Праввоий статус та законодавчі засади контрольних повноважень органу державного фінансового контролю

        За визначенням Нового тлумачного словника, функція – це робота кого, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось; обов’язок, повинність, місія”.

        За визначенням О. Рябченко, стосовно до органів державної влади: “функція – провідний напрямок діяльності відповідних органів, в якому виражене цільове навантаження, з нею безпосередньо пов’язаний обсяг державно-владних повноважень ”, та має п’ять основних властивостей: зовнішній прояв властивостей об’єкту; самостійний, цілеспрямований характер; реалізуються певними методами; вони об’єктивно необхідними для здійснення процесу; – характеризують зміст діяльності [13., ст.156-158].

       Звідси функції державного управління мають такі ознаки: зовнішній прояв властивостей держави; здійснюються від імені держави відповідними органами; мають державно-владний, організуючий характер.

      Цим критеріям відповідають основні функції Державної фінансової інспекції України та її територіальних підрозділів і дають можливість чітко регулювати, планувати, контролювати роботу підрозділів, своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві, при необхідності корегувати раніше прийняті рішення, виявляти, ліквідувати помилки та недоліки функціональних підсистем управління.

        Основні  функції органу державного фінансового контролю України зазначені відповідно у Розділі II Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

        Відповідно  до ст. 8 вищезазначеного Закону  зазначено, що орган державного  фінансового контролю України:  1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об’єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під державні гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України [5].

         Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством.

       Відповідно, під час здійснення контрольних повноважень, орган державного фінансового контролю України володіє певними права та обов’язками. Тому, згідно до ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю в Україні має право: 1) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; 2) безперешкодного доступу в ході державного фінансового контролю на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення, що належать підприємствам, установам та організаціям, що контролюються; зупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства; 3) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок; 4) вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників зазначених підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться ревізія, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. При проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складенням опису, який скріплюється підписами представника органу державного фінансового контролю та керівника відповідного підприємства, відповідної установи, організації, та залишенням копій таких документів таким підприємствам, установам, організаціям; 5) одержувати від Національного банку України та його установ, банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів на рахунках об'єктів, що контролюються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавної форми власності, що мали правові відносини із зазначеними об'єктами - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, установами, організаціями. Одержання від банків інформації, що становить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»; 6) одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що контролюються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході здійснення державного фінансового контролю; 7) пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; 8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; 9) накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення; 10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; 11) одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 12) проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; 13) при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку; 14) ініціювати проведення перевірок робочими групами центральних органів виконавчої влади та інші права передбаченні законодавством України [5].

        Якщо  звернутись до Наказу Головного Контрольно-ревізійного управління України «Про затвердження Порядку  проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби » від 13 липня 2007 року де зазначено, що для здійснення контролю за державними закупівлями органи ДКРС на підставах, визначених нормативно-правовими актами, можуть: робити запити об'єктам контролю, брати участь у засіданнях комітету з конкурсних торгів на всіх стадіях державних закупівель під час здійснення контрольних заходів, бути присутніми як залучені спеціалісти відповідно до частини четвертої абзацу двадцять п'ятого статті вісімнадцятої Закону України "Про здійснення державних закупівель" під час розгляду скарг органом, уповноваженим на це законом, та проводити перевірки державних закупівель з питань, що розглядаються під час оскарження, отримувати документи та відповідну інформацію до початку та в процесі перевірки державних закупівель, у тому числі отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, Національного банку України та його установ, банків, фінансових установ інформацію, що стосується діяльності та фінансового стану об'єкта контролю. Посадові особи органу Держфінінспекції України мають право вимагати від керівників об'єкта контролю створення належних умов для проведення фактичного аналізу за участю матеріально відповідальних осіб об'єкта контролю або без них, а в разі аналізу обсягу виконаних робіт - також представників суб'єкта господарювання - виконавця робіт [8].

            Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи» Інспекція має право в установленому порядку: 1) залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, у тому числі на договірній основі, працівників органів виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ та організацій; 2) одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Інспекцію завдань; 3) скликати наради, створювати комісії та робочі групи; 4) здійснювати державний фінансовий контроль шляхом проведення:   інспектування у формі планових та позапланових ревізій,      державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель; 5) перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей; 6) та інші функції передбаченні законом.

        Під  час здійснення контрольних повноважень  Держфінінспекція України та її територіальні підрозділи зобов’язанні дотримуватися обов’язків передбачених законодавством України за недотримання яких, орган державного фінансового контролю України може бути притягнений до відповідальності.

       Службові особи органів державного фінансового контролю під час виконання службових повноважень зобов'язані суворо додержувати Конституції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій, що охороняються законом. За невиконання або неналежне виконання службовими особами органів державного фінансового контролю своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно до чинного законодавства.

        Працівники органу державного фінансового контролю зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.

         При вилученні документів у зв'язку з їх підробкою або виявленими зловживаннями працівник органу державного фінансового контролю зобов'язаний негайно повідомити про це правоохоронні органи. Вилучені документи зберігаються до закінчення ревізії. Після цього вони повертаються відповідному підприємству, установі або організації, якщо правоохоронними органами не прийнято рішення про виїмку цих документів.

        Працівники органу державного фінансового контролю повинні забезпечувати дотримання комерційної та службової таємниць.

Висновки :

       Отже, можна  зробити висновки про те, що  орган державного фінансового  контролю України, в особі Державної  фінансової інспекції України  та її територіальних органів  забезпечує здійснення державного  контролю України на основі  Конституції України, законів  України та підзаконних нормативно-правових  актів. Державно фінансова інспекція України та її територіальні підрозділи займають пріоритетне та основне місце серед органів, які провадять державний фінансовий контроль в Україні, на яких покладено завдання забезпечення цілісності державних матеріальних цінностей, зміцнення бухгалтерського обліку, а також проведення контролю правильності та обґрунтованості витрачання бюджетних коштів.

      Основним  спеціальним нормативно-правовим  актом, що регулює правовий  статус органів державного фінансового  контролю України є Закон України  «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», у даному нормативно-правовому акті визначенні основні контрольні повноваження, якими наділяються Державна фінансова інспекція України, визначається її правовий статус, коло прав та обов’язків, та встановлюється відповідальність за їх недотримання.

       Відповідно  до вищезгаданого закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки.

      Для реалізації  вищезазначених завдань, орган  державного фінансового контролю  України наділений контрольними  повноваженнями здійснювати, такі  види контролю, як: 1) проводити державний фінансовий аудит; 2) перевірки державних закупівель; 3) інспектування.

      Зробивши  правовий аналіз чинного законодавства  України, що врегульовує діяльність  органу державного фінансового  контролю України, можна дійти  висновку, що для підвищення ефективності роботи Держфініспекції України та її територіальних підрозділів необхідно застосувати наступні заходи: 1. розробити стратегічні завдання діяльності Держфінінспекції України. Основні зусилля апарату повинні бути спрямовані на вирішення стратегічних завдань національної економіки. В залежності від реальної ситуації, що сформувалася в країні стосовно збереження державної власності, використання бюджетних коштів, суспільних соціальних нормативів та стратегічних напрямів розвитку національної економіки, повинні визначатися стратегія та технологія здійснення контрольно-ревізійних операції. 2. Визначити своєчасність проведення ревізій і перевірок. Кількість ревізій стосовно виробничо-господарських об’єктів, установ, згідно з законодавством, носить в Україні плановий, регламентований характер.

        Найбільш масові причини порушень чинного законодавства пов’язані із недосконалістю законодавчої бази. Важливим є доведення такої інформації до законодавчих органів влади з прогнозами можливих втрат держави в тих випадках, якщо своєчасно не буде прийнято необхідних рішень в змінах законодавчої бази.