Предмет, та методи

   Отже, поняття законодавство про працю і трудове законодавство – це різні за своїм змістовним наповненням терміни, а тому найбільш прийнятим може вважатися їх застосування для позначення відповідних правових явищ як цілого – законодавство про працю, так і його частин – трудове законодавство.

   Основним  видом джерел трудового права  України є безперечно нормативно-правові  акти органів законодавчої та виконавчої влади.

   Нормативно-правові  акти є обов’язковою ланкою у системі джерел трудового права. Як і інші держави континентальної системи права Україна дотримується принципів централізованого встановлення норм, що регулюють трудові та тісно пов’язані з ними відносини. І хоча існує на даний час тенденція до розширення сфери децентралізованого правового регулювання у трудовому праві, все ж акти органів державної влади визначатимуть і надалі пріоритети у сфері суспільної організації праці.

   Серед законів, що є джерелами трудового  права, головне місце належить Конституції  України.

   Конституція України забороняє використання примусової праці, визнає за громадянами  право на належні, безпечні і здорові  умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а також право на відпочинок. Усім керуючим Конституція гарантує захист від незаконного звільнення.

   Крім  Конституції, принципово важливими  законодавчими актами – джерелами  трудового права можна вважати  Закони України «Про державну службу», «Про зайнятість населення», «Про колективне сільсько-господарське підприємство» від14 лютого 1992 р. №2114ХІІ та багато інших.

   Найважливішим серед законодавчих актів як джерел трудового права є , звичайно, Кодекс законів про працю України. Він  вважається основним галузевим джерелом трудового права. КЗпП був прийнятий 10грудня 1971 р.

   Президент України у межах наданих йому повноважень як глава держави  видає Укази, що теж торкаються нерідко  регулювання трудових відносин і  їх так само потрібно зараховувати до джерел трудового права.

   Серед джерел сучасного трудового права  України особливо виділяються акти договірного характеру, тобто такі акти, які приймаються уповноваженими органами шляхом підписання двосторонніх або багатосторонніх договорів (угод).

   Договір – це ефективний юридичний засіб  для встановлення прав і обов’язків та правил взаємовідносин між сторонами, що його укладають.

   До  міжнародних договорів – джерел трудового права передусім належать конвенції Міжнародної організації  праці. Не зважаючи на те, що конвенції  цієї організації приймають за спеціальною  процедурою і її не підписують сторони-учасники, вони, проте, вважаються одним звидів міжнародних договорів.

   Тенденцією  вдосконалення правового регулювання  трудових відносин в умовах переходу до ринкової економіки є розширення сфери локального правового забезпечення. Локально-правові акти можна приймати в розвиток централізованого законодавства, тобто для конкретизації окремих  норм, що за своїм характером потребують прив’язки до місцевих умов того чи іншого підприємства.

   Найпоширенішими актами локального характеру на підприємствах  є колективний договір, правила  внутрішнього трудового розпорядку, положення про преміювання, посадові інструкції, інструкції щодо охорони праці, графіки відпусток та інші. 
 
 
 

2. Компенсаційні та гарантійні виплати за трудовим правом

   Компенсаційні виплати – це відшкодування витрат, понесених працівником у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Відповідно до чинного законодавства до них належать:

• Компенсації витрат, що пов’язані з відрядженням (ст. 121);
• Компенсація за зношування інструментів, які належать працівнику (ст. 125);
• Компенсації при переїзді на роботу до іншої місцевості (ст. 120 КЗпП).

   Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний строк до іншої місцевості для виконання службового доручення  поза місцем його постійної роботи. Термін відрядження визначається керівниками та їх заступниками, але не може перевищувати 1 місяць. Строк відрядження працівників, які направляються для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, не повинен перевищувати періоду будівництва об’єктів.

   За  відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток або посадовий оклад  з урахуванням доплат і надбавок за час відрядження, в тому числі  і за час перебування у дорозі.

   Працівнику  відшкодовуються витрати з найму  житлового приміщення та проїзду  до місця відрядження і назад  до місця постійної роботи, а також  виплачуються добові за встановленими  нормами. Роботодавець має право  самостійно встановлювати замість  добових оклади працівникам, направленим  для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівникам, якими роботи виконуються  вахтовим методом, постійно проходять  у дорозі або мають роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективним договором або угодою із замовником.

