Праввоий статус та законодавчі засади контрольних повноважень органу державного фінансового контролю

       Нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність органів Державної фінансової інспекції України та її територіальних підрозділів, є Указ Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 „Про Положення про Державну фінансову інспекцію України”, Бюджетний кодекс України, наказ Міністерства фінансів України від 03.10.2011 № 1236 „Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 за № 1212/19950, та інші [7].

      Відповідно  до Положення про Державну  фінансову інспекцію України  від 23.04.2011 року  Держфінінспекцію України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України. Голова Держфінінспекції України має двох заступників, у тому числі одного першого. Першого заступника, заступника Голови Держфінінспекції України призначає на посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Голови Держфінінспекції України, погоджених із Міністром. Першого заступника, заступника Голови Держфінінспекції України звільняє з посад Президент України.

       Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держфінінспекції України, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у Держфінінспекції України утворюється колегія у складі Голови Держфінінспекції України, першого заступника та заступника Голови Держфінінспекції України за посадою, визначених посадових осіб Мінфіну України. У разі потреби до складу колегії Держфінінспекції України можуть входити керівники структурних підрозділів Держфінінспекції України, а також у встановленому порядку інші особи. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Держфінінспекції України.  

        Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Держфінінспекції України можуть утворюватися постійні або тимчасові консультативні, дорадчі органи. Рішення про утворення та ліквідацію колегії, постійних або тимчасових консультативних, дорадчих органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються Головою Держфінінспекції України.    

        Положення про Держфінінспекцію України затверджується Президентом України. Кабінет Міністрів України затверджує граничну чисельність державних службовців та працівників Держфінінспекції України. А Голова Держфінінспекції України затверджує структура апарату, штатний розпис та кошторис Державної фінансової інспекції України за погодженням із Міністерством фінансів України. Потрібно зазначити, що відповідно до нормативно-правових актів України, Держфінінспекція України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

      Як і  будь-який орган державної влади  існування Державної фінансової  інспекції України може бути  припинено, відповідно до Положення  про Державну фінансову інспекцію  України - Держфінінспекція України припиняється шляхом реорганізації або ліквідації Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України [7].

    З прийняттям  положення про територіальні  органи Державної фінансової  інспекції, затвердженим Наказом  Міністерства фінансів України  „Про затвердження положень про територіальні органи Державної фінансової інспекції України та їх підрозділи” від 19 жовтня 2011 року були також затвердженні Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та Положення про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції.

       Відповідно  до даного положення Державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній фінансовій інспекції України та є її територіальними органами. У складі Інспекцій утворюються як структурні підрозділи державні фінансові інспекції у районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, а також можуть вводитись посади головних державних фінансових інспекторів в районах та містах [10].

        Під  час здійснення своїх повноважень  передбачених законом,  Інспекції у своїй діяльності зобов’язані керуватися лише Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства фінансів України, дорученнями Міністра фінансів України, наказами Держфінінспекції, дорученнями Голови Держфінінспекції, а також положенням про Інспекцію, що затверджується Головою Держфінінспекції.

      Основним завданням Інспекцій є реалізація повноважень Держфінінспекції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

      Інспекція здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через підпорядковані їй фінансові інспекції та головних інспекторів. Інспекція здійснює контроль за діяльністю підпорядкованих фінансових інспекцій та головних інспекторів. Під час виконання покладених на Інспекцію завдань вони взаємодіють з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Інспекція у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

        Інспекцію очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Держфінінспекції за погодженням з Міністром фінансів України та головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до чинного законодавства України особа може бути призначена на посаду начальника Інспекції, якщо вона має вищу освіту фінансового, економічного або юридичного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або спеціаліста та стаж роботи за фахом в органах державної контрольно-ревізійної служби або в Держфінінспекції на керівних посадах нижчої категорії не менше 3 років або стаж роботи на керівних посадах у державній службі не менше 4 років чи в інших сферах економіки не менше 5 років. Для полегшення роботи та зменшення навантаження начальник Інспекції може мати двох заступників, у тому числі одного першого, яких за його поданням призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням із Міністром фінансів України Голова Держфінінспекції [10].

      В Інспекції може утворюватися колегія, для погодженого вирішення питань, що належать до її компетенції, обговорення найважливіших напрямів діяльності. Також для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Інспекції можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджуються начальником Інспекції.

        Інспекції діють на підставі положень, що затверджуються Головою Держфінінспекції. Інспекції є державними установами та утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно чинним законодавством України структуру, штатний розпис та кошторис Інспекції затверджує Голова Держфінінспекції за погодженням із Міністром фінансів України.

      Чисельність працівників Інспекції, підпорядкованих фінансових інспекцій та головних інспекторів затверджує Голова Держфінінспекції в межах граничної чисельності працівників, визначеної Кабінетом Міністрів України для територіальних органів Держфінінспекції.

        Інспекція є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в установах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки [10].

2. Законодавчі засади та види контрольних повноважень органу державного фінансового котролю в України.

       Незважаючи на посилення окремих етапів контролю, слід констатувати, що кількість фінансових порушень з року в рік не зменшується. Результати діяльності органу державного фінансового контролю України свідчать про динаміку зростання сум виявлених збитків і фінансових порушень в цілому.

      Ефективність контролю за економним і цільовим витрачанням бюджетних коштів, станом збереження державного і комунального майна залежить від комплексності його здійснення, своєчасності й повноти реалізації заходів для відшкодування завданих державі збитків, усунення причин, що призвели до фінансових втрат. Більшість із цих функцій покладено на орган державного фінансового контролю України в особі Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів [15., ст.49-50].

        Систему контролю можна вважати ефективною тільки тоді, коли вона забезпечує при найменших витратах досягнення намічених цілей. Ефективність контролю залежить від: точного визначення його завдань; правильного планування роботи; участі в ньому усіх служб управління; від використання в комплексі різних видів, форм та методів контролю; систематичного підвищення ділової кваліфікації кадрів; чітко налагодженої інформації про чинність законодавчих актів; правильної взаємодії контролюючих та правоохоронних органів; налагодження зв'язків відомчих контролерів з органами служби; дійового контролю за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами контролю; постійного вивчення передового досвіду організації ревізійної роботи і її розповсюдження: удосконалення методики здійснення контролю.

        Критеріями ефективності контролю є також фактори, які призначені для визначення ступеня досягнення поставлених цілей: а) витрати часу на здійснення контролю (чим менше витрачається суспільно корисної праці, тим більш ефективним вважається контроль); б) витрати коштів на здійснення контролю (вони повинні бути мінімальними); в) організаційні витрати, які характеризуються кількістю людей, яких відривають від продуктивної праці для здійснення контролю (чим менше засідань, рад, зборів витрачається на контроль, тим він ефективніший); г) кількість та цінність інформації для потреб управління, яка отримується в результаті контролю [ 15., ст.49-50].

      Тому, можна  зробити висновок, що не достатньо  законодавчо закріпити види державного  фінансового контролю та наділити  органи Державної фінансової  інспекції України контрольними  повноваженнями, для ефективного  їх здійснення необхідно підготувати  ряд нормативно-правових актів,  які б сприяли вчиненню контрольних  повноважень органу державного  фінансового контролю України  та забезпечили їх повноцінне  виконання та реалізацію у  життя. 

       Відповідно  до Закону України «Про основні  засади здійснення державного  фінансового контролю в Україні»  здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України. Відповідно до Указу Президента України «Про затвердження положення про Державну фінансову інспекцію України» - Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

      Відповідно  до Закону України «Про основні  засади здійснення державного  фінансового контролю в Україні» - державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через здійснення: 1) державного фінансового аудиту; 2) перевірки державних закупівель; 3) інспектування. Порядок здійснення державного фінансового контролю Державною фінансовою інспекцією України та її територіальними відділеннями визначається Кабінетом Міністрів України, який є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та координацію даного органу, визначає основні напрямки діяльності [5].

      Щодо державного  фінансового аудиту, то він  є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються органом державного фінансового контролю у звіті.

      Також про  фінансовий аудит, що здійснюється  відповідно органами державного  фінансового контролю в Україні  зазначено також у Господарському  кодексі України. Згідно ст. Стаття 363. аудит - це перевірка публічної  бухгалтерської  звітності, обліку,    первинних   документів   та   іншої   інформації   щодо фінансово-господарської  діяльності  суб'єктів  господарювання   з метою визначення достовірності їх звітності,  обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Відповідно до ч.3 ст. 363 ГКУ  державний  фінансовий  аудит   є   різновидом   державного фінансового  контролю  і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного  використання  державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення  бухгалтерського   обліку   і   достовірності   фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Державний фінансовий аудит здійснюється Рахунковою палатою та органами державного фінансового контролю відповідно до законів [2].