Спецыальні митні режими

Зміст

Вступ……………………………………………………………………..2-3

1. Поняття митної справи, її законодавче регулювання………………4-5

2. Здійснення митної справи……………………………………………5-6

3. Характеристика спеціальних митних режимів……………………..6-19

4. Правовий режим спеціальних (вільних) економічних зон………...19-27

Висновок…………………………………………………………………28

Список використаних джерел…………………………………………..29 
 

 

       ВСТУП

       Відповідно  до п. 2. Постанови Кабінету Міністрів  України від 09.07.97 р. № 574 поняття  митного режиму включає сукупність положень, що визначають для митних цілей статус транспортних засобів, товарів та інших предметів, які  переміщуються через митний кордон України.

       Застосування  митних режимів дозволяє митним органам  одно-типно визначати статус переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів і відповідно до передбачених законодавством положень щодо встановлення засобів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності контролювати їх виконання суб'єктами ЗЕД під час здійснення ними зовнішньоекономічних операцій.

       Статус  переміщуваних через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів визначається умовами зовнішньоекономічних контрактів, укладених відповідно до вимог чинного законодавства України суб'єктами ЗЕД з використанням необхідних для митного контролю та оформлення документів.

       Спеціальні  режими застосовуються в разі переміщення громадянами через митний кордон України речей, що не підлягають обов'язковому декларуванню та митному обкладенню і не підпадають під категорії предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

       Спеціальні  режими використовуються в митницях, де обладнано зони (коридори) спрощеного митного контролю. Громадяни, які проходять через зони (коридори) спрощеного митного контролю, звільняються від подання митної декларації.

       Спеціальні  режими огляду речей громадян, які  перетинають митний кордон за принципом  «зеленого коридора», застосовуються в пунктах пропуску на кордоні  України.

       Поняття «зелений коридор» означає застосування в пунктах про¬пуску на кордоні  спрощеного режиму пропуску особистих  речей та інших предметів некомерційного характеру, які переміщуються через  митний кордон України громадянами.

 

       Як  правило, «зеленим коридором» користуються громадяни, в яких відсутні супроводжуваний  багаж та предмети, які згідно з  діючим законодавством підлягають обов'язковому декларуванню і на які законодавством не передбачено обмеження чи заборони при їх пере¬міщеннях через митний кордон України.

       Громадяни, які користуються зоною спрощеного митного контро¬лю по «зеленому  коридору», не звільняються від декларування мит¬ним органам переміщуваних  через митний кордон предметів. Декла¬рування  таких предметів проводиться  особою, що їх переміщує через митний кордон, в усній, а за її бажанням і в письмовій формах.

       Звільнення  від подання митної декларації не означає звільнення громадян від  обов'язку дотримуватися порядку  переміщення через митний кордон України речей та інших предметів.

       Громадяни, які порушили умови переходу через  зони (коридори) спрощеного митного  контролю, несуть відповідальність за статтями 118, 120 цього Кодексу.

       Законодавчими актами України передбачено застосування особ¬ливих режимів митного контролю лише у викладених вище випад¬ках  та окремих випадках, передбачених умовами міжурядових угод, укладених  за участю України і доведених  ДМСУ до митних установ України для  використання в роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

       1. Поняття митної  справи, її законодавче  регулювання

       Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане  з встановленням та справлянням  податків і зборів, процедури митного  контролю та оформлення, боротьба з  контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну  справу.

       Митна справа є складовою зовнішньополітичної  і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна  додержується визнаних у міжнародних  відносинах систем класифікації та кодування  товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

       Засади  митної справи, у тому числі розміри  податків і зборів та умови митного  обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію  України забороняється, визначаються виключно законами України та цим  Кодексом.

       Кабінет Міністрів України організовує  та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших  законів України, а також міжнародних  договорів, укладених в установленому  законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

       Безпосереднє  керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний  орган виконавчої влади в галузі митної справи.

       Законодавство України з питань митної справи складається  з Конституції України, Митного  Кодексу, законів України та інших  нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

       Митний  кодекс України визначає засади організації  та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти  діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту  економічних інтересів України, створення сприятливих умов для  розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

       Якщо  міжнародним договором України, укладеним в установленому законом  порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

       При здійсненні митного контролю та митного  оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

       У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне  на день здійснення таких процедур.

       Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються  і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які  встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної  сили не мають.

       Провадження у справах про порушення митних правил ведеться на підставі законодавства, що діє під час розгляду справи про правопорушення.  

       2. Здійснення митної  справи

       Безпосереднє  здійснення митної справи покладається на митні органи України.

       Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні  завдання:

       1) виконання та контроль за додержанням  законодавства України з питань  митної справи;

       2) захист економічних інтересів  України; 

       3) забезпечення виконання зобов'язань,  передбачених міжнародними договорами  України з питань митної справи, укладених в установленому законом  порядку; 

       4) сприяння захисту інтелектуальної  власності учасників зовнішньоекономічних  зв'язків, інших юридичних та  фізичних осіб;

       5) застосування відповідно до закону  заходів тарифного та нетарифного  регулювання при переміщенні  товарів через митний кордон  України; 

       6) здійснення митного контролю  та митного оформлення товарів  і транспортних засобів, що  переміщуються через митний кордон  України, вдосконалення форм і  методів їх здійснення;

       7) контроль за дотриманням правил  переміщення валютних цінностей  через митний кордон України; 

       8) здійснення спільно з іншими  уповноваженими органами державної  влади заходів щодо захисту  інтересів споживачів товарів  і додержання учасниками зовнішньоекономічних  зв'язків державних інтересів  на зовнішньому ринку; 

       9) створення сприятливих умов для  прискорення товарообігу та пасажиропотоку  через митний кордон України; 

       10) боротьба з контрабандою та  порушеннями митних правил;

       11) розвиток міжнародного співробітництва  у галузі митної справи;

       12) ведення митної статистики;

       13) ведення Української класифікації  товарів зовнішньоекономічної діяльності;

       14) здійснення верифікації (встановлення  достовірності) сертифікатів походження  товарів з України. 

       Органи  державної влади, Президент України  в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою  та контроль за діяльністю митних органів  України.  

       3. Характеристика спеціальних митних режимів

       Як  було зазначено вище, до спеціальних  митних режимів відносяться: транзит, спеціальна митна зона та вільний  склад. Відповідно до законодавства України на її території діють тільки митні режими "транзит" та "спеціальна митна зона".

       У випадку транзиту товари не купуються  і не реалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуються  через територію України з  метою доставки з однієї іноземної  країни до іншої.

       Слід  зауважити, що тривалий час товари, які провозилися транзитом через  митну територію країн, обкладались  митом, що суперечило економічним інтересами держави. Тільки у XVII столітті більшість  держав спростили умови транзиту та звільнили товари, переміщувані транзитом по митній території, від  сплати більшості зборів та мита.

       Розвитку  режиму транзиту сприяла розробка різних міжнародно-правових документів, які  направлені на уніфікацію регулювання  та спрощення умов транзиту товарів. На національному рівні використання режиму транзиту, різність його форм заснована  на специфічних внутрішніх факторах (наприклад розвиток на території  держави транспортної інфраструктури).

       Одночасно з розвитком комунікацій, засобів  транспорту та збільшенням обсягу міжнародних  товаропотоків почав будуватися митний режим транзиту, який відповідав інтересам держави та інтересам  перевізників.

       Економічний характер транзиту визначається його значенням для: