Управління кредитним ризиком банку

Клас "В" - фінансова  діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень, якщо такий визначається, деякі економічні показники не відповідають мінімально прийнятним значенням) і потребує більш  детального контролю.

Надходження коштів і  платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного  погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені  договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану  забезпечення за кредитними операціями, необхідної документації, що свідчить про наявність і ліквідність застави, тощо. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. До цього класу за незабезпеченими (бланковими) кредитами можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижчий за показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fіtch ІBCA, Standard & Poor's, Мoody's тощо), а також можуть належати позичальники-банки (резиденти), які дотримуються встановлених економічних нормативів.

Клас "Г" - фінансова  діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою. При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень покращити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника або рівень забезпечення за кредитною операцією, позичальника потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). Позичальника, якому видано кредит під сумнівне забезпечення або без забезпечення та якого віднесено до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д").

Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена  ліквідною заставою (або безумовною гарантією), показники не відповідають встановленим значенням, імовірність  виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку практично відсутня.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник  відноситься до відповідного класу. Якщо рівень забезпечення за окремою  кредитною операцією не відповідає умовам визначеного класу, то позичальника слід віднести на клас нижче, а якщо забезпечення є першокласним, то клас позичальника можна підвищити.

Клас позичальника за овердрафтом визначається без урахування рівня забезпечення, якщо за оцінкою  фінансового стану його віднесено до класу "А" або "Б".

У разі відсутності достовірної  фінансової звітності, що підтверджує  оцінку фінансового стану позичальника, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася  кредитна операція, такі позичальники мають класифікуватися не вище класу "Г".

Якщо на час укладення  договору пролонгації кредитної  операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два  роки) не спостерігається погіршення фінансового стану позичальника (контрагента банку), якого віднесено до класу "А" або "Б", і відсотки сплачуються своєчасно, то така операція вважається строковою, тобто пролонгованою без пониження класу позичальника (контрагента банку). Загальний строк такої пролонгації не повинен перевищувати один рік. При цьому надходження (крім кредитних коштів) на рахунки позичальника (контрагента банку) протягом первісного строку користування кредитними коштами згідно з кредитною угодою мають перевищувати розмір заборгованості за кредитом не менше ніж у два рази та засвідчуватися документально.

За станом погашення  позичальником (контрагентом банку) кредитної  заборгованості за основним боргом (у  т. ч. за строковими депозитами та операціями репо) та відсотків за ним на підставі кредитної історії позичальників  та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу вважається:

"добрим": якщо заборгованість за кредитом  і відсотки (комісії та інші  платежі з обслуговування боргу)  за ним сплачуються в установлені  строки або з максимальною  затримкою до семи календарних  днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

"слабким": якщо заборгованість  за кредитом прострочена від  8 до 90 днів та відсотки за ним  сплачуються з максимальною затримкою  від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано  з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

"незадовільним": якщо заборгованість за кредитом  прострочена понад 90 днів; або  кредит пролонговано з пониженням  класу позичальника понад 180 днів.

Якщо одна з  вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції, не виконується, то така операція відноситься до групи  на один рівень нижчий.

Обслуговування боргу  не може вважатися "добрим", якщо заборгованість за кредитною операцією  включає залишок рефінансованої заборгованості, тобто якщо відбувається погашення старої заборгованості за рахунок видачі нового кредиту.

При визначенні групи  кредитної операції також мають  ураховуватися зміни початкових умов кредитної угоди щодо сум  і строків погашення основного боргу і відсотків за ним (якщо такі зміни відбулися з погіршенням умов для кредитора).

Якщо позичальник  має заборгованість одночасно за кількома кредитами, то оцінка обслуговування позичальником боргу ґрунтується  на кредитній заборгованості, що віднесена до нижчої групи.

Зобов'язання за наданими гарантіями, поруками та авалями  за станом обслуговування боргу вважається "добрим" до часу їх виконання.

При класифікації операцій за врахованими векселями враховується тільки строк погашення боржником заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи  повернення, передбачений векселем, ще не настав;

"сумнівна" - заборгованість  за простроченими векселями зі  строком прострочення не більше  ніж 30 днів;

"безнадійна" - заборгованість за простроченими векселями зі строком прострочення більше ніж 30 днів.

Відповідно здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія  кредитної операції таким чином:

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Класифікація кредитного портфеля

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу  позичальником (група)
	добре	Слабе	Незадовільне
1	2	3	4
А	стандартний	під контролем	субстандартний
Б	під контролем	субстандартний	сумнівне
В	субстандартний	сумнівне	безнадійне
Г	сумнівне	безнадійне	безнадійне
Д	безнадійне	безнадійне	безнадійне

 

До категорій "стандартних" та "під контролем" кредитних  операцій не можуть відноситися пільгові кредити. Пільговими кредитами вважаються кредити, що надані позичальникам на більш сприятливих умовах, ніж це встановлено внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну та облікову політику.

