Характеристика відгодівельних, забійних та м’ясних якостей м’ясних порід

 У Головному селекційному центрі корів використовують як донорів ембріонів; усього було одержано й заморожено у рідкому азоті 131 ембріон.

Бугаїв лімузинської породи використовували у промисловому схрещуванні, а також при створенні волинської м'ясної породи [4].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Світла аквітанська  порода

 

Світла аквітанська порода належить до типу великої м'ясної худоби Франції. В Україну тварини цієї породи завезені в 1977 р. в дослідне господарство Чернігівської дослідної станції. Поголів'я зосереджене в племрепродукторі "Поливанівка" Магдалинівського району Дніпропетровської області і налічує 90 голів, в тому числі 47 корів. 

 Порода виведена методом злиття трьох гілок: гароннської і кверсійської (тварини великого типу) та піренейської (дрібний тип). 

Аквітанська порода не відрізняється  особливою примхливістю. Протягом всього літнього періоду худобу повинен  знаходитися на пасовищі, це оптимальні умови її утримання.

Масть однотонна, світло-жовта, пшеничного відтінку. Носове дзеркало, роги і копита, так само, як і шкура, мають світліше забарвлення. Конституція  міцна, тулуб має симетричне, довге  будова. Мускулатура добре розвинена, особливо в задній частині спини  і плечовому відділі. Легка голова, лоб широкий. Чистокровні особини аквітанської породи характеризуються спокійною вдачею, довголіттям і високою продуктивністю.

Вага новонародженого  теляти доходить до 40 -50 кг. Але, незважаючи на таке велике потомство, отелення проходить  без ускладнень, завдяки довгастої  формою теляти. Щоденний добовий приріст  може доходити до 2000 гр. Середній жива вага бика  світлої аквітанської породи становить 1000 -1300 кг., корів - від 700 до900 кг. Забійний вихід дорівнює 65 - 70%. М'ясо відрізняється високою якістю і порівняно невеликою кількістю жирових відкладень [13].

Порода добре зарекомендувала  себе в промисловому схрещуванні  з породами, які розводяться в  Україні. Помісі з симентальською породою  при відлученні у 8-місячному віці важили 241,9 кг. За забійним виходом помісні бички переважають ровесників симентальської, чорно-рябої і червоної степової порід на 0,5—3,1%. М'язової і жирової тканин (їстівна частина) в тушах помісних бичків міститься на 1,9—5,2% більше, а кісток — на 1,9—3,4% менше.

 Худоба добре пристосовується  до різних способів утримання як до стійлового, так і до пасовищного, легко переносить холод, спеку, високу вологість. 

 У 98% корів цієї породи  отелення проходять без сторонньої  допомоги. При схрещуванні з матками  симентальської, чорно-рябої і червоної  степової порід важкі роди  з ускладненнями відмічені у  2,7%. 

Плідники Геркуле 4772001, Нонбон 4776002789, Міраж 8176132, Мален 4076015950, Міау 3276130616 генеалогічно між собою не споріднені, що дає змогу запобігати небажаним  спорідненим спаровуванням при  розведенні.  
Генофондний запас сім'я, який створено при Інституті розведення і генетики тварин УААН, становить 500 спермодоз [7].

Сьогодні аквітанська  порода широко використовується для  промислового схрещування з молочними  породами [13].

Отже, світла аквітанська порода мая такі переваги:

• Спокійна вдача;

• Висока продуктивність;

• Довге життя;

• Відмінні відгодівельні  якості;

• Високі м'ясні якості;

• Легкість отелення завдяки довгастої формою теляти при народженні.

 

4.Симентальська  м’ясна порода

 

Симентальська порода - одна з найстаріших у світі. Як відзначають  М. Вількенс, С. Кеппел, К. Келлер та ін, його предки були завезені бургундами до Швейцарії в середині V ст. Виведена порода в Швейцарії в результаті тривалого відбору і підбору. Сімментали є яскравими представниками худоби подвійного комбінованого) напрямку продуктивності.

У. Дюрст на підставі краніологічних досліджень вважав, що симентальської худобу веде своє походження від тварин, отриманих у результаті схрещування  дикого туру з торфяніковим худобою  пальових будівель.

Назва породи походить від  долини річки Сімм в кантоні Берн. Сприятливі кліматичні умови, використання пасовищ з багатим за поживністю травостоєм сприяли формуванню великих  витривалих тварин, вивезення яких почався ще в XV ст. Потім при поліпшенні умов годівлі й утримання велику увагу приділяли відбору бажаних  тварин. У процесі свого формування симентальська порода (носила в минулому назву Бернської) під впливом  економічних вимог зазнала суттєвих змін як за типом складання і масті, так і по продуктивності [9].

Тривалий час тварини  симентальської породи відрізнялися примітивними формами статури і низькою  продуктивністю і лише з другої половини XIX століття під впливом рясного  годування, а також селекції перетворилися  на породу дуже великої худоби грубого  статури. Якщо минулого господарським  умовам відповідали тварини середніх розмірів, на високих кінцівках, що володіли хорошими робочими якостями, то в другій половині XIX ст. змінився напрям племінної роботи. При розведенні ставилося завдання отримання великих, масивних тварин на високих кінцівках, з широким і глибоким тулубом  і міцним кістяком. Однак розведення тварин такого типу виявилося економічно недоцільним, і до 1930-их рр.. вимоги до тварин симентальської породи знову  змінилися. З цього часу переслідується мета отримання тварин на невисоких кінцівках, компактного складання і широкотілих, з хорошою мускулатурою, з досить високою молочністю і середньої скоростиглістю.

У розвитку породи відзначають  кілька етапів.

I етап (У-ХУ1 ст.). На цьому  етапі відбувалося розповсюдження  в Швейцарії завезеного туди  бургундами зі Скандинавії готського  худоби, який удосконалювався і  формувався в нову породу (тип  худоби дрібний - примітивний).

II етап (ХУП-ХУШ ст.). Протягом  цього етапу здійснювалася широка  торгівля худобою всередині країни  і за її межами. Був встановлений  порядок оцінки худоби, що експонувалися  на виставках (тип худоби залишався  примітивним).

IIIетап (XIX ст.). Був прийнятий  перший закон щодо поліпшення  скотарства (1809), проводилася екстер'єрна  оцінка тварин на виставках  (в 1857 р. в Берні, в1856 і 1878 рр.. - В Парижі), засновані племінна  книга альпійського плямистого  худоби (1879) і Швейцарський тваринницький  союз бернського плямистого худоби (1890). Сімментали стали більшими.

IVетап (перша третина XX ст.). Введено облік походження  тварин, здійснюється селекція корів  по ростовим промерам (1910 р. - висота  в холці корів 147 см, 1925 р. - 150 см), введено мечение худоби вушними  бирками (1923).

V етап (середина XX ст.). Здійснено  перетворення типу тварин, тварини  стали менш рослими і більш  компактними. Введено стандарт  висоти в холці: для корів  - 137-147 см, для биків - 147-157 см.

VI етап (друга половина XX ст.). На цьому етапі проводилася  широка перевірка корів щодо  молочної продуктивності, введено  новий стандарт породи. Висота  корів у холці 136-142 см, биків - 140-148см [9].

Із Швейцарії симентальської худобу вивозили до Італії, Франції, Австрії, Німеччини, Чехії, Балканські країни, Росію, а також в Америку та Африку. Внаслідок гарною здатності до акліматизації  та плодючості симентальської худобу набув поширення в Південно-Західній та Південній Африці. У США, Канаді, Аргентині, Англії та деяких інших країнах тварин цієї породи використовують для схрещування з м'ясним худобою. Помісі від такого схрещування володіють підвищеною енергією росту, вони більші і дають менш жирну тушу. Серед симентальської худоби в даний час зустрічаються тварини двох типів, молочно-м'ясного та м'ясного, причому в більшості країн переважають тваринні другого типу. Якщо раніше в племінній роботі з породою багато уваги приділялося розведенню тварин універсального типу, що володіють хорошими молочними та м'ясними якостями, то останнім часом значно підвищилися вимоги до м'ясної продуктивності тварин. Відмовившись від старого універсального типу, у багатьох країнах стали вести ретельний відбір і підбір пар по м'ясної продуктивності. Так, в Італії та Франції увагу приділяють розвитку м'ясних якостей у худоби: підвищенню енергії росту, здатності давати великі прирости при високій оплаті корму. Володіючи гарною здатністю до відгодівлі, молодняк до 15-18-місячного віку досягає маси 450-500 кг, забійний вихід становить 53-60%.

До Росії симентальської худобу почали завозити на початку XIX ст. в Центрально-Чорноземні області. У  наступні роки завезення худоби тривав, і зона розведення його розширилася. Вперше симентали експонувалися на виставці в Петербурзі в 1869 р. У 1926 р. була заснована ГКПЖ.

Худоба цієї породи в силу універсальної продуктивності і  хорошої адаптації широко поширений  в нашій країні. На початку 1980-х  рр.. він займав перше місце серед  порід молочного та молочно-м'ясного напрямку продуктивності, але останнім часом поступився лідерством чорно-рябої  породи і за чисельністю посідає  друге місце (15,3%).

Формування симентальської худоби в різних зонах Росії відбувалося  в залежності від природних і  економічних умов, якості місцевої худоби, використовуваного для схрещування  з симентальської породою, напрями  відбору та підбору, а також умов годування і утримання тварин. Тому тварини симентальської породи, отримані в різних зонах, трохи відрізняються за статурі, розмірам, живою масою і рівнем продуктивності. У нашій країні найбільшого поширення має симентальської худобу молочно-м'ясного типу.

