Оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

16

Зміст

Вступ

1. Дохід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та особливості його розподілу

2. Оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

     Господарським кооперативом визнається добровільне об'єднання фізичних осіб на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі в його діяльності.

     Для здійснення господарської та іншої діяльності кооперативне підприємство за рахунок власного майна формує відповідні фонди.

    Фонди кооперативу: пайовий, неподільний, резервний, спеціальний.

     Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна підприємства (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом.

    Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в господарській діяльності підприємства. Фінансові ресурси кооперативного підприємства формуються за рахунок доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

1.Дохід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та особливості його розподілу

     Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат та витрат на оплату праці найманих працівників.

Дохід СОК витрачається на:

• сплату податків і зборів (обов’язкових платежів) до відповідних бюджетів;

• погашення кредитів;

• покриття збитків;

• проведення відрахувань до фондів кооперативу;

• кооперативні виплати;

• виплати на паї.

   Кооперативні виплати – це частина доходу кооперативу, що розподіляється за результатами фінансового року між членами кооперативу пропорційно їх участі в господарській діяльності кооперативу та/або відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. Порядок визначення та розподілу кооперативних виплат

встановлюється рішенням загальних зборів кооперативу.

   Виплати на паї – це виплати частини доходу кооперативу на паї члена та асоційованого члена кооперативу. Розмір виплат на паї встановлюється рішенням загальних зборів членів кооперативу після відрахувань обов’язкових коштів на формування й поповнення його фондів.

    Виплати можуть здійснюватися в грошовій формі, товарами, цінними паперами, а також у формі збільшення паю та в інших формах, передбачених статутом кооперативу. Загальна сума виплат на паї не може перевищувати 20 % доходу, визначеного до розподілу. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів і асоційованих членів кооперативу. Як правило, виплати на паї асоційованих членів кооперативу встановлюються в більшому розмірі.

Фонди кооперативу

     Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний,спеціальний та інші фонди.     Основними фондами СОК є:

1. Пайовий фонд, який формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності.

2. Неподільний фонд створюється в обов’язковому порядку й формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Пайові внески членів кооперативу до цього фонду не включаються. Неподільний фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок формування, розміри відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається Статутом кооперативу або Правилами внутрішньої господарської діяльності кооперативу.

3. Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших незаборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків) кооперативу.

4. Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших, передбачених законом, надходжень для забезпечення його статутної діяльності й використовується за рішенням органів управління кооперативу. Спеціальний фонд, як правило, створюється для реалізації окремих програм (проектів) кооперативу й на інші цілі не використовується.

    Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Пай може вноситися майновими внесками, які оцінюються й обліковуються в грошовій формі.

    Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, у тому числі резервного й спеціального фондів, є персоніфікованими й у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому, за діючим законодавством, строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право

власності членів кооперативу – фізичних осіб на свою загальну частку є спадковим, тобто успадковується.

    Слід звертати увагу на норму Закону України «Про кооперацію»,що члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу.

     У разі ліквідації кооперативу майно, що залишилося після задоволення всіх вимог кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним об’єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у порядку, визначеному статутом.

    Майно неподільного фонду не підлягає поділу між його членами й передається за рішенням ліквідаційної комісії іншій (іншим) кооперативній організації (кооперативним організаціям). При цьому в рішенні повинні бути визначені напрями використання зазначеного майна.

2. Оподаткування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів

     Проблемним і неузгодженим на законодавчому рівні є питання надання СОК статусу юридичної особи як неприбуткової організації.

     Згідно з пунктом 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до неприбуткових установ і організацій може бути віднесено установи й організації, перелічені в підпункті 7.11.1пункту 7.11 Закону, за умови дотримання ними вимог, встановлених цим пунктом.

    Так, підпунктом 7.11.11 пункту 7.11 статті 7 Закону передбачено, що у разі ліквідації неприбуткової організації на активи, що стосуються неподільного фонду, повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету.

     СОК сплачують податки на загальних підставах у частині ведення операцій з не членами кооперативу.

    Загальна система оподаткування передбачає відокремлену сплату податків та інших обов’язкових платежів відповідно до норм Закону України «Про систему оподаткування», зокрема, найбільш важливими з них є:

• податок на прибуток підприємств;

• податок на доходи фізичних осіб (у разі ведення підприємницької діяльності без створення юридичної особи);

• плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності);

• податок з власників транспортних засобів;

• ресурсні платежі (за використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, виконані державою геологорозвідувальні роботи);

• плата за торговий патент, видачу дозволу за розміщення об’єкта

торгівлі та місцеві податки й збори;

• збір за право використання символіки;

• збір за видачу дозволу на проведення аукціонів;

• ринковий збір, збір на обов’язкове соцстрахування;

• комунальний податок.

   Податок на прибуток підприємств (для тих, хто не є членами кооперативу, і отриманий від діяльності з не членами кооперативу).

    Платниками податку є юридичні особи, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Філії та інші відокремлені підрозділи підприємств, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади також можуть бути платниками податку. Підприємство, яке має такі філії, має право вибору: або сплачувати консолідований податок на прибуток, виходячи з даних консолідованого податкового обліку, або сплачувати податок на прибуток відокремлено.

     При оподаткуванні валовим доходом вважається загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Скоригований валовий дохід – це валовий дохід без урахування надходжень, які за своєю суттю не є доходом підприємства.

     Для визначення суми оподаткованого прибутку важливим є розрахунок валових витрат. Валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаються (виготовляються) платником для їх використання у власній господарській діяльності.

    Витрати підприємств для цілей оподаткування поділяються на три групи:

• витрати, які підприємство без будь-яких обмежень має право включити до складу валових витрат;

• витрати, які не дозволяється включати до складу валових витрат;

• витрати «подвійного призначення», які можна включити у валові витрати під час виконання наступних умов: якщо платник зможе довести їх зв’язок з власною господарською діяльністю; такі витрати включаються до складу валових витрат у певному законодавчо встановленому відсотку.

    Різниця між валовим доходом та валовими витратами для визначення оподатковуваного прибутку також зменшується на суму амортизаційних відрахувань.

   Амортизація при оподаткуванні прибутку – це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого валового доходу платника податку в межах встановлених норм.

   Основними фондами при оподаткуванні прибутку вважаються матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у власній господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

    Основні фонди для цілей нарахування амортизації підлягають розподілу за такими групами:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі (2 %);

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання та устаткування(10 %);

група 3 – виробниче устаткування, робочі машини та механізми, верстати, конвеєри, робоча апаратура, виробничі прилади і пристрої, годинники і хронометри, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження (6 %);

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони й рації, вартість яких перевищує вартість МШП (15 %). Сума податку на прибуток обчислюється множенням різниці між валовим доходом та валовими витратами, а також сумою нарахованої амортизації, на ставку податку (25 %).

Підприємства подають податкову декларацію за результатами звітного року в терміни, передбачені для річної форми звітності.

Плата за землю

    Об’єктом оподаткування земельним податком є земельна ділянка,а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі й на умовах оренди. Суб’єктом плати за землю є власник землі, земельної частки (паю), землекористувач, у тому числі орендар.