Характеристика відгодівельних, забійних та м’ясних якостей м’ясних порід

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра розведення та селекції с-г тварин

 

 

 

 

З дисципліни: «Селекція с-г тварин»

На тему:

«Характеристика відгодівельних, забійних та м’ясних якостей м’ясних порід»

 

 

 

 

                                                  Виконала: студентка 5 курсу

                          біолого-технологічного факультету

                                                   гр.0802-1 м

                                                   Рябченко О. Г.

                                        Перевірив: професор с-г наук, зав.кафедри                           Хмельничий Л.М.

 

 

 

 

 

 

Суми – 2012

Зміст

 

Втуп…………………………………………………………………………..

1.Абедин-ангуська порода………………………………………………….

2. Лімузинська порода………………………………………………………

3.Світла аквітанська порода………………………………………………..

4.Симентальська м’ясна порода……………………………………………

5.Українська м’ясна порода………………………………………………...

6.Мясна галузь в Сумській  області………………………………………...

Висновки і пропозиції………………………………………………………

Використані джерела……………………………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

У Росії, Білорусії і в Україні багато прекрасних луків і пасовищ, в багатьох районах порівняно м'який клімат - отже, є всі умови для розвитку м'ясного скотарства. До того ж вирощування м'ясних корівок не вимагає дуже великих витрат. У зимовий період м'ясну худобу може міститися навіть під тристінні навісами. Основна складова річного раціону - зелений корм пасовищний, взимку ж - об'ємні корми при незначній підгодівлі концентратами. Тільки врахуйте, що м'ясних корів не доять, а під ними протягом 6-8 місяців вирощують телят.

М'ясне скотарство приносить  гарний прибуток у фермерських господарствах. Відгодівля худоби для ринкових цілей, крім грошового доходу, має ще кілька суттєвих переваг: отримання високоякісного гною і постійне підвищення родючості грунтів; використання низькоякісних і зіпсовані кормів, які дають низьку віддачу в інших галузях. До того ж більша частина витрат праці припадає на зиму і ранню весну, коли немає роботи в полі.

М'ясну худобу відрізняється високими продуктивними якостями, і завданням майбутнього господаря є не тільки створити умови для його утримання, але і правильно вибрати породу [6].

 

 

 

1.Абедин-ангуська  порода

 

Класична британська м'ясна порода світового значення. Виведена у середині XIX ст. в Шотландії (графства Абердин і Ангус) методом селекції за м'ясними якостями місцевої чорної комолої худоби. Це тварини добре вираженого скороспілого м'ясного типу. Завдяки добрим акліматизаційним властивостям, невибагливості до кормів, чудовим м'ясним якостям абердин-ангуси стали розповсюдженими в усьому світі. Масть їх переважно чорна, проте у Сполучених Штатах Америки і Канаді розводять і червоних ангусів. Характерна особливість абердин-ангусів — комолість; при схрещуванні з іншими породами ця ознака передається й помісям.

 З 1958 по 1975 р. в Україну було завезено 121 голову, у тому числі 57 бугаїв абердин-ангуської породи. У 70-ті роки поголів'я у п'яти репродукторах досягло 1580 голів, з них 1180 корів. Нині у племрепродукторах і племпідприємствах є 2380 голів, у тому числі 900 корів. У парувальній мережі використовують 110 бугаїв. 

 Цінне стадо абердин-ангуської породи вітчизняної селекції створене у племзаводі "Ворзель" Київської області, де налічується 191 голова, у тому числі 78 корів. Це стадо створювалось на основі канадських і шотландських абердин-ангусів, імпортованих у 1961 — 1962 pp. З Канади надійшло 26 нетелей і телиць, один бугай, а з Великобританії — 16 телиць і два бугаї. Вони добре акліматизувалися, зберігши всі притаманні породі властивості.

Сучасні тварини мають  компактний добре обмускулений тулуб, короткі ноги. Жива маса дорослих корів — 412—485 кг, молочність (при відлученні телят у 6 місяців) — 175 кг, жива маса новонароджених бичків — 27 кг, теличок — 25 кг. Худоба скороспіла, добре і швидко відгодовується. Від неї одержують ніжне з вираженою мармуровістю м'ясо. Передзабійна жива маса бичків у 18 місяців становила 458 кг, забійний вихід — 67,7%, вихід жиру — 7,8%, коефіцієнт м'ясності — 6,97, середньодобовий приріст за період відгодівлі — 838 г. 

 Абердин-ангуси переважають інші м'ясні породи за плодючістю і легкістю отелень. 

Маточне поголів'я племзаводу "Ворзель" належить до двох заводських ліній бугаїв Героя 105 і Гібрида 83. Для підвищення живої маси тварин останніми роками стали використовувати крупних бугаїв шотландської селекції. 

