Протиправне поводження може проявлятися в конкретному  адміністративному правопорушенні або в кількаразових, систематичних  протиправних діях, антигромадському поводженні окремих осіб. Це визначає необхідність застосування державними органами або посадовими особами  до певних суб'єктів різноманітних запобіжних заходів антигромадських дій або адміністративних провин. Серед примусових заходів запобіжного заходу , використовувані в адміністративному порядку, найбільш численні. Їхнє застосування обумовлене необхідністю швидкого й ефективного припинення зазіхань на інтереси окремих громадян, держави й суспільних об'єднань

Запобіжного заходу правопорушень - це примусове припинення протиправних дій, що мають ознаки адміністративної провини (у деяких випадках вони можуть мати й карний характер), спрямоване на недопущення негативних наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виняткових випадках - і карного покарання

У чинному законодавстві, спеціальній літературі немає вичерпного переліку й чіткої класифікації цих  мір, як немає і єдиної думки щодо того, які саме міри варто вважати запобіжними заходами . Разом з тим слід зазначити досить повне врегулювання в законодавстві засобів припинення й умов їх застосування

Запобіжного заходу умовно можна розділити на дві  групи: загального й спеціального призначення

До запобіжних заходів загального призначення  ставляться: а) адміністративна затримка; б) особистий огляд і огляд  речей; в) примусове лікування; г) тимчасове  відсторонення від роботи інфекційних  хворих; д) примусове лікування осіб, що страждають небезпечними для навколишніми захворюваннями; е) тимчасове відсторонення  від керування транспортними  засобами; ж) припинення робіт і заборона експлуатації механізмів і др.

Застосування  цих мір регулюється рядом законів. Так, адміністративна затримка, застосовувана з метою припинення адміністративних порушень, установлення особистості, забезпечення своєчасного й правильного розгляду справ і виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення, проведення особистого огляду, огляду речей і вилучення речей і документів, регламентується КУпАП (ст. ст. 260-263,267), Законом України "Про міліцію" (ст. 11), Митним кодексом України й інших законодавчих актів

Відповідно до діючого законодавства адміністративна  затримка особистості, що зробила адміністративне  правопорушення, може тривати не більше трьох годин, за винятком випадків, коли законодавчими актами встановлені інші строки. Особистий огляд і огляд речей як запобіжного заходу адміністративних провин здійснюються з метою забезпечення виробництва пороби про адміністративні правопорушення. Вимоги до процесуального оформлення цих дій регулюються ст. 264 КУпАП, Митним кодексом, Законом України "Про Службу безпеки України" і іншими законодавчими актами

Примусове лікування, тимчасове відсторонення від  роботи інфекційних хворих, примусове  лікування осіб, що страждають небезпечними для навколишніми захворюваннями, застосовуються різними виконавчими органами. Ці міри можуть бути застосовані відносно осіб, хворих наркоманією, злісних алкоголіків, хворих СПИДОМ і ін. Тимчасове відсторонення від керування транспортними засобами, припинення робіт і заборона експлуатації механізмів застосовуються працівниками міліції й інших органів. Так, працівники міліції у відповідності зі ст. 11 Закону України "Про міліцію" мають право затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, що перебувають у стані сп'яніння, а також осіб, що не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами; затримувати й доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних площадках або стоянках. Органам державного санітарного нагляду надане право тимчасово відстороняти від роботи інфекційних хворих

Наведений перелік  засобів адміністративного припинення загального призначення не є вичерпної, оскільки вони досить численні й різноманітні, застосовуються в різних областях громадського життя й різних суб'єктів, що володіють компетенцією контрольно-наглядового характеру. Так, до них можна віднести анулювання дозволів на придбання, зберігання й носіння зброї й боєприпасів громадянами, підприємствами, установами й організаціями, перевірку місць їхнього зберігання, проведення огляду виробничих, складських і інших приміщень, вилучення в громадян і посадових осіб предметів і речей, заборонених або обмежених в обігу, вилучення ліцензій на здійснення окремих видів діяльності. До відповідних видів адміністративного примуса ставляться й примусові міри відносно проведення антимонопольної політики, упорядкування фінансової системи й т.д.

Слід зазначити, що в умовах надзвичайного стану  підсилюється застосування примусових заходів , тому що органи, що здійснюють керування в таких умовах, одержують надзвичайні повноваження. У відповідності зі ст. ст. 16-18 Закону України від 16 березня 2000 р. "Про правовий режим надзвичайного стану" можуть застосовуватися наступні міри: установлениє особливого режиму в'їзду й виїзду, обмеження волі пересування; обмеження руху транспортних коштів і їхній огляд; заборона проведення масових заходів; перевірка документів у громадян, проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу й вантажів, службових приміщень і житла громадян; тимчасове вилучення в громадян зареєстрованої вогнепальної й холодної зброї й боєприпасів, а в підприємств, установ і організацій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, що отруюють і сильнодіючих хімічних речовин і др.

До запобіжних заходів спеціального призначення ставляться: а) заходу фізичного впливу; б) спеціальні засоби; в) використання вогнепальної зброї

Заходу фізичного  впливу застосовуються міліцією й працівниками інших органів внутрішніх справ  з метою охорони громадського порядку, суспільної безпеки й боротьби зі злочинністю на підставі Закону України "Про міліцію". У розділі 3 цього Закону наведений перелік спеціальних засобів, визначені умови й межі застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Насамперед застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинне передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють обставини. У випадку неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків, і повинна зводитися до мінімуму можливості заподіяння шкоди здоров'ю правопорушників і інших громадян. Забороняється застосовувати заходу фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальна зброя до жінок з явними ознаками вагітності, особам літнього віку або з вираженими ознаками інвалідності, малолітнім, крім випадків здійснення ними групового нападу, що загрожує життю й здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу або збройного опору

Варто звернути увагу на те, що запобіжного заходу в значній мірі властиві органам внутрішніх справ, державним інспекціям. Іншими державними органами вони використаються не так часто.

