На відміну від інших видів юридичного процесу (цивільний і карного) адміністративний процес не може бути зведений лише до правозастосовних функцій. Ця обставина обумовлює наявність у його структурі таких виробництв, як провадження по відпрацьовуванню й прийняттю нормативних актів і провадження по прийняттю індивідуальних актів керування. По суті зазначені виробництва регламентують порядок підготовки й прийняття підзаконних нормативно-правових актів різного рівня. Упорядкування такого роду процедур, введення їх у чіткі процесуальні рамки є важливою гарантією доцільності й законності підзаконних актів, які створюються в сфері виконавчо-розпорядницької діяльності.

Іншою важливою гарантією законності ухвалених  рішень є можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органів і посадових осіб, які порушують права громадян. Тому в структуру адміністративного процесу входить провадження по оскарженню таких рішень, дій або бездіяльності, що містить у собі детальну регламентацію адміністративного й судового порядку розгляду й дозволи скарг громадян.

Такий вид адміністративного  виробництва, як регістраційно-дозвільне провадження, спрямований на впорядкування відносин, пов'язаних з об'єктами, обіг яких має певні обмеження й на використання яких необхідно спеціальний дозвіл, видаваний компетентними органами. Зокрема , це стосується придбання, зберігання й використання вогнепальної зброї, різноманітних вибухових речовин. Разом з тим такого роду провадження може бути прикладом реалізації контрольно-наглядових повноважень, одним з аспектів яких є, наприклад, реєстрація транспортних засобів у ДАІ, перевірка їхнього технічного стану.

Останнім часом  на практиці широко реалізується такий  вид адміністративного виробництва, як установче провадження. Воно являє  собою процесуальну регламентацію  специфічної діяльності, пов'язаної з формуванням, ліквідацією, реорганізацією або перетворенням органів державного керування й інших суб'єктів. Прикладом  такого виробництва може бути утворення  різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності.

Кожне з наведених  виробництв залежно від характеру  індивідуально-конкретних справ може бути більше деталізовано. Так, у регістраційно-дозвільному  виробництві виділяються провадження  по реєстрації транспортного засобу в ДАІ, провадження по реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, провадження по ліцензуванню й квотуванню, провадження по видачі громадянам дозволів на придбання гладкостовбурної мисливської зброї й ін.

У свою чергу, провадження  по прийняттю індивідуальних актів  керування може містити в собі такі конкретні види виробництв, як провадження по заохоченню громадян, провадження по комплектуванню особового складу (наприклад, по прийому до вузу) і ін.

Можливі й ситуації, коли окремі адміністративні виробництва  охоплюють своїм змістом частина  інших виробництв. Так, хід установчого  виробництва по створенню нової  державної організації містить у собі як окремий етап її реєстрацію (внесення до державного реєстру).

Важливими органічними  елементами, які характеризують структуру  кожного з адміністративних виробництв і відповідно адміністративного  процесу в цілому, є процесуальні стадії, етапи, окремі процесуальні дії.

Процесуальна  стадія - ця відносно відособлена, обмежена в часі й логічно зв'язана сукупність процесуальних дії, спрямованих  на досягнення певної мети й рішення відповідних завдань конкретного адміністративного виробництва, що характеризується навкруги певних суб'єктів і закріплюється в процесуальних актах.

Виділяються наступні стадії адміністративно-процесуальної  діяльності.

Стадія аналізу  ситуації, у ході якої збираються й  фіксуються інформація про фактичний  стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, приймається рішення про необхідність такого руху. Фактично ця стадія являє собою порушення адміністративної справи.

Стадія ухвалення  рішення в справі, у ході якої дається юридична оцінка зібраної інформації, повністю й всебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, приймається конкретне рішення.

Стадія оскарження або опротестування рішення в справі, що носить факультативний характер.

Стадія виконання  ухваленого рішення, у ході якої логічно завершується діяльність по адміністративній справі. Важливість цієї стадії обумовлена тим, що без її все провадження в справі фактично втрачає зміст, здобуваючи чисто формальний характер.

У свою чергу, у  стадіях адміністративно-процесуальної  діяльності є ще більше низкоуровневые елементи - процесуальні етапи й  процесуальні дії. Кожна стадія адміністративно-процесуальної  діяльності складається з певних проміжних фрагментів. Так, у стадії порушення виробництва в справі про адміністративне правопорушення можна виділити етап припинення правопорушення й застосування відповідних мір, які забезпечують провадження в справі, наприклад, адміністративної затримки.

Для процесуальних  етапів характерним є наявність  своїх безпосередніх цілей і  завдань, а також кола суб'єктів  їх здійснюючих (наприклад, при складанні  протоколу про правопорушення).

Адміністративно-процесуальні дії являють собою основу конструкції  всієї системи адміністративного процесу.

Адміністративний  примус, його види

Державний примус у нашій країні характеризується тим, що цей метод державного впливу є допоміжним, здійснюється на основі переконання й тільки після застосування переконання. Він застосовується до порівняно незначного числа осіб, що зробила правопорушення

Державний примус - це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових  осіб) на певних осіб з метою спонукати, примусити до виконання норм права. Воно виступає у двох формах: судової й адміністративної. При цьому використаються й засобу суспільного примуса, що не є державними

Адміністративний  примус - один з видів державного примуса. Йому, як і державному примусу в цілому, властиві характерні риси, сутність яких зводиться до використання державними органами, а в окремих випадках і суспільних об'єднаннях способів примусового характеру з метою забезпечення належного поводження людей. Разом з тим адміністративний примус має ряд характерних рис, які дають можливість відрізнити його від судового й суспільного примуса:

адміністративний  примус застосовується в державному керуванні для охорони суспільних відносин, що виникають у цій сфері державної діяльності;  