 У 1992—1993 pp. у Головний селекційний центр надійшло 224 телиці і 2000 заморожених ембріонів ангуської породи із штату Колорадо (США). За три наступні роки всі ембріони були пересаджені у 13 господарствах семи областей України, народилось 913 телят-трансплантантів. 

Тварини американської селекції крупніші за вітчизняних. Жива маса повновікових корів становить 547—649 кг, молочність (при відлученні телят у 6 місяців) — 196 кг. Жива маса новонароджених бичків — 35 кг, теличок — 31 кг. Дворічні бугаї важать 710 кг, трирічні — 938 кг.

 Серед плідників виділяються бугаї Каміл 2117 і Ранго 1131. Це досить великі тварини (жива маса у трирічному віці — 1050 та 1080 кг) з прекрасно вираженими м'ясними формами. 

 За даними імуногенетичного тестування стада племзаводу "Ворзель" — це поголів'я досить консолідоване — коефіцієнт гомозиготності становить 0,104—0,117. Породоспецифічними в ангусів є алелі OQ',G3TYA'F'G'G". Кількість основних алелей (з частотою не менше 0,002) дорівнює 16. В ангусів американської селекції основних алелей 20. Частота породоспецифічного алеля OQ' в них становить 0,106. Також виявлена присутність алелей GYE'Q', BOYD', І2, характерних для голштинської породи. 

 У Головному селекційному центрі від ангуських корів одержано і заморожено 418 ембріонів. Частину з них вже пересаджено у господарствах різних областей. У 1996 р. імпортували заморожені ангуські ембріони і з Канади.  
        Абердин-ангуських плідників використовували у промисловому схрещуванні з коровами молочних і комбінованих порід. Збільшення передзабійної живої маси спостерігалось у помісей 63,6—100% випадків, виходу туші — у 50—83,3%, внутрішнього жиру — у 90,9—100%.

Крім того, бугаїв було використано при створенні волинської м'ясної породи, знам'янського і поліського типів [1].

Розводять Абердино-Ангуську породу у Великобританії, США, Канаді, Новій Зеландії, Аргентині, Австралії, ін. країнах світу, а також у степових районах Волгоградській і Оренбурзькій областях, Ставропольського, Красноярського й Алтайського країв, Казахстані, Україні [3].

Тварини цієї породи всі безрогі, чорної або червоної масті. Тулуб округлий, ноги короткі, важка голова, шия зливається з плечима і головою, міцні поперек і крижі, великі широкі стегна, тонкий кістяк. Висота в холці - 120-150 см.

Маса дорослих бугаїв - від 700 до 1000 кг, корів - 500-700 кг. Середньодобовий  приріст близько 800 г, забійний вихід - 60%. М'ясо відрізняється мармуровість, наповнене тонкими жировими прошарками.

Переваги абердин-ангуської породи:

• Високі відгодівельні якості молодняка;

• Максимально висока скоростиглість;

• Хороша акліматизація, морозостійкість;

• Можливість успішного  схрещування, збереження м'ясних якостей  у потомства;

• Високий м'ясний вихід  з однієї туші та відмінна якість м’яса [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Лімузинська  порода

 

Лімузинська порода виведена у Франції в провінції Лімузен, в районі, з суворими зимами, де скотарство було традиційно розвинене. Створена порода шляхом поліпшення місцевої Аквітанської худоби робочого типу грубої конституції.

Історія лімузинської породи починається з другої половини XVIII ст. У першій половині XIX ст. заводчики  провінції Лімузен перейшли до систематичної роботи щодо поліпшення м'ясних якостей місцевої худоби і перебудові його типу на робітничо-м'ясо-молочний. У подальшому вони почали удосконалювати худобу переважно в м'ясному напрямку продуктивності з одночасною екстер'єрної його оцінкою. Кращих тварин стали експонувати на виставках. У 1856 р. була заснована племінна книга лімузинської худоби. У другій половині XIX ст. вели селекцію на м'ясні якості та скоростиглість, на масивність худоби та отримання нежирних туш. У племінну справу зростала роль походження тварин і оцінка бугаїв за якістю потомства. З 1925 р. стала виходити племінна книга закритого типу. У першій половині XX ст. тривала селекція худоби на м'ясні якості та скоростиглість, почалося створення ліній і споріднених груп в породі.

У другій половині XX ст. у  Франції здійснена спеціалізація  відгодівлі лімузинської худоби. Тварин стали відгодовувати у стійлах з розрахунком на їх забій у молодому віці: 8-10 місяців або 10-12 місяців при живій масі близько 500 кг, а для отримання цінної телятини - в 3-4-місячному віці при живій масі 140-170 кг . Худоба почали удосконалювати по м'ясних і забійних якостей (м'ясо худоби лімузинської породи вважається кращим у Франції і реалізується за найбільш високими цінами).

