Правовий статус експерта

 Майнова відповідальність  експерта настає за правилами,  встановленими цивільним законодавством, зокрема, ст. ст. 1166, 1172, 1173, 1192 Цивільного  кодексу України [7].

 Адміністративну відповідальність експерта передбачено ст. ст. 185-3, 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення [8], а саме за:

- злісне ухилення  від явки в суд;

- злісне ухилення  від явки до органів досудового  слідства або дізнання.

 Нарешті, кримінальну  відповідальність експерта передбачено ст. 384, ч. 1 ст. 385 та ч. 1 ст. 387 Кримінального кодексу України [9] за:

- завідомо неправдивий  висновок під час провадження  дізнання, досудового слідства, здійснення  виконавчого провадження або  проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України або в суді;

- відмову без поважних  причин від виконання покладених  на нього обов’язків у суді  або під час провадження досудового  слідства, здійснення виконавчого  провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України чи дізнання;

- розголошення без  дозволу прокурора, слідчого або  особи, яка провадила дізнання  чи досудове слідство, даних досудового  слідства чи дізнання особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати такі дані.

 Незалежність судового  експерта та правильність його  висновку, відповідно до ст. 4. Закону  України «Про судову експертизу»,  забезпечуються: процесуальним порядком  призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності будь-кому втручатися в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнання, досудового та судового слідства; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

 Отже, на завершення  сформулюємо визначення поняття  експерта в адміністративному  судочинстві: це фахівець, який має відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшов відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знає законодавство України про судову експертизу та якому доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі. Аналіз елементів правового статусу експерта в адміністративному судочинстві залишається актуальним і потребує проведення окремого пошуку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Експертом є особа, яка  має необхідні знання та якій в  порядку, встановленому Кодексом адміністративного  судочинства, доручається дати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань цієї особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Експерт зобов’язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок щодо поставлених йому питань, у разі необхідності - прибути за викликом суду, дати висновок або роз’яснити його в судовому засіданні. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду, який оформлюється ухвалою. Експерт не має права за власною ініціативою:

- збирати матеріали для проведення експертизи;

- спілкуватися з особами, які беруть участь у справі, а також з іншими учасниками адміністративного процесу, за винятком дій, пов’язаних з проведенням експертизи;

- розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи.

Експерт невідкладно  повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експерті в. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за заданими питаннями. Експерт не має права передоручати проведення експертизи іншій особі. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення експертизи експерт зобов’язаний негайно подати матеріали справи та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи. Експерт має право:

- знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета дослідження;

- заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів і зразків;

- викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були задані питання;

- бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предмета і об’єктів дослідження;

- задавати питання особам, які беруть участь у справі, та свідкам;

- користуватися іншими правами, встановленими Законом України «Про судову експертизу».

Експерт має право  на оплату виконаної роботи та на компенсацію  витрат, пов’язаних з проведенням експертизи і викликом до суду. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді експерт несе кримінальну відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Великий тлумачний  словник сучасної української  мови (з дод., допов. та CD) / [уклад.  і голов. ред. В. Т. Бусел]. - К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. - 1736 с. : іл.

2. Про судову експертизу : Закон України // Відомості Верховної  Ради України. - 1994. - № 28. - Ст. 232.

3. Кодекс адміністративного  судочинства України // Відомості  Верховної Ради. - 2005. - № 35-36, 37. - Ст. 446.

4. Про затвердження  Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів : Наказ Міністерства юстиції України // Офіційний вісник України. - 2005. - № 33. - Ст. 1996.

5. Про кваліфікаційні  класи судових експертів : Наказ  Міністерства юстиції України  // - Офіційний вісник України. - 2008. - № 52, 54. - Ст. 1747.

6. Про затвердження  Інструкції про призначення та  проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень : Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовт. 1998 р. № 53/5 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 46.

7. Цивільний кодекс  України // Відомості Верховної  Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.

8. Кодекс України про  адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української PCP. - 1984. - № 51. - Ст. 1122.

9. Кримінальний кодекс  України // Відомості Верховної  Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.

10. Мещерякова Н. Повна  несумісність: підстави заявити  відвід експерту / Н. Мещерякова // Правовий тиждень. - 2006. - № 5. - С. 25-32.