механізм правового  регулювання адміністративного  примуса встановлює підстави й порядок застосування відповідних примусових мір;

порядок застосування примусових мір регулюється, як правило, нормами адміністративного права, що включають у себе норми адміністративного законодавства або адміністративно-правові норми актів виконавчих і розпорядницьких органів;

застосування  адміністративного примуса - це результат  реалізації державно-владних повноважень  органів державного керування й  лише у винятковим, установленим законодавством випадках такі міри можуть застосовувати суди (судді);

адміністративний  примус використається для: а) попередження здійснення правопорушень; б) припинення адміністративних провин; в) залучення  до адміністративної відповідальності

Адміністративний  примус застосовується на підставі адміністративно-процесуальних норм

Викладене дає  можливість визначити адміністративний примус як систему засобів психологічного або фізичного впливу на свідомість і поводження людей з метою досягнення чіткого виконання встановлених обов'язків, розвитку суспільних, відносин у рамках закону, забезпечення правопорядку й законності

Примусові міри адміністративного характеру застосовуються органами державної виконавчої влади, судами (суддями) для впливу на громадян і посадові особи з метою виконання ними юридичних обов'язків, припинення протиправних дій, залучення до відповідальності правопорушників, забезпечення суспільної безпеки

Велике теоретичне й практичне значення має класифікація адміністративного примуса по видах, оскільки це дає можливість усвідомити сутність різноманітних засобів примуса, застосовуваних у державному керуванні, їхньої мети й взаємозв'язку, забезпечити ефективний вплив на правопорушників, вирішувати питання залучення їх до відповідальності. Характер конкретних суспільних відносин вимагає властивої тільки їм захисту. В одних випадках правопорядок забезпечується шляхом використання засобів попередження правопорушень, в інші - припинення правопорушень, у третіх - покарання за зроблені правопорушення

У юридичній  науці зложилася наступна класифікація засобів адміністративного примуса: а) міри адміністративного попередження (адміністративно-попереджувальні); б) запобіжного заходу правопорушень; в)адміністративні стягнення

Найбільше часто  під мірами адміністративного попередження розуміють дії вповноважених органів або посадових осіб, спрямовані на примусове забезпечення виконання громадянами суспільних обов'язків, забезпечення суспільної безпеки й громадського порядку, запобігання й боротьбу зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями й ліквідацію їх наслідків

Умовами для  виникнення конкретних відносин, пов'язаних з уикористанням адміністративно-попереджувальних мір, є різного роду юридичні факти, у тому числі протиправні дії окремих осіб і організацій. Міри адміністративного попередження мають свої особливості, вони відрізняються від запобіжних заходів адміністративних правопорушень і адміністративних стягнень тим, що їхнє використання не пов'язане зі здійсненням неправомірних дій. Це попереджувальні, профілактичні міри

Незалежно від  свого профілактичного характеру адміністративно-попереджувальні міри можуть застосовуватися й у примусовому порядку, оскільки небезпека, який вони протидіють, загрожує або конкретній фізичній особі, або суспільству й державі. Це виражається, як правило, у вигляді певних обмежень і заборон. Ці міри досить різноманітні, застосовуються в різних областях громадського життя й різних суб'єктів. Законодавчою базою застосування цих мір є КУпАП і Митний кодекс, закони України про міліцію, про оперативно-розшукову діяльність, про Службу безпеки, про надзвичайний стан, про державний кордон, про пожежну безпеку, про дорожній рух. Найбільш широку компетенцію в їхньому використанні мають органи внутрішніх справ (міліція). Примусовий вплив при використанні цих мір може проявлятися у фізичному або психічному впливі, сугубо примусових діях

Найбільш типовими є такі засоби адміністративного  попередження: а) вимога припинення окремих  дій; б) перевірка документів; в) огляд  речей і особистий огляд; г) тимчасове  обмеження або заборона доступу  громадян до окремих ділянок місцевості або об'єктам з метою забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки, охорони здоров'я людей; д) обмеження або заборона руху транспорту й пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів при виникненні погрози суспільної безпеки; е) закриття ділянок державного кордону; ж) здійснення адміністративного нагляду за особами, у відношенні яких він установлений, а також контролю за засудженими за карні злочини у випадках застосування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; з) облік і офіційне попередження осіб; і) право входження на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, житлові й інші приміщення громадян; к) введення карантину при епідеміях і епізоотіях; л) медичний огляд осіб і огляд санітарного стану підприємств громадського харчування; м) реквізиція майна; н) контроль і наглядові перевірки

Застосування  цих мір законодавчо регламентовано. Так, Законом України "Про міліцію" (ст. 11) міліції для виконання покладених на неї обов'язків надане право жадати від громадян і посадових осіб, що порушують громадський порядок, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню її повноважень; перевіряти в громадян при підозрі в здійсненні правопорушень документи, що засвідчують особистість; у встановлених законом випадках проводити огляд осіб, речей, транспортних засобів; входити безперешкодно в будь-який час доби на територію й у приміщення підприємств, установ і організацій, на земельні ділянки, у житлові й інші приміщення громадян; виявляти й вести облік осіб, що підлягають профілактичному впливу на підставі й у порядку, установленому законодавством, виносити їм офіційне попередження про неприпустимість протиправного поводження. Законом України від 1 грудня 1994 р. "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" передбачено, що адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Працівники міліції проводять систематичний контроль поводження осіб, у відношенні яких установлений адміністративний нагляд, з метою запобігання порушень ними громадського порядку. Іншими виконавчими органами застосовуються й інші міри адміністративно-попереджувального характеру, наприклад, введення карантину, примусовий медичний огляд, закриття окремих ділянок державного кордону, огляд і переогляд транспортних засобів, товарів і інших предметів