   Компенсація за зношування інструментів виплачується працівникам, які використовують свої інструменти для виконання трудових обов'язків. Розмір і порядок цієї компенсації в централізованому порядку не визначені. Винятком із цього  правила є компенсація за використання особистих легкових автомобілів  для службових поїздок.

   Розмір  компенсації за зношуваність інструментів встановлюється за угодою сторін в  трудовому договорі або в колективному договорі пропорційно ступеню амортизації  цих інструментів.

   Відповідно  до постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість» працівникові виплачуються:

• вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і розмірах,      передбачених для службових відряджень. Вказані виплати не провадяться, коли роботодавець надає для цього відповідні засоби пересування;
• витрати на перевезення майна самого працівника залізничним, водним і автомобільним транспортом вагою до 500 кг і до 150 кг на кожного члена сім’ї, який переїжджає;
• добові працівнику за кожний день перебування у дорозі;
• одноразова допомога самому працівникові у розмірі місячного посадового окладу чи тарифної ставки за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, в розмірі 25% допомоги самого працівника;
• заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місцю проживання, але не більше 6 днів.

   За  угодою сторін або у випадках, передбачених колективним договором, зазначені  компенсації можуть виплачуватись  у підвищеному розмірі.

   Гарантійні  виплати – у тих випадках, коли працівник з поважних причин не працював, законодавством встановлені спеціальні охоронні засоби, які отримали назву гарантій. Це – збереження за працівником місця роботи і середнього заробітку. Оскільки працівник у визначених законодавством випадках не працює і не має права на заробітну плату, виплату середнього заробітку за час виконання державних чи громадських обов’язків називають гарантійною виплатою. Під гарантійними виплатами розуміють грошові виплати, які забезпечують повне або часткове збереження заробітку працівникам у випадках, передбачених законодавством, коли через поважні причини вони тимчасово звільняються від виконання трудових обов’язків. До них належать:

• виплати за час виконання працівником державних або громадських обов’язків (ст. 119);
• виплати працівникам, що направляються для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122);
• виплати працівникам, що направляються для обстеження до медичного закладу (ст. 123);
• виплати допомоги за дні обстеження у закладах охорони здоров’я і здавання крові для переливання (ст. 124);
• виплата працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при звільненні від основної роботи для участі у їх впровадженні (ст. 126 КЗпП).

   Закон України «Про охорону праці» (ст. 19) передбачає обов’язок роботодавця з організації періодичних медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічних обов’язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року. Ці огляди проводяться за рахунок коштів роботодавця. За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи і середній заробіток.

   У відповідності із Законом України від 23 червня 1995 р. «Про донорство крові та її компонентів» в день медичного обслуговування працівника, який виявив бажання стати донором, звільняють від роботи на підприємстві зі збереженням за ним середнього заробітку. Після кожного здавання крові донору надається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку.

   Відповідно  до ст. 126 КЗпП України за працівниками – авторами винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій зберігається середній заробіток при звільненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції на тому ж підприємстві.

   У разі впровадження винаходу, корисної моделі, промислового зразка або раціоналізаторської  пропозиції на іншому підприємстві за працівниками зберігається посада за місцем постійної роботи, а робота з їх впровадження оплачується за погодженням сторін у розмірі  не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Практичне завдання.

   При народженні дитини Жукова використала  відпустку до пологів 45 днів і 70 календарних  днів після пологів, оскільки пологи були ускладненими. Після таких відпусток  Жукова просила власника підприємства, де вона працювала лише 7 місяців  надати їй щорічну відпустку.

   Чи  підлягає задоволенню прохання Жукової? Яка тривалість відпусток передбачена законом у зв’язку з вагітністю і пологами?

   Відповідь:

   Закон України про відпустки

   Стаття 17. Відпустка у  зв’язку з вагітністю та пологами

На  підставі  медичного  висновку  жінкам надається оплачувана

відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю:

1. до пологів – 70 календарних днів;
2. після пологів – 56 календарних днів (70 календарних днів – у разі

народження  двох  і  більше  дітей  та  у  разі  ускладнення пологів),

починаючи з дня пологів.

   Так як, Жукова пропрацювала 7 місяців, вона має право на щорічну відпустку, згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією з підстав, вибраною працівником.

   Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому  підприємстві за бажанням працівника.

   Отже, задоволенню підлягає прохання Жукової.