Основна масть тварин симентальської породи - палева, палево-строката, зустрічається  червоно-ряба і червона з білою головою. У чистопородних сименталів носове дзеркало, мову, зів і віки світло-рожеві. Як правило, корови симентальської породи великі (висота в холці 135-140 см), пропорційного складання (коса довжина тулуба 160-165 см), з міцним кістяком (обхват п'ястка 20-21 см); голова велика, широка в лобовій частині; шия середньої довжини; груди глибока (68-72 см), широка (45-47 см), у биків з розвиненим підгруддям; спина широка; задня частина тулуба довга і широка; крижі іноді піднятий; кістяк міцний; мускулатура добре розвинена; кінцівки зазвичай поставлені правильно, шкіра товста; вим'я частіше округле, з великим запасом, з ніжним волоссям; соски великі, конічної або циліндричної форми. Індекс вимені у корів 42-45% [2].

З недоліків статури зустрічаються  неправильна постановка задніх кінцівок, провисла спина, слабкий розвиток передніх часток вимені, а також недостатній  розвиток грудей в ширину.

Молочна продуктивність симентальських корів у різних зонах розведення неоднакова. Середні надої коливаються  від 3000 до 3500 кг, жирність молока становить 3,7-3,9%, а вміст білка - 3,3-3,5%. У племінних  господарствах удої досягають 5000-5500 кг, жірномолочность 4,0-4,1%. У породі багато корів, у яких високі надої  поєднуються з високою жірномолочності. Від корови Мальвіни 2843 за IV лактацію отримано 14431 кг молока жирністю 3,94%, Чернощеков ЧСМ-3805 дала за X лактацію 14009 кг молока жирністю 4,36%. Від корови Воротки  НС-839 за 300 днів IV лактації надоїли 6508 кг молока жирністю 6,04%. Рекордистки симентальської породи по довічної продуктивності є  корова Королька ЧРСМ-1364, від якої за 14 лактації отримано 104 584 кг молока.

Молочна продуктивність корів  різних внутрішньопородних типів істотно  різниться. За даними М. Д. Дєдова, якщо взяти за 100% надої корів молочно-м'ясного типу, то у корів молочного типу вони складуть 125,8%, а у м'ясо-молочного - 84,2%. Корови молочного типу мають  більший період використання в порівнянні з іншими типами.

При народженні телята важать 36-45 кг, в 12-місячному віці - 250-300 кг, в 18-місячному - 360-400 кг. Жива маса корів 550-650 кг, бугаїв - 900-1200 кг, найбільша маса корів - 870 кг, а биків - 1300 кг.

Відмінною особливістю худоби симентальської породи є хороше поєднання  в ньому молочної та м'ясної продуктивності. Характерними ознаками м'ясної продуктивності тварин цієї породи є високі середньодобові прирости живої маси упродовж усього періоду росту. При інтенсивному вирощуванні та відгодівлі бички  до 15-18-місячного віку важать 450-500 кг. Забійний вихід у молодняку ??становить 55-60%. М'ясо високої якості, але  в туше відносно більше кісток, ніж  у туші худоби м'ясних порід.

У багатьох країнах світу  симентальської худоба використовується для підвищення м'ясної продуктивності при схрещуванні з тваринами  молочних і м'ясних порід: США, Канада, Великобританія, Данія, Швеція, Бразилія та ін Як і в усьому світі, в нашій  країні ведеться робота зі створення  типу м'ясних сімменталов .

У Росії симентальська  порода розводиться в 30 регіонах. Найбільша  кількість худоби цієї породи налічується  в Білгородській, Воронезькій, Липецькій  областях, в Башкирії, Алтайському  і Красноярському краях. Кращі господарства по розведенню худоби симентальської породи: ОПХ «Баймакского» (Башкирія), СГВК «Чел-Майданський» (Мордовія), ФГТУ СПО СХТ «Бійський» і ФГУП ПР «Чістюньскій» (Алтайський край), ЗАТ «Північне» і  ЗАТ ПЗ «Краснотуранское» (Красноярський  край), СВК «Світанок» та СВК «Ленінський  заклик» (Курська область), Усманському  аграрний коледж і СГВК ім. Чапаєва (Липецька область).

Симентальської худобу використовували  при виведенні Бестужевських  породи, а пізніше - червоною тамбовського. В результаті схрещування симентальської породи з місцевим худобою в Смоленській  області була виведена і затверджена  в 1950 р. нова порода - Сичовська. Тварини  за зовнішніми ознаками не мають істотних відмінностей від симентальської породи. Але в Сичевський породі частіше  зустрічаються корови, які ухиляються в бік молочного типу.

Широке поширення в  породі отримали тварини, що належать до споріднених груп і ліній биків  Мергель НС-266, Лорда КС-62, Флоріана ЦС-199, Рольфа ЗС-0169, Біляк КСМ-127, Дилера КС-8 та ін, що характеризуються високою  молочністю і підвищеним вмістом  жиру в молоці. Однак у зв'язку з використанням биків червоно-рябої  голштинської породи для вдосконалення  симентальської худоби все більшого поширення набувають тварини, що належать до голштинским лініях Монтвік  Чіфтейна 95679, Рефлекшн Соверінга 198998, Віс Айдіала 0933122, Силінг Трайджун Рокита 0252803 та ін