Спецыальні митні режими

       Особливість митного регулювання в "Курортополісі  Трускавець" полягає в специфіці  мети створення даної зони, залучення  інвестицій до лікувально-оздоровчої інфраструктури регіону. Тому митні  пільги стосуються насамперед реалізації даної цілі. Не стягуються податок  на додану вартість та мито при ввезенні на територію зони зареєстрованих в  Україні лікарняних засобів, затверджених Кабінетом Міністрів України, а  також не оподатковуються устаткування, обладнання, комплектуючі, програмне  забезпечення об'єктів інтелектуальної  власності для потреб власного виробництва, пов'язаного з реалізацією інвестиційного проекту.

       У разі ліквідації спеціальної митної зони зацікавленим особам надається  достатній час для розпорядження  товарами, які перебувають на території  даної зони. Товари можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон. Якщо до моменту остаточного вирішення  усіх питань, пов'язаних з ліквідацією  спеціальної митної зони, власник  товарів, що перебувають у цій  зоні, або уповноважена ним особа  не розпорядиться зазначеними товарами, такі товари підлягають декларуванню до іншого митного режиму.

       Таким чином, при створенні ефективного  механізму регулювання економічних  взаємовідносин у межах дії вільної  економічної зони митно-тарифні  регулятори стають одним із найбільш дійових інструментів впливу держави  на економічні процеси. 

       4. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон

       Правовий  режим спеціальних (вільних) економічних  зон (дані – ВЕЗ) регулюється:

       Законом України “Про загальні засади створення  і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 р., який визначає порядок створення  і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних  зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також основні правила регулювання  відносин суб'єктів економічної  діяльності цих зон з місцевими  Радами народних депутатів, органами державної  виконавчої влади та іншими органами;

       - постановою Кабінету Міністрів  України “Про концепцію створення  спеціальних (вільних) економічних  зон в Україні” від 14 березня  1994 р. № 167;

       - законами (а протягом трьох років  після набуття чинності Конституцією  України це можуть бути Укази  Президента України, що видаються  ним згідно з п. 4 Розділу XV Конституції  України) про створення окремих  вільних зон, що визначають  статус і територію спеціальної  (вільної) економічної зони, а  також строк, на який вона  створюється (наприклад, Указ  Президента України “Про спеціальну  економічну зону “Славутич”  від 18 червня 1998 р. № 657, Указ  Президента України “Про спеціальні  економічні зони та спеціальний  режим інвестиційної діяльності в Донецькій області 1998р.

       - постанов Уряду України, що  видаються на підставі законів  або указів про створення спеціальних  (вільних) економічних зон (наприклад,  постанова Кабінету Міністрів  України “Про затвердження переліку  пріоритетних видів економічної  діяльності на території пріоритетного  розвитку в Донецькій області,  для яких встановлено спеціальний  режим інвестиційної діяльності”  від 27 липня 1998р. № 1165, постанова  Кабінету Міністрів України “Про  спеціальну економічну зону “Славутич”  якою затверджено Положення про  цю зону та Положення про  порядок розгляду та затвердження  інвестиційних проектів, що реалізуються  на території зони “Славутич”  від 27 липня 1998 № 1166, постанова  Кабінету Міністрів України “Про  затвердження Положення про порядок  розгляду та схвалення інвестиційного  проекту, видачі дозволу на  провадження діяльності на територіях  спеціальних економічних зон  та на територіях пріоритетного  розвитку в Донецькій області”  від 27 липня 1998 р. №1168.

       Спеціальна (вільна) економічна зона – це частина території України, на якій встановлюються та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування та дії законодавства України. В спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови банківсько-кредитної системи, система кредитування та страхування, умови окремих видів платежів і система державного інвестування. При цьому сприятливі умови господарської діяльності запроваджуються не лише для національних, а й іноземних юридичних і фізичних осіб.

       Спеціальні (вільні) економічні зони створюються  з метою залучення іноземних  інвестицій та сприяння їм активізації  спільної з іноземними інвесторами  підприємницької діяльності для  нарощування експорту товарів і  послуг, поставок на внутрішній ринок  високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових  технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ' ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

       Залежно від господарської спрямованості  та економіко-правових умов розрізняють  такі види ВЕЗ:

       Зовнішньоторговельні  зони – частина території держави, на якій товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита та митних зборів або з її відстроченням. Метою створення цих ВЕЗ є активізація зовнішньої торгівлі (імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодо зберігання та перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень для виставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетування товарів тощо. Зовнішньоторговельні зони можуть створюватися у таких організаційних формах: вільні порти («порто-франко»), вільні митні зони (зони франко), митні склади.

       Комплексні  виробничі зони – частина території держави, на якій запроваджується спеціальний (пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічної діяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків, запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Такі зони можуть мати форму експортних виробничих зон, де розвивається насамперед експортне виробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальні операції, та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких – розвиток імпортозамінних виробництв.

       Науково-технічні зони – ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток наукового та виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулювання фундаментальних і прикладних досліджень, з подальшим "провадженням результатів наукових розробок у виробництво. Такі зони можуть існувати у формі регіональних інноваційних центрів – технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку, високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків (технологічних, дослідницьких промислових, агропарків ), а також локальних інноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.