При визначенні розміру  резерву за врахованими векселями  сума, що підлягає резервуванню, визначається, виходячи з врахованої вартості векселя (суми фактично наданих кредитних ресурсів за врахованими векселями) незалежно від його виду (дисконтний або процентний).

Вексель, отриманий на погашення кредиту, зараховується  до портфеля цінних паперів (на продаж чи на інвестиції) на підставі рішення  повноважного органу банку про погашення кредитної заборгованості векселем (підтвердженого відповідною випискою із протоколу засідання цього органу) та додаткової угоди з позичальником про заміну кредитної заборгованості вексельним зобов'язанням.

При класифікації кредитних операцій за ступенями ризику і віднесенні їх до груп, за якими розраховується резерв за факторингом, наданими зобов'язаннями (аваль), виконаними гарантіями та поруками, враховується строк погашення заборгованості, а саме:

"стандартна" - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення, передбачений договірними умовами (за векселем), ще не настав, або зобов'язання (у т. ч. аваль), строк виконання за якими ще не настав;

"сумнівна" - заборгованість за факторинговими  операціями (за основним боргом  чи черговим платежем) та за виконаними (сплаченими) банком гарантіями і поруками (у т. ч. авалем) становить до 90 днів з дня виконання зобов'язання (платежу), передбаченого договірними умовами (векселем);

"безнадійна" - заборгованість за факторинговими  операціями (основним боргом чи черговим платежем) та за гарантіями і поруками (у т. ч. авалем), виконаними (сплаченими) банком, за якими клієнт не виконав своїх зобов'язань із строком більше ніж 90 днів після настання строку платежу, передбаченого договірними умовами (векселем). Якщо за наданими гарантіями і поруками за оцінкою фінансового стану позичальника віднесено до класу "Б" і нижче, то категорія операції визначається відповідно до класу позичальника.

Якщо на час виконання  банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками таке зобов'язання було класифіковане з урахуванням оцінки фінансового стану контрагента як "безнадійне", то після виконання банком зобов'язання за наданими гарантіями та поруками така кредитна заборгованість класифікується також як "безнадійна", якщо фінансова діяльність такого контрагента не покращилась або забезпечення не є першокласним.

 

3. Державне регулювання банківської діяльності

Основні питання регулювання  банківської системи в Україні  відображені в інструкції №10 "Про  порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" НБУ. Згідно з цим документом комерційні банки повинні дотримуватися ряду обов'язкових економічних нормативів. Перша їх група стосується питань визначення розміру та категорії капіталу банку.

Оцінка достатності капіталу банку є важливим показником його надійності. Недотримання цих нормативів та низька якість активів внаслідок занадто ризикованої кредитної політики призвели значну кількість українських банків до встановлення щодо них режиму фінансового оздоровлення, а деякі банки взагалі припинили діяльність. Так, за станом на 01.10.2002 зі 191 зареєстрованого банку в Україні більше 10 працювали в режимі фінансового оздоровлення, а 36 банків перебували в стадії ліквідації, з них 16 ліквідується за рішенням НБУ та 16 за рішенням господарських судів, і лише 4 за рішенням зборів акціонерів. Питома вага проблемних банків в українській банківській системі значна. Тому регулюючі органи насамперед ставлять відповідні вимоги щодо мінімального розміру банківського капіталу і тим самим проводять відповідну кваліфікаційну межу, яка є необхідною для банківської діяльності. Також встановлено вимоги щодо забезпечення мінімально достатнім капіталом залежно від ризиків діяльності банку, тобто при розрахунку капітал коригується на структуру ризиків активних операцій банку.

Так, мінімальний розмір капіталу українських банків згідно з нормативом повинен становити  на 1 січня 2000 року суму, еквівалентну 2 млн. ЕКЮ. Більше 20% банків на 01.01.2000 не виконують  цих вимог НБУ. Чи не є норматив занадто високим для вітчизняних банків? На мою думку - ні. Адже саме такий мінімальний розмір капіталу відповідає міжнародним стандартам банківської діяльності та сприяє інтеграції країні у міжнародну господарську систему.

Важливе значення у процесі регулювання діяльності банків мають показники ліквідності. Ліквідність банку полягає у його спроможності своєчасно виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і вкладниками. У банківській практиці існують два основні шляхи управління ліквідністю. Це насамперед формування певної частки активів у ліквідній формі, тобто у формі готівкових грошових або короткострокових державних зобов'язань. Але слід зауважити, що цьому способові притаманні також негативні риси. Наприклад, може зменшитися обсяг доходів банку.

Ще одним способом підтримки достатнього рівня  ліквідності є створення відповідної  структури пасивів банку, що дає  змогу зменшувати залежність від  нестійких і тому , як правило, дорожчих джерел.