По екстер'єру тварини  лімузинської породи є типово м'ясними. Вони характеризуються короткою головою і широким чолом, мають глибокі груди і круглі ребра. Масть тварин червона, червоно-бура. Спина дуже широка, з добре розвиненими м'язами; крижі широкий, з добре вираженою м'язовою тканиною; кінцівки правильно поставлені, м'язисті. Висота у холці у корів 127-130 см, у биків - 135-140 см; обхват грудей 187-193 і 230-235 см відповідно.

Маса телят при народженні 36-40 кг, при відлученні 240-300 кг, добові прирости становлять 800-1000 г. Жива маса корів 580-600 кг, бугаїв - 1000-1100 кг. Корови лімузинської породи мають хороші материнські якості. Легкість отелення становить 98%. Молочна продуктивність корів від 1200 до 1800 кг, жирність молока 5,0%.

При утриманні на пасовище з додаванням невеликої кількості  концентратів тварини лімузинської породи мають високу інтенсивність  росту і в ранньому віці утворюють  максимум зрілої першокласної яловичини. Туші компактні, м'ясо ніжне, з хорошими смаковими якостями. Вміст жиру невисока: співвідношення м'язи / жир складає 7, а співвідношення м'язи / кістки - 4,7. Забійний вихід у бичків в 18-місячному віці становить 68-70%. Лімузинська порода дає широку гаму кінцевих продуктів: від молочних телят до великовагових бичків і нетелей. Особливість породи - в отриманні кінцевого продукту у незалежності від віку тварини і можливості його адаптації до умов виробництва. Як за ринковою вартістю продукції, так і по рентабельності утримання тварин лімузинська порода найбільш ефективна для ведення м'ясного тваринництва.

Лімузинська порода використовується як при чистопородному розведенні, так і для схрещування в 72 країнах, розташованих на п'яти континентах. Така експансія грунтується на особливості даної м'ясної породи поєднувати найкращим чином м'ясні і материнські якості. У країнах колишнього союзу худоба цієї породи може бути використана для промислового схрещування з породами молочного і м'ясного напряму продуктивності. На початок 2005 р. питома вага худоби лімузинської породи становила 1,4% (2114 голів) від загальної чисельності м'ясної худоби Росії.

У Республіці Башкортостан є одне племінне господарство, що займається розведенням лімузинської худоби, це - ТОВ «Забара-Агро» Куюргазінского району РБ [5].

Лімузинська порода в Україні. У 1960-х роках лімузинська порода стала досить популярною завдяки своїй здатності давати нежирне м'ясо при порівняно невеликій потребі у кормах. 

 Нині у племрепродукторах  України зосереджено 466 голів, у тому числі 192 корови лімузинської породи. У парувальній мережі використовуються 13 бугаїв. 

 Розводять тварин угорської і американської селекцій. Лімузини угорської селекції невеликі: жива маса повновікових корів — 449 кг, молочність (при відлученні телят у 6 місяців) — 160—186 кг. 

 У 1993 р. у Головний селекційний центр (м. Переяслав-Хмельницький) було завезено із штату Колорадо (США) 64 телиці і 4 бугаї лімузинської породи.  Ці тварини крупніші й типовіші для породи. Масть варіює від світло-золотисто-рудої до червоно-бурої, навколо носового дзеркала і очей волосся світле. Роги, копита і носове дзеркало — світлі. Будова тіла тварин гармонійна, тулуб дещо розтягнутий, кінцівки міцні. Голова невелика, шия коротка. Груди широкі, але не глибокі. Спина широка, рівна, з добре розвиненими м'язами. Крижі довгі, дещо звислі. Задня частина добре розвинена, стегна виповнені. За розмірами тулуба лімузини поступаються тільки шароле. 

 Жива маса корів 527 кг, бугаїв у віці двох і трьох років — відповідно 790 і 855 кг. Отелення у корів проходять без ускладнень. Жива маса телят при народженні становить для теличок 38 кг, для бичків — 40 кг. 

 Згідно з імуногенетичним тестуванням тварин в алелофонді цієї породи найчастіше зустрічаються алелі BGKQTI'P'B", BQI'O', BGKO', GOT2B", які є також у монбельярдів і шароле. Стадо характеризується середнім ступенем консолідації (Са = 0,092). Наявність досить оригінальних маркерів дає змогу контролювати розподіл спадкового матеріалу плідників і матерів у наступних поколіннях. 

 На племпідприємствах нагромаджено 273,1 тис. спермодоз глибокозамороженого сім'я.