Запобіжного заходу тісно пов'язані із заходами попередження й адміністративних стягнень, яким вони часто передують, оскільки забезпечують умови для них застосування

При застосуванні засобів як адміністративного попередження, так і припинення адміністративних провин органи державного керування  повинні строго дотримувати принципу законності. Це забезпечується систематичним  контролем з боку вищих органів  і посадових осіб, прокурорським  наглядом, правом адміністративного  й судового оскарження, іншими передбаченими  законодавством способами

Адміністративне право України  як галузь права

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), регулююча з метою  реалізації завдань і функцій  держави суспільні відносини  управлінського характеру, які складаються  у сфері виконавчої і розпорядливої  діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційної діяльності інших державних органів, а також  в процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридично владних повноважень.

Адміністративне право є самостійною галуззю  права, за допомогою якої держава  регулює однорідні суспільні  відносини у сфері державного управління, розвиває і укріплює його демократичні основи. Адміністративному  праву належить особлива роль в механізмі  правового регулювання — воно виступає необхідним і важливим інструментом управління соціальними процесами в суспільстві. Інакше кажучи, адміністративне право — це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмету, методу регулювання і структурними особливостями (системою розміщення нормативного матеріалу).

Предмет адміністративного  права складає широкий комплекс суспільних відносин, що виникають  в процесі реалізації функцій  державного управління, у зв'язку із здійсненням широкої і різноманітної виконавчої і розпорядливої діяльності.

Адміністративному праву властиві певні рамки правового  регулювання — це сфера діяльності виконавських органів і суспільні  відносини управлінського характеру, які складаються в цій сфері. Вони виникають, розвиваються і припиняються між: вищестоящими і нижчестоячими  органами виконавчої влади (між Кабінетом  Міністрів України і обласною державною адміністрацією); органами виконавчої влади і підлеглими ним підприємствами, установами, організаціями (між Міністерством освіти і науки України і ректором вищого учбового закладу); органами виконавчої влади, не зв'язаними безпосереднім підпорядкуванням (між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством освіти і науки України); органами управління і органами громадських організацій (між обласною державною адміністрацією і президією обласної ради профспілок); органами виконавчої влади і громадянами (між районним відділом внутрішніх справ і громадянином, який притягується до адміністративної відповідальності).

Для вказаних суспільних відносин характерний органічний зв'язок з цілями державного управління і тому в них, як правило, бере участь орган державного управління або посадова особа, що представляє цей орган і наділене певними повноваженнями по здійсненню виконавчої і розпорядливої діяльності.

Управлінські  відносини можуть складатися у зв'язку з внутрішньоорганізаційною діяльністю управлінського характеру інших  державних органів, їх посадових  осіб. Наприклад, прокурор області керує  роботою міських і районних прокурорів, здійснює підбір і розміщення кадрів, контроль за виконання покладених на них повноважень і ін. Проте ця діяльність прокурора є допоміжною щодо основної, оскільки вона направлена на забезпечення умов для нормального здійснення покладених на прокуратуру Конституцією України функцій. Те ж саме можна сказати і про управлінську діяльність судових органів як допоміжною щодо правосуддя.

Специфічні управлінські відносини виникають і розвиваються в процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх  юридично владних повноважень. Так, представники громадських організацій  мають право складати протоколи  про адміністративні правопорушення, відповідальність за здійснення яких передбачена статтями 51, 132, 179 Кодексу  України про адміністративні  правопорушення (ст. 255 Кодексу України  про адміністративні правопорушення).

Очевидно, що повноваження такого роду реалізуються за межами внутрішнього життя громадських організацій  і тому носять зовнішній характер.

Отже, ми розрізняємо  два типи управлінської діяльності: виконавчо-розпорядчу, здійснювану  органами виконавчої влади, і управлінську, здійснювану іншими державними органами і громадськими організаціями. Загальне між ними полягає в збігу формальних моментів (підбір кадрів, контроль і перевірка виконання і т.п.), а відмінність між ними пов'язана з характером діяльності, її значенням в механізмі здійснення функцій держави. Передбачається, що ця відмінність є визначальною.

Адміністративне право і інші галузі права

Для глибшого розуміння  предмету адміністративного права  і суті адміністративно-правового  методу регулювання необхідно освітити зв'язок даної галузі права з іншими, суміжними галузями права. Це важливо  і для характеристики соціальної ролі і особливостей адміністративного права, шляхів його вдосконалення.

Найбільш тісний зв'язок спостерігається між адміністративним правом і конституційним правом, яке  складає основу всіх галузей права, включаючи і адміністративне. Предметом конституційного права є перш за все суспільні відносини, які складаються у зв'язку із здійсненням влади, діяльністю органів державної влади, проведенням виборів в представницькі органи державної влади, реалізацією конституційного статусу громадян і ін. Конституційні положення закріплюють місце органів виконавчої влади в системі державного механізму, найважливіші принципи їх формування і діяльності. Таким чином, розпорядження норм конституційного права служать початковою основою для норм адміністративного права, які регулюють різноманітну і повсякденну виконавчо-розпорядчу діяльність органів державного управління. У нормах адміністративного права розвиваються і деталізують положення Конституції України і інших джерел конституційного права щодо функціонування виконавських і розпорядливих органів.