Насінництво

Створені сорти вперше за всю історію України сформували в держсортовипробуванні рекордні врожаї зерна: Смуглянка – 115,2 ц/га, Золотоколоса — 117,3 і Фаворитка - 124.1 ц/га [10].

В 2009 р. у виробництві  рекордний врожай пшениці озимої вирощено в СФГ „Ладіс” Монастирищенського району Черкаської області – з  площі 805 га по 101 ц з гектара, в  т.ч. сорту Фаворитка – по 131,2 ц/га на площі 136 га.

По кілька сортів пшениці м'якої озимої рекомендовано  виробництву країни селекції Інституту  рослинництва ім. В.Я. ІОр'єва – Астет, Василина, Досконала, Харківська 96, Харус  і Харківська 105: ННЦ «Інститут  землеробства» - Артеміда, Бенефіс, Копилівчанка, Столична; Донецького інституту АПВ - Білосніжна, Богиня, Донецька46, Донецька48, Краплина, Олексііївна, Попелюшка: Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків - Білоцерківська напівкарликова, Елегія, Либідь, Лісова пісня, Олеся, Перлина лісостепу, Царівна. Ясочка; Інституту землеробства південного регіону Находка 4, Херсонська остиста, Херсонська безоста і Херсонська 99 [7].

Сорти пшениці м'якої озимої української селекції складають 74% від загальної кількості рекомендованих виробництву України у 2009 році.

З сортів пшениці м'якої озимої іноземного походження виробництву України найбільше рекомендовано сортів Краснодарської селекції 10 (Батько, Віта, Єсаул, Краснодарська 99, Нота, Оградська. Фішт, Красота, Побєда 50, ПАЛПИЧ).

Значно зріс за останні  роки рекомендований виробництву асортимент сортів пшениці м'якої озимої. Так, якщо в 2005 році виробництву України було рекомендовано 106 сортів, то з 2007 року 134, а з 2009 р., як підкреслювалося вище, - 175 сортів. За 2007-2009 рр. виробництву рекомендовано 73 нових сорти української і зарубіжної .

У 2008р. вперше було рекомендовано  сорт пшениці шарозерної Шарада, Краснодарської селекції [8].

Досягнутий рівень врожаю не є порогом реалізації показників потенціальної продуктивності пшеничної рослини. Про це говорять дані врожаю, отримані на мікроділянках фітотронів, де продуктивність пшениці сягала 1.8 2.2 кг/м2, що в перерахунку на 1 га становить 180-220 ц/га. Не зважаючи на всю умовність такого перерахунку, ці дані показують про надзвичайно високі можливості реалізації продуктивності пшениці при оптимізації умов росту та розвитку [10].

1. Народногосподарське  значення озимої пшениці 

Серед найважливіших  зернових культур озима пшениця  за посівними площами займає в  Україні перше місце і є  головною продовольчою культурою. Це свідчення  великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності у задоволенні  людей високоякісними продуктами харчування.

Основне призначення  озимої пшениці — забезпечення людей  хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається сприятливим хімічним складом зерна. Серед зернових я культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст  їх у зерні м'якої пшениці залежно  від сорту та умов вирощування  становить у середньому 13-15%. У  зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю, вітаміни В-І, В2 РР, Е та провітаміни A, D, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти — лізин, триптофан,-- валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізбдейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білка. Це означає, наприклад, що при вмісті білка в зерні 14% ми використовуємо його лише 7%. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю. 400 — 500 г пшеничного хліба та хлібобулочних її виробів покриває близько третини «сіх потреб людини в їжі, половину потребу вуглеводах, третину ( 40%)% у повноцінних білках, 50 – 60% —у вітамінах групи В, 80%-у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40% — у кальції.

Співвідношення білків і крохмалю у зерні пшениці  становить у передньому 1 : 6 — 7, що є найбільш сприятливим для підтримання  нормальної маси тіла і працездатності людини.

Пшеничний хліб відзначається  високою калорійністю — в 1 кг його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії.

Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують  із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м'якої пшениці. За державним стандартом, зерно таких  пшениць, які за класифікацією належать до вищого, першого та другого класів, містить відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини першої групи  і має натуру не менше 755 г/л, скловидність — не нижче 60%, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць  альвеографа. (о. а.).

Хліб з борошна  сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення  та підвищує засвоєння інших продуктів  харчування.

Сильні пшениці  належать-до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при  домішуванні (25—30%) до борошна слабких  пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдяки чому хліб випікається  високооб'ємним, пористим і якісним.

За високу якість зерна вирощування сильних пшениць  стимулюється державою.

У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу, їх зерно містить від 23 до 28% сирої клейковини другої групи, а сила борошна нижче 280 о. а. (до 200 о. а.). З борошна цінних пшениць  випікають хліб доброї якості, але  воно не здатне поліпшувати борошно  слабких пшениць.

Пшениці із вмістом  у зерні менше 23% (до 18%) клейковини належать до 4-го класу і є найменш  якісними за хлібопекарськими показниками, їх віднесено до слабких пшениць.

Сорти пшениці 5-го класу  з вмістом у зерні сирої  клейковини менше 18% вирощують на корм худобі.