       Туристсько-рекреаційні  зони – ВЕЗ, що створюються в регіонах, з багатим природним, рекреаційним та історико-культурним потенціалом, з метою ефективного його використання і збереження а також активізації підприємницької діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

       Банківсько-страхові (офшорні) зони – це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських і страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським і страховим установам, що були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту частину їх підприємницької діяльності, що здійснюється за межами України.

       Зони  прикордонної торгівлі – частина  території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений  порядок перетину кордону та торгівлі.

       Крім  вищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а  також комплексні спеціальні (вільні) економічні зони, що поєднують у  собі риси та елементи зон різних типів.

       Класифікувати ВЕЗ можна й за іншими ознаками. Так, за критерієм відкритості розрізняють  ВЕЗ інтеграційні (діяльність яких спрямовується на тісну взаємодію  з позазональною економікою країни), та анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком); залежно від  місцезнаходження розрізняють зовнішні ВЕЗ (розміщені на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені  у внутрішніх районах країни).

       Крім  спеціальних (вільних) економічних  зон, розрізняють території України, на яких запроваджується на певний термін спеціальний режим інвестиційної  діяльності, що передбачає надання  податкових і митних пільг для  суб'єктів підприємницької діяльності (в т. ч. іноземних інвесторів), які  уклали договір з місцевими державними адміністраціями щодо реалізації інвестиційного проекту. Так, Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної  діяльності в Закарпатській області” від 24 грудня 1998 р. у цій області  було запроваджено строком на 15 років  спеціальний режим інвестиційної  діяльності, який передбачає:

       1) звільнення не більш як на 5 років від обкладення ввізним  митом і податком на додану  вартість під час ввезення  в Україну устаткування та  обладнання (крім підакцизних товарів)  для реалізації інвестиційного  проекту;

       2) звільнення на 2 роки від оподаткування  прибутку новоствореного, в тому  числі в процесі реструктуризації, підприємства, інвестиція в яке  е еквівалентною не менш як 250 тис. доларів США, а також  прибутку діючого підприємства, одержаного від інвестування  в його реконструкцію або в  його модернізацію, якщо така  інвестиція дорівнює не менш  як 250 тис. доларів США; з третього  по п'ятий рік прибуток такого  підприємства оподатковується за  ставкою в розмірі 50 відсотків  діючої ставки оподаткування;

       3) звільнення на 2 роки новостворених  підприємств від сплати збору  до Державного інноваційного  фонду;

       4) невключення до валового доходу  підприємства з метою оподаткування  одержаної згідно з інвестиційним  проектом суми інвестиції у  вигляді:

       • коштів;

       • матеріальних цінностей;

       • нематеріальних активів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно з законами (процедурами) держави  інвестора чи міжнародними торговельними  звичаями, а також експертною оцінкою  в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські  права, права на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і  послуг, ноу-хау.

       Спеціальні (вільні) економічні зони створюються  Верховною Радою України за ініціативою  Президента України, Кабінету Міністрів  України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої Державної  адміністрації. В такому ж порядку  відбуваються зміни статусу та території  ВЕЗ.

       Закон встановлює певні вимоги до документів про створення ВЕЗ щодо їх складу та змісту. Ці документи повинні  містити:

       а) рішення місцевої Ради та місцевої державної адміністрації з клопотанням  про створення спеціальної (вільної) економічної зони (у разі створення  ВЕЗ за їхньою ініціативою) або письмову згоду відповідних місцевих Рад  народних депутатів і місцевих державних  адміністрацій, на території яких має  бути розташована спеціальна (вільна) економічна зона (у разі створення  ВЕЗ за ініціативою Президента України  чи Кабінету Міністрів України);

       б) проект положення про її статус і  систему управління, офіційну назву  ВЕЗ;

       в) точний опис кордонів ВЕЗ і карту  її території;

       г) техніко-економічне обґрунтування  доцільності створення і функціонування ВЕЗ, в якому визначаються: мета, функціональне призначення та галузева спрямованість її діяльності; етапи  розвитку із зазначенням часу їх здійснення; ступінь розвитку виробничої й соціальної інфраструктури, інфраструктури підприємств  та можливості їхнього розвитку в  майбутньому; вихідний рівень розвитку економічного, наукового та іншого потенціалу з урахуванням специфічних  умов створення ВЕЗ; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами; обсяги, джерела  та форми фінансування на кожному  етапі створення та розвитку ВЕЗ; обґрунтування  режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму;

       д) проект Закону про створення конкретної ВЕЗ.

       Управління  ВЕЗ має певну специфіку, яка  проявляється в тому, що:

       а) структура, функції та повноваження органів управління ВЕЗ визначаються залежно від її типу, розмірів, кількості  працівників та/або мешканців  на території спеціальної (вільної) економічної зони;

       б) місцеві Ради народних депутатів  та місцеві державні адміністрації  здійснюють свої повноваження на території  ВЕЗ з урахуванням специфіки  її статусу, визначеної законом про  її створення;

       в) державне регулювання діяльності спеціальної (вільної) економічної зони здійснюють органи державної виконавчої влади  України до компетенції яких входить  контроль за додержанням вимог законодавства  України на території, де створено ВЕЗ, керуючись при цьому чинним законодавством України та законодавчим актом про  конкретну спеціальну (вільну) економічну зону;