Альтернативне землеробство

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький  національний університет»

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 
 
 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

на  тему :

 «Альтернативне  землеробство» 

                                         

                                          

                                           

                                          Роботу виконала

Студентка 4  курсу 

Біологічного  факультету

Групи 4167-а

Тищенко Марія 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя

2011

Зміст

ВСТУП

1 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЦІЛІ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА

2 АЛЬТЕРНАТИВНЕ  ЗЕМЛЕРОБСТВО ЗАКОРДОНОМ

3 АЛЬТЕРНАТИВНЕ  ЗЕМЛЕРОБСТВО В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

ВСТУП

     «Органічне  землеробство» – модна нині тема. Йдеться про вирощування продукції, насамперед зернових, овочів та фруктів високої екологічної чистоти без застосування мінеральних добрив, хімічних факторів захисту від бур’янів та шкідників (пестицидів), тобто цілком природним шляхом. У народі недарма говорять, що нове – це, переважно, добре забуте старе. Якихось років 70 тому саме так і господарювали на Гуцульщині з тієї банальної причини, що будь-які засоби інтенсифікації землеробства були тоді просто недоступні нашим селянам. Згодом настали зовсім інші часи і принципи ведення аграрного виробництва, а саме — повальної хімізації, що призвело до значного підвищення продуктивності полів, але спричинило появу незнаних досі захворювань, зокрема алергічної природи. Тому в індустріальних країнах світу з другої половини 70-х років минулого століття розпочалося поширення ідей повернення до старої системи – «нехімічного» землеробства, яка згодом отримала сучасну назву і зараз вважається одним із пріоритетних напрямків у сільському господарстві.

     Мета  даної роботи: дослідити альтернативне землеробство і його розвиток в світі.

     Основні завдання роботи:

- визначити основні принципи та цілі альтернативного землеробства;

- охарактеризувати альтернативне землеробство закордоном;

- описати альтернативне землеробство в Україні. 
 
 
 
 
 
 

     1 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЦІЛІ АЛЬТЕРНАТИВНОГО  ЗЕМЛЕРОБСТВА 

     Науково-технічний  прогрес у країнах з високим  рівнем хімізації сприяв виникненню різних видів альтернативного землеробства (органічного, органо-біологічного, екологічного тощо). Основні його принципи (3.К. Благовєщенська та ін., 1990) такі:

• заміна сучасного землеробства його “екологізацією” і “біологізацією”, тобто створення землеробства, не шкідливого для зовнішнього середовища, яке забезпечувало б людину і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування;
• ведення землеробства на основі максимальних реутилізації і рециркуляції всіх відходів господарств;
• підвищення рентабельності господарства.

   Цілі органічного землеробства: 
- створення життєздатної системи ведення господарства 
- підвищення рівня біологічного розмаїття 
- покращення санітарного стану ґрунту, рослин, тварин та підтримання балансу між ними 
- виробництво продукції високої якості, яка не шкодить навколишньому середовищу, здоров’ю людини, тваринам.

     Вирішити  ці завдання можна відмовою від хімічних речовин, хоча окремі напрями альтернативного  землеробства допускають використання певних засобів хімізації. При цьому нові системи землеробства повинні бути конкурентноздатними і забезпечувати задовільні врожаї. Йдеться не про повернення до старого, екстенсивного землеробства, хоча розумне використання окремих його заходів не відкидається.

     Поняття “альтернативне землеробство” включає  кілька систем, причому не завжди можна  провести чітку межу між ними. Відміна, як правило, не суттєва і носить лише термінологічний характер.

     2 АЛЬТЕРНАТИВНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО ЗАКОРДОНОМ 

     Все більшої популярності за кордоном набувають  біологічна, або органічна система  землеробства, заснована на вилученні  чи значному скороченні застосування мінеральних добрив і пестицидів. Головні її переваги — висока якість сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення навколишнього середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту. Фермерські господарства, які переходять на цю систему на Заході, все частіше називають її екологічною. Вони обробляють ґрунт і розводять худобу без використання штучних добрив, засобів для обприскування чи добавок до корму.

     Особливо  широкого розмаху дослідження з  біологічного землеробства набули в  розвинутих капіталістичних країнах, таких як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Нідерланди. Створена Міжнародна федерація руху за органічне землеробство, в яку входять представники 50 країн.

     Біологічна  система землеробства розширюється. У Франції, наприклад, за цим методом  працює понад 5 тис. фермерських господарств, у Австрії й Нідерландах — відповідно 1500 і 500.

     Під екологічним розуміють таке ведення  господарства, де виробництво продукції  максимально організоване біологічними агрохімічними заходами. Метою його є економічні шляхи використання енергетичних ресурсів навколишнього середовища. Слід зазначити, що, на відміну від промислового сільськогосподарського виробництва, метою якого є досягнення економічного ефекту за короткий термін, біологічне господарство стабільніше, оскільки воно базується на збереженні родючості ґрунту. Цей вид господарського виробництва часто називають альтернативним. Воно дістало розвиток в останні два десятиріччя.

     Органічне землеробство найбільш поширене у США. Воно ґрунтується на повній відмові  від засобів хімізації землеробства. Європейський різновид органічної системи землеробства дозволяє використовувати компости, кісткове борошно, “сирі” породи (доломіт, глауконітовий пісок, крейду, вапно, польовий шпат).

     У Франції розроблено основи біологічного землеробства, названі на честь автора “система Лемер-Буше”, згідно з якими дозволено використовувати лише органічні добрива та окремі нетоксичні препарати (ефірні олії, порошки, настої з водоростей та деяких рослин).

     У Швеції та Швейцарії поширена органо-біологічна система землеробства, в основу якої покладено принцип створення родючості ґрунту за рахунок мікробіологічної діяльності. З добрив використовують тільки органічні (гній, сидерати) та деякі повільно діючі мінеральні добрива (томасшлак, базальтовий пил).

     У цілому роль альтернативних систем ведення  сільського господарства у структурі сільськогосподарського виробництва велика, але простежується відсутність науково обґрунтованого єдиного комплексного підходу до розвитку цих систем. Безперечно, розвиток альтернативних систем сільського господарства не повинен і не може обмежуватися простою заміною традиційних ресурсів чи технологій нетрадиційними. Аналіз діючих альтернативних систем показує, що окрім факторів екологічної безпеки та рівня виробничих затрат, слід враховувати соціальні та правові аспекти, маркетинг, контроль якості, державну підтримку і т.д. Вибираючи систему землеробства, не можна допускати зниження врожайності й погіршення якості сільськогосподарської продукції, адже біологізація не завжди забезпечує високі їх показники. За даними ФАО, з переходом до альтернативного землеробства можливе зниження врожайності зернових на 10–20 %, картоплі та цукрових буряків — на 35%. Досвід фермерів США показує, що введення органічної системи землеробства, на фоні застосування підвищених доз мінеральних добрив, знижує врожай культур більш як у два рази. За даними американської асоціації агрохімпрепаратів (АСА) та Інституту добрив (ТЕД), при введенні заборони на використання пестицидів скоротиться постачання плодів і овочів на 50%, пшениці — на 40, кукурудзи — на 43, сої — на 36, бавовнику — на 73, рису — на 69%. Це викличе інфляцію. Споживчі ціни на продукти харчування підвищаться на 45%. Для компенсації потрібне розорювання 6 млн. га земель. Різко посилиться ерозія ґрунтів. Практично заново будуть організовуватись дослідження із розробки нових систем землекористування, відтворення родючості ґрунтів і сівозмін, що приведе до різкого зниження виробництва рослинницької продукції. Комітет з біологізації землеробства (Нідерланди) на основі тривалого вивчення дійшов висновку, що виключно біологічна система землеробства можлива тільки в крайніх випадках — при значному погіршенні екологічних умов.

     Важливою  умовою є якість врожаю, яку потрібно розглядати у двох аспектах — харчова  цінність і безпечність для здоров’я людини та тварин. Автори біологічного землеробства підкреслюють переваги якості сільськогосподарської продукції, вирощеної таким способом. При цьому, крім хімізації, потрібно враховувати цілий комплекс інших факторів (ґрунтові умови, освітлення, сорт тощо), а також позитивний вплив біологічного землеробства на здатність до зберігання продукції.

     Хімізація землеробства викликає небезпеку забруднення  ґрунту токсикантами, що містяться  в добривах та пестицидах. Так, у  ґрунтово-кліматичних умовах середньої  Європи з 1 га ґрунтів сільськогосподарського використання у дренажні води щорічно потрапляє, кг: кальцію — 45–300, азоту нітратів — 5–6, магнію — 15–30, калію — 1–30, фосфору — 0–3, сірки — 5–6. Внесення добрив посилює вимивання на 67–112 %. Встановлено, що поверхневий стік зносить до 24 % внесених добрив.

     Нові  напрями у системах виробництва  сільськогосподарської продукції  повинні розвиватись не як протиставляння чи заміна традиційних методів, а  одночасно з ними. Це обумовлює  необхідність ширшого розвитку фундаментальних розробок екологічних основ використання засобів хімізації в інтенсивному землеробстві. Деякі дослідники вважають, що якщо при хімізації сільського господарства були допущені помилки, то слід звернутися до інших типів землеробства. Але відмова від досягнень людства, до яких слід віднести і засоби хімізації, суперечить здоровому глузду. Потрібно йти шляхом вдосконалення агрохімічних досліджень: створення нових видів засобів хімізації, пошуку шляхів їх використання з урахуванням біохімічних циклів азоту, вуглецю, сірки та кисню; розробка концепції ґрунтової біотехнології; підвищення частки біологічного землеробства; пошук генетичних альтернатив агрохімічним заходам. Життя рослини і життя ґрунту пов'язані нерозривно, а агрохімія й агроекологія — це ланки, покликані оптимізувати як продукційний, так і ґрунтотворний процеси.

     У західноєвропейських країнах, таких  як Швейцарія, Австрія, Німеччина, екологічне сільське господарство почало розвиватися  у двох напрямах: біодинамічному та органо-біологічному.

     Біодинамічний напрям визнає також вплив космічних факторів на розвиток рослинного організму, які раніше не бралися до уваги дослідниками.

     Органо-біологічний напрям розвитку сільського господарства, теоретичні основи якого розроблені у Швейцарії, полягає в обробітку ґрунту без перевертання пласта з використанням мікробіологічних процесів.

     Використання  для удобрення рослин продуктів  переробки за допомогою вермикультури  промислових і сільськогосподарських  відходів зменшує витрати на придбання  традиційних добрив. Це важливо не лише тому, що постійно зростає вартість органічних і мінеральних добрив, а й тому, що сільське господарство в цьому разі стає практично безвідходним і не шкідливим для здоров’я людини. Світовий досвід біологічних агрофірм свідчить, що, не дивлячись на зменшення урожаю, загальний прибуток від застосування таких технологій зростає.

     Серед альтернативних напрямів європейського  землеробства віддано перевагу оригінальній біодинамічній системі. Поряд із загальними принципами для всіх систем вона містить інші підходи. Землеробство провадиться з урахуванням не тільки природних (земних), але й космічних ритмів, оскільки все живе — це збалансоване ціле, що перебуває у взаємозв’язку з космосом. У практиці воно здійснюється так: обробіток ґрунту, сівба, догляд за посівами проводять у сприятливі залежно від розміщення небесних тіл періоди. Наприклад, коли Місяць перебуває у сузір’ї Риб, цей період сприятливий для висівання та висаджування зеленних овочів, у сузір’ї Тільця — кращий час сіяти коренеплоди тощо. Розміщення небесних тіл враховують також при виготовленні компостів та організації боротьби з бур’янами. Дозволено використовувати спеціальні біодинамічні препарати: суміші з рогів та гною, або кремнієві з рогів та розмеленого кварцу, компости з гною та різних рослин (кропива, деревій, ромашка, кульбаба тощо).

     При біодинамічному напрямі ведення  господарства підвищується роль сівозмін, попередників і змішаних культур. Тому для великих господарств перехід  до такої системи сільськогосподарського виробництва здійснити нескладно. Перспективною є також тенденція до відмови від використання хімікатів. Відомо, що залишки пестицидів і гербіцидів накопичуються в організмі, викликають різні захворювання, знижують його життєздатність. За даними американських вчених, за останні 10 років у тканинах організму людини в 15 разів збільшився питомий вміст залишків гербіцидів і пестицидів.

     Розглядаючи перспективи заміни хімічного методу захисту рослин біологічним, слід зазначити, що зараз можлива лише частковий  перехід на мікробіологічні препарати, а також ентомофаги. Хоча ці методи ще недостатньо вивчені, не викликає сумнівів, що настав час широкого застосування біологічних методів у боротьбі з шкідниками в закритому ґрунті. В галузі захисту рослин від хвороб і шкідників такої альтернативи поки що немає. Можливе скорочення застосування інсектицидів за рахунок широкого використання статевих феромонів комах, що дозволить зменшити витрати інсектицидів. Феромони використовують у кількостях, безпечних для навколишнього середовища, зокрема цілком безпечних для корисних комах. В області застосування феромонів уже досягнуто значних успіхів. У Швейцарії на сільськогосподарську продукцію, вироблену біологічним методом, встановлено на 20% вищі ціни, ніж на вироблену загальноприйнятими методами. Розвинена мережа фірм забезпечує виробництво й закупівлю продукції, її реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринках, надання консультацій молодим фермерам тощо. І ще одна цікава деталь: у Швейцарії попит на біопродукцію рік у рік зростає, у зв’язку з чим країна імпортує таку продукцію з інших країн.