Зерно м'якої м'якозерної  пшениці з низьким вмістом  білка (9-11%) і підвищеним — крохмалю використовується в кондитерській  промисловості, зокрема для виготовлення тортів. Правда, в Україні цих  сортів ще недостатньо.

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями  їх зерно багатше на білок (16-18%). Проте  вони утворюють коротку й-тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хлібі з такого борошна  формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є  незамінною сировиною для макаронної промисловості, їх клейковина дає змогу  виготовляти макарони, вермішель, які  добре зберігають форму при варінні, не ослизнюються і мають приємний лимонно-жовтий або янтарний колір. Тверді пшениці використовують для  виробництва особливого сорту борошна-крупчатки  та виготовлення вищої якості манної крупи.

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки, які особливо ціняться при  годівлі молодняку. Озиму пшеницю  висівають у зеленому конвеєрі в  чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Тваринництво при  цьому забезпечується вітамінними  зеленими кормами рано навесні слід за житом. Для годівлі тварин певне  і значення має солома, 100 кг я:к6ї прирівнюється до 20—22 корм; од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 корм. од. із вмістом 1,5 перетравного протеїну.

Озима пшениця, яку  вирощують за сучасною інтенсивною  технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

Біологічні  особливості культури 

Відношення  до вологи

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий  урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння — не менше 80-100 мм при постійній вологості ґрунту 70-80% НВ. Вологість, більша за 80% НВ, несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті.

Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі підвищується до 600—700. Особливо високим він буває у  період сходи — початок кущення (800-1000), найменшим — наприкінці вегетації (150-200). Більш економно витрачають вологу рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами.

Протягом вегетації  пшениця поглинає вологу нерівномірно. Найбільше вона потрібна рослинам у  період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте  і в неї формуються колоски, квітки Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.

Тому нагромадження  і збереження ґрунтової вологи для  пшениці, особливо в Степу, є одним  з важливих факторів її високої продуктивності.

Відношення  до тепла

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння  її здатне проростати при температурі  посівного шару ґрунту всього 1-2°С, проте за такої температури сходи  з'являються із запізненням і  недружно. Найбільш інтенсивно ґрунт  поглинає воду, яка потрібна для  набухання і проростання насіння, при прогріванні ґрунту до 12—20°С. За такої температури і достатній  вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з'являються вже на 5—6-й день. Більш висока температура (понад 25°С) несприятлива для проростання, бо може стати причиною сильного ураження сходів хворобами, особливою іржею, а при температурі 40°С, коли відносна вологість повітря сягає 30% і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою. Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14—17°С. При доброму загартуванні восени вони витримують зниження температури на глибині вузла кущення до 15-18°С морозу. Найвищою холодостійкістю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум захисних речовин-цукрів. Навесні, внаслідок зимового виснаження, вона часто гине при морозах усього близько 10°С. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли вдень повітря прогрівається до 8-12°С, а вночі, навпаки, знижується до мінус 8-10°С.

Високою морозо- і  зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2-4 пагони і  нагромаджує у вузлах кущення  до 33-35% цукру на суху речовину, що досягається  при тривалості осінньої вегетації  рослин 45—50 днів з сумою температур близько 520-670°С. Перерослі рослини, які утворили восени 5—6 пагонів, втрачають  стійкість проти низьких температур, часто гинуть або сильно зріджуються, і площі доводиться пересівати або  підсівати інші культури.

Озима пшениця добре  витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням  температури до 35—40°С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній  вологості ґрунту Протягом вегетації  сприятливою середньою температурою є 16—20°С із зниженням у період кущення до 10-12°С та підвищенням при трубкуванні до 20-22°С, цвітінні і наливанні зерна — до 25-ЗО°С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є від 10 до 20°С.

Відношення  до ґрунтів

Коренева система  озимої пшениці на родючих ґрунтах  здатна проникати на глибину до 2 м; тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7,5).

Коренева система  пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1-1,25 г/см³. При об'ємній масі 1,35- 1,4 г/см³ ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см³, корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточина та щілинах.

Найвища урожайність  її спостерігається при впрошуванні  на чорноземних ґрунтах, -на півдні — також на каштанових і темно-каштанових. Малопридатними (особливо для сортів твердої пшениці) є кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також  ґрунти, схильні до заболочування, торфовища. Проте за відповідної технології і на таких ґрунтах можна вирощувати до 40 ц/га і більше зерна пшениці.

Потреба рослин у поживних речовинах і особливості  живлення

За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця  є азотофільною рослиною: 1 ц зерна  виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75, фосфору — 1,3, калію — 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці е фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні і влітку — для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка.

Озима пшениця в  період вегетації рослин на створення  врожаю витрачає велику кількість поживних речовин. Чим вище врожай пшениці, тим, як правило, вона більше споживає з  грунту азоту, фосфору, калію й інших  елементів живлення.

На утворення 1 ц  зерна з відповідною кількістю  соломи і полови озима пшениця  в основних районах її оброблення (на чорноземах) виносить із грунту в  середньому: азота- 3-3,5 кг, фосфора- 1-1,3 кг і калія- 2-3 кг. У дійсності для формування врожаю озима пшениця (як і інші культури) витрачає поживних речовин значно більше, тому що вони в період дозрівання культури з надземної частини пересуваються в корені, деяка їхня кількість залишається в листах, що відмирають, і паростках [9].