Законність та дисципліна у сфері виконавчої влади

Висновки

У загальнотеоретичному розумінні «законність» розглядається  як специфічний державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується загальнообов'язковість юридичних норм у суспільстві та державі, її сутність полягає в обов'язковості виконання приписів правового характеру.

У сфері функціонування виконавчої влади, у діяльності органів державного управління ця вимога проявляється особливо суворо. Вона міститься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України, і формулюється, як правило, згідно із законом і основана на ньому. Юридичні норми є обов'язковими для всіх і доти, доки вони не змінені чи не відмінені, всі державні та недержавні структури, їх представники, формування громадськості, громадяни України та іноземці зобов'язані суворо їх додержуватися.

Таким чином, законність, по-перше, передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірності суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, застосування, безумовне та чітке виконання законів і основаних на них інших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями, а також усіма іншими суб'єктами суспільних відносин. Законність у сфері державного управління ґрунтується на таких принципах:

1. загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, закладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому виявляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;
2. єдності законності, тобто одноманітному розумінні та застосуванні законів на всій території держави;

3) неприпустимості протиставлення законності та доцільності. Це означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності.

Цей принцип не виключає творчого розуміння закону та законності, а саме передбачає, що будь-який варіант  рішення при застосуванні закону має обов'язково здійснюватися в межах правових приписів.

Література

1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – №30.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Електронний ресурс: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10
3. Про звернення громадян. Закон України від 02.10.1996р. Електронний ресурс: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
4. Про державну службу. 3акон України від 16.12.1993 р. N 3723-XII
5. Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф.а, Битяк Ю.П., Голосніченко І. П., Ківалов С.В. Адміністративне право України: Підручник. – К., Юридична думка, 2007. – 583с.
6. Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, (28 травня 2004р., Київ):У 2 т. / Національна академія держ. управління при Президентові України / В.І. Луговий (гол. ред.). – К., Видавництво НАДУ, 2004. – 460с.
7. Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. М., Дяченко О. В., Зуй В. В. Адміністративне право України: Підручник. – Х., Право, 2001. – 528с.
8. Гіжевський В. К., Головченко В. В., Демський Е. Ф., Демський С. Е., Довбня В. А. Популярна юридична енциклопедія. – К., Юрінком Інтер, 2003. – 527с.
9. Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський ун-т права. – К., ЮСТІНІАН, 2004. – 216с.
10. Мірошниченко М. Ідентичність – легітимність – правопорядок: до проблеми реформування правової системи України / Право України. – 2003 –№5. – С. 14-16.
11. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків, Консум, 2009. – 656 с.