевищення .

Ураховуючи, що неприбуткові організації можуть одержувати крім звільнених від оподаткування доходів і ті, що оподатковуються в загальному порядку, облік кожного виду доходів має провадитися окремо .

Неприбуткові організації повинні зареєструватися як платники податку на додану вартість, як тільки обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт, послуг). В даному випадку, необхідно звернути особливу увагу на питання наявності у неприбутковій організації права на податковий кредит, який складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації .

З огляду на це, обслуговуючі кооперативи не користуються пільгами сільськогосподарських підприємств при поверненні цього податку як цільового фінансування, що спричиняє негативні наслідки для діяльності таких організацій.

Таким чином, неузгодженість законодавчої бази щодо питань правового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів створює ряд перешкод у застосуванні ефективних податкових механізмів регулювання їхньої діяльності, що потребує удосконалення правого поля.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» із змінами і доповненнями від 29 червня 2004 року № 1929-IV.

2. Постанова КМУ № 557 від 3 червня 2009 року.

3. Рішення ВОР № 211 від 29 грудня 2006 року.

4. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: Практ. посібник / Р. Блок, В.В. Гончаренко, Н.А. Іванова та ін. – К.: Урожай, 2001. – 288 с.

5. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: створення і діяльність / Ред. кол.: М.П. Гриценко (відп. ред.) та ін. – К.: Київська обласна аграрна дорадча служба. – 2005. – 68 с.

6. Матеріали щодо розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як складової аграрного ринку Вінницької області / виготовлювач ФОП Главецька Р.В. – Вінниця, Вінницька обласна сільськогосподарська дорадча служба «Агродорада».

7. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив: Практичний посібник / Кол. авт. – К.: Аграрна освіта, 2009. – 128 с.

8. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції №1814-VI від 20.01.2010 р. [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.