Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які с

• тепер у всіх трьох видів відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування абсолютно однаковий об’єкт для розрахунку страхових внесків роботодавців;
• фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України “Про оплату праці”, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

       Як  і решта страхових внесків, такі внески нараховуються в межах  граничної суми заробітної плати (доходу), що становить 1600 гривень.

       Слід  також зазначити, що розмір страхового внеску залежить не тільки від класу  професійного ризику підприємства, до якого його віднесено, але і від знижки до нього (за низький рівень травматизму, професійної захворюваності та належний  стан охорони праці) чи надбавки (за високий рівень травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). Розмір вказаних знижок чи надбавок не може перевищувати 50% страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт). Закон про страхування надає роботодавцям право брати участь у визначення йому знижок або надбавок.

       Якщо  на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону парці він втрачає право на знижку страхового тарифу, а у разі систематичних порушень підприємство може бути віднесено до іншого більше високого класу професійного ризику виробництва.

       Платники  страхових внесків одночасно  із запитом коштів на оплату праці  подають банкам платіжні доручення  на перерахування страхових внесків  до Фонду, без яких кошти на оплату праці не видаються.

       Крім  страхових внесків роботодавець зобов’язаний за рахунок своїх коштів, а точніше кажучи за рахунок коштів підприємства, установи, організації оплачувати перші п’ять днів непрацездатності, що виникла внаслідок страхового випадку в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподаткованого доходу).

       Внески  платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством, слід відносити на валові витрати. Туди само необхідно відносити суми допомоги по тимчасовій непрацездатності.

       Законом про страхування органи Фонду  наділені рядом повноважень. Вони, зокрема, мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.

       Страхувальник несе відповідальність за невиконання  своїх обов’язків зі страхування  від нещасного випадку, відповідно до законодавства.

       Контроль  над страховими фондами та виплатою страхування

       Контроль  за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.

       Контроль  на підприємствах, в установах, організаціях проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повноти нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункових документів, касових документів.

       Перевірці підлягають документи за поточний і  минулі роки без застосування строку давності.

       За  результатами перевірки складається  акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером  страхувальника. Один примірник акту передається під розписку керівникові або головному бухгалтерові страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку.

       В акті зазначається: за який період проведено  перевірку, які встановлено порушення  при нарахування і сплаті страхових внесків.

       На  суми коштів, по яких платником не було нараховано страхові внески, за актом  перевірки вони донараховуються  із сумою пені та штрафу, а до винних посадових осіб застосовуються адміністративні  стягнення відповідно до чинного законодавства.

       Роботодавець  несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі  страхових внесків, що сплачують  застраховані особи через рахунки  роботодавців.

       Слід  також знати, що відповідно до Інструкції №339 (пп. 9.4. п.9) днем сплати страхових  внесків та пені вважається:

       а) при перерахуванні платежу з  розрахунку платника - день списання установою  банку суми платежу;

       б) при внесенні готівкою - день внесення готівки у банківську установу чи підприємство зв’язку.

       Нарахування пені проводиться починаючи з  наступного дня після настання строку сплати страхових внесків до дня  сплати включно. Якщо строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, то пеня нараховується починаючи з наступного робочого дня після вихідного (святкового) дня.

       Якщо  недоїмка стягується в судовому порядку, то пеня не нараховується з дня  винесення судом рішення про  вилучення майна платника (при  зверненні стягнення на суми, що їх мають повернути платнику інші особи), а також з моменту визначення боржника банкрутом.

       Висновки 

       На  сучасному етапі законодавство  про соціальне страхування страждає всіма класичними хворобами, характерними для більшості нововведень. Мало того, зміст нових законів, м’яко кажучи,  непрозорий, незрозуміло навіть, з якого часу вони застосовуються і як врегульовані з іншими актами законодавства. Підзаконні акти приймаються з запізненням; бухгалтери не в змозі їх засвоїти.

       Закони  про соцстрах на випадок тимчасової непрацездатності і про ставки ухвалювалися парламентом ще у січні 2001 року, а опубліковані лише у лютому, причому неодночасно. Тут доречно відкрити статтю 94 Конституції України, відповідно до якої закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. До того ж закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції). Тому, слід вважати, що прийняті соціальні Закони почали діяти з моменту їх опублікування в газеті “Урядовий кур’єр”.

         Протягом останніх років ми  не раз були свідками того, як зневажалися інтереси підприємств  і громадян заради тимчасових інтересів держави. Скільки разів законам або іншим нормативно-правовим актам надається неправомірні норми їх впровадження і виконання.

       Хоч Закон про соцстрах на випадок  безробіття було прийнято задовго до 1 січня, ставки нових внесків стали  відомі лише 22 лютого.

       Але це ще не все. Кабінетом Міністрів  України прийнята постанова №225 7 березня 2001 року, опублікована ще пізніше, а застосовувати її слід, виходячи з п. 6 постанови знову ж таки заднім числом - з 1 березня. Проте, згідно з п. 5 Указу від 10 червня 1997 року №503/97 нормативно-правові акти Кабінету набирають чинності з дня їхнього прийняття, якщо не передбачено більш пізній термін. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їхнього опублікування в офіційних друкованих виданнях.

       Підводячи підсумки можна сказати, що займатись  бізнесом, проводити діяльність та творити в нашій країні справа не для слабких. Адже системою розвитку ринкових економічних і соціальних завдань. Та чого варте лише законодавство, яке змінює правила гри занадто часто і завжди несподівано.

       Однак, ми творці нашої долі, а значить  і нашої держави - саме такої, яка  захистить надбання народу і стан економічних важелів управління ресурсами у кожній сфері діяльності.

       На  нинішньому вирішальному стані реформ, коли основним мотивом соціально-економічної  політики на зростання добробуту  народу необхідне значне посилення  в цілісності, узгодженості і стабільності правового середовища нової ідеології - злагодженої соціальної сфери держави. 

Список  використаної літератури:

1. Конституція України
2. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР.
3. Закон України від 3 грудня 1997 року №402/97-ВР “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” (втратив чинність)
4. Закон України від 30 вересня 1998 року №135-XIV “Про ставку збору на обов’язкове соціальне страхування” (втратив чинність).
5. Закон України від 24 грудня 1999 року №1356-XIV “Про внесення змін до Кодексу законів про працю України”.
6. Закон України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (зі змінами і доповненнями).
7. Закон України від 11 січня 2001 року №2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування”.
8. Кодекс законів про адміністративну відповідальність.
9. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1997.
10. Сухомлин І. Першоквітневе страхування від нещасного випадку. //Бухгалтерія №17/2(432) від 26 квітня